УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Єфімової О.І.,
суддів - Корнієнко Т.Ю., Кепкал Л.І.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
засудженої - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Сукача О.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Раківка Вишгородського району Київської області, громадянку України, з середньою технічною освітою, не заміжню, не працюючу, зареєстровану та проживаючу в АДРЕСА_1, не судиму,
- засуджено за ст. 166 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, на підставі яких звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків.
За вироком суду ОСОБА_2, являючись матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, з початку 2009 року злісно не виконувала обов'язки по догляду за своїми дітьми, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді педагогічної та соціальної занедбаності дітей.
Так, 09 серпня 1995 року у ОСОБА_2, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, народився син ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_4 шлюб з ОСОБА_5 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_4, батьком якого було записано ОСОБА_6 Разом із своїми дітьми ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1
Незважаючи на покладені на неї батьківські обов'язки по догляду за дітьми з початку 2009 року ОСОБА_2 перестала піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, тобто повністю самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов'язків.
При цьому, злісне невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків по догляду за своїми дітьми, супроводжувалося ухиленням від їх виховання та навчання, у тому числі незабезпеченням їх нормальним харчуванням, медичним доглядом, не створенням нормальних санітарних і гігієнічних умов проживання, незабезпеченням контролю за безпечними умовами перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем проживання. Зокрема, незважаючи на те, що ОСОБА_4 внаслідок свого малолітства не міг самостійно харчуватися та доглядати за собою, він часто на тривалий час сам залишався вдома, а ОСОБА_3 часто, без поважних причин пропускав уроки, а з початку 2010 року взагалі перестав відвідувати середню загальноосвітню школу № 50 і відповідно перестав навчатися.
30 квітня 2010 року комісією у складі спеціалістів служби у справах дітей Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та співробітників Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві з метою захисту дітей та збереження їх життя і здоров'я було вилучено дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4
ОСОБА_4 було доставлено в Київську міську клінічну шкірно-венерологічну лікарню, де йому було поставлено діагноз: короста, ускладнена піодермією, алергічний дерматит, педикульоз, гіпотрофія 3 ступеня, рахіт, анемія легкого ступеня, затримка психомоторного та передмовного розвитку.
При психодіагностичному обстеженні ОСОБА_3 проведеному психологом притулку для дітей № 1 Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації встановлено, що рівень розвитку пізнавальної сфери хлопця відповідає низькому віковому рівню: процеси пам'яті не порушені, слабо розвинуте абстрактно-логічне мислення, увага концентрується при зацікавленості, уява розвинена. Рівень загальної обізнаності вихованця занижений відповідно до вікової норми. Мотивація до подальшого навчання є, проте нестійка, потребує підтримки. Наявні ознаки педагогічної та соціальної занедбаності. Емоційно-вольова сфера хлопця характеризується невпевненістю, внутрішньою тривожністю. ОСОБА_3 має егоцентричну сконцентрованість на власних проблемах. Навички самоконтролю у хлопця розвинені в недостатній мірі. Самооцінка занижена.
Крім того, згідно висновку соціально - психологічної оцінки дитини, виданого психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради, пізнавальна сфера ОСОБА_3 знаходиться в межах низької вікової норми. Діагностовано низький рівень логічного мислення. Процеси пам'яті не порушені. Мотивація до навчання низька. Спостерігається педагогічна та соціальна занедбаність. Емоційно-вольова та особистісна сфера ОСОБА_3 характеризується високою тривожністю, нерішучістю, схильністю до довгих міркувань, невпевненістю в собі, серйозністю та певним формалізмом.
Відповідно до витягу з протоколу діагностичного обстеження Київської міської психолого-медико-педагогічної консультації головного управління освіти КМДА № 80 від 18.05.10 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, має мікросоціальну та педагогічну занедбаність. Також, згідно зазначеного протоколу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 має мікросоціальну та педагогічну занедбаність, затримку психо-моторного розвитку в результаті дистрофії і психо-соціальної депревації.
В апеляції та змінах до неї прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність юридичної оцінки винних дій ОСОБА_2, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На думку прокурора судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 75 КК України та звільнено засуджену від відбування покарання з випробуванням, оскільки злісне невиконання ОСОБА_2 обов’язків по догляду за дітьми спричинили тяжкі наслідки для її двох дітей, один із яких є малолітнім, інший неповнолітнім. Також, прокурор зазначає, що, враховуючи особу засудженої, яка є незаміжньою, не працює та не має можливості створити належні умови для виховання та навчання своїх дітей, забезпечити їх нормальним харчуванням, медичним доглядом, призначення ОСОБА_2 покарання з випробуванням є недостатнім для її виправлення та перевиховання.
Іншими особами, які мають право подати апеляцію, вирок не оскаржений.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав внесені зміни до апеляції, пояснення засудженої, яка заперечувала проти задоволення апеляції, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд не вправі покласти в обґрунтування вироку факти і обставини, які хоч і були встановлені в ході досудового слідства, але не перевірені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог закону, обсяг доказів, що підлягають дослідженню в ході судового слідства, визначається необхідністю всебічно, повно та об’єктивно дослідити обставини справи. Для цього повинні бути встановлені час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину, його наслідки, характер та розмір заподіяної шкоди, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності, інші обставини, що характеризують особу підсудної.
Відповідно до ст.299 КПК України суд вправі за згодою сторін, якщо вони не заперечують фактичні обставини справи, визнати недоцільним дослідження обставин у справі.
При цьому суд зобов’язаний з’ясувати, чи правильно розуміють підсудний і інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Окрім цього, в протоколі судового засідання повинні бути викладені фактичні обставини справи , які не оспорюються, кожним учасником судового засідання.
Як вбачається з протоколу судового засідання, суд першої інстанції цієї вимоги закону не дотримався. Допит підсудної, яка не відмовилась в судовому засіданні давати показання у справі, не відповідає вимогам ст. 300 КПК України. По обставинам справи вона фактично не допитана, суд обмежився лише формальним з’ясуванням у неї питання, чи визнає вона свою вину в пред’явленому обвинуваченні, в той час, як повинен був запропонувати підсудній давати показання щодо пред’явленого їй обвинувачення та відомих їй обставин справи.
Отже, під час розгляду справи судом допущені істотні порушення кримінально - процесуального закону, які перешкоджали постановити законний і обґрунтований вирок, в зв’язку з чим вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому необхідно належно виконати вимоги вказаного закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Що стосується доводів апеляції про безпідставне застосування ст.75 КК України, то під час розгляду справи суду належить повно та всебічно перевірити дані про особу підсудної, чи є вона суспільно небезпечною особою, та у випадку доведеності її вини в інкримінованому їй злочині призначити законне й справедливе покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Сукача О.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити в Святошинський районний суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді: