Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 11176/ 10 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В. Суддя-доповідач: Поляков О. З.
У Х В А Л А
Іменем України
16 грудня 2010 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.О.
Суддів: Полякова О.З.
Дзярук М.П.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «ПАТ Банк Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору та додаткових угод недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «ПАТ Банк Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору та додаткових угод недійсними.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 552-074 К. Відповідно до п.2.1. Договору, Банк відкриває позичальнику не відновлювальну відкличну Кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у сумі 12000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 16% річних. Крім того, між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору № 2 від 07.07.2006 року та № 3 від 05.07.2007 року, якими збільшено ліміт кредитної лінії до 32000 доларів США та до 52650 доларів США відповідно. Позивач вважає, що договір про відкриття кредитної лінії від 09.07.2004 року та додаткові угоди від 07.07.2006 року та від 05.07.2007 року до нього такими, що суперечать вимогам чинного валютного і цивільного законодавства.
З огляду на зазначене, просив суд визнати недійсним Договір про відкриття кредитної лінії №552-074 К від 09.07.2004 року та Додаткові угоди № 2 від 07.07.2006 року та № 3 від 05.07.2007 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 липня 2004 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «ПАТ Банк Фінанси та Кредит» договір про відкриття кредитної лінії №552-074К, згідно умов якого банк надав йому грошові кошти в сумі 12000 доларів США зі сплатою 16 % річних. Крім того, між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору № 2 від 07.07.2006 року та № 3 від 05.07.2007 року, якими збільшено ліміт кредитної лінії до 32000 доларів США та до 52650 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору і додаткових угод до нього, суд першої інстанції правильно виходив із того,що між сторонами по справі склались договірні правовідносин з надання кредиту, за якими банк надав позивачеві грошові кошти в іноземній валюті, а ОСОБА_3,отримавши їх, зобов"язався повернути ці грошові кошти зі сплатою відповідних відсотків на умовах, зазначених в договорі. При цьому суд дійшов правильних висновків про те, що відповідач на законній підставі має право здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ генеральної ліцензії та Дозволу на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії і відмовив у задоволенні позовних вимог.
Такі висновки відповідають вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.
За змістом п.2.3 Положення "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій",затвердженого Постановою Національного Банку України №275 від 17.07.2001р. банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності отримання банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку.
Із роз"яснень Національного Банку України Територіальним управлінням НБУ, банкам та їх філіям Асоціації Українських банків, наданих у листі №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року, вбачається , що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, яка не потребує індивідуальної ліцензії.
На підтвердження права відповідача надавати кредити в іноземній валюті, Банком надано копії Банківської ліцензії, виданої ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» 20.01.2003 року Національним банком України на право здійснювати банківської операції, визначені ч. 1 та п5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з письмовим дозволом № 28-1 від 20.01.2003 року та додатком до зазначеного дозволу банк має право на здійснення операцій з валютними цінностями.
Оскільки відповідач отримав банківську ліцензію на право здійснювати відповідні банківські операції, у тому числі і з валютними цінностями, а також Дозвіл,відповідно до додатку до якого банк має право здійснювати,зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, то доводи позивача про незаконність використання іноземної валюти у договорі є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах закону, а суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те,що підстав для задоволення вимог про визнання кредитного договору і укладеного до нього додаткових угод недійсними немає і на законних підставах відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не відносяться до тих підстав, з яких процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення про скасування або зміну оскаржуваного судового рішення.
При розгляді справи судом першої інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана належна оцінка доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2010 року у цій справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: