справа № 6-18/10                

УХВАЛА

17 грудня 2010 р.                                     м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючого - судді Василевича О.В.

при секретарі - Івчук Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острог заяву ОСОБА_1 та представника        ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поворот виконання судового рішення, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Острозького районного суду знаходилась цивільна справа за позовом      ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розподіл житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом виділення у власність кімнат 1-4, 1-5, 1-6 та коридору прибудови 1-1.

Рішенням Острозького районного суду від 21.07.2007 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12.11.2007 р., позов задоволено, виділено          ОСОБА_4 1-6 жилу, 1-5 жилу, 1-4 коридор, сарай «Б», Ѕ  частину сараю «Д», вбиральню «Г», залишено у спільному користуванні 1/3 частину огорожі № 1; ОСОБА_1 виділено 1-1 коридор, 1-2 кухню, 1-3 жилу, погріб «В», та залишено у спільному користуванні 1/3 частину огорожі № 1; ОСОБА_2 виділено 1-7 коридор, 1-8 жилу, 1- веранду «а», «Пг/а» - погріб, Ѕ частину сараю «Д», та залишено у спільному користуванні 1/3 частину огорожі № 1; зобов’язано ОСОБА_4 закласти дверні прорізи № 1, № 2, №3; стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 – 537 грн., на користь ОСОБА_2 – 532 грн. відповідно до рівності часток; стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 94 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави 684,06 грн. недоплаченого державного мита.            

Ухвалою Верховного Суду України від 21.10.2009р. рішення суду першої інстанції від 21.06.2007р. та ухвалу суду апеляційної інстанції від 12.11.2007 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Острозького районного суду від 24.11.2010 р. позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, звернулись із спільною заявою про поворот виконання рішення суду від 21.06.2007р., посилаючись на те, що при залишенні без розгляду позову ОСОБА_4 судом першої інстанції питання про поворот виконання рішення суду вирішено не було.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримали вимоги, викладені у заяві про поворот виконання рішення суду, надали пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що після скасування рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 повернула їй 532 грн., які було стягнуто як компенсацію відповідно до рівності часток у домоволодінні.

В судовому засіданні ОСОБА_4 частково заперечив проти задоволення заяви, мотивуючи тим, що поворот виконання рішення суду можливий у відношенні до нього лише в частині повернення стягнутих з відповідачів на його користь коштів, в іншій частині вимоги заявників є необґрунтованими. Пояснив, що на виконання рішення суду від 21.06.2007 р. з відповідачів було стягнуто на його користь та ним отримано 599 грн.        

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява про поворот виконання рішення суду підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.381 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.

Разом з тим за змістом ч.2 ст.380 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов’язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.  

Суду надані докази виконання рішення суду від 21.06.2007р., зокрема, постанови про закінчення виконавчих проваджень від 16.07.2008 р. відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_4 15 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, 47 грн. державного мита та          537 грн. як компенсацію відповідно рівності часток в будинковолодінні.

В матеріалах справи відсутні та судом не здобуто доказів в підтвердження стягнення з       ОСОБА_1  на користь ОСОБА_4 державного мита та витрат на ІТЗ судового розгляду в розмірі, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_4, тобто 30 грн.  державного мита та         94 грн. витрат на ІТЗ, а тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму, яка підтверджується наданими нею постановами про закінчення виконавчого провадження.    

За змістом ч.2 ст.380, ч.1 ст.381  ЦПК України передбачено повернення позивачем виключно  безпідставно стягненого з відповідача майна, водночас заявниками окрім вимог про повернення їм безпідставно стягненого з них державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та грошових коштів, сплачених ними на користь ОСОБА_4, заявлено вимоги, які не підпадають під ознаки вимог щодо яких допускається поворот виконання рішення, а тому вимоги про зобов’язання ОСОБА_4 звільнити закладені прорізи № 1, № 2, № 3 та привести спірні приміщення у стан, в якому вони були до виконання скасованого рішення суду від 21.06.2007р.; про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 532 грн., стягнутих з неї на користь ОСОБА_2 (співвідповідача) як компенсація відповідно до рівності часток в будинковолодінні; про повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі        684 грн., стягнутих на користь держави як недоплачене державне мито – задоволенню не підлягають, оскільки для їх вирішення передбачених інший порядок вирішення спору, відмінний від порядку вирішення питання про поворот виконання судового рішення.  

Таким чином, враховуючи що питання про поворот виконання рішення суду від 21.06.2007 р. ані судом першої інстанції, ані судом касаційної інстанції вирішено не було, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду, суд вважає, що заява про поворот виконання рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню лише в частині повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 599 грн., стягнутих з неї на користь ОСОБА_4 В іншій частині вимоги заяви про поворот виконання судового рішення є такими, що заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.    

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 380, 381 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Заяву про поворот виконання рішення суду задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 15 грн., які були сплачено за рішенням Острозького районного суду від 21.06.2007 р. в рахунок відшкодування витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1  безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 47 грн., які були сплачені за рішенням  Острозького районного суду від 21.06.2007 р. в рахунок відшкодування сплаченого державного мита.  

Зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 537 грн., що були сплачені за рішенням Острозького районного суду від 21.06.2007 р. в рахунок компенсації відповідно до рівності часток в будинковолодінні.    

    В решті вимог заяви про поворот виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Острозького районного суду                     Василевич О.В.