АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1 Справа №11-а-2409/2010. Категорія:ст.342ч.2,345ч.2 КК
Головуючий у першій інстанції-Губко А.О.
Доповідач-Наставний В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Боголюбської Л.Б.
суддів – Кепкал Л.І., Наставного В.В.,
з участю прокурора – Тертичного О.А.,
захисника засудженого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 30.08.2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, мешканець АДРЕСА_1, не працює, неодружений, раніше не судимий,
засуджений: - за ст.342ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі,
- за ст.345ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_2 вироком суду визнано винним у вчинені злочинів за наступних обставин.
10.08.2008 року приблизно в 20-05 год. начальник СК МСД Лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_4 та оперуповноважений СК МСД ЛВ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_5, знаходячись на чергуванні та виконуючи свої службові обов’язки, за викликом касира залізничної каси станції Київ-Волинський, що у Солом»янському районі м. Києва, підійшли до залізничної каси Тетирівського напрямку, де перебували раніше незнайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Працівники міліції представились ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і пред»явили свої службові посвідчення, з»ясовуючи причину їх виклику, на що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, став вести себе зухвало, кричати та грубити працівникам міліції, які попросили його відійти, щоб з»ясувати обставини виклику у ОСОБА_7, яка повідомила, що ОСОБА_2 її побив.
В цей час ОСОБА_2 раптово підбіг ззаду до ОСОБА_4 і наніс йому удар рукою в область шиї. В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виконуючи свої службові обов»язки і припиняючи незаконні дії ОСОБА_2, який виривався та чинив опір працівникам міліції, брутально висловлюючись в їх адресу, намагався наносити удари, в результаті чого заподіяв працівникам ЛВ на станції Київ-Пасажирський ОСОБА_4 та ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження. У зв»язку з чим ОСОБА_2 був затриманий і доставлений до чергової частини ЛВ на станції Київ-Пасажирський.
Згідно висновку експерта № 1557/3 від 29.10.2008 року спричиненні ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до легких, завданні тупим предметом чи предметами і могли бути завдані у строки та за вказаних обставин.
Згідно висновку експерта № 1556/3 від 29.10.2008 року спричиненні ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до легких, завданні тупим предметом чи предметами і могли бути завдані у строки та за вказаних обставин.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, зазначаючи, що суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, неправильно застосував норми матеріального права і згідно ст.66ч.1 КК України не врахував активне сприяння розкриттю злочину засудженим як обставину, що пом»якшує покарання, захисник просить вирок змінити і пом»якшити ОСОБА_2 покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти апеляції та законність вироку і залишення його без зміни, пояснення захисника і засудженого про підтримання апеляції захисника, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції захисника, судова колегія вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами,
які судом дослідженні і проаналізовані в їх сукупності, їм дана належна оцінка. Для ствердження іншого апеляційний суд підстав не знаходить.
Так, потерпілий ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні вказував на ОСОБА_2 як на особу, яка чинила опір працівникам міліції під час виконання ними службових обв»язків та умисно заподіяв йому і ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, дав конкретні показання щодо дій ОСОБА_2 та інших обставин вчинення ним злочинів.
Потерпілий ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні дав аналогічні показання.
Крім того, ОСОБА_2 на досудовому слідстві свою вину визнавав повністю і давав як підозрюваний і обвинувачений показання щодо фактичних обставин справи, які аналогічні показанням потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 В судовому засіданні ОСОБА_2 частково визнав свою вину в пред»явленому йому обвинуваченні і, не оспорюючи обставини скоєного ним, стверджував, що не пам’ятає факт пред»явлення йому працівниками міліції посвідчень.
Показання ОСОБА_2 в судовому засіданні суд належним чином перевірив і дав їм відповідну оцінку, мотивувавши таке рішення, для ствердження іншого колегія суддів підстав не вбачає.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо обмови ОСОБА_2 потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відсутні в матеріалах справи і дані, які вказували б на те, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві обмовив себе, або давали б для цього підстави.
Таким чином, суд першої інстанції вірно обґрунтував свої висновки вказаними показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, іншими доказами, зазначеними у вироку, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_2 опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов»язків та умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв»язку з виконанням цими працівниками службових обов»язків і правильно кваліфікував його дії за ст.ст. 342ч.2, 345ч.2 КК України.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що органами слідства і судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, і даних, що свідчили б про упередженість слідчих органів чи суду щодо ОСОБА_2, немає. При провадженні досудового слідства і розгляді справи в суді у відповідності з вимогами ст.64 КПК України встановлені всі обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. На досудовому слідстві і в судовому засіданні були встановлені всі необхідні дані щодо особи ОСОБА_2, а також досліджені документи та інші докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини що пом»якшують і обтяжують покарання, конкретні обставини справи, про що зазначено у вироку, і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей
кримінального закону, по яких він притягнутий до кримінальної відповідальності. Разом з тим, призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого і за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки суд у вироку хоч і послався на зазначені вище обставини, але врахував їх недостатньо повно. При цьому судова колегія враховує тяжкість вчинених ОСОБА_2 злочинів, один з яких є злочином невеликої тяжкості, інший – середньої тяжкості, дані про його особу – він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації і проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має захворювання на бронхіальну астму, на досудовому слідстві свою вину у вчинені злочинів визнав повністю і щиро каявся у вчиненому, при закінченні судового слідства також повністю визнав свою вину і щиро каявся, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, та вважає необхідним пом»якшити призначене ОСОБА_2 покарання і зменшити строк покарання у виді позбавлення волі по кожній із статей, по яким він визнаний винним, визначивши його за ст.342ч.2 КК України в мінімальних межах санкції цієї статті – 1 рік позбавлення волі, за ст.345ч.2 КК України в межах ближче до мінімальної межі санкцій цієї статті - 2 роки позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів судова колегія призначає відповідно до вимог ст.70ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років позбавлення волі і це покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, доводи апеляції захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_2 покарання судова колегія вважає такими, що заслуговують на увагу, а тому його апеляція підлягає задоволенню.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити і пом»якшити йому покарання та призначити ОСОБА_2 покарання:
- за ст.342ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі,
- за ст.345ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років позбавлення волі.
В решті цей же вирок залишити без змін.
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 – задовольнити.
Судді:___________________ _________________ ____________________
Боголюбська Л.Б. Кепкал Л.І. Наставний В.В.