УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-13699/2010 Головуючий у 1-й інстанції –Кухар Д.О.
Категорія –19/20 Доповідач – Петренко І.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П.,Козлова С.П.
при секретарі – Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кислянської сільської ради Синельниківського району на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського районного споживчого товариства, територіальної громади в особі Кислянської сільської ради Синельниківського району, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора ОСОБА_2 про визнання угоди продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди спричиненими неправомірними діями посадових осіб Синельниківського районного споживчого товариства ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2005 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати угоду від 18 жовтня 2004 року з продажу торгівельного центру загальною площею 246 кв.м., розташованого по вул.. Виконкомівській,7 в с. Кислянці, Синельниківського району, Дніпропетровської області, визнати за нею право власності на вказаний торгівельний центр, стягнути з Синельниківського районного споживчого товариства на її користь упущену вигоду в сумі 28 920 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано угоду від 18 жовтня 2004 року з продажу торгівельного центру загальною площею 246 кв.м., розташованого по вул.. Виконкомівській,7 в с. Кислянці, Синельниківського району, Дніпропетровської області дійсною та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний торгівельний центр. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Кислянська сільська рада Синельниківського району просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення суду частково скасувати і в даній частині постановити нове рішення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи , суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди та визнання за нею права власності , виходив із того , що 18 жовтня 2004 року нею з відповідачем , Синельниківським районним споживчим товариством, була укладена угода з придбання у відповідача торгівельного центру загальною площею 246 кв.м., розташованого по вул.. Виконкомівській,7 в с. Кислянці, Синельниківського району, Дніпропетровської області , однак, представник відповідача ухиляється від її посвідчення, до нотаріуса не з”являється і не надає необхідні документи для укладення угоди, в зв”язку з чим вона не має можливості оформити право власності. Суд , посилався при цьому на положення ч.3 ст.334 ЦК України.
Однак, з такими висновками погодитись не можна .
Згідно до положень ст.ст. 316,319 ЦК України правом власності, що складається з повноважень володіти ,користуватись , розпоряджатись, є право особи на річ (майно) ,яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею ,незалежно від волі інших осіб. Постановляючи оскаржуване рішення суд виходив із того , що відповідач являється власником спірного майна , а тому спірна угода з позивачкою може бути визнана судом дійсною.
Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач не являвся власником спірного торгового комплексу , в зв”язку з чим і не мав права реалізовувати його. Даний висновок підтверджується і рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року , згідно до якого Синельниковському районному споживчому товариству було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання за ним права власності на спірний торгівельний комплекс.
Виходячи з наведеного , посилання суду в оскаржуваному рішенні на положення ст.. 204 ЦК України визнати обґрунтованим не можна , оскільки загальні поняття про право чин передбачають те , що особи , які його вчиняють спрямовано діють з метою набуття , зміни або припинення цивільних прав та обов”язків.
З урахуванням наведеного , колегія суддів вважає , що суд з”ясував обставини справи , проте при вирішенні справи дійшов до висновку , що не відповідає встановленим обставинам і , що у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди , рішення не оскаржується і в даній частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст..ст.303,307,308, п.3 ч.1 ст.309,313,314,315,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Кислянської сільської ради Синельниковського району Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Рішення Синельниковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2010 року скасувати в частині визнання дійсною угоди від 18 жовтня 2004 року дійсною та визнання права власності за ОСОБА_1 на торгівельний центр , загальною площею 246 кв.м, розташований в с. Кислянка вул.. Виконкомівська 7 Синельниковського району Дніпропетровської області і в даній частині позовних вимог – відмовити.
В решті – рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді