АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-11155 2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Іжевська Н.Г.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
ОСОБА_2
При секретарі: Остащенко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ЖБК «Машинобудівник № 17», ВГМРФО Шевченківського РВ ЗМВ про усуненні перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення та усунення першкод в користуванні житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем в шлюбі, який розірвано 25 березня 2009 року за рішенням суду. Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 яка належить їй на праві власності. Після розірвання шлюбу відповідач у зазначеній квартирі не проживає, але залишається зареєстрованим у квартирі, що перешкоджає їй розпоряджатися власністю.
Посилаючись на те, що відповідач не є членом її сім’ї та не уклав договір найму житла, просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням та усунути перешкоди в користування власністю шляхом зняття його з реєстрації.
ОСОБА_4 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщення посилаючись на те, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1997 році і з цього часу проживав у спірній квартирі. З 2005 року відповідач стала власником цієї квартири. Після розірвання шлюбу він продовжував проживати в квартирі, але 1 липня 2009 року ОСОБА_3 змінила замки, чим позбавила його проживати в цій квартирі. В квартирі залишились його речі. Просив його вимоги задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ОСОБА_4 задоволено.
Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_3 та членам її сім’ї не чинити перешкод ОСОБА_4 в здійсненні права користування житлови приміщенням в даній квартирі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що до 2005 року спірна квартира належала матері ОСОБА_3 – ОСОБА_7, у якій сторони проживали з часу укладенні між ними шлюбу з 1997 року. У 2005 році ОСОБА_6 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_3, а у лютому 2006 року у квартирі було зареєстровано ОСОБА_4
25 березня 2009 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано.
На час звернення до суду з позовом ОСОБА_4 проживав у спірній квартирі, а тому ОСОБА_3 ставила питання про його виселення /а.с. 16/.
До винесення рішення за її позовними вимогами, ОСОБА_3 змінила замки на вхідній двері, чим позбавила ОСОБА_4 права користуватися жилим приміщенням.
Судом також встановлено, що 1 липня 2009 року ОСОБА_4 звертався до органів міліції з заявою, щодо перешкод з боку ОСОБА_3 у користуванні ним житлом, про що є відповідна постанова про відмову у порушення кримінальної справи, оскільки зазначені відносини є цивільно-правовими.
Також, 17.08.2010 року, на час знаходження даної справи на розгляді у суді першої інстанції ОСОБА_3, у той час, коли ОСОБА_4 не проживав у спірній квартирі, запропонувала йому укласти договір найму спірного житла.
З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 вселився в спірну квартиру, як член сім’ї власника квартири, тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 не встановлено, а вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не сплачує за комунальні послуги не є підставою для скасування рішення по цій справі, а є підставою для пред’Явлення окремого позову з цих обставин.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: