АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 14498 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Федоріщев С.С.
Категорія - 41/43 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Перцової В.А.
суддів - Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 2 липня 2010 року справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
ВСТАНОВИЛА:
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.07.2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначеним рішенням суду від 02.07.2010 року позовні вимоги ТОВ «Крона» задоволено частково, з ОСОБА_1 стягнено на користь товариства заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1784,12 грн. та 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Також, з ОСОБА_1 стягнено на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. / а. с. 85 /.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки суд не прийняв до уваги дійсні обставини справи та не дав належної оцінки доказам по справі/ а. с. 88-89 /.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій він один зареєстрований та проживає / а. с.7 / і на його ім'я відкрито особистий рахунок НОМЕР_1, щодо оплати за житлово-комунальні послуги і на який відповідач проводив оплату, але не регулярно / а. с. 8, 4-6 /, а позивач надавав останньому житлово-комунальні послуги відповідно до зазначеного особистого рахунку.
Оскільки відповідач не регулярно і не в повному обсязі проводив оплату за надані житло-комунальні послуги, то і виникла заборгованість за період з 01.02.2004 року по 01.09.2009 року в сумі 1925,68 грн., що змусило позивача у вересні 2009 року звернутися з позовом до суду, в якому він просив стягнути зазначену суму з відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в межах строку позовної давності в сумі 1784,12 грн., виходячи з тих норм та тарифів, які діяли в м. Дніпродзержинську, а також відповідно до чинного законодавства / а. с. 85 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обов'язок відповідача проводити оплату за житлово-комунальні послуги надані йому, як власнику квартири АДРЕСА_1, як і правильно стягнув з нього заборгованість за житлово-комунальні послуги, нараховані йому виходячи з норм і тарифів, які діяли в м. Дніпродзержинську, в межах строку позовної давності, оскільки відповідач не регулярно і не в повному обсязі проводив їх оплату та відмовився оплачувати зазначену заборгованість, не зважаючи на те, що дані послуги позивачем йому були надані. Розрахунок заборгованості проведений правильно у відповідності з діючими законодавством, а також нормами та тарифами, які діяли у спірний період у м. Дніпродзержинську / а. с. 4-5,13-17 /, та згідно зі ст.ст.257,509,525,526 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ч.1 ст. 13 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків ( в редакції постанови Кабміну України від 24.01.2006 року № 45 ), ст.ст. 20,30-32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач не в повному обсязі надає послуги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належних доказів щодо ненадання позивачем якихось житлово-комунальних послуг або неналежного їх надання – відповідач суду не надав.
Інші доводи апеляційних скарг не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 2 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: