УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ВИРОК Справа № 11-а-1737 Категорія: ст.ст. 307 ч.2, 317 ч.1 КК України
Головуючий у першій інстанції: Фрич Т.В. Доповідач: Корнієнко Т.Ю.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді – Лагнюка М.М.,
суддів - Корнієнко Т.Ю., Бовтрук В.М.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Салкова Р.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23.06.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна, за ч.1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України на залізничному транспорті судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 963 грн. 28 коп.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 21.11.2009 року, в період часу з 20.00 год. по 21.10 год., знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, з медичного препарату «Трайфед», йоду та соляної кислоти, з метою збуту незаконно кустарно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину – препарат з псевдоефедрину, який помістив у медичну пляшку, ємкістю 10 мл та зберігав в приміщенні квартири.
В продовження своїх дій 25.11.2009 року, в період часу з 21.10 год. по 21.15 год., ОСОБА_2 увібрав по 1 мл вказаної психотропної речовини – кустарно виробленого псевдоефедрину до п’яти медичних шприців ємкістю по 2 мл кожен, а також 1 мл цієї речовини до медичного шприца ємкістю 5 мл.
Після цього ОСОБА_2 безоплатно, незаконно надав приміщення зазначеної квартири громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для вживання ними особливо небезпечної психотропної речовини – кустарно виготовленого ним препарату з псевдоефедрину, одразу після чого ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, взявши кожен безоплатно по одному медичному шприцу ємкістю 2 мл з наявною в них психотропною речовиною по 1 мл в кожному, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2 шляхом внутрівенної ін’єкції вжили вказану психотропну речовину, а використані шприци залишили в приміщенні кімнати.
Крім того, ОСОБА_2 мав на меті пригостити ОСОБА_6 вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною об’ємом 1 мл, яка містилась у шприці місткістю 2 мл, а психотропну речовину ємкістю 1 мл, яка містилась в одноразовому медичному шприці місткістю 5 мл, який лежав на столі цієї кімнати, ОСОБА_2 продовжив незаконно зберігати з метою її подальшого збуту.
Однак, близько 21.15 год., ОСОБА_2 був затриманий співробітниками міліції, які виявили та вилучили 5 медичних шприців ємкістю по 2 мл кожен, один шприц ємкістю 5 мл та медичну пляшку ємкістю 10 мл, в яких знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина – кустарно виготовлений препарат з псевдоефедрину, загальною масою 0,313г.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати за м’якістю призначеного йому покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 307 ч.2 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 317 ч.1 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки характеру суспільної небезпеки та обставинам скоєння злочинів, і без достатніх підстав застосував до засудженого ст.69 та ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який вважав вирок суду законним і заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення цих злочинів не перевіряються, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, тому докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 299 та ст. 301-1 КПК України не досліджувались.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ст.ст. 307 ч.2, 317 ч.1 КК України є правильною.
Доводи прокурора в апеляції про те, що при призначенні покарання судом першої інстанції було допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості, суспільній небезпеці вчиненного злочину та особі засудженого внаслідок м’якості заслуговують на увагу, що відповідно до вимог ст.ст.367,372 КПК України є підставою для скасування вироку і постановлення нового згідно ст.378 КПК України.
Колегія суддів вважає, що районний суд обгрунтовано взяв до уваги наявність у справі обставини, що пом’якшує покарання - щире каяття, дані про особу засудженого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Разом з тим, прийняте судом рішення про застосування ст.75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Звільняючи засудженого від покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненних злочинів, один з яких згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких, що засуджений заздалегідь спланував свої дії, особисто кустарно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину, збув її кільком особам і надав приміщення цим особам для вживання ними особливо небезпечної психотропної речовини, що свідчить про підвищений рівень його суспільної небезпеки, а тому суд лише формально врахував вимоги ст.65 КК України.
Таким чином враховуючи викладене вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання з застосуванням ст.75 КК України підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку.
Також колегія суддів вважає необгрунтованим застосування районним судом ст.69 КК України щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, допускається за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного злочину, а таких обставин, крім щирого каяття засудженого, по справі не встановлено.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 колегія суддів враховує обставину, що пом’якшує покарання – щире каяття засудженого, а також бере до уваги його молодий вік, задовільну характеристику з місця проживання, те що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, не працює.
Зазначене не применшує ступінь тяжкості вчиненного злочину настільки, щоб можна було прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, тобто з застосуванням ст.75 КК України.
За таких обставин апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 365 КПК України, уточнити у вступній частині вироку помилково зазначену судом першої інстанції дату вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, оскільки, як убачається з матеріалів справи, зокрема, і самих пояснень засудженого, останній виготовив псевдоефедрин 25.11.2010 року, а не 21.11.2010 року, як це вказано у вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365,366, 378 КПК України, колегія суддів
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора Салкова Р.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_2 покарання
- за ч.2 ст. 307 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
- за ч.1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Засудженого ОСОБА_2 взяти під варту в залі суду і утримувати під вартою в Київському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань.
Строк відбування покарання засудженому рахувати з 19 жовтня 2010 року.
В порядку ст. 365 КПК України уточнити мотивувальну частину вироку Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 та вважати, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.307 ч.2 КК України, 25.11.2010 року, а не 21.11.2010 року, як зазначено у вироку.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
СУДДІ: