Справа № 22ц-11096/10 Головуючий у І інстанції Городецький Д.І.
Категорія 21 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Приходченко А.П.
суддів – Лаченкової О.В., Городничої В.С.
при секретарі – Солодовій І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2010 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання договорів дарування недійсними,
встановила:
У лютому 2010 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому просила розірвати договори дарування будинку та земельної ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, посилаючись на те, що відповідач обіцяв довічно її утримувати, а після її смерті мав би право розпорядитися майном на власний розсуд, але після оформлення договорів змінив своє ставлення, залишив її без догляду і допомоги. Згодом їй стало відомо, що договір має інший зміст.
У травні 2010 р. позивачка уточнила свої вимоги і просила визнати недійсними зазначені договори дарування, посилаючись на те, що вона помилилася щодо змісту укладеної угоди, вважаючи договори дарування договорами довічного утримання, просила поновити їй строк звернення з позовом до суду.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 01.07.2010 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов, тому у суду не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог; суду були надані докази, які свідчать про помилку щодо істотних обставин правочину.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачкою не надані докази про намір укласти договір довічного утримання, а помилка позивачки щодо мотивів правочину не має значення.
Погодитися з такими висновками не можна.
Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зважаючи на те, що позивачка помилилася відносно прав та обов’язків сторін, неправильно сприймала природу договорів дарування, колегія вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Позивачці слід поновити строк звернення з позовом до суду.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, колегія суддів також враховує визнання відповідачем позову, який не заперечував проти визнання договорів дарування недійсними.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2010 р. скасувати.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду.
Визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 укладений 23 грудня 2008 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зареєстрований за № 2-5689.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 грудня 2008 р. і зареєстрований за № 2-5691.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та на земельну ділянку площею 0,304 га, кадастровий номер 1223210500:03:003:0350 та 1223210500:03:003:0351, які розміщені по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді