Справа № 2а-3484/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 грудня 2010    року                                                                    м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області

в складі головуючого судді Артеменко Л.І.  

при секретарі                   Мігаліній Л.Ю.

за участю  позивача        ОСОБА_1

представника відповідача  Федякіної О.В.

розглянув  у  відкритому судовому засіданні  в залі суду № 2 справу за  адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Кіровське про визнання дій неправомірними  та зобов”язання до перерахунку пенсії за період з 13 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 1 червня 2008 року по 30 вересня 2008 року,

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з зазначеним  позовом в листопаді 2010 року.  

             Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії.       Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) в редакції з 1 листопада 2006 року має право на пенсію,  розмір якої не повинен бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі  75% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач не нараховував йому пенсію в зазначеному розмірі, чим порушив його права і відмовився зробити перерахунок пенсії на його звернення в 2010 році. Просив  визнати дії відповідача по відмові в перерахунку пенсії протиправними та зобов’язати його зробити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.. 49,50,54,67 Закону з виплатою не донарахованих сум  за період  з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року , та з 01.06.2008 року по 30.10.2008 року .  

    Ухвалою суду від 13 грудня 2010 року  провадження по справі в частині вимог за період з 1 листопада  2006 року по 12 березня 2007 року закрито на підставі ст.. 157 ч.1 п.4 КАС України.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав з зазначених підстав, просив задовольнити, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії з розрахунку 8,75% мінімальної пенсії за віком. Суду пояснив, що  за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року, яка набула чинності,  відповідач перерахував його державну та додаткову пенсію з 1 листопада 2008 року, і саме цей період був предметом судового розгляду.  Вимоги про перерахунок пенсії за  більш ранній період ним не заявлялись і судом не розглядались.  

    Представник відповідача в суді позов не визнав, надав письмові заперечення, в позові просив відмовити, посилаючись на пропущення строку звернення до суду та  на дотримання ним вимог закону при обчисленні та виплаті пенсії позивачу,  неможливість застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Також зазначив, що з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся лише в 2010 році, і управління не має повноважень для перерахунку пенсії за минулий період.

    Вислухав позивача, представника відповідача,  дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню.

    Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

    Позивач  віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, є інвалідом 2 групи, причина інвалідності пов’язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  перебуває на обліку у відповідача з  14 серпня 2000 року як отримувач пенсії по інвалідності по 11 лютого 2008 року включно та з 21 липня 2009 року по  теперішній час, а з 12 лютого 2008 року по 20 липня 2009 року – як отримувач пенсії на загальних підставах згідно його заяв від  23 серпня 2000 року, 12 лютого 2008 року, 21 липня 2009 року відповідно, що визнається сторонами, підтверджено дослідженими судом  заявами про призначення(перерахунок) пенсії та відповідними розпорядженнями.

 З довідки відповідача вбачається, що позивач в період з  13 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно отримував основну пенсію по інвалідності та щомісячну додаткову в розмірі  менше ніж передбачено ст..ст.49,  50,54 Закону.

24 вересня 2010 року позивач звернувся з заявою до відповідача про  перерахунок пенсії з 1 листопада 2006 року по час звернення та доплату недоотриманих сум.

Рішенням № 278/03 від 1 жовтня 2010 року позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії за зазначений період   у зв’язку з відсутністю правових підстав та фактичним перерахунком на виконання судового рішення з 1 жовтня 2008 року.  

    Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року, яка набула чинності, позивачу перерахована державна та додаткова пенсія по інвалідності відповідно до ст.. 49,50ч.4, 54 Закону з 1 жовтня 2008 року в межах заявлених позовних вимог, вимоги про перерахунок пенсії з 13 березня 2007 року ним не заявлялись и судом не розглядались.  

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюдження на позивача як віднесеного до категорії 1.

    Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).  

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Таким чином, з 22 травня відновили свою дію положення Закону в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними  та є обов’язковими до виконання на території України.  

Отже, позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 13 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та після 22 травня 2008 року за умови  перебування на обліку у відповідача саме як отримувач пенсії по інвалідності, яка пов»язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Як встановлено судом, з 13 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року  позивач отримував саме такий вид пенсії, в червні-вересні 2008 року – отримував пенсію  за віком, на розмір якої норми Закону не розповсюджуються..

 Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    З огляду на викладене, суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону.

    Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

    Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.  

    Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.  

    Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії  в 2007 році повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.  

Правовою підставою позовних вимог є також  частина 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діє з 1.11.06р.,  згідно якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   Отже, Законом для органів Пенсійного фонду України передбачений обов’язковий (масовий) порядок перерахунку пенсії у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму., який вони повинні були зробити з 1 листопада 2006 року на виконання Закону.

    Суд вважає, що відповідача безпідставно посилається на необхідність застосування норми статті ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення дати відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії в належних розмірах  - з1 числа місяця залежно від дати звернення за перерахунком, оскільки   в даному випадку порушене право позивача пов’язане з виплатою вже призначеної  пенсії у розмірах, які не відповідають закону, тому факт звернення як юридичний факт, не впливає на відновлення порушеного права. Функції та обов’язки відповідач виконує в межах Положення, в якому зазначений  і обов’язок про те, що управління Пенсійного фонду України  в своїй  діяльності керується законами України, які  є обов’язковими до виконання.  

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на  необхідність безумовного виконання постанов Кабінету Міністрів України.  Частиною п’ятою статті 54 Закону дійсно передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок  затверджений  постановою Кабінету Міністрів України  від 30 травня 1997 р. N 523. Однак слід зауважити, що надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                    

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві  в 2007 році застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону

Оскільки за довідкою відповідача розмір пенсії позивача в 2007 році не відповідав вимогам  Закону, суд приходить до висновку, що порушення його прав мало місце, і відмова в перерахунку пенсії  в зазначений період за зверненням в 2010 році є протиправною, а порушене право підлягає захисту.

Згідно пп 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомоги на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, відповідач є органом, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій, а тому  повинен був діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону і здійснити відповідні нарахування і виплати.

    Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без  обмеження. Отже, до  спірних правовідносин не застосовується  строк звернення до суду  з адміністративним позовом.    

    Судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

    Відповідно до ст.. ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”,   ст..ст.28,46ч.2 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною  відмову Управління Пенсійного фонду України місті Кіровське Донецької області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності зі ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з мінімальної пенсії за віком, з  13 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

    Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Кіровське  перерахувати ОСОБА_1 державну основну  пенсію з розрахунку 8  мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність,  та  щомісячну додаткову пенсію  за шкоду, заподіяну здоров’ю із розрахунку 75%  мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  відповідно до ст..ст. 49,50ч.4, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 13 березня 2007 року по 31  грудня 2007 року включно.

    В решті позову  відмовити за його необґрунтованістю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги судове рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі 17 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через  Кіровський міський суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

    Встановити відповідачу місячний  строк з дня набрання  постановою законної чинності для подання до суду звіту про виконання постанови в частині здійснення перерахунку пенсії.    

Суддя:                                                                                          Л.І. Артеменко