Справа  № 2-5329 \2010 рік                                                                                                                                    

Р   І  Ш   Е   Н   Н   Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 грудня  2010    року                                                       Ялтинський міський суд Криму

у складі судді  :                                                       ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі    :                                                      КАЗАЧЕНКО Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до комунального підприємства «Ремонтно – експлуатаційна організація № 3», виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Ялтинська міська Рада, комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», служба по справам дітей при Ялтинському міському виконкомі, про визнання свідоцтва про право власності на квартиру незаконним та його скасування, а також про визнання  незаконним  та скасування розпорядження  органа приватизації, повернення сторін у первісний стан, про визнання незаконним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В   :

    Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16 квітня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в рівних частках кожному незаконним і скасувати його; визнати  незаконним і скасувати розпорядження органу приватизації від 16 квітня 2007 року № 41-п; повернути сторони до попереднього стану у вигляді повернення квартирі АДРЕСА_1 статусу державної; визнати  незаконним і скасувати наказ КП РЕО № 3 № 23 від 13 грудня 2002 року.

    Вимоги мотивують тим, що  всі вони, позивачі і відповідачі є членами однієї сім'ї і були зареєстровані і проживали в квартирах АДРЕСА_1, АДРЕСА_5 і АДРЕСА_3. В 1983 році до квартири АДРЕСА_1, основним квартиронаймачем якої був батько ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, - ОСОБА_1, була приєднана квартира АДРЕСА_5, а в 1991 році, - ще й квартира АДРЕСА_3. Таким чином, площа квартири АДРЕСА_3 склала 44,2 кв. метра і на неї був відкритий єдиний особовий рахунок № НОМЕР_2. 13 грудня 2002 року КП РЕО № 3 був винесений новий наказ про внесення змін до особового рахунку № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1, в результаті яких  до складу сім'ї ОСОБА_1 і в особовий рахунок № НОМЕР_2 були додатково включені його дружина – ОСОБА_6 і діти ОСОБА_8 і ОСОБА_7, з ним укладений новий договір найму на квартиру АДРЕСА_1. Решта приміщень квартири 3-1  площею 13,6 кв. метрів і засклені веранди площею 6,1 кв. метрів, 7,4 кв. метрів були закріплені  за ОСОБА_1 і членами його сім'ї, - ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, їм привласнений номер квартири АДРЕСА_4.  Позивачі вважають дані об'єднання і роз'єднання особових рахунків, здійснені КП РЕО № 3 незаконними, оскільки вони були зроблені без їхньої згоди і в результаті приватизації квартири АДРЕСА_1 були порушені їх житлові права, оскільки площа квартири АДРЕСА_4, квартиронаймачами якої вони на сьогоднішній день є, значно зменшилася.

    Відповідачка ОСОБА_4, діюча також в інтересах неповнолітніх дітей позовні вимоги не визнала, пояснивши, що розділ особових рахунків квартир був здійснений з відома і згоди всіх повнолітніх членів сім'ї, приватизація ними квартири була виконана у тому числі і за заявою ОСОБА_1, яка була підписана їм власноручно. Також вважає, що позивачами без поважних причин пропущений строк позовної давності для звернення до суду із даними вимогами, оскільки про розділення особових рахунків і приватизацію квартири їм було достовірно відомо, проте звернулися до суду вони з даним позовом тільки після того, як вона розірвала шлюб з ОСОБА_1

    Представник відповідача КП РЕО № 3 позовні вимоги не визнав з тих підстав, що позивачами без поважних причин пропущений строк позовної давності для звернення до суду, а по суті ніяких пояснень дати не зміг, оскільки документи, що послужили підставою для ухвалення наказу про розділ особових рахунків за давністю в КП РЕО № 3 не збереглися.

    Представник відповідача виконкому Ялтинської міської Ради, а також представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не представили.

    Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 був основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,2 кв. метрів (особовий рахунок № НОМЕР_2), до якої на підставі рішення міського виконкому № 350 від 27 липня 1983 року була приєднана квартира АДРЕСА_3 площею 16,3 кв. метрів (особовий рахунок № НОМЕР_3) і на підставі рішення міськвиконкому № 356 від 24 травня 1991 року квартира АДРЕСА_5 площею 13,5 кв. метрів (особовий рахунок № НОМЕР_4) (а.с. 30, 31). Разом з ним в квартирі були зареєстровані його дружина, - ОСОБА_5 і дочки, - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а.с. 37).

    Наказом АДРЕСА_1 Ремонтно – експлуатаційної організації № 3 від 13 грудня 2002 року, на підставі заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_1, за їх обопільною згодою, був здійснений розділ особового рахунку № НОМЕР_2, в який внесені наступні зміни: за квартирою АДРЕСА_1 були закріплені житлові приміщення  площею 13,6 кв. метрів і 17 кв. метрів і кухня площею 9,9 кв. метрів. Основним квартиронаймачем даної квартири був визнаний ОСОБА_1 з членами його сім'ї, - дружиною ОСОБА_6 і неповнолітніми дітьми, - ОСОБА_8, ОСОБА_7.

    Потім, в 2000 і 2004 роках в квартирі АДРЕСА_1 було зареєстровано ще двоє неповнолітніх дітей, - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с. 61).

    30 січня 2004 року була здійснена реєстрація місця проживання ОСОБА_1 по квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 27, оборот).

    На склад сім'ї з чотирьох чоловік ОСОБА_1, його дружини ОСОБА_5, дочок ОСОБА_4 і ОСОБА_2 закріплені житлова кімната 13,6 кв. метрів, засклені веранди площею 6,1 кв. метрів і 7,4 кв. метрів. Основним квартиронаймачем визнаний ОСОБА_1 і квартирі привласнений номер АДРЕСА_4 (а.с. 11).

    ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (а.с. 21).

    Наказом № 7 КП РЕО № 3 від 30 січня 2008 року, на підставі письмової заяви ОСОБА_2, у зв'язку із смертю ОСОБА_1 він був виключений з особового рахунку № НОМЕР_3 квартири АДРЕСА_4 і особовий рахунок був переоформлений на його дочку, - ОСОБА_2, з нею укладений договір житлового найму (а.с. 12, 67).

    29 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до органу приватизації із заявою про оформлення, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», права власності на квартиру АДРЕСА_2 до якої додав довідку, оформлену КП РЕО № 3 про склад його сім'ї, що складається з шести чоловік: він, його дружина ОСОБА_4 і четверо неповнолітніх дітей (а.с. 62).

    16 квітня 2007 року Міським Головою міста Ялта було видано розпорядження № 41-п про передачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї в спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 (а.с. 78).

    На підставі вказаного розпорядження, 16 квітня 2007 року виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради було видане свідоцтво № НОМЕР_5 про передачу в рівних частках кожному, тобто ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у власність квартири АДРЕСА_1 (а.с. 58).

    Згідно повідомленню прокуратури міста Ялта, повідомленню КП ЯМР РЕО № 3 від 26 квітня 2010 року, архівні дані на квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_5 не збережені (а.с. 9,  42).

Таким чином, первинні документи, на підставі яких було вироблено спочатку об'єднання, а потім роз'єднання квартири АДРЕСА_1, після чого і була вчинена її приватизація, в даній організації немає.

    Позивачі просять визнати  недійсною приватизацію, яка була вчинена на підставі наказу КП РЕО № 3 про розділення особових рахунків квартир, у зв'язку з тим, що в результаті такого розділення площа квартири, яка була залишена ОСОБА_1 і членам його сім'ї для проживання без їхнього відома і згоди значно зменшилася, а первинні документи, представлені для її оформлення, в даний час відсутні.

Суд вважає, що  в позові  про визнання недійсною приватизації, відміну наказу КП РЕО № 3 від 13 грудня 2002 року слід відмовити, у зв'язку з пропуском  ними строку давності для звернення до суду, передбаченого ст. 257 ЦК України з неповажної причини.  Даний строк встановлений в три роки з дня, коли особа дізналась, або могла дізнатися про порушення свого права.

    Згідно  ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленій до винесення ним рішення. Закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Сторони по справі, відповідачка ОСОБА_4, а також представник відповідача КП РЕО № 3 заявили в судовому засіданні про відмову  в позові  у зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності без поважних причин.

Згідно оспорюваного наказу КП РЕО № 3, підставою для його винесення послужило письмове звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_1 про розділення особових рахунків, до яких також були додані заяви шести повнолітніх членів сім'ї про згоду на таке розділення. Наявність на той час вказаних заяв на сьогоднішній день ніким не спростована. 30 січня 2008 року КП РЕО № 3 було здійснено переоформлення особового рахунку квартири АДРЕСА_4 з померлого ОСОБА_1 на його дочку ОСОБА_2, тобто на момент звернення ОСОБА_2 з такою заявою до КП РЕО № 3 їй не могло не бути відомо про наявність розділених особових рахунків.

Більш того, згідно адресній довідці на ОСОБА_2, вона була перезареєстрована 09 березня 2006 року з квартири АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_4, що також свідчить про те, що за станом на березень 2006 року їй було достовірно відомо про наявність квартири АДРЕСА_4, виділеної зі складу квартири АДРЕСА_1, по якій і була здійснена її реєстрація (а.с. 29).

Що стосується решти позивачів, то згідно представлених адресних довідок, ОСОБА_5 значиться зареєстрованою в АДРЕСА_6, ОСОБА_4 за даними адресно – довідкового сектора міста Ялта взагалі не значиться (а.с. 29).

Як пояснила позивачка ОСОБА_2, вона хоча і залишилася зареєстрованою з 1996 року в квартирі АДРЕСА_4, проте постійно проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 в місті Дніпродзержинськ в квартирі, що належить їй на праві власності. Дана обставина підтверджується також і актом від 17 червня 2010 року (а.с. 111).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що він проживає з колишньою дружиною ОСОБА_4 і чотирма неповнолітніми дітьми в квартирі АДРЕСА_1 площею 30 кв. метрів будинку № 22 по вул. Дражинського в місті Ялта.

Таким чином,  житлові права позивачів в результаті здійсненої приватизації жодним чином не ущемлені, оскільки вони на сьогоднішній день не володіють ні правом власності, ні правом постійного користування вказаною квартирою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 218  ЦПК  України, суд

В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до комунального підприємства «Ремонтно – експлуатаційна організація № 3», виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, розпорядження  органа приватизації, а також повернення сторін до попереднього стану, про визнання незаконним та скасування наказу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.                    

                        Суддя :