У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 9934/10 Головуючий у 1-й інстанції – Сухоруков А.О.
Категорія – 46 Доповідач – Лаченкова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
06 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Варенко О.П.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровське міське управління юстиції про усунення перешкод у вихованні дитини, відібрання малолітнього сина, передачі для виховання та проживання з позивачем та визначення постійного місця проживання, -
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровське міське управління юстиції про усунення перешкод у вихованні дитини, відібрання малолітнього сина, передачі для виховання та проживання з позивачем та визначення постійного місця проживання - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 9934/10 Головуючий у 1-й інстанції – Сухоруков А.О.
Категорія – 46 Доповідач – Лаченкова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Варенко О.П.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровське міське управління юстиції, про усунення перешкод у вихованні дитини, відібрання малолітнього сина, передачі для виховання та проживання з позивачем та визначення постійного місця проживання, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитини, відібрання малолітнього сина, передачі для виховання та проживання з позивачем та визначення постійного місця проживання.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року позов задоволено частково та передано малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батькові ОСОБА_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, для проживання з ним. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недосплачений судовий збір у розмірі 17 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність рішення, ставить питання про скасування рішення суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Рішенням Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 30 травня 2008 року № 398, ОСОБА_2 були встановлені дні для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3
Рішенням Самарського районного суду від 17 вересня 2008 року ОСОБА_2 було усунуто перешкоди у здійсненні права щодо виховання його сина, встановлено часи і місце спілкування з дитиною.
Згідно актів державного виконавця від 11 січня 2009 року та 14 січня 2009 року, ОСОБА_1 дитину ОСОБА_2 не дала, посилаючись на те, що в рішенні суду не зазначено, яким саме чином вона має забезпечити спілкування з дитиною.
Рішенням Самарського районного суду (додатковим) від 15 червня 2009 року було зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 їх сина, ОСОБА_3С, для спілкування кожної неділі місяця з 09-00 год. до 12-00 год., кожної середи місяця з 16-00 год. до 19-00 год.
Лист - вимога державного виконавця, від 26 січня 2010 року № 403, підтверджує, що державний виконавець звертався до ОСОБА_1 з вимогою надати ОСОБА_2 його сина, ОСОБА_3 для спілкування та про необхідність виконувати судові рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Акт державного виконавця, від 01 лютого 2010 року, складений держвиконавцем в приміщенні Самарського відділу ДВС, без виходу до боржника, свідчить що боржник ОСОБА_1 відмовилась надати сина ОСОБА_2
Лист - вимога державного виконавця, від 02 лютого 2010 року № 597, підтверджує, що державний виконавець звертався до ОСОБА_1 з вимогою надати ОСОБА_2 його сина, ОСОБА_3 для спілкування та про необхідність виконувати судові рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Постановами від 02 лютого 2010 року та 11 лютого 2010 року було накладено штраф на ОСОБА_1 за невиконання вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно постанови від 11 лютого 2010 року виконавче провадження було закінчене і зобов»язано ОСОБА_1 виконувати рішення суду та надавати ОСОБА_2 для спілкування їхнього сина.
Відповідно характеристики від 03 червня 2008 року, яка видана головою правління ЗАТ «Ремонтно-механічного заводу» за місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно.
Згідно довідки, виданої ОСОБА_2 від 03 червня 2008 року головою правління ЗАТ «Ремонтно-механічного заводу» ,за підписом головного бухгалтера, на той період він працював електрогазозварником на ЗАТ «Ремонтно - механічному заводі».
Як вбачається з довідки про утримання з ОСОБА_2 аліментів, останній сплачував аліменти на утримання дитини, станом на 20 квітня 2010 року має заборгованість у сумі 62,88 грн.
З листа-повідомлення від 21 квітня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 звільнився із роботи в ЗАТ «Ремонтно - механічному заводі».
За дорученням суду, було проведено обстеження житлово-побутових умов, необхідних для виховання дитини від 28 квітня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_2, в ході якого було складено акт, який підтверджує про належні житлові та побутові умови для виховання та проживання дитини.
Акт обстеження житлово-побутових умов, необхідних для виховання дитини від 28 квітня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_1 підтверджує, що дитина виховується та проживає у належних житлових та побутових умовах.
Суд першої інстанції на підставі вищевказаних обставин позов задовольнив частково та передав малолітнього ОСОБА_3 його батькові ОСОБА_2 для проживання з ним.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд не врахував, що останній на момент розгляду справи звільнився з останнього місця роботи та не має самостійного доходу , малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 взагалі не спілкувався зі своїм батьком.
Крім того, судом не було враховано, що згідно положень Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6), малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем рішення Самарського районного суду (додатковим) від 15 червня 2009 року яким було зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 їх сина, ОСОБА_3 для спілкування кожної неділі місяця з 09-00 год. до 12-00 год., кожної середи місяця з 16-00 год. до 19-00 год, виконувалось лише в 2009 році, а в 2010 році лише складалися акти в приміщенні Самарського відділу ДВС без участі сторін.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровське міське управління юстиції про усунення перешкод у вихованні дитини, відібрання малолітнього сина, передачі для виховання та проживання з позивачем та визначення постійного місця проживання - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: підписи