Справа № 2-8225/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.10 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Алексєєва А.П., при секретарі Сокіл Ю.М.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06.09.10 позивач звернувся до суду із позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №176462 від 03.09.10, якою на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення вимог п. 16.2 правил дорожнього руху щодо додержання правил проїзду перехресть та надання переваги у русі пішоходам.

       В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і вказав, що при оформленні справи про адміністративне правопорушення працівником ДАІ не були всебічно з’ясовані обставини справи як того вимагає КУпАП, доказів вчинення правопорушення працівники ДАІ йому не пред’явили, свідки стосовно вчинення правопорушення не опитувалися, в тому числі і пішохід, якому за твердженням працівників ДАІ він не надав перевагу у русі.

Відповідач на виклик до суду не з’явився, на позов надав свої заперечення, просив розглядати справу за відсутності його представника.

Вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що його вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.09.10 серії ВЕ №062629, складеного інспектором ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1, рухався в м. Миколаєві по вул. Нікольська повертав ліворуч на вул. В.Морська та не надав перевагу в русі пішоходу, що перетинав проїзну частину по регульованому пішохідному переходу, чим порушено вимоги п.16.2 правил дорожнього руху.  

Будь-яких інших доказів вини позивача, окрім наданого протоколу позивачем, відповідач судові не надав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На підставі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

 Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи із положень ст. 71 КАС України за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 69 КАС України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на вищевикладене жодних доказів, якими об’єктивно відображається правопорушення, або доповнюється протокол, а також спростовуються доводи позивача судові відповідачем не представлено.

Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню у зв’язку з тим, що із зібраних працівником ДАІ матеріалів неможливо встановити наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись ст. ст. 161-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

    1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №176462 від 03.09.10 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

            3. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                     А.П. Алексєєв