ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 р. | № 3/502-36/606 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., -головуючого, |
Кота О.В., Панченко Н.П., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Незалежної профспілки військовослужбовців України |
на ухвалу | Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року |
у справі господарського суду | м. Києва |
за позовом | Незалежної профспілки військовослужбовців України |
до 3 особа | Закритого акціонерного товариства “Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія “Епос” Печерська районна у місті Києві державна адміністрація |
про | витребування майна, |
за участю представників сторін:
від позивача Лалак О.М., Марчук О.С.,
від відповідача Бездітний Р.І.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року було повернуто апеляційну скаргу Незалежної профспілки військовослужбовців України на рішення господарського суду м. Києва від 24.02.2006 року без розгляду на підставі ч. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Незалежна профспілка військовослужбовців України подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом не правильно застосовані норми процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита і надіслання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 3 ч. 2 п. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями від 25.03.2005 року) передбачено, що державне мито з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується 50% ставки, що підлягає сплаті, у разі подання заяви, для розгляду спору в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем квитанцією № 123 від 10.03.2006 року сплачено державне мито в розмірі 850,00 грн. за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Оскільки, позивач на момент подачі апеляційної скарги, враховуючи зміни до Декрету Кабінету Міністрів України, повинен був сплати державне мито в розмірі 12750,00 грн. виходячи предмету позову, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.
При наведених обставинам, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року у справі № 3/502-36/606 залишити без змін.
Головуючий М. Черкащенко
Судді О. Кот
Н. Панченко