Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Власова С.О. та Мацунича М.В.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановила:
ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 у квітні 2010 р.
Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн.
На обґрунтування зазначала, що після розлучення той попри наявну можливість (водій маршрутного таксі) дитині матеріально не допомагає.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.10.10 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, в розмірі 650 грн. щомісячно, починаючи з 21.04.10 р. і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. У решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Апелянт ОСОБА_1 просить змінити це рішення, визначивши розмір аліментів у сумі 300 грн. Доводить про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Указує на незадовільне матеріальне становище відповідача внаслідок відсутності постійної роботи, хворобливий стан (хронічний алкоголізм) та наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків.
Письмових заперечень або пояснень позивачка не подала, в судовому засіданні заявила про необґрунтованість апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення – зміні, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач усупереч покладеному на нього законом обов’язку матеріально дитині не допомагає, однак зажадана сума є занадто великою, оскільки відповідач є інвалідом третьої групи, після звільнення з роботи за власним бажанням тимчасово на працює, робота водія йому протипоказана, проживає у сім’ї разом з батьками, сестрою і племінниками.
Колегія суддів погоджується з цим висновком.
Так, згідно з вимогами ст. ст. 180-182, 184 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Зокрема, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу цього батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров’я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність в останнього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші істотні обставини. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як видно з матеріалів справи, сторони мають від шлюбу одну малолітню дитину (доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження), яка після розірвання шлюбу (26.03.10 р.) проживає з матір’ю і тривалий час хворіє. Натомість, відповідач участі в утриманні дитини не бере, хоча є працездатним, інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, родичів, яких він зобов’язаний утримувати, не має.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться по суті до неврахування судом першої інстанції вимог ст. 182 СК України, є необґрунтованими, оскільки і матеріальне становище платника аліментів, і стан його здоров’я (пов'язаний з пияцтвом) взяті до уваги. Довідка органу місцевого самоврядування про склад сім’ї відповідача (а.с.23) в розумінні положень глав 9, 15-17 СК не може слугувати доказом наявності в такого непрацездатних осіб, яких він відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язаний утримувати. Питання стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі не оспорюється.
Отже, висновок суду першої інстанції по суті позовних вимог є цілком правильним.
Разом з тим, указівка суду про мінімальний розмір стягуваних аліментів (не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку) не базується на матеріальному законі, оскільки згідно з вимогами ст. 182 ч.2 СК мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Зокрема, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого ст. 182 ч.2 СК, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, цю резолютивну вказівку суду першої інстанції необхідно виключити.
Керуючись ст.ст. 182, 184 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 р. змінити, виключивши з резолютивної частини вказівку про те, що розмір аліментів повинен бути не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
3. 3. У решті залишити рішення без змін.
4. 4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: