УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа № 11-а-2388    категорія   ч.2 ст. 289 КК України

Головуючий у  1 інст. – Сизова Л.А.

Доповідач  в апеляційній інстанції – Корнієнко Т.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

           головуючого судді        - Лагнюка М.М.,

           суддів                             -  Корнієнко Т.Ю., Бовтрук В.М.,

           за участю прокурора    -  Гуменюк Л.М.,

           захисника                      –  ОСОБА_2,

           засуджених                    -  ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Кам’янця Н.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

                    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, з середньою освітою, який навчається на 4 курсі Київського медичного коледжу № 3, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,

- засуджено за  ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, на підставі яких звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням певних обов’язків;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який працює кур’єром кур’єрської служби «Український кур’єр»,  зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,

-   засуджено за  ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, на підставі яких звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням певних обов’язків.

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у незаконному заволодінні транспортним засобом попередньою змовою групою осіб, вчиненому за таких обставин.

22.10.2009 року приблизно о 17 год. засуджений ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння автомобілем НОМЕР_1 вступив в злочину змову з засудженим ОСОБА_4

Цього ж дня о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 підійшли до розташованого у дворі будинку АДРЕСА_3 автомобіля НОМЕР_1 чорного кольору, якій належить гр. ОСОБА_5  Діючи узгоджено, відповідно до розподілених ролей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою буксирувального тросу з’єднали автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, який належить гр. ОСОБА_3 Після чого реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4, скориставшись тим, що двері автомобіля НОМЕР_1 були не зачиненні, сів до салону даного автомобіля за кермо, а ОСОБА_3, завівши свій автомобіль, став рухатися в напрямку вул. Привокзальної в м. Києві. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  незаконно заволоділи автомобілем НОМЕР_1 чорного кольору, який належить гр. ОСОБА_5 з метою подальшого продажу шляхом  на станцію технічного обслуговування автомобілів.

22.10.2009 року приблизно о 22 год. 30 хв. на перехресті вулиць Бориспільської та Горбунова в м. Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час буксирування автомобіля НОМЕР_1, були затримані працівниками міліції.

У поданій апеляцій прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність юридичної оцінки винних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить вирок скасувати в частині призначенння покарання внаслідок надмірної м’якості, та  постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд, обираючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, не врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, характеру суспільної небезпеки, обставинам вчинення злочину та даним про особу засуджених. Вважає, що їх  виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Від захисника ОСОБА_6 надійшло заперечення на апеляцію прокурора, в якому він просить відмовити прокурору в задоволенні апеляції, а вирок  суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, засуджених та їх захисника,  які просили відмовити прокурору в задоволенні апеляції, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим,  вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає  задоволенню виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення  злочину не перевіряється, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самими засудженими, тому докази за згодою сторін відповідно до вимог ч.1 ст.299 і ст.301-1 КПК України не досліджувалися.

Дії  ОСОБА_3 і ОСОБА_4   за ч.2 ст.289   КК України  кваліфіковані  правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів,  дані про особу винних, які позитивно характеризуються за місцем проживання, ОСОБА_3 також позитивно характеризується за місцем навчання,   наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме - щире каяття засуджених, активне сприяння розкриттю злочину,  відшкодування потерпілому  причиненої ними  шкоди, те, що вони раніше не судимі, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість їх виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства та прийняв  рішення про звільнення кожного з них від відбування покарання з випробуванням, яке відповідає вимогам ст. 75 КК України та є законним.

Підстав, які б свідчили про неможливість  виправлення  і перевиховання засуджених  без ізоляції від суспільства, прокурор в апеляції не навів.

Не застосування судом  до засуджених додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є особистою власністю засуджених, у даній справі відповідає положенням ст. 77 КК України.

З огляду на викладене, призначене засудженим покарання не може бути визнано явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості, підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання і постановлення нового вироку та істотних порушень вимог КГІК України колегія суддів не вбачає, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Кам’янця Н.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дарницького  районного суду м. Києва від 26 серпня  2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4  - залишити без змін.

Судді :