УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14389/2010 Головуючий у 1-й інстанції –Шаповал Г.І.
Категорія –46/48 Доповідач – Петренко І.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Козлова С.П.
при секретарі – Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття аліменти в розмірі в розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який було розірвано 20 грудня 2006 року. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на утриманні позивачки та навчається в Національній Металургійній академії України на денній формі навчання, в зв’язку з чим їй приходиться витрачати значні кошти на утримання сина, а її матеріальне становище не дозволяє в достатній мірі забезпечити сина. Деякий час відповідач надавав добровільно допомогу на утримання сина, потім відмовився приймати участь в утриманні сина. Відповідач працює начальником зміни в ТОВ «Вільногірське скло», має постійний заробіток, хронічних захворювань, які б перешкоджали йому сплачувати аліменти, не має, інших непрацездатних осіб на своєму утриманні не має. Відповідач ігнорує покладений на нього законом обов’язок матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд ухвалюючи оскаржуване рішення виходив із того, що син сторін досяг віку 17 років і, фактично, веде самостійне життя, переважно мешкає окремо від обох батьків, має свої власні доходи в виді стипендії та заробітку, а також отримує від відповідача щомісячно допомогу на своє утримання в розмірі від 600 до 800 грн., що розмір цих коштів значно перевищує розмір аліментів, який прохає стягнути позивачка, та встановлений законом мінімальний розмір аліментів, а тому суд не вбачає підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина. Оскільки, 1\4 частина від 2100 грн.- заробітку відповідача складає - 525 грн., а відповідач надає, фактично, допомогу на суму, в середньому 700 грн. (600+800 : 2), підстав для стягнення аліментів не має.
Стосовно того, що син також прохає гроші і в позивачки, то остання також має обов’язок утримувати неповнолітню дитину. Окрім того, позивачка не назвала і не довела в судовому засіданні розмір допомоги, який вона сама надає на утримання неповнолітнього сина.
Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки у відповідності до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, а саме доходи сина у вигляді стипендії та заробітку нічим не підтверджені, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували вказані доходи.
Лише у відповідності до ч.1 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби, але дані обставини не знайшли свого підтвердження.
Згідно до ст..ст. 11,60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд з’ясував обставини справи, проте при вирішенні справи дійшов до висновку, що не відповідає встановленим обставинам і , що у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про стягнених аліментів.
Керуючись ст..ст.303,307, п.2 ч.1 ст. 309,313,314,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, працюючого начальником зміни транспортного цеху ТОВ „Вільно гірське скло”, проживаючого м. Вільногірськ Дніпропетровської області вул.Ленінського Комсомолу буд..32 кв.74 , аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття в розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2010 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді