УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-13726/2010 Головуючий у 1-й інстанції –Дубіжанська Т.О.
Категорія –2 Доповідач – Петренко І.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П.,Козлова С.П.
при секретарі – Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Виконавчий комітет Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про припинення права власності на домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійського району м. Дніпропетровська про виселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила з урахуванням уточнених позовних вимог ухвалити рішення, яким припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_1, яке йому належало згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 1993 року виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №3-2054.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало її батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після його смерті право власності на спірне домоволодіння перейшло до його сина ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після його смерті домоволодіння успадкував його брат ОСОБА_5 Відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 і стала мешкати з ним в зазначеному домоволодінні. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2008 року було визнано право власності за ОСОБА_1 на спірне домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5
Після того, як відповідачка у 2004 році виселилася з будинку № 98, вона ,позивачка за головним позовом , з сім’єю посилилася в ньому і мешкала там з квітня 2005 року по теперішній час, іншого місця проживання у них не має. 24 березня 2006 року зруйнувалася і впала стіна житлової кімнати будинку А-1, внаслідок чого її сім’я залишилася без житла і була вимушена мешкати у зруйнованій оселі. Будинок був побудований в 1934 році, фундамент будівлі був відсутній, стіни викладені із саману, дерев’яні перекриття, дах з шиферу, підлога дощата, пічне опалення. Після смерті батьків ніхто не займався підтриманням технічного стану будівлі. Тому вона була вимушена зруйнувати будівлю і збудувати на тому ж місці новий житловий будинок загальною площею 85,3 кв.м., житловою – 47,7 кв.м. Таким чином, внаслідок зруйнування житлового будинку А-1 по АДРЕСА_1 відбулося знищення спадкового майна, на яке згідно рішення Апеляційного суду за відповідачкою було визнано право власності. Позовні вимоги позивачка змінила посилаючись на те, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не зареєструвала за собою право власності на спадкове домоволодіння, згідно рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2002 року, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, права власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спірного домоволодіння без надання їм іншого жилого приміщення, зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкод в користуванні належним їй домоволодінням. В обґрунтування своїх вимог вона вказала на те, що вона згідно рішення суду є власником спірного домоволодіння, а ОСОБА_2, коли її не було вдома, пошкодила замки на вхідних дверях та самоправно зайняла вказане домоволодіння та мешкає в ньому з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без жодних законних підстав та без відповідної прописки чи реєстрації, чим перешкоджають у проведенні належної реєстрації її права власності на дане домоволодіння в ДМБТІ. Таким чином, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, для захисту своїх порушених прав.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Припинено право власності ОСОБА_5 у зв’язку зі знищенням на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку А-1, загальною площею 43,2 кв.м, житловою 20,7 кв.м, сараю Б, літньої кухні В, вбиральні Г, яке належало ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 травня 1993 року, виданого 3-ю Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 3-2054. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало йому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.1993 року, виданого 3-ю Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 3-2054. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права .
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення суду частково скасувати та в даній частині постановити нове рішення по суті вимог , з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд постановляючи оскаржуване рішення виходив із того , що спірне домоволодіння зареєстровано на даний час за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом , виданого 22 травня 1993 року ( ар. сп.54,98). Оскільки домоволодіння являлось аварійним , не відповідаючим нормам ДБН , що підтвердила будівельно-технічна експертиза № 867 від 4 червня 2006 року ( ар. сп. 18-29) було здійснено перебудову його , що підтверджується Архітектурно-плановим висновком ( ар. сп. 30-42) , в зв”язку з чим суд , керуючись ст.ст.346, 349 ЦК України припинив право власності ОСОБА_5 у зв”язку зі знищенням майна та скасував державну реєстрацію на нього. В оскаржуваному рішенні зазначено на те , що перебудова спірного домоволодіння була виконана ОСОБА_5
Однак, з такими висновками погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням колегії суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2008 року ( ар. сп. 50-51) за ОСОБА_1 було визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті 4 липня 2003 року її чоловіка ОСОБА_5 Дане рішення набрало законної сили і на час розгляду справи не скасовано.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Однак, як вбачається з матеріалів справи , станом на червень 2009 року ( ар. сп. 54) ОСОБА_1 в супереч вимогам ст.. 182 ЦК України не зареєструвала своє право власності , а тому слід вважати , що момент набуття його визначений положеннями ст.. 334 ЦК України не настав. Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення ОСОБА_2 з членами родини зі спірного домоволодіння. Що не позбавляє ОСОБА_1 в наступному реалізувати свої права , зареєструвавши їх в передбаченому законом порядку.
Однак, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 судом першої інстанції не було враховано , що ст. . 346 ЦК України містить чіткий перелік підстав припинення права власності. Зокрема п.4 ч.1 вказаної статті вказує на ситуацію , при якій майно знищено. Однак, з гідно із положеннями ч. 2 ст. 349 ЦК України, у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації , право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою, виключно власника такого майна, змін до державного реєстру. Законом не передбачено право звернення з вищевказаними заявами для третіх осіб.
Виходячи із вище наведеного , колегія суддів вважає , що підстав для застосування зазначених положень про припинення права власності на нерухоме майно внаслідок його значного руйнування , реконструкції , безпідставного створення нового майна, не встановлено , а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст..ст.303,307,п.4ч.1 ст.309,313,314,315,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, третя особа : виконавчий комітет Красногврдійської районної ради у м. Дніпропетровську про припинення права власності на домоволодіння та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на домоволодіння АДРЕСА_1
В решті – рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді