Справа №2-1239/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 грудня 2010 року                                                                                                                     м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим в складі - судді Яніна І.А.,

при секретарях   Саттаровій Е.Е., Локтюкові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства «К'уванч» про розірвання договору, стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про розірвання договору невідновлюваної кредитної лінії, стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки за підставами, викладеними у позовній заяві. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 3 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії №52\08, відповідно до умов якого банк надав відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти сумі 884000 грн., зі сплатою 14,5 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів та порядком повернення кредиту рівними частинами, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 2 квітня 2018 року. Згідно з додатковою угодою від 10 жовтня 2008 року №2 до кредитного договору відповідачеві збільшили процентну ставку до 19,0% річних, починаючи з 21 жовтня 2008 року .

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором, 4 квітня 2008 року, між позивачем та приватним підприємством «К’уванч» був укладений іпотечний договір, згідно умов якого підприємство передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: кафе «Хан-Елі», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, на підставі укладеного 4 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 іпотечного договору, в іпотеку було передане наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані  за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки.

Оскільки, позичальник прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконував, кредит та відсотки за користування кредитом, інші передбачені кредитним договором платежі не сплачував,  позивач, посилаючись на ст.ст.526,589,590,610,611,612,625,651,1050,1054 ЦК України, ст.7,33 Закону України «Про іпотеку», умови договорів, змушений був звернутися до суду з вимогами про розірвання договору невідновлюваної кредитної лінії, стягнення заборгованості у розмірі 1025368 грн. 84 коп. шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача на підставі довіреності Машевський О.С. (а.с.53) на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на обґрунтування вимог у позові, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник на підставі довіреності ОСОБА_4 (а.с.65) у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення (а.с.67-71) із яких вбачається, що позивач в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за кредитом; звернення стягнення на житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_1 разом з батьком, матір’ю та іншими неповнолітніми особами, є протиправним; суттєво змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні кредитного договору, у зв’язку із чим на адресу банку було направлено відповідного листа.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про внесення змін до кредитного договору, проте ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 9 липня 2010 року позов залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.207 ЦПК України. Ухвалою Апеляційного суду АРК від 23 листопада 2010 року зазначена ухвала від 9 липня 2010 року залишена без змін. До третейського суду ОСОБА_1 з позовними вимогами, що були залишені без розгляду, не звертався, у зв’язку із чим клопотання про зупинення розгляду справи від 15 вересня 2010 року (а.с.64) просив не розглядати.

Відповідач ОСОБА_1, що діяв від свого імені та від імені приватного підприємства «К’уванч», як його директор, у судовому засіданні позовні вимоги також не визнав , надав суду письмові заперечення  (а.с.80-82) про те, що про збільшення процентної тарифної ставки підприємство, як поручитель, не сповіщалося, своєї згоди на таке збільшення не надавало, у зв’язку із чим на підставі ч.1 ст.559 ЦК України порука припинилася, оскільки змінилися зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Крім того, у своїх письмових запереченнях (а.с.97-98) ОСОБА_1 зазначив, що позивачем не дотриманий порядок звернення до суду, встановлений ст.33,35 Закону України «Про іпотеку», оскільки письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, він та підприємство не отримували. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що у його сім’ї немає іншого житла, та пославшись на ч.4 ст.9 ЖК України, вказав, що ніхто не може бути виселеним із житлового приміщення без відповідних правових підстав.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши сторони судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що 3 квітня 2008 року між позивачем - Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії №52\08. Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав останньому на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти сумі 884000 грн., зі сплатою 14,5 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 7754 грн. 39 коп., не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року по березень 2018 року, а у квітні 2018 року в сумі 7753 грн. 93 коп. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 2 квітня 2018 року. Згідно з додатковою угодою від 10 жовтня 2008 року №2 до кредитного договору ОСОБА_1 збільшили процентну ставку до 19,0% річних, починаючи з 21 жовтня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором, 4 квітня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та приватним підприємством «К’уванч» було укладено іпотечний договір (зареєстрований в реєстрі за №2358), згідно умов якого ПП «К’уванч» передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: кафе «Хан-Елі», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 371,2 кв.м, та земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки. Загальна вартість предмета іпотеки за згодою сторін, відповідно до п.1.2. Договору іпотеки склала  661550 грн.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, на підставі укладеного 4 квітня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, іпотечного договору (зареєстрований в реєстрі за № 2360), в іпотеку було також передане наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 364,7 кв.м., та земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки, площею 0,1614 га. Загальна вартість предмета іпотеки за згодою сторін, відповідно до п.1.2. Договору іпотеки  склала 757500 грн.

Іпотечні договори, зареєстровані встановленим порядком та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав умови договору невідновлюваної кредитної лінії №52\08 від 3 квітня 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_1, надав останньому грошові кошти сумі 884000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором невідновлюваної кредитної лінії №52\08 від 3 квітня 2008 року станом на 27 січня 2010 року має прострочену суму на загальну суму 227871 грн. 69 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 70993 грн. 84 коп.; заборгованість за процентами в розмірі 142305 грн. 42 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в розмірі 13772 грн. 43 коп.; штрафні санкції в розмірі 800 грн. Зазначені обставини, а також розрахунки заборгованості відповідачами у судовому засіданні визнані та не оспорювалися.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.651 ЦК договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході судового розгляду справи достовірно встановлено факт невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 27 січня 2010 року утворилась прострочена заборгованість в сумі 227871 грн. 69 коп., у зв’язку із чим позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення строкової заборгованості (дострокового виконання всіх зобов’язань) за договором невідновлюваної кредитної лінії в сумі 1025368 грн. 84 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 589 ЦК України, ст.20, 33 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя

За змістом положень ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в п.2.4.7 іпотечних договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_1, та між позивачем та приватним підприємством «К'уванч», позивач має право у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» тощо (а.с.8,17).

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В ч.2, 3 ст.35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно ч.1,2 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя  відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Між тим, позивачем не надано доказів виконання положень ст.ст.12,35 Закону України «Про іпотеку» та настання наслідків, за якими можливо не виконувати дії, передбачені ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку». Не зазначені такі докази і у позовній заяві. Позивачем також не надано доказів того, що відповідачі у справі попереджались про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором до того, як Банком було прийнято рішення про звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, незважаючи на те, що в ході судового розгляду справи достовірно встановлено факт невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 27 січня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 227871 грн. 69 коп., беручи до уваги той факт, що перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позивач (банк) не вимагав від боржника та іпотекодавців, усунення порушень обов’язків за кредитним договором, не пред’являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання та не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, що є обмеженням права відповідачів вжити необхідних та належних від них заходів до виконання договору в позасудовому порядку, тобто при зверненні до суду з позовом банк не виконав вимоги Закону України «Про іпотеку», не дотримав процедуру дострокового стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на предмети іпотеки такими, що заявлені передчасно, в зв’язку з чим не знаходить підстав для їх задоволення.

Аналогічні висновки містить узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р.р.), підготовлене Верховним Судом України.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача сплачені позивачем судові витрати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,88,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного підприємства «К'уванч» про розірвання договору, стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Договір невідновлюваної кредитної лінії №52\08 від 3 квітня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованість за договором невідновлюваної кредитної лінії №52\08 від 3 квітня 2008 року в сумі 1025368 (один мільйон двадцять п’ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 84 коп., а також судовій зір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В решті позову відмовити.

Р ішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: