УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді - Корнієнко Т.Ю.,
суддів - Бовтрук В.М., Гладія С.В.,
за участю прокурора - Гриненко О.О.,
захисника - ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новоград- Волинський Житомирської обл., громадянина України, який працював водієм у ТОВ «Охоронна фірма «Столиця», зареєстрований в АДРЕСА_1, тимчасово проживав у АДРЕСА_2, не судимий,
засуджено за ч.3 ст.289, ч.1 ст.396 КК України та призначено покарання за ч.3 ст.289 КК України – сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, за ч.1 ст.396 КК України – два роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 28.07.2006, приблизно о 4 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю, двома особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, та ОСОБА_4, засудженим вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2008 року, знаходячись біля кафе-бару "Під левами", розташованого на окружній дорозі с. Дуліби Стрийського району Львівської області, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я ОСОБА_5, незаконно заволоділи його транспортним засобом, автомобілем марки "Мерседес Бенц Е-270" д.н. НОМЕР_1, вартість якого складає 164402,75 грн., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим завдали потерпілому великої матеріальної шкоди при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю, в липні 2006 року, знаходячись в м. Новоград-Волинський Житомирської області, запропонував своїм знайомим ОСОБА_2, двом особам, справа відносно яких виділена в окреме провадження, та ОСОБА_4, спільно заволодіти автомобілем марки "Мерседес-Бенц Е 270" д.н. НОМЕР_1, який належав ОСОБА_5, на що останні погодились, вступивши тим самим у попередню злочинну змову між собою.
З цією метою вони 27.07.2006 року, вдень, на невстановлених слідством автомобілях марки "ВАЗ-2106" та марки "Деу" виїхали з м. Новоград-Волинський Житомирської області слідом за вищевказаним автомобілем в напрямку м. Чоп Закарпатської області. Дорогою ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю, за спільною домовленістю з ОСОБА_2, двома особами справа відносно яких виділена в окреме провадження, та ОСОБА_4, шляхом очевидних для всіх учасників групи протиправних дій, намагались зупинити автомобіль ОСОБА_5, встановлюючи на проїжджій частині автодороги саморобні металеві пристрої типу "їжак", та під виглядом працівників міліції.
27.07.2006 року, у вечірній час, після невдалих спроб зупинити автомобіль ОСОБА_5, з метою його заволодіння, ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю, згідно спільно досягнутої між всіма учасниками домовленості, разом з ОСОБА_4 та двома особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, на автомобілі "Деу", направились наздоганяти автомобіль ОСОБА_5, а ОСОБА_2 залишився їх чекати у невстановленому слідством автомобілі марки "ВАЗ-2106" на узбіччі автодороги Тернопіль-Стрий, для того, щоб у разі потреби, надати їм необхідну допомогу.
28.07.2006 року, приблизно о 4 год., побачивши, що автомобіль ОСОБА_5 зупинився біля кафе-бару "Під левами", розташованого на узбіччі автотодороги в с. Дуліби Стрийського району Львівської області, вони зупинились неподалік, та, розподіливши між собою ролі, згідно яких ОСОБА_4 залишився біля автомобіля "Деу", щоб у потрібний момент вони могли безперешкодно зникнути з місця скоєння злочину, а ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку зі смертю, та дві особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, підійшли до автомобіля "Мерседес-Бенц Е 270", у салоні якого знаходився ОСОБА_5, і невстановленими слідством предметами розбили вікна у вказаному автомобілі, та, діючи спільно і узгоджено між собою, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, витягли ОСОБА_5 з салону автомобіля і стали наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді саден лівого стегна, лівої скроні, живота, передпліччя та забійно-рваної рани верхньої губи.
Після побиття ОСОБА_5 та незаконного заволодіння його автомобілем "Мерседес-Бенц Е 270" д.н. НОМЕР_1, вартістю 164402,75 грн., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим завдали потерпілому ОСОБА_5 великої матеріальної шкоди, ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку зі смертю, з однією особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, сіли в салон вказаного автомобіля і відігнали його в лісосмугу поблизу с. Вільхівці Жидачівського району Львівської області, де залишили його, після чого з місця вчинення злочину зникли, а ОСОБА_4 з іншою особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, з місця скоєння злочину зникли на невстановленому слідством автомобілі "Деу" і повернулись до місця, де їх, згідно раніше досягнутої домовленості, чекав ОСОБА_2 Розповівши ОСОБА_2 про досягнуте незаконне заволодіння автомобілем "Мерседес-Бенц" Е 270", вони всі разом повернулись до м. Новоград-Волинський Житомирської області, де кожний з учасників отримав від ОСОБА_3, справа відносно якого закрита у зв'язку з його смертю, матеріальну винагороду.
Крім цього 01.08.2006 року, в другій половині дня, ОСОБА_2, знаходячись на території ТОВ "Будавтосервіс", розташованій по вул. Бориспільській, 27 в м.Києві, заздалегідь не обіцяючи, приховав особливо тяжкий злочин - вчинення особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, умисного вбивства ОСОБА_3, при наступних обставинах.
Так, 01.08.2006 року в другій половині дня ОСОБА_2, прибув на територію ТОВ "Будавтосервіс", розташованій по вул. Бориспільській, 27 в м. Києві, де він тимчасово підробляв підсобним робітником. Там він зустрів особу, справа відносно якої виділена в окреме провадження, та ОСОБА_3, який запропонував особі, справа відносно якої виділена в окреме провадження, з'ясувати стосунки, на що останній погодився і вони вдвох пішли до одного з підвальних приміщень, розташованих на території ТОВ "Будавтосервіс". Знаходячись у підвальному приміщенні, між особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, та ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій та бажаючи настання смерті ОСОБА_3, наніс останньому чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла, чим заподіяв смерть ОСОБА_3
Після скоєного вбивства ОСОБА_3, особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, вийшовши з підвального приміщення, повідомив ОСОБА_2 про те, що він побив ОСОБА_3, від чого той помер. ОСОБА_2, зайшовши до даного підвального приміщення, впевнився в тому, що ОСОБА_3 вбито, побачивши на підлозі його труп.
Усвідомлюючи скоєння особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, умисного вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_2, не повідомляючи про це правоохоронні органи, своїми умисними діями, направленими на приховування особливо тяжкого злочину, а саме умисного вбивства ОСОБА_3, не маючи попередньої домовленості з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, почав активно сприяти цій особі у приховуванні злочину. Так ОСОБА_2 01.08.2006 року, у вечірній час, на прохання особи, справа відносно якої виділена окреме провадження, з метою приховання слідів даного злочину та можливості уникнення цією особою кримінальної відповідальності, допоміг останньому на невстановленому слідством автомобілі, вивезти труп ОСОБА_3 з території ТОВ "Будавтосервіс"до лісництва "Нікольське", розташованого в Дарницькому районі м. Києва та закопати його.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання, і постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 за ч.3 ст.289, ч.1 ст.396 КК України і призначити йому покарання за ч.3 ст.289 КК України – 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.396 КК України – 2 роки позбавлення волі. Остаточне покарання на підставі ст.70 КК України просить призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 8 років позбавлення волі. При цьому прокурор посилається на необхідність врахувати ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
У змінах до апеляції прокурор просить скасувати вирок суду і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не дослідив усі зібрані по справі докази, а саме показання засудженого ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи.
В апеляції захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду і постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, мотивуючи тим, що висновок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винним за ч.3 ст.289 КК України не відповідає фактичним обставинам справи, а наведені у вироку докази не доводять його винуватості у вчиненні даного злочину і є суперечливими, обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України побудоване на припущеннях і не знайшло жодного об’єктивного підтвердження.
Обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України захисник в апеляції не оспорює, і просить, враховуючи обставини, що пом’якшують покарання, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу засудженого, який має постійне місце проживання, на утриманні має непрацюючу матір та брата, які хворіють на ряд хронічних захворювань, призначити йому покарання з застосуванням ст.75 КК України.
У змінах до апеляції захисник просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на неповноту судового слідства.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить виправдати його за ч.3 ст.289 КК України, посилаючись на те, що він не мав умислу на заволодіння транспортним засобом потерпілого і ніяких дій для цього не вчиняв. Також ОСОБА_2 вказує на відсутність доказів його вини в матеріалах справи, що досудове і судове слідство проведено неповно, не проведено очну ставку між ним і засудженим ОСОБА_4, і що суд не врахував як обставину, що пом’якшує покарання сприяння ним розкриттю злочину.
По епізоду скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст.396 КК України, засуджений не оспорює фактичних обставин справи, встановлених судом, але вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував дані про його особу, відповідно просить пом’якшити покарання за вчинення цього злочину з застосуванням ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та засудженого, які просили скасувати вирок суду, а справу повернути на новий судовий розгляд через неповноту судового слідства, провівши судове слідство в частині допиту засудженого ОСОБА_2, засудженого вироком Стрийського міськрайонного суду від 20.10.2007 року ОСОБА_4, допиту за окремим дорученням ОСОБА_7 та ОСОБА_8, справа відносно яких виділена в окреме провадження, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Винність ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, за обставин, викладених у вироку, доведена наявними у справі доказами, розглянутими і дослідженими в судовому засіданні, і в апеляціях не заперечується. Кваліфікація його дій за ч.1 ст. 396 КК України є правильно.
Як видно з матеріалів справи, по епізоду незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_5 ОСОБА_2 своєї вини не визнав. Згідно його показань в суді першої інстанції і в апеляційному суді м. Києва, 28 липня 2006 року він, на прохання ОСОБА_3 допомогти перегнати йому від кордону додому автомобіль «Мазда», разом з ним та їх спільними знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_8,та ОСОБА_4 їздили на автомобілях «Деу» та «ВАЗ-2106» в Львівську обл.. Під час поїздки, коли вони знаходились на території Львівської обл., ОСОБА_3 сказав, що до кордону вони не поїдуть, бо автомобіль йому не доставили, але поруч проживає його боржник, з яким треба поговорити з приводу повернення боргу, а якщо той борг не віддасть, побити його. На цю пропозицію він, ОСОБА_2 не погодився. Тоді ОСОБА_3 сказав, щоб він залишався на місці в автомобілі ВАЗ-2106, залишив йому телефон, а сам з рештою хлопців кудись поїхали. Через декілька годин він прокинувся від телефонного дзвінка. Телефонував ОСОБА_3, який сказав, щоб він їхав за ними. Проїхавши в напрямку, куди до цього поїхали ОСОБА_3 з товаришами, приблизно 30 км, він зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, забрав їх і вони повернулись назад. По дорозі їх наздогнав автомобіль «Деу», в якому сиділи ОСОБА_4 та ОСОБА_8, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 помінялись місцями з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і всі вони поїхали додому в м. Новоград- Волинський. Про незаконне заволодіння автомобілем потерпілого йому нічого не відомо, сам він участі у вчиненні данного злочину не приймав.
Згідно вироку суду, свій висновок про винуватість ОСОБА_2 в незаконному заволодінні транспортним засобом - автомобілем марки "Мерседес Бенс Е270" д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, що мав місце 28.07.2006 року о 04 години, біля бару "Під Левами", розташованого на окружній дорозі с. Дуліби Стрийського району Львівської області, суд першої інстанції обґрунтував :
- показаннями в судовому засіданні в суді першої інстанції потерпілого ОСОБА_5 про те, що 27.07.2006 року у вечірній час, він разом зі своїми знайомими ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на його власному автомобілі марки "Мерседес-Бенц Е 270" д.н. НОМЕР_1, виїхав з м. Хмельницького до м. Ужгород, де мав намір придбати сільськогосподарську техніку. Приблизно о 4 год. 28.07.2006 року вони зупинились біля кафе - бару, розташованого на узбіччі дороги в с.Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл. ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 направились до кафе, а він залишився в автомобілі відпочивати від поїздки. Через декілька хвилин на нього було вчинено напад кількома незнайомими особами, які побили його та заволоділи його автомобілем і грошима в сумі 20 000 грн. та 50 000 доларів США;
- оголошеними в судовому засіданні в суді першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що наприкінці липня 2006 року біля одного з придорожніх кафе у Стрийському р-ні Львівської обл. троє незнайомих їй чоловіків скоїли напад на ОСОБА_5, побили його і заволоділи його автомобілем,
- даними висновку судово - медичної експертизи № 487 від 28.07.2006 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна лівого стегна, лівої скроні, живота, передпліччя та забійно-рваної рани верхньої губи,
- даними вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської обл., яким засуджено ОСОБА_4 за ч.3 ст.289 КК України, в основу якого покладені показання ОСОБА_4, в яких він вказував на участь ОСОБА_2 в у вчиненні злочину.
Крім того, вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджується доказами, дослідженими під час судового слідства в апеляційному суді.
Так, згідно показань ОСОБА_8, справа відносно якого виділена в окреме провадження в зв’язку з розшуком, і на даний час знаходиться в провадженні Стрийського районного суду Львівської обл., допитаного за окремим дорученням апеляційного суду, влітку 2006 року на пропозицію ОСОБА_3 вони на автомобілі «Деу» поїхали до м. Чоп, щоб допомогти ОСОБА_3 перегнати до м. Новоград- Волинського автомобіль, який йому мають привезти з-за кордону. На території Хмельницької обл. вони зустрілись з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, які, як виявилось, також їхали по цій справі на автомобілі «ВАЗ». Там ОСОБА_3 сказав всім присутнім, щоб їхали за його автомобілем, оскільки необхідно забрати у його боржника гроші. Приблизно о 19 год. вони зупинились на території Львівської обл. біля лісосмуги. Там ОСОБА_3 сказав, що ввечері по цій дорозі буде їхати автомобіль марки «Мерседес – Бенц», сріблястого кольору, який він повинен зупинити. На пропозицію ОСОБА_3 не погодився тільки ОСОБА_2, якому ОСОБА_3 сказав, щоб він сідів в автомоіблі ОСОБА_7.
ОСОБА_7., ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишились біля лісосмуги, а він, ОСОБА_8, разом з ОСОБА_3 проїхали на другому автомобілі вперед приблизно 2-3 км, де зупинились. Приблизно о 4 год. ранку ОСОБА_3, одягнувши форму працівника міліції, намагався зупинити автомобіль «Мерседес - бенц», сріблястого кольору, який рухався в напрямку м.Чоп, але водій не зреагував та проїхав далі. Після цього ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_4 і сказав, щоб вони їхали до них, де всі вони пересіли в автомобіль «Деу» і поїхали слідом за автомобілем «Мерседес- Бенц», а ОСОБА_2 залишився на місці в автомобілі «ВАЗ». Через деякий час вони під’їхали до кафе «Під левами», де, ОСОБА_3 вчинив напад на водія автомобіля «Мерседес- Бенц», наносячи йому удари руками по тілу. Потерпілий вирвався і побіг до свого автомобіля. ОСОБА_3 покликав їх на допомогу, витягнув водія з автомобіля та заштовхав його на заднє сидіння, сам сів за кермо цього автомобіля, куди також сів ОСОБА_7, і вони поїхали в зворотньому напрямку.
Він, ОСОБА_8, разом з ОСОБА_4, на автомобілі «Деу» поїхали слідом. Проїхавши приблизно 10 км, ОСОБА_4 сказав йому вийти з машини, а сам розвернувся і поїхав в сторону кафе. Через деякий час ОСОБА_4 повернувся, йому подзвонив ОСОБА_3 , який сказав, щоб їхали до місця, де залишили «ВАЗ», в якому їх чекав ОСОБА_2. Коли вони доїхали до обумовленого місця, там їх вже чекав ОСОБА_3., ОСОБА_7 та ОСОБА_2. Разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на автомобілі «Деу», та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на автомобілі «ВАЗ» вони поїхали додому.
За окремим дорученням апеляційного суду допитаний ОСОБА_7, справа щодо якого виділена в окреме провадження в зв’язку з його розшуком, і на даний час знаходиться в провадженні Стрийського районного суду Львівської області.
Згідно його показань, коли ОСОБА_3 запропонував заволодіти автомобілем марки «Мерседес», всі, крім ОСОБА_2, погодились. Коли ОСОБА_2 відмовився, ОСОБА_3 наказав йому сісти в автомобіль марки «ВАЗ 2106» і з нього не виходити. Далі ОСОБА_3 розподілив між ними ролі виконання цього злочину, а саме : ОСОБА_4 мав встановити на дорозі металеві пристрої «їжаки», які йому дав ОСОБА_3. Після цього, ОСОБА_3 з ОСОБА_8 на автомобілі «ВАЗ 2106» поїхали в сторону міста Львів, ОСОБА_2 пересів в автомобіль «Деу», на якому під управлінням ОСОБА_7 поїхали в сторону міста Хмельницький, і зупинилися в лісопосадці. Коли в напрямку м. Львів проїхав автомобіль «Мерседес», він, ОСОБА_7, зателефонував ОСОБА_4, щоб той розставляв «їжаки». Через невеликий проміжок часу вони поїхали в сторону міста Львів, забрали ОСОБА_4 і поїхали далі, де через кілька кілометрів зустрілись з ОСОБА_8 та ОСОБА_3. ОСОБА_3 сказав, щоб ОСОБА_2 у автомобілі «ВАЗ» чекав їх у посадці, а він, разом з ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, на автомобілі «Деу» поїхали слідом за автомобілем «Мерседес», яким вони мали намір заволодіти. Біля кафе «Під левами» вони побачили цей автомобіль. ОСОБА_3 направився до цього автомобіля та попробував його відкрити. В цей час з кафе вийшов чоловік, який зі зброєю в руках почав бігти за ОСОБА_3. Коли вони вийшли з автомобіля і направились до них, цей чоловік уже сів за кермо «Мерседеса». Вони витягли водія з машини, заштовхали його на заднє сидіння, ОСОБА_3 сів за кермо цього автомобіля, він, ОСОБА_7, сів зверху на водія автомобіля, яким вони заволоділи, та поїхали в зворотному напрямку, а ОСОБА_8 пішов до автомобіля «Деу», за кермом якого знаходився ОСОБА_4. Від’їхавши приблизно 10 кілометрів від цього місця в зворотному напрямку, ОСОБА_3 заїхав в лісосмугу, де витягнули водія, зв’язали його і залишили. ОСОБА_3 обшукав салон автомобіля, підпалив його, після чого вони з ОСОБА_3 втекли з місця злочину. По дорозі ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_2, якому повідомив, що у них зламалася машина, і щоб він їх забрав. ОСОБА_2 на автомобілі «ВАЗ 2106» відвіз їх в лісопосадку, де перед тим на дорозі ставили «їжаки», також на це місце на автомобілі «Деу» приїхали ОСОБА_4 та ОСОБА_8, після чого вони помінялись місцями в автомобілях і поїхали додому.
