У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14253/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Румянцев О.П. Категорія – 45 Доповідач – Прозорова М.Л.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
14 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.
при секретарі – Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання договору дарування частини земельної ділянки недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі для викладення повного тексту ухвали, колегія суддів вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з цього часу.
Судді :
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 14253/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Румянцев О.П. Категорія – 45 Доповідач – Прозорова М.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Прозорової М.Л., Ремеза В.А.
при секретарі – Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна про визнання договору дарування частини земельної ділянки недійсним
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с. 97-98/.
Зазначеним рішенням Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2.
Суд визнав недійсним договір дарування частини земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Паталією Валеріївною від 01.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4660.
Су стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 132,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. /а.с.84-87/
Як на підстави апеляційній скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права /а.с.97-98/
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційній скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що домоволодіння № 91 по вул. Сержанта Литвиненко в м. Дніпропетровську розташоване на земельній ділянці площею 0,0490 га, що належала відповідачу ОСОБА_3 на праві власності на підставі дублікату державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. виданого на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 17.06.1999 року № 1316 (а.с. 14).
Відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2006 року Ѕ частина домоволодіння №91 по вул. Сержанта Литвиненко в м. Дніпропетровську була визнана за ОСОБА_2. а інша Ѕ частина цього домоволодіння - за ОСОБА_3. Також був визначений порядок користування земельною ділянкою між сторонами відповідно до 2-го варіанту розподілу домоволодіння: в користування були надані кожному земельні ділянки площею 245 кв.м., а в загальне користування виділена земельна ділянка загальною площею 28,7 кв.м. - по 14,35 кв.м.. зі сторони АДРЕСА_1 між прибудовою а-1 та літньою кухнею «Б», погребом «Л» та вбиральнею «В» - площею 13.4 кв.м., ділянка для підходу до водоколонки № 14 площею 3,4 кв.м. (а.с. 5-10).
Позивачкою були здійснені прибудови до своєї частини домоволодіння у зв'язку з чим, частки в спірному домоволодіння змінилися, шо підтверджується договором про затвердження ідеальних часток домоволодіння віл 15.04.2008 року, посвідченим державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської нотаріальної контори (а.с. 12).
Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 20.12.2007 року була визнана мирова угода укладена між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, згідно якої позивачці у власність була передана земельна ділянка площею 230.65 кв.м. Крім того за позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 було визнано право спільної сумісної власності на земельні ділянки спільного користування площею відповідно 11,9 кв.м., 13.4 кв.м. та 3,4 кв.м. (а.с.13).
Державний акт на право власності вищевказаних земельних ділянок позивачкою отриманий не був.
01.07.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частини земельної ділянки площею 0.0151 га , який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрований за №4660 (а.с. 15). Відповідно до вказаного договору у власність ОСОБА_1 перейшли земельні ділянки №1 площею 0,0101 га, земельна ділянка №2. загальною площею 0,0038 га, земельна ділянка № 5 площею 0.0012 га, згідно проекту розділу земельної ділянки in4 SAM 102 (а.с.15-18).
Судом встановлено, що при укладенні вказаного договору дарування відповідачем ОСОБА_3 було замовчано про існування ухвали Самарського районного суду від 20.12.2007 року та відчужено крім власної земельної ділянки також й земельні ділянки які є у спільній сумісній власності з ОСОБА_2
Крім того, в суді апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 не подарував, а продав як частку земельної ділянки, так і належну йому частину будинку, про що, була оформлена розписка. Договір купівлі-продажу частини домоволодіння нотаріально не оформляли.
В свою чергу ОСОБА_2 пояснила, що відповідач порушив її права купити належну йому частину домоволодіння та земельну ділянку.
За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме ст.215,216 ЦК України, ст.ст. 89,120 ЗК України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і правомірно визнав недійсним договір дарування частини земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. від 01.07.2008 року, а також стягнув відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь позивачки суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 132.88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Доводи ОСОБА_1, приведені в апеляційній скарзі про те, що позивачка навмисно не зверталася в Управління Земельних ресурсів для отримання Державного акту на право власності на землю, спростовуються заявою ОСОБА_2 до Управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська про видачу державного акту на право власності на землю відповідно до ухвали Самарського; районного суду м. Дніпропетровська від 12.2007 року(а.с. 41).
Згідно відповіді Управлення Земельних Ресурсів м. Дніпропетровська № У/3426/8 15.07.2008 року їй було роз'яснено, що для оформлення державного акта на право юності на земельну ділянку їй та відповідачу ОСОБА_3 необхідно звернутись до відповідної організації для виконання робіт з оформлення державного акту на право юності на земельну ділянку (а.с. 25-26).
Інші доводи ОСОБА_1, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З’ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Самарського районний суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з цього часу.
Судді :