ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 5/158 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., -головуючого, |
Кота О.В., Панченко Н.П., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року |
у справі господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
до 3-тя особа | ДП “Виробничого об”єднання “Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” ДАК “Укрресурси” |
про | закладання до державного резерву 155584742 куб.м природного газу та стягнення штрафних санкцій в розмірі 55528264,83 грн., |
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: | не з”явився, |
- відповідача: | Забавська Н.В., |
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2005 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом до ДП “Виробничого об”єднання “Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” про закладання до державного резерву 155584742 куб.м природного газу та стягнення штрафних санкцій в розмірі 55528264,83 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2005 року відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Державний комітет України з державного матеріального резерву подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року скасувати та прийняти нове рішення у відповідності до якого вимоги Держкомрезерву України задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним комітетом України з державного матеріального резерву і Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»20.03.2000 р. було укладений договір № 75н.
Відповідно до умов укладеного договору, Держкомітет зобов'язався відпустити з державного резерву впродовж 2000 і 2001 років природний газ відповідно 115 млн. м3 і 110 млн. м3, а ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»- повернути в 2 кварталі 2002 року позивачу природний газ в кількості 225 млн. м3.
Додатковою угодою № 1 від 22.11.01 року до договору № 75н сторони згідно розпорядження Кабінету Міністрів України змінили строки передачі відповідачу природного газу, встановивши 2000 р.-56,5 млн. м3, 2001 р. - 110 млн. м і 2002 р. - 58, 5 млн. м3, а строк повернення сторони визначили 2 квартал 2003 р. або сплатити його вартість за ціною не нижче за ціни відпуску.
На виконання умов договору № 75н від 20.03.2000 р. позивач відпустив відповідачу природний газ в кількості 224 948 342 м3.
Між позивачем, відповідачем і Державною акціонерною компанією «Укрресурси»м. Київ 14.03.2003 р. був укладений договір № юр-93/2003 на користь третьої особи, відповідно до умов якого, позивач передав можливість виконання зобов'язання, яке виникло на підставі договору № 75н від 20.03.2000 р. між позивачем і відповідачем на користь Третьої особи (Державної акціонерної компанії «Укрресурси»м. Київ).
Частина боргу щодо постачання до державного резерву природного газу в кількості 69 363 600 м3 була переведена на державне підприємство «Укрспецавтобаза».
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що між позивачем, відповідачем і ДАК «Укрресурси»14.03.2003 р. був підписаний договір № юр-93/2003, названий «на користь третьої сторони», і в якому є посилання на ст. 160 ЦК УРСР, але по суті і по подальших діях сторін даний договір відноситься до договору переводу боргу. Даним договором сторони визначили, що порядок та умови виконання відповідачем зобов'язання на користь третьої особи здійснюються в порядку, узгодженому між ними, а порядок врегулювання відносин між позивачем та третьою особою щодо компенсації виконання зобов'язання відповідача на користь третьої особи визначається позивачем та третьою особою в окремому договорі.
На виконання п 2.3 договору № юр-93/2003 між позивачем і ДАК «Укрресурси»14.03.2003 р. був укладений договір № юр-92/2003, відповідно до якого ДАК «Укрресурси»зобов'язалося до 01.07.2003 р. компенсувати позивачу виконання зобов'язання, вказаного в договорі № 75н від 20.03.2000 р. між позивачем і відповідачем, шляхом сплати позивачу відсотків за користування природним газом у розмірі 5 742 грн. 40 коп. і закладення до державного резерву природного газу в обсязі 224 573, 803 м3 вартістю 49 343 356 грн. 10 коп. (п. 2.1 договору № юр-92/2003). Пунктом 2.3 договору № юр-92/2003 ДАК «Укрресурси»зобов'язалася при обґрунтованій неможливості виконання зобов'язання по закладенню природного газу в натуральному вигляді сплатити позивачу вартість природного газу в строк, вказаний в п.2.1 даного договору.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сторони виходили з того, що договір № юр 93/2003 від 14.03.2003 р. фактично укладений на перевід боргу, що відповідає і ст. 201 ЦК УРСР, яка передбачає перевід боржником (відповідачем у даній справі) свого боргу на іншу особу (ДАК «Укрресурси») за згодою кредитора (позивача по даній справі), оскільки в даному випадку мав місце перевід боргу і згода позивача, який підписав вказаний договір.
Крім того, факт переводу боргу підтверджується і самим позивачем - лист голові правління «Украгроком» від 21.04.2005 р. № 7-1/2046, де вказано про відсутність боргу ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перед Держкомрезервом (а.с.70 т.1).
Також судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що договором № юр-158/2004 від 12.07.2004 р., укладеним між позивачем, ДАК «Укрресурси»і Державним підприємством «Укрспецавтобаза», підтверджується факт того, що договір № юр-93/2003 від 14.03.2003 р. є договором переводу боргу, оскільки позивач вказує ДАК «Укрресурси»як первісного боржника, а не третьої особи на користь якого укладений договір № юр-93/2003.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки ДАК «Укрресурси»згідно договору № юр-93/2003 стала боржником перед позивачем, на виконання вказаного договору між ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»м. Дніпропетровськ, то таким чином сторони по справі припинили зобов’язання за угодою сторін, що відповідає вимогам ст..220 ЦК УРСР.
В той же час, між ДАК «Укрресурси»м. Київ та Агротехнічна корпорація «Украгроком»м. Київ 17.03.2003 був укладений договір № 10 про покладання виконання зобов'язання на третю особу, відповідно до якого Агротехнічна корпорація «Украгроком»м. Київ здійснює виконання зобов'язання в сумі 49 349 078 грн. 50 коп. перед ДАК «Укрресурси»м. Київ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок компанії або шляхом поставки продовольчих чи матеріально-технічних ресурсів в порядку, визначеному окремим договором. Договором від 19.03.2003 р. № 101, укладеним між ДАК «Укрресурси»м. Київ і Агротехнічна корпорація «Украгроком»м. Київ корпорація повинна здійснити виконання зобов'язання на користь компанії в сумі 49 349 078 грн. 50 кор. і доповненням № 2 до вказаного договору сторони склали графік розрахунків, згідно якому Агротехнічна корпорація «Украгроком»зобов'язалася до грудня 2008 року перерахувати ДАК «Укрресурси»49 349078 грн.,50 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зобов'язання перед позивачем відповідно до договору № юр-93/2003 прийняла на себе ДАК «Укрресурси»м. Київ, яка не відмовилася від свого права і повинна була провести розрахунки з позивачем.
Відповідно до вимог ст..161 ЦК УРСР, яка діяла на момент порушеного права позивача, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
У разі неналежного виконання ДАК «Укрресурси»зобов'язань за договором, позивач має право звернутися з вимогами про виконання взятих на себе зобов'язань згідно п. 4.1, 4.2 договору №юр-93/2003.
З урахуванням викладеного, вимоги про неналежне виконання зобов'язань по відношенню до ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»має право пред'являти ДАК«Укрресурси»м. Київ, а не позивач.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про правомірність застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм законодавства про виконання та припинення зобов’язань, перевід боргу та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково застосовано матеріальне чи процесуальне законодавство.
Оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року у справі № 5/158 залишити без змін.
Головуючий М. Черкащенко
Судді : О. Кот
Н. Панченко