Згідно показань в апеляційному суді ОСОБА_4, засудженого за скоєння даного злочину вироком Стрийського міскрайонного суду Львівської області від 20.10.2007 року, ОСОБА_3, коли вони зустрілись в м. Хмельницький, запропонував забрати автомобіль боржника, якщо він не поверне гроші, і разом вони, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 і він поїхали в сторону міста Чопа. Проїхавши приблизно чотири години, ОСОБА_3 попросив зупинитись. Вони вийшли з автомобіля, ОСОБА_3 підійшов до нього і ОСОБА_7 і сказав, що необхідно заволодіти транспортним засобом його боржника, який за наявною в нього інформацією буде там проїжджати. З ОСОБА_2 ОСОБА_3 говорив окремо, після чого підійшов до них і сказав, що ОСОБА_2 наляканий і не хоче допомагати. Після цього вони з ОСОБА_3 зробили в асфальті ямки, щоб встановити «їжаки». ОСОБА_7 і ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_3 поїхали в зворотному напрямку, ОСОБА_3 з ОСОБА_8 поїхали в сторону міста Чоп, а він, ОСОБА_4, залишився чекати повідомлення ОСОБА_7 про те, коли проїде автомобіль «Мерседес». Коли ОСОБА_7 повідомив про наближення автомобіля «Мерседес», він встановив на дорозі «їжаки», але автомобіль проїхав повз них без ушкоджень. Далі ОСОБА_2 і ОСОБА_7 під’їхали, забрали його, і вони поїхали слідом за автомобілем «Мерседес». Приблизно через 5-6 кілометрів вони зупинились біля автомобіля «Деу», ОСОБА_3 в цей час знімав форму працівника ДАІ і сказав, що нього теж не вийшло зупинити автомобіль. Далі, ОСОБА_3 поговорив з ОСОБА_2, після чого повідомив всім, що ОСОБА_2 переляканий, він їм не потрібен, і залишиться на місці, а вони поїдуть наздоганяти автомобіль «Мерседес». В результаті ОСОБА_2 залишився в автомобілі «ВАЗ» в посадці, а вони вчотирьох наздогнали автомобіль «Мерседес» біля кафе «Під левами», де з застосуванням фізичної сили до потерпілого, заволоділи його автомобілем «Мерседес-Бенц», після чого повернулись до місця, де встановлювали «їжаки» і разом на двох автомобілях поїхали додому.
Як вбачається з оголошених в судовому засіданні в апеляційному суді показань ОСОБА_4 на досудовому слідстві, повідомляючи про участь ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину, він жодного разу не вказував про те, що ОСОБА_2 відмовився від участі в заволодінні автомобілем.
З наведених показань ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про намір групи незаконно заволодіти автомобілем потерпілого. Згідно розподілених ролей, разом з ОСОБА_7 вони спостерігали, коли проїде автомобіль, яким вони хотіли заволодіти, про що завчасно попередили ОСОБА_4, щоб той встановив «їжаки». Крім того, ОСОБА_2, який не був задіяний у вчиненні безпосереднього нападу на потерпілого з метою заволодіння автомобілем, була відведена роль, згідно якої він повинен був забезпечити безпечне залишення місця злочину іншими співучасниками злочину, для чого ОСОБА_3 дав йому телефон і залишив автомобіль. В послідуючому, ОСОБА_2, за вказівкою ОСОБА_3 виконав відведену йому роль і забрав ОСОБА_3 і ОСОБА_8 з місця вчинення злочину.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 про те, що він відмовився від участі у вчиненні цього злочину, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Співучасть не вимагає обов'язкового виконання кожним співучасником усього обсягу об'єктивної сторони злочину, дії кожного з них можуть бути недостатніми для досягнення злочинного результату і лише в сукупності вони цей результат породжують. Дії ОСОБА_2 згідно відведеної йому ролі були направлені на досягнення злочинного результату – незаконного заволодіння транспортним засобом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції злочинні дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою группою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яке завдало великої матеріальної шкоди потерпілому.
Судом першої інстанції перевірені доводи ОСОБА_2 про те, що на досудовому слідстві до нього застосовувались недозволені методи слідства, і не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, був зайнятий суспільно- корисною працею, врахував його сімейні обставини, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Підстав для застосування щодо ОСОБА_2 ст.69 КК України колегія суддів не знаходить, оскільки призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, може бути застосовано за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а таких обставин у справі не встановлено.
Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, тобто з урахуванням тяжкості злочину, даних про його особу. Підстав вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального закону колегія суддів не вбачає, оскільки наведені прокурором і засудженим та його захисником в своїх апеляціях обставини в достатній мірі враховані судом при призначенні покарання, яке призначено ОСОБА_2 в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.289 КК України, за якою він визнаний винним.
Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
В силу викладеного, апеляції прокурора, засудженого та його захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Судді: