АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Косенко Л.М.
суддів –Стуковенкової Т.Г., Кузьменко В.М.
за участю прокурора Харченка В.А.
захисника ОСОБА_1
розглянула 8 грудня 2010 року в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 грудня 2010 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Москви, Російської Федерації, громадянина Німеччини, раніше не судимого
В С Т А Н О В И Л А:
Даною постановою задоволено подання прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська про продовження застосування відносно громадянина Німеччини ОСОБА_2 екстрадиційного арешту до вирішення питання про його видачу з утриманням в Дніпропетровському слідчому ізоляторі до фактичної передачі його компетентним органам Республіки Білорусь.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду щодо ОСОБА_2 і відмовити прокурору в задоволенні подання про продовження застосування відносно нього екстрадиційного арешту. Вважає, що ОСОБА_2 необґрунтовано довгий час знаходиться під вартою, що відносно нього необґрунтовано довгий час проводиться екстрадиційна перевірка, незважаючи на те, що при розгляді подання прокурора про застосування щодо ОСОБА_2 екстрадиційного арешту, судом було установлено, що результати екстрадиційної перевірки
підтвердили відсутність перешкод для його видачі правоохоронним органам Республіки Білорусь. Пропонує при розгляді даного питання застосувати аналогію закону, посилаючись при цьому на роз’яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», з подальшими змінами і доповненнями від 24.10.2008 року. Крім того вказує, що судом не взято до уваги, що в зв’язку зі зверненням ОСОБА_2 з заявою до Європейського Суду з прав людини, останнім прийнято рішення про заборону його екстрадиції до Республіки Білорусь. Даний тимчасовий захід застосований Європейським судом на невизначений термін і така невизначеність строку арешту ОСОБА_2 збільшує ризик порушення вимоги щодо розумних строків тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляції,думку прокурора про залишення апеляції без задоволення та законність і обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч.7 ст.463 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи(екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше вісімнадцяти місяців.
У межах цього терміну суддя за місцем тримання особи під вартою за поданням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
На виконання вищевказаних вимог кримінально-процесуального закону, судом перевірялась наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_2 під вартою і суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність обставин,які б у відповідності з законом, забороняли утримувати ОСОБА_2 під вартою. Зокрема суд послався на те, що в матеріалах справи міститься запит компетентного органу Республіки Білорусь про видачу ОСОБА_2, який відповідає вимогам ст.58 Конвенції « Про правову допомогу і правових відносинах по цивільним, сімейним і кримінальним справам»,наявність постанови Генерального прокурора Республіки Білорусь про взяття ОСОБА_2 під стражу, на відсутність обставин, які б являлись підставою для відмови у видачі ОСОБА_2, передбачені ст.57 Конвенції.
При перевірці матеріалів справи не встановлено також обставин, передбачених ст.464 КПК України, з якими закон пов’язує припинення тимчасового або екстрадиційного арешту відносно ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_2 утримується під адміністративним арештом в межах строку, установленого ч.7 ст. 634 КПК України.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 365,366,382 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволенняё а постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області
Справа №10-662/2010 рік Суддя в 1 інстанції Білик І.А.
Доповідач Стуковенкова Т.Г.