Справа № 2-2052/10                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                                   Іменем  України

16 грудня 2010 року.   Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області

в складі: судді Кобзія Б.І., при секретарі Таран І.О.

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції  про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості, -

                                                                    В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції  про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості, з залученням до участі у справі в якості третьої особи КП «Кременчуцьке МБТІ», в якому просив постановити рішення, яким  визнати дійсним та таким, що не підлягає подальшому нотаріальному оформленню договір купівлі-продажу № 11-НД житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрований Кременчуцькою товарно-сировинною біржею 11 серпня 1999 року.

   В судовому засіданні представникаи позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посилаючись на викладені в позові підстави, позовні вимоги підтримали.

   Представник відповідача Кременчуцької ОДПІ в судовому засіданні позов визнав, підтвердив факт укладення 11.08.1999 року між ОСОБА_2 та Кременчуцькою ОДПІ договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1  та реєстрацію його Кременчуцькою товарно-сировинною біржею.

    Третя особа КП Кременчуцьке МБТІ представника в судове засідання не направило, суду повідомило, що проти задовільнення позову не заперечує і просить справу розглянути без участі представника КП «МБТІ».

    Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приймає до уваги слідуюче.  

     11.08.1999 року Кременчуцькою товарно-сировинною біржею було зареєстровано договір купівлі-продажу №11-НД житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією та громадянином ОСОБА_2.

       Вказаний договір відповідно до вимог чинного цивільного законодавства у встановленому порядку було зареєстровано Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 17.08.1999 року.

        На даний час ОСОБА_2 постійно проживає в с.Долинка Сакського району АР Крим і має намір продати вказаний житловий будинок. Для вчинення всіх необхідних дій по підготовці та оформленню документів по купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 видав довіреність на ім'я ОСОБА_3. Остання при зверненні за консультацією до нотаріуса, д довідалася, що наряду з іншими документами нотаріусу необхідно надати правовстановлюючий документ на будинок, у даному випадку - договір купівлі-продажу, який є нотаріально посвідченим. Свою вимогу нотаріус мотивував вимогами пп. 61, 62  «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно яких при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

      Крім того,  згідно до ст. 227 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року (що діяв на момент вчинення договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією із сторін по договору є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

      Як вбачається із змісту та форми договору купівлі-продажу нерухомості від 11 серпня 1999 року, він був зареєстрований Кременчуцькою товарно-сировинною біржею відповідно до ст.. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року., згідно якої угода, що укладена на біржі не підлягає нотаріальному посвідченню та вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Саме через цю обставину жодна із сторін по договору не звернулась до нотаріуса за посвідченням вказаної угоди.

     На сьогодні ОСОБА_2, як власник нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, у процесі оформлення документів для укладення договору купівлі-продажу зіткнувся з питанням визнання дійсності договору купівлі-продажу нерухомості від 11 серпня 1999 року.

      Згідно ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України 18.07.1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

     Як вбачається із фактичних обставин справи, обидві сторони виконали у повній мірі свої зобовязання по договору купівлі-продажу нерухомості: Покупець здійснив повну оплату вартості житлового будинку у розмірі 5625 грн. 00 коп., а Продавець передав права власника на житловий будинок № 134, що по вул. Котлова у м. Кременчуці.

      При таких обставинах суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задовільненню.

       Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212,214-215 ЦПК України, ч. 2 ст. 47, ст. 227 Цивільного кодексу України 18.07.1963 року, суд –

                                                             Р І Ш И В:

    Позов фізичної особи ОСОБА_2 до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції  про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості задовільнити.

     Визнати дійсним та таким, що не підлягає подальшому нотаріальному оформленню договір купівлі-продажу №11-НД житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрований Кременчуцькою товарно-сировинною біржею 11 серпня 1999 року.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: