Справа №22Ц- 7307/2010 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Категорія 27 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
Іменем України
16 грудня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.
при секретарі Джафаровій Т.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2010 року у цивільній справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконкому Ірпінської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» про скасування державного акту на земельну ділянку, та зобов’язання провести повторну розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2010 року ОСОБА_2. звернулася до суду із позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_3 та просила постановити рішення яким скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, що був виданий 18 березня 2003 року ОСОБА_3, просила зобов'язати КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» здійснити повторну розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.1998 р.; зобов'язати Ірпінську міську раду видати їй та відповідачці ОСОБА_3 державні акти на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.1998 р.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2002р. вона успадкувала від чоловіка - ОСОБА_8 3/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 який, з свою чергу, належав її померлому чоловіку на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.1998 р. про розподіл зазначеного житлового будинку між співвласниками ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з визнанням права власності за ОСОБА_7 на 1/4 частину будинку, а ОСОБА_8 - на 3/4 частини цього будинку, і встановлено порядок користування земельною ділянкою будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 виділено в користування земельну ділянку площею 270 кв.м., ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 270 кв.м. Вказане рішення суду набрало законної сили. В подальшому ОСОБА_3 як спадкоємиці ОСОБА_7 на підставі рішення Ірпінської міської ради отримала у власність земельну ділянку площею 0, 0296 га. Оскільки земельна ділянка, що передана у власність відповідачці ОСОБА_3 є більшою ніж закріплено було за вказаною частиною будинку рішенням суду від 16 квітня 1998 року, а при виготовленні технічної документації для виготовлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для нею було визначено 0,264 га., що є менше ніж у відповідачки, тому позивачка вважала що саме за рахунок її земельної ділянки відбулося збільшення земельної ділянки відповідачки, просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсягу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення її позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачці ОСОБА_2. ? частини та відповідачці ОСОБА_3 ? частини.
За зверненням попереднього співвласника вказаного будинку ОСОБА_7 до ОСОБА_8 Ірпінський міський суд Київської області 16 квітня 1998 року провів поділ спадкового майна та визначив порядок користування земельною ділянкою біля вказаного будинку, передавши кожному із співвласників у відокремлене користування земельні ділянки по 256 кв.м. біля вказаного будинку, а земельну ділянку площею 28 кв.м. біля в’їзду на земельні ділянки сторін зі сторони земель загального користування залишено в спільному користуванні.
Рішенням виконкому Ірпінської міської ради від 26.02.2002 р, № 52/5 вирішено передати відповідачці ОСОБА_3, яка є спадкоємицею ОСОБА_7, безкоштовно з приватну власність земельну ділянку площею 0,0256 га. за адресою: АДРЕСА_1.(а.с. 51)
Рішенням Ірпінської міської ради від 26.09.02 р. № 87-4-ХХІУ (а.с. 48-50) було затверджено технічну документацію по складанню державних актів на землю та безкоштовне передано ОСОБА_3 у приватну власність вказану земельну ділянку. На підставі вказаного рішення їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.03.2003 р. (а.с. 20).
Позивачка ОСОБА_2. також звернулася до Ірпінської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки якою вона фактично користується після набуття права власності на ? частин житлового будинку по АДРЕСА_1
Рішенням Ірпінської міської ради від 09 вересня 2004 року № 864-25-ХХІУ (а.с. 19) позивачці було вирішено передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,0294 та за адресою: АДРЕСА_1
На виконання вказаного рішення міської ради у 2005 році комунальним підприємством «Ірпінське ЗКБ» було виготовлено технічну документацію для видачі державного акту ОСОБА_2 та визначено розмір земельної ділянки 0.0264 га., який підлягає передачі у власність. Однак позивач Державний акт на право власності на землю не отримує, вважаючи що розмір її земельної ділянки зменшеним.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачка у справі – ОСОБА_2. не довела в судовому засіданні того, що відповідачами по справі порушені її права землекористувача, а саме не надано доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 які визначені державним актом на ім'я ОСОБА_12, не відповідають межам, встановленим рішенням Ірпінського міського суду від 16.04.1998 р. і порушують межі її земельної ділянки.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не є підставою для скасування рішення суду.
Так, відповідно до вимог ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
Статтею 116 ч. 3 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають заяву до відповідної сільської ради за місцем знаходження земельної ділянки. В разі згоди на передачу земельної ділянки у власність рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється на замовлення громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, після чого погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідної ради. Сільська рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання держаних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, за затвердженим в установленому порядку проектом відведення земельної ділянки її межі переносяться в натуру (на місцевість) та закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, після чого проводиться складання державного акта на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 2.14 Інструкції встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова органу місцевого самоврядування.
Як встановлено судом при розгляді вказаної справи - рішенням Ірпінського міського суду від 16 квітня 1998 року між попередніми співвласниками житлового будинку ОСОБА_7 як власником 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 як власником 1/4 частини цього ж будинку був вирішений спір про реальний поділ спадкового майна та встановлений порядок користування земельною ділянкою біля вказаного житлового будинку.
Згідно вказаного рішення кожному із співвласників було виділено у відокремлене користування по 256 кв.м. земельної ділянки біля вказаного будинку, і залишено в спільному користування сторін 28 кв.м. Вказане рішення суду набрало законної сили та відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України є обов’язковим для суду.
Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_2. 12 квітня 2002 року набула права власності на 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_1 отримавши свідоцтво про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_8.
Відповідачка ОСОБА_3 також в порядку спадкування за законом набула 09 листопада 2000 року права власності на ? частину вказаного будинку прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_7.
Таким чином на час набуття позивачкою та відповідачкою прав на відповідні частини житлового будинку АДРЕСА_1 між попередніми співвласниками даного будинку уже був визначений порядок користування земельною ділянкою біля нього і тому до відповідачки ОСОБА_3 відповідно до ст. 30 ЗК України редакції 1990 року, який діяв на час виникнення у відповідачки перейшло право на користування тією частиною земельної ділянки, яка належала його батьку ОСОБА_7., а саме на 256 кв.м. біля вказаного будинку.
Колегія суддів вважає, що відповідачка у справі ОСОБА_3 на законних підставах набула права користування земельною ділянкою, а в подальшому в порядку визначеному чинним законодавством отримала земельну ділянку у приватну власність.
Позивачка у справі ОСОБА_2., звертаючись до суду не надала достатніх та допустимих доказів того, що наданням у власність відповідачці земельної ділянки площею 0,0296 га. були порушенні її права.
Так судом першої інстанції встановлено, що згідно до рішення Ірпінського міського суду від 16 квітня 1998 року у користуванні спадкодавця позивачки ОСОБА_8 перебувала земельна ділянка площею 0.0256 га..
Рішенням Ірпінської міської ради від 09 вересні 2004 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 0.0294 га.
Виготовленою землевпорядними органами технічною документацією встановлено, що фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0.0264 га. біля її частини будинку, тобто вказана земельна ділянка за розміром є більшою ніж та що перебула у користуванні її чоловіка (спадкодавця), а тому її доводи про зменшення її земельної ділянки є не доведеними.
Доводи апелянта проте, що земельна ділянка відповідачки збільшилася за рахунок зміни меж позивачки спростовується наявними в матеріалах справи доказів : зведеним планом земельних ділянок , кадастровими планами (а.с.21 - 24) із якого вбачається, що земельна ділянка позивачки не зменшена, протоколом узгоджувальної комісії Ірпінського міськвиконкому від 20 березня 2002 року із якого вбачається, що розмір земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 збільшився за рахунок суміжного землекористувача ОСОБА_13 ( а.с. 55)
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді