Справа № 2-3898/10

                                              З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

               20 грудня 2010 року                                                    місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді  Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – Тіунової Н.Ю,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей",  -

                                                          В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що вони з відповідачем знаходилися в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу, в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, які мешкають з позивачем та знаходяться на її повному утриманні.. Відповідач працює, має постійний заробіток, але добровільно не надає матеріальну допомогу. У зв'язку з цим позивач прохає стягнути з відповідача, аліменти на їхутримання.

У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позовних вимог та пояснила, що відповідач офіційно не працевлаштований; на обліку в центрі зайнятості не перебуває; пільгами з держави не користується і інших дітей, окрім цих двох, у відповідача не має; стан здоров»я має задовільний; стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться. Крім того, позивач прохала суд врахувати ту обставину, що вони з відповідачем розлучилися у 2002 році і вже близько п»яти років, останній не надає їй матеріальної допомоги на утримання дітей.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про причини своєї неявки суду не повідомив та не подав заяв про розгляд справи за його відсутності і не подав заперечень на позовну заяву. Про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який вони розірвали 30 квітня 2002 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу.

В даному шлюбі в них народилося  двоє дітей: донька – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать ксерокопії свідоцтв про їх народження.

Відповідно до довідки з місця проживання, вбачається, що діти проживають з позивачем.

У судовому засіданні судом з»ясовувалося матеріальне положення сторін і з пояснень позивача встановлено, що відповідач не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, приватним підприємцем не зареєстрований.

Позивач не працює, і не перебуває на обліку в центрі зайнятості, вона – домогосподарка.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільних дітей. Тоді як, згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Отже, своїми діями, відповідач порушує свої зобов"язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює. Суд враховує, що з відповідача із відомостей вказаних позивачем, не проводяться стягнення за виконавчими листами, і на утриманні в нього інших осіб не має, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити частково і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу  за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до  п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито",  суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.    

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 184, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито"; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

                                                                  В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 "про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей", -  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Шандрівка, Юр»ївського району, Дніпропетровської області, який станом на 06 грудня 2010 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, - аліменти на користь ОСОБА_2, на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2  - в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 30 листопада 2010 року і до досягнення найстаршою дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з  ОСОБА_3 судовий збір в дохід  держави в розмірі 51 (п"ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень  ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

               Головуючий

               в судовому засіданні

               Суддя:                                                                                         Н.М. Жмуд