АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      1- 03/10

06 грудня  2010 року Апеляційний суд міста Києва в складі:    

головуючого судді         -  Корнієнко Т.Ю.,

судді                     -  Лясковської В.І.,

народних засідателів         -  Шевченко В.С., Козирєва В.О., Дудіної С.Д.,

при секретарях             -  Нижник О.П., Озирянської Т.В., Ганган В.В.,

                                                      Стеценко С.В., Довганюк А., , Соловйова  

                                                      Є.В.,   Коняева Д. М., Забеліної О.О.,  

за участю прокурора               -   Клименко В.А.,

потерпілого                              -   ОСОБА_5,

представника потерпілого      -   ОСОБА_6,

захисників                         -  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

                    ОСОБА_21,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, з вищою освітою,  пенсіонера МВС України, який зареєстрований  за адресою: АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_3,  раніше не судимий,

-   за  ст. 257; п.п. 6, 11, 12  ч.2  ст. 115;   ст. 348;  ч.1  ст. 14, ч. 3 ст. 146;  ч.5 ст. 186;  ч. 2 ст. 194;  ч. 1 ст. 263  КК  України.                                                                              

ОСОБА_22,  ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця м. Шахтарськ Донецької області, з вищою освітою, який працює завідуючим сектором відділу фізичного захисту управління податкової міліції ДПА у Шевченківському районі м. Києва, має на утриманні  неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживає за адресою:  АДРЕСА_5,  зареєстрований в АДРЕСА_4,  раніше не судимий,

- за ст. 257; п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ст. 348; ч. 5 ст. 186 КК України,

ОСОБА_23,  ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянина України, уродженця м. Хмельницький, з вищою освітою, який не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_7,  не судимий,  

 - за ст. 257;  п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ст. 348; ч. 5 ст.186; ч. 1 ст. 121 КК України,                                  

                     ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянина України, уродженця смт. Бородянка Київської області, з вищою освітою, який працює оперуповноваженим відділу фізичного захисту податкової міліції ДПА у м. Києві, військовозобов’язаний,  має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_17 та  ІНФОРМАЦІЯ_18, що проживає за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимий,

 - за ст. 257;  п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115;  ст. 348;  ч.5  ст. 186 КК України,

ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_20, громадянина України, уродженця м. Шахтарська Донецької області, з середньою спеціальною освітою, який тимчасово не працює, зареєстрований  за адресою: АДРЕСА_9, проживав за адресою АДРЕСА_10, раніше не судимий,

 - за ст. 257;  п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115;  ст. 348;  ч.2 194 КК України.

                                      ВСТАНОВИВ:

На початку лютого 2006 року  ОСОБА_21,   невстановленими слідством особами було запропоновано за грошову винагороду викрасти  Голову Наглядової Ради АКБ "Європейський" ОСОБА_27, якого  передати їм.

Керуючись корисливим мотивом та жагою майнового збагачення злочинним шляхом, ОСОБА_21 повідомив про це  ОСОБА_22, який дав згоду на скоєння даного злочину. Разом з ним вони вирішили викрасти ОСОБА_27 за 60 тисяч доларів США ( в подальшому – доларів), про що ОСОБА_21 повідомив замовників. Згідно з досягнутою домовленістю, вказана сума валюти повинна була бути передана їм після викрадення  ОСОБА_27 та його передачі останнім.

        Отримавши це замовлення, в лютому  2006 року  в м. Ірпінь Київської області ОСОБА_21, пенсіонер МВС України, та ОСОБА_22, лейтенант податкової міліції, який займав посаду завідуючого сектором фізичного захисту відділу податкової міліції ДПА у Шевченківському районі м. Києва, керуючись корисливим мотивом та єдністю наміру, спрямованого на вчинення викрадення ОСОБА_27, та вчинення  нападів на окремих осіб, їх викрадень та умисних вбивств, організували озброєну банду.

В лютому 2006 року шляхом переконань у швидкому збагаченні злочинним способом, ОСОБА_22 схилив до участі в банді свого підлеглого - оперуповноваженого відділу фізичного захисту управління податкової міліції ДПА в м. Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_24 та  свого товариша по навчанню в Академії ДПСУ,  колишнього старшого інспектора відділу проходження служби податкової міліції управління персоналом ДПА в м. Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_23

Керуючись корисливим умислом ОСОБА_24 і ОСОБА_23 дали свою згоду на участь у банді та вчинюваних нею нападах.

Виступивши керівниками цієї банди, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 визначили роль кожного із зазначених учасників банди, частину грошових коштів, що належать їм від спільної злочинної діяльності, порядок їх підпорядкування, встановили правила зв'язку та конспірації.

При цьому ОСОБА_22 і ОСОБА_21 поклали на себе загальне керівництво бандою, контроль за розподілом грошових коштів та планування злочинів.

У свою чергу ОСОБА_24 і ОСОБА_23, керуючись корисливим мотивом, дали згоду на виконання за вказівкою вказаних осіб конкретних злочинів.

З метою озброєння учасників банди, ОСОБА_21 при невстановлених слідством обставинах, була придбана вогнепальна зброя, а саме 2 автомати АКС-74-У калібру 5,45 мм під номерами № НОМЕР_1 та  № НОМЕР_2, 6 магазинів до автоматів, патрони до автоматів калібру 5,45 мм в кількості 137 штук, пістолети системи "Макарова" калібру 9 мм, деякі з них  під номерами "НОМЕР_3", "НОМЕР_4", "НОМЕР_5", "НОМЕР_6", "НОМЕР_7", "НОМЕР_8", "НОМЕР_9", "НОМЕР_10", "НОМЕР_11", "НОМЕР_12", "НОМЕР_13", "НОМЕР_14", "НОМЕР_15", пістолети системи "ПБ"  під номерами  "НОМЕР_16", "НОМЕР_17",  26 магазинів до пістолетів системи "ПМ", більш ніж 400 патронів калібру 9 мм, 4 пристрої для безшумної та безпламеневої стрільби (ПБС) без номерів та під номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19.

    Вказана зброя та бойові припаси зберігались за місцем проживання ОСОБА_21 у квартирі АДРЕСА_1, а у подальшому – в гаражі, розташованому біля будинку АДРЕСА_12, а також у лісозахисній смузі напроти будинків № № 31-33 по вул. Котляревського у м. Ірпіні Київської області, де і були вилучені.

Про наявність у банді справної і придатної для стрільби вогнепальної зброї знали всі учасники банди, при цьому кожний усвідомлював можливість її застосування під час нападів.

Крім того, з метою конспірації були підібрані трикотажні шапочки чорного кольору, в яких були отвори для очей та роту.

Задля мобільності дій під час вчинення злочинів, ОСОБА_21 були придбані мобільні телефони "SIEMENS" моделі А-70, а також стартові пакети мобільного зв'язку "Джинс". Крім того, учасниками банди використовувались автомобілі  "ВАЗ-21099" номерний знак НОМЕР_20,  і   автомобіль "Vоlksvagen Bora", номерний знак НОМЕР_21, якими вони керували за дорученнями, а також автомобіль   "Mercedes Benz ML 320", на який було встановлено номерний знак НОМЕР_22, виготовлений кустарним способом при невстановлених слідством обставинах. На вказаних автомобілях використовувався і номерний знак НОМЕР_23, який також був придбаний бандою при невстановлених слідством обставинах.

Виступивши організатором цього злочину, ОСОБА_21 взяв на себе обов'язки відстежити маршрути пересування ОСОБА_27 та розробити план його викрадення.

У свою чергу ОСОБА_22 взяв на себе обов'язок залучити до вчинення цього злочину учасників банди ОСОБА_24 та ОСОБА_23 і разом з ними скоїти це викрадення.

З метою реалізації злочинного наміру, ОСОБА_21 у лютому 2006 року підшукав невстановлених слідством осіб, які за грошову винагороду надали йому автобіографічні дані про ОСОБА_27, шляхом вивчення інформації в мережі "Інтернет" та в березні 2006 року відстежили маршрути його пресування, а також місця, які найбільш часто він відвідує у вільний від роботи час, частково зафіксувавши це відеозйомкою. На підставі наданих   відео та письмових звітів про пересування ОСОБА_27, ОСОБА_21 у березні 2006 року розробив план, згідно з яким здійснити викрадення останнього було вирішено біля будинку, в якому розміщується АКБ "Європейський", розташованого в м. Києві по вул. Почайнинській, 38/44, де учасники банди, демонструючи вогнепальну зброю, повинні були подавити опір охорони ОСОБА_27, після чого заштовхати останнього в автомобіль і з місця вчинення злочину зникнути.

Одночасно з цим, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 визначили, що при вчиненні цього злочину буде використано вогнепальну зброю - два пістолети системи "ПМ" і два пістолети «ПБ» з пристроями для безшумної та безпламеневої стрільби, які ОСОБА_21 разом з набоями до них, передав ОСОБА_22 в лютому 2006 року. В кінці березня – на початку квітня 2006 року ОСОБА_21 передав ОСОБА_22  автомобіль    "Mercedes-Benz" ML 320, який вони планували використати під час вчинення злочину щодо ОСОБА_27

Крім того, для  вчинення  цього злочину, ОСОБА_21 передав ОСОБА_22 два автомати АКС-74-У з боєприпасами до них.

Таким чином, на стадії готування до вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_27  в лютому  2006 року в м. Ірпінь Київської області зусиллями ОСОБА_22 та ОСОБА_21 було створене стійке, організоване, озброєне злочинне угрупування - банда, яка під їх керівництвом діяла на території м. Києва та Київської області до моменту викриття її злочинної діяльності у серпні 2006 року.

Готування до викрадення Голови Наглядової Ради АКБ  "Європейський" ОСОБА_27 у м. Києві   тривало у період з лютого по червень 2006 року в м. Києві.

Однак здійснити свій злочинний намір, направлений на викрадення Голови Наглядової Ради АКБ "Європейський" ОСОБА_27, ОСОБА_21 не вдалось, оскільки ОСОБА_22, проглядаючи надані йому відео матеріали та побачивши, що охорона ОСОБА_27 має вогнепальну зброю, відмовився скоїти його викрадення, боячись збройного опору  з їх сторони.

Крім того ,  за період діяльності банди  ОСОБА_21, як одним із її керівників, за попередньою змовою з іншими учасниками банди  були вчинені наступні злочини:

26 липня 2006 року в м. Києві умисне вбивство начальника відділу оперативного супроводження матеріалів, узятих на контроль, управління аналізу та оперативно - зонального контролю ГУБОЗ МВС України полковника міліції ОСОБА_28;

26 липня 2006 року в м. Києві відкрите викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, що належало ОСОБА_28;

26 липня 2006 року біля с. Мироцьке Києво - Святошинського району Київської області, знищення шляхом підпалу автомобіля   "Mercedes Benz" ML 320 номерний знак НОМЕР_24 93-ій регіон, що належав громадянину Російської Федерації ОСОБА_30

Ці злочини були вчинені за наступних обставин.

Після того, як  ОСОБА_22 відмовився від вчинення злочину щодо  потерпілого ОСОБА_27, у червні  2006 року  невстановленими слідством особами ОСОБА_21 було запропоновано за грошову винагороду викрасти та вбити начальника відділу ГУБОЗ МВС України  полковника міліції ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням  останнім службових обов’язків.  

У тому ж місяці 2006 року, у невстановленому слідством місці,  ОСОБА_21 повідомив про це ОСОБА_22, після чого,  керуючись корисливим умислом, вони відразу вирішили скоїти викрадення і  вбивство вказаного працівника міліції за 100 тисяч доларів, про що ОСОБА_21 повідомив замовників даного злочину, назвавши при цьому суму більш, ніж 100 тисяч доларів.

Оскільки ОСОБА_24 і ОСОБА_23 раніше дали згоду на участь у викраденні людини без конкретизації цієї особи,  займаючись підготовкою до скоєння цього злочину, ОСОБА_22, за погодженням з ОСОБА_21, запропонував взяти участь у викраденні та вбивстві працівника міліції ОСОБА_28 цим учасникам  банди, пообіцявши  кожному з них винагороду по 10 тисяч доларів, на що останні погодились.

З метою реалізації злочинних намірів, спрямованих на викрадення і вбивство працівника правоохоронного органу  ОСОБА_28, організаторами банди ОСОБА_22 та ОСОБА_21 був розроблений план, відповідно до якого були розподілені ролі між усіма членами банди. Для здійснення викрадення та вбивства ОСОБА_28  ОСОБА_21 надав ОСОБА_22, ОСОБА_24 і ОСОБА_23 фотокартку ОСОБА_28, мобільні телефони та стартові пакети мобільного зв'язку, а також автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320, на який було встановлено номерний знак НОМЕР_22, і   пістолети  з бойовими припасами,  які передав їм раніше на стадії готування до викрадення ОСОБА_27    

Одночасно з цим, ОСОБА_21 самостійно вирішив, не доводячи до відому ОСОБА_22 та інших учасників банди, що труп ОСОБА_28 закопає в заздалегідь  визначеному місці та знищить автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320  ОСОБА_25  На початку липня 2006 року  ОСОБА_21 повідомив  ОСОБА_25 про відведену йому роль та пообіцяв  грошову винагороду у розмірі 5 тисяч доларів.  При цьому інші  учасники банди не знали, що в скоєнні даного злочину буде приймати участь ОСОБА_25, який, керуючись корисливим мотивом, погодився з пропозицією ОСОБА_21 і заздалегідь  з цією метою придбав в магазині, розташованому в м. Ірпінь по вул. Грибоєдова, лопату, яку возив в автомобілі  "ВАЗ-21099",  номерний знак НОМЕР_25.

        Вчинення злочину щодо ОСОБА_28 потребувало ретельної підготовки, необхідно було відслідкувати  маршрути його пересування, вивчити його оточення, знати місця його перебування .

       До вчинення злочину учасники банди підготувались заздалегідь, поклавши  в автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 змінний одяг,  трикотажні  шапочки чорного кольору, в яких були отвори для очей та роту, та зброю.

       На початку липня 2006 року ОСОБА_21 дав вказівку ОСОБА_22 простежити за ОСОБА_28  в певний час в ресторані   "Якіторія" у м. Києві і при можливості викрасти його. ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23  прибули до ресторану «Якіторія»  в указаний ОСОБА_21 час,  де побачили ОСОБА_28, якого ОСОБА_22  впізнав за наданою ОСОБА_21 фотографією. Деякий час вони слідкували за ОСОБА_28, однак в цей день вчинити  запланований щодо нього злочин не змогли з незалежних від їх волі причин.

16 липня 2006 року у вечірній час  ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23, з метою вчинення запланованого злочину щодо ОСОБА_28, за вказівкою ОСОБА_21 прибули до ресторану "Ранчо ель Гаучо", який знаходиться неподалік Гостомельського КП, де вели спостереження за ОСОБА_28,  який був на  автомобілі   "Mercedes-Benz" 550 S. Цього разу їм  також  не вдалось викрасти ОСОБА_28, бо біля ресторану була охорона.

Маючи інформацію про перебування ОСОБА_28 в Києві, наступну спробу вчинити злочин щодо ОСОБА_28 ОСОБА_21 запланував на вечір  26.07.2006 року, про що повідомив ОСОБА_22, який повинен був викликати  учасників банди  ОСОБА_23 і ОСОБА_24 для виконання відведеної  їм ролі.

Близько 15 години 30 хвилин цього дня, ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_25 та повідомив йому, що в цей день буде скоєно   вбивство  і йому необхідно бути готовим  виконати свою частину плану.  

У той же вечір, близько 19 години 45 хвилин, з метою реалізації злочинного наміру банди, ОСОБА_21, озброївшись пістолетом системи "ПБ" з пристроєм  для безшумної та безпламеневої стрільби (ПБС) та бойовими припасами до вказаної вогнепальної зброї, на автомобілі "Mercedes-Benz" ML 320, номерний знак НОМЕР_22, за кермом якого перебував ОСОБА_23 який мав при собі пістолет «ПМ», а в багажному відділенні сиділи ОСОБА_22 і ОСОБА_24,  які також мали   вогнепальну зброю (пістолет «ПБ» з пристроєм  для безшумної та безпламеневої стрільби (ПБС), який лежав у багажному відділенні автомобіля),  діючи за попередньою змовою, прибули до об'єкту  МВС України, розташованого по вул. Вишгородській, 85 у м. Києві. Там ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_28 та запросив його на зустріч. ОСОБА_23 20 години  ОСОБА_28 вийшов з вказаного об'єкту і   підійшовши  до автомобіля сів на заднє пасажирське сидіння, після чого автомобіль, під керуванням ОСОБА_23, розпочав рух.

Проїхавши певну відстань, ОСОБА_22, ОСОБА_21 та ОСОБА_24, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя  полковника ГУБОЗ МВС України  ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням  останнім службових обов’язків, напали на нього, а коли останній почав чинити опір  і намагався втекти,  член банди ОСОБА_23, діючи за вказівкою ОСОБА_21, з метою доведення умислу всіх учасників банди  до кінця,  здійснив з пістолета "ПМ" шість пострілів у ОСОБА_28, спричинивши потерпілому два наскрізних вогнепальних кульових проникаючих поранення грудної клітини, з ушкодженням тканини легені та діафрагми; наскрізне вогнепальне кульове проникаюче поранення живота з ушкодженням печінки; сліпе вогнепальне кульове проникаюче поранення живота з ушкодженням шлунку, черевної аорти  і першого поясничного хребця; сліпе вогнепальне кульове проникаюче поранення живота з ушкодженням брижейки тонкої кишки, третього та четвертого поясничних хребців; сліпе вогнепальне поранення лівого стегна з ушкодженням стегнової кістки.

Незважаючи на отримані вогнепальні поранення ОСОБА_28, продовжував чинити опір, у зв'язку з цим ОСОБА_22 з  ОСОБА_24 наділи йому на руки наручники, а ОСОБА_24 заблокував двері.

 Після цього всі члени банди на цьому ж автомобілі  відправились в сторону  смт. Ворзель Київської області, де вони запланували довершити свій умисел на вбивство ОСОБА_28 на замовлення.

Біля Гостомельського контрольно-пропускного пункту дорожньо-патрульної служби МВС України ОСОБА_21  вийшов з машини, щоб  повідомити замовника про виконання замовлення на вбивство ОСОБА_28, пересісти в свій автомобіль та викликати ОСОБА_25 для  приховування слідів вчиненого злочину.

 Інші учасники банди  продовжили рух у запланованому напрямку, де вони повинні були залишити автомобіль з трупом ОСОБА_28 у заздалегідь обумовленому місці. По дорозі ОСОБА_28 від численних  вогнепальних кульових проникаючих поранень грудної клітини і живота з пошкодженням черевної аорти, печінки, лівої легені, шлунка і брижейки тонкої кишки помер.

Прибувши до лісного масиву, розташованого поблизу кафе "Шкіпер" біля  смт. Ворзель Київської області, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_22   залишили автомобіль з трупом ОСОБА_28 При цьому,  ОСОБА_22 зробив контрольний постріл в голову трупу ОСОБА_28, спричинивши наскрізне вогнепальне кульове проникаюче поранення голови з ушкодженням кістки черепа і головного мозку.  

Після цього, ОСОБА_22  викликав по мобільному телефону свого знайомого ОСОБА_31, який не був учасником банди і не усвідомлював факт її існування, а також не знав про вбивство працівника міліції ОСОБА_28, який прибувши у вказане місце на автомобілі  "ВАЗ-2109" номерний знак НОМЕР_26, відвіз ОСОБА_22  та  ОСОБА_23 у м. Ірпінь Київської області, а ОСОБА_24 - у м. Бородянку Київської області, де вони мешкали, забезпечивши таким чином їх якнайшвидше зникнення з місця залишення автомобіля з трупом ОСОБА_28 Під час руху  ОСОБА_22  викинув у невстановленому слідством місці пістолет, попередньо розібравши його на частини.

Вийшовши біля Гостомельського контрольно-пропускного пункту дорожньо-патрульної служби МВС України, де до цього залишив свій автомобіль  "Vоlksvagen Bora", номерний знак НОМЕР_21, ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_25 і дав йому вказівку  прибути до магазину "Зоряний", розташованого в смт. Буча біля автошляху "Київ-Ковель", куди на своєму автомобілі також поїхав сам.

Зустрівшись в заздалегідь обумовленому місці, ОСОБА_21 і ОСОБА_25  залишили неподалік спортбару "Леон" у смт. Буча автомобіль ОСОБА_25 "ВАЗ-21099", номерний знак НОМЕР_25  і, взявши з неї  лопату, на автомобілі ОСОБА_21 вирушили у сторону смт. Ворзель до місця, де іншими учасниками банди був залишений  автомобіль  "Mercedes-Benz" ML 320  з трупом ОСОБА_28

Прибувши близько 20 години 40 хвилин до місця знаходження автомобіля  з трупом ОСОБА_28, ОСОБА_25 сів за кермо автомобіля, після чого, проїхавши на ньому по ґрунтовій дорозі  декілька метрів, зупинився, витягнув  з нього труп ОСОБА_28 і закопав його тут же на узбіччі біля лісного масиву між смт. Буча та смт. Бородянка, неподалік від смт. Ворзель Київської області.

Після  цього, ОСОБА_25 сів за кермо автомобіля  "Mercedes-Benz" ML 320 і відігнав його у поле біля села Мироцьке Києво - Святошинського району Київської області, куди також під'їхав  ОСОБА_21 на своєму автомобілі. Там, близько 21 години, ОСОБА_21 разом з ОСОБА_25,  діючи погоджено, з метою знищення слідів скоєного учасниками банди вбивства ОСОБА_28 облили автомобіль  "Mercedes-Benz" ML 320 бензином, заготовленим завчасно ОСОБА_21,  і підпалили його. Після цього ОСОБА_21 разом з ОСОБА_25 залишили вказане місце.

У той же вечір у м. Ірпінь Київської області ОСОБА_21 передав ОСОБА_25 5 тисяч доларів,  ОСОБА_22 - 50 тисяч доларів і вночі 27 липня 2007 року в м. Києві - останню частину  в розмірі  50 тисяч доларів. У свою чергу,  ОСОБА_22 передав ОСОБА_24 та ОСОБА_23 по 10 тисяч доларів. Вказаними коштами учасники банди у подальшому розпорядились на власний розсуд.  

Крім цього, 26 липня 2006 року біля 20 години 00 хвилин  учасники банди ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_24 та ОСОБА_23, виконуючи замовлення невстановлених слідством осіб на вбивство співробітника МВС України полковника міліції ОСОБА_28, біля об'єкту МВС України, розташованого у м. Києві по вул. Вишгородській, 85, з використанням вогнепальної зброї та автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 здійснили його захоплення, спричинивши при цьому вогнепальні поранення життєво важливих органів не сумісних з подальшим життям.

Подавивши таким чином волю ОСОБА_28 до протидії та надівши йому  на руки наручники, учасники банди з метою доведення злочинного умислу до кінця поїхали на вказаному автомобілі до заздалегідь визначеного місця, розташованого неподалік від смт. Ворзель Київської області.

 Під час руху ОСОБА_22 оглянув  кишені  штанів ОСОБА_28, у яких  знаходилося 15 тисяч гривень, 15 тисяч доларів, а також мобільний телефон   "Vertu" серійний номер НОМЕР_27, номер IMEI НОМЕР_28, та повідомив про це організатора банди ОСОБА_21, а також учасників банди ОСОБА_24 та ОСОБА_23 Усвідомлюючи, що поранений ОСОБА_28, у якого на руках були наручники, не зможе протидіяти будь-яким діям з їх сторони, ОСОБА_22 запропонував ОСОБА_21, ОСОБА_24 та ОСОБА_23 відкрито заволодіти усіма грошовими коштами, валютою та мобільним телефоном, які належали ОСОБА_28, на що останні,  керуючись  корисливим мотивом, дали свою згоду, чим вступили у злочинну змову з ОСОБА_22

  Діючи умисно, ОСОБА_22, у той же вечір біля 20 годин 15 хвилин тут же в автомобілі, який рухався  по автошляху "Київ - Ковель", відкрито дістав з кишені брюк ОСОБА_28 15 тисяч гривень, 15 тисяч доларів, що за курсом Національного Банку України на день вчинення злочину (5,05 гривень за 1 долар США) складало 75 тисяч 750 гривень, які в подальшому  розділив між собою, ОСОБА_24 та ОСОБА_23 в рівних частинах.

  Мобільний телефон   "Vertu" вартістю 38 тисяч 398 гривень 40 копійок  ОСОБА_22 спочатку залишив у себе, однак у подальшому  з метою запобігання викриття у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_28, під час руху автомобіля викинув на узбіччя дороги, тобто розпорядився ним на свій власний розсуд.

  Всього учасниками банди у потерпілого ОСОБА_28 було відкрито викрадено його особистого майна  на суму 129 тисяч 148 гривень 40 копійок, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того , близько 1 години 26.02.2006, ОСОБА_23  знаходився у комплексі відпочинку "Заїр", розташованому на вул. Грибоєдова, 15 у м. Ірпіні у Київській області. У цей час за його столик, підсів раніше незнайомий йому ОСОБА_5,  з приводу чого між ними виникла сварка, після якої останній пересів за інший стіл.

У подальшому, біля 2 годин 30 хвилин ОСОБА_5 зайшов до приміщення туалету, де в цей час перебував ОСОБА_23, і між ними знову виникла сварка, яка привернула увагу охоронців вказаного закладу. Припинивши сварку, охоронці запропонували ОСОБА_23 та ОСОБА_5 покинути приміщення  комплексу.

Однак, вийшовши до зали, розташованої на першому поверсі комплексу відпочинку "Заїр" біля гардеробу, ОСОБА_23 діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_5 один удар лівою рукою в область обличчя, від якого останній впав на спину та вдарився потилицею об підлогу.

Внаслідок таких дій ОСОБА_5 були заподіяні ушкодження в області обличчя та тканини потиличної області праворуч, саден тулубу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та відкрита черепно-мозкова травма у вигляді гемарогічного забою головного мозку з чисельними осередками ураження в лобних та лівої скроневої областях головного мозку, лінійного перелому потиличної кості праворуч з розривом барабанної перетинки на межі костно-хрящевого відділу, яка за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя.

         В судовому засіданні підсудний ОСОБА_21 своєї вини у пред’явленому обвинуваченні  не визнав,  і показав суду, що працюючи з 2003 року заступником начальника Ірпінського МВВС ГУМВС України в Київській області він у 2004 році познайомився з працівником податкової міліції м. Києва ОСОБА_22, який, як і він, був уродженцем  Донецької області та проживав у м. Ірпінь. Йому було відомо, що ОСОБА_22 тісно спілкувався ще із 5-6 чоловіками уродженцями Донецької області, які теж проживали у Київській області, серед яких був ОСОБА_25, з яким він познайомився, коли працював заступником начальника Ірпінського МВВС ГУМВС України в Київській області.

Після звільнення із правоохоронних органів та виходу на пенсію, він став займатися посередницькою діяльністю у сфері земельних відносин.

В лютому  2006 року в м. Києві у приміщенні Академії аграрних наук, до нього  підійшов незнайомий молодий чоловік, та, пересвідчившись у його особі, передав пакет. В пакеті знаходились мобільний телефон та записка з пропозицією зателефонувати  на номер, який був у пам’яті телефону. В той же день він зв’язався з цього телефону з незнайомим чоловіком, який повідомив, що його порекомендували  як людину, яка може виконати конфіденційну роботу і для цього в  нього є багато знайомих.  Незнайомець запропонував йому за винагороду  привезти  людину на зустріч проти її волі.

У цей же вечір він, ОСОБА_21, зателефонував ОСОБА_22, який по роду своєї діяльності  мав досвід  по затриманню,  з яким  домовились зустрітися наступного дня.

  При зустрічі він спитав, чи може  ОСОБА_22 за винагороду привезти людину для розмови. ОСОБА_22 уточнив, чи потрібно буде цю людину викрадати, на що він відповів ствердно. ОСОБА_22  сказав, що подумає як це зробити та за яку суму винагороди.

Через декілька днів при зустрічі  ОСОБА_22 сказав йому, що він виконає цю роботу за  100 тисяч доларів. У свою чергу ОСОБА_21 повідомив  замовника про згоду виконати замовлення за 150 000 доларів,  і той погодився.

Приблизно в квітні 2006 року ОСОБА_22 сказав, що для виконання завдання йому буде потрібен швидкісний автомобіль  з затемненими вікнами  і наручники. Цю вимогу ОСОБА_22 він передав замовнику  і попросив аванс у розмірі 100 000 доларів.

Приблизно в кінці квітня 2006 року замовник зателефонував і повідомив йому, де можна забрати автомобіль «Мерседес МЛ», чорного кольору,  в якому будуть лежати  документи, наручники і  аванс.

Таким чином, через декілька днів їм був наданий автомобіль  «Mercedes-Benz» ML 320, який підігнали та залишили для них неподалік міської податкової адміністрації біля пр. Перемоги. Він, ОСОБА_21, забрав з автомобіля конверт, в якому знаходилось 100 000 доларів,  фотографія  з надписом на зворотній стороні «ОСОБА_28», записка з вказівкою привезти  ОСОБА_28 в район ресторану «Шкіпер»,  і проханням повідомити коли будуть готові до затримання. В записці  було вказано, що місце, де можна знайти ОСОБА_28, їм повідомлять по телефону пізніше. ОСОБА_22  поставив автомобіль на стоянку.

 У перших числах липня 2006 року замовник по телефону повідомив, що в цей день ОСОБА_28 буде обідати в ресторані «Якіторія» приблизно о 14 год., він буде на автомобілі «Мерседес» чорного кольору, і бажано в цей день доставити його для розмови. У свою чергу ОСОБА_21 повідомив про це ОСОБА_22  На різних автомобілях вони з ОСОБА_22 прибули на вказане місце приблизно о 13 год., бачили як ОСОБА_28 заходив до ресторану. Для затримання  ОСОБА_22 приїхав не сам, але він відмовився повідомляти, хто чекав на нього в автомобілі.

Задля забезпечення особистої безпеки ОСОБА_22 просив його, ОСОБА_21  дістати зброю, але він відмовив, посилаючись на те, що їх ніхто не знає, тому небезпека їм не загрожує, крім того, йому нема де взяти зброю. Приблизно о 14 год. до ресторану на автомобілі «Мерседес» чорного кольору під’ї хав ОСОБА_28, якого вони  з ОСОБА_22 впізнали по фотографії. ОСОБА_22 пообіцяв простежити за ним, якщо не вдасться затримати. Цього дня затримати  ОСОБА_28 ОСОБА_22 не зміг.  

Через тиждень замовник йому повідомив, що ОСОБА_28 буде вечеряти в ресторані  «Ель гаучо». ОСОБА_22 їздив до ресторану, щоб затримати його, однак, зі слів  ОСОБА_22, там була охорона і затримати ОСОБА_28 не було можливості.

Приблизно в середині липня замовник  повідомив йому, коли ОСОБА_28 буде в ресторані «Опалкова хата». Про це він, ОСОБА_21,  відразу  повідомив ОСОБА_22, який відповів, що постарається його викрасти.  За збігом обставин ОСОБА_33 запросив його повечеряти в тому ж ресторані. Там до них підійшов ОСОБА_28  і ОСОБА_33 їх познайомив. Про  ОСОБА_28 Сам сказав, що це важлива людина з великими можливостями і зв’язками, в т.ч. може вирішувати питання у фінансовій сфері і в сфері земельних відносин. Цю зустріч спостерігав  ОСОБА_22, який повідомив, що затримати ОСОБА_28 він не зможе, бо його машину  супроводжує «Джип».

Замовник нервував і вимагав виконання замовлення в найближчі дні.  

Щоб знову вийти на ОСОБА_28,  він зателефонував ОСОБА_33 і спитав, чи може ОСОБА_28 зустрітись з ним для вирішення одного земельного питання, але ОСОБА_33 відповів, що його в Києві немає.

Вранці 26.07.2006 року ОСОБА_22 повідомив, що  їде на відпочинок до Турцїі. Замовник вимагав негайного виконання замовлення і висловлював погрози. Тому він попросив ОСОБА_33 зв’язатись з ОСОБА_28 під приводом негайного земельного питання, на вирішенні якого можна заробити.

Через деякий час ОСОБА_33 зателефонував, сказав, що ОСОБА_28 у Києві, вони можуть зустрітись і  дав номер його телефону. Цей номер записував ОСОБА_22, який був поруч.

 В розмові ОСОБА_28 сказав, що вдень буде зайнятий, а ввечері відлітає додому в Донецьк. Домовились зустрітись біля шпиталю ГУ МВС в м. Києві на   вул. Вишгородська, звідки ОСОБА_21 відвезе його до аеропорту, щоб по дорозі обговорити земельні питання.

Після цього він повідомив замовника, що цього дня вони зможуть доставити ОСОБА_28 на зустріч. Замовник сказав, що ОСОБА_28 необхідно привезти  до ресторану «Шкіпер» і залишити в машині справа від дороги на з’їзді в ліс, після цього машину потрібно буде відігнати на те місце, де вони її взяли.  Замовник повинен був залишити в багажнику 50 000 доларів.    Переганяти автомобіль після того, як з нього заберуть ОСОБА_28, ОСОБА_22 відмовився. Тоді він, ОСОБА_21, по телефону домовився з ОСОБА_25, щоб той допоміг йому перегнати автомобіль.

ОСОБА_22  по телефону сказав комусь приїхати до  Гостомельського КПП. Разом з ОСОБА_22 вони теж  на його автомобілі «Volkswagen Bora» вони направились  туди. Біля ресторану «Околиця» він залишив свій автомобіль і разом з ОСОБА_22 пересіли в «Mercedes-Benz» ML 320, на якому приїхали раніше незнайомі йому ОСОБА_24 та ОСОБА_23 Оскільки ОСОБА_28 міг не сісти  в один автомобіль з незнайомими людьми, він, ОСОБА_21, був змушений їхати  на зустріч з ОСОБА_28  На цьому автомобілі вони всі разом направилися по дорозі від Гостомельського КПП до вул. Вишгородської в м. Києві. Не доїжджаючи до цієї вулиці вони зупинилися, та разом з ОСОБА_24 декілька разів сідали у багажне відділення автомобіля і закривались шторкою, відпрацьовуючи свої дії по нападу на ОСОБА_28 При цьому усі домовились, що коли ОСОБА_28 сяде в автомобіль, ОСОБА_21 скаже ОСОБА_23, який був за кермом  автомобіля, щоб той зробив тихіше музику, що буде умовним сигналом для нападу на ОСОБА_28  

Під’їхавши до об’єкту МВС України, який ОСОБА_21 вважав санчастиною цього відомства, вони зупинилися неподалік воріт. Через деякий час до автомобіля підійшов ОСОБА_28, сів в  автомобіль на заднє  сидіння, і вони поїхали. В автомобілі ОСОБА_21 подав умовний сигнал: сказав ОСОБА_23 зробити тихіше музику. Після цього із багажного відділення автомобіля вискочили ОСОБА_22 із ОСОБА_24, які намагались схопити ОСОБА_28 Побачивши їх, ОСОБА_28 відкрив двері і хотів вискочити із автомобіля. У цей час ОСОБА_23 дістав пістолет і несподівано для всіх зробив декілька пострілів у ОСОБА_28 до затворної затримки пістолета. Після цього вони затягнули ОСОБА_28 до автомобіля і поїхали в напрямку Гостомельського КПП, де ОСОБА_21 вийшов, при цьому попросив ОСОБА_22  доставити пораненого ОСОБА_28 до лікарні . В якому стані після пострілів був потерпілий, він не бачив, бо його закривали ОСОБА_22 та ОСОБА_24, які були зверху на ньому.   Все пішло не за планом. Про те, що у людей  ОСОБА_22 буде зброя, він не знав і про застосування зброї вони не домовлялись.

Забравши свій автомобіль, він зателефонував ОСОБА_25 та домовився зустрітися  у смт. Буча,  куди останній приїхав на автомобілі  «ВАЗ 21099».  Там ОСОБА_25 пересів до нього в автомобіль «Volkswagen Bora» і вони поїхали в сторону Ворзеля. По дорозі йому зателефонував ОСОБА_22 та повідомив, в якому місці залишив автомобіль «Mercedes-Benz» ML 320. При цьому він сказав, що все сталось не так, як планувалось.

Прибувши на місце,  ОСОБА_25 сів у цей автомобіль і проїхавши приблизно 50 м зупинився, підбіг до нього і та повідомив, що в  автомобілі труп з кульовим пораненням в голову. Він, ОСОБА_21 став телефонувати замовнику, але  той не відповідав. Необхідно було вирішити, що робити з трупом.  ОСОБА_25 запропонував сховати його на сміттєзвалищі, яке знаходилось поблизу, на що він погодився   і пообіцяв ОСОБА_25 винагороду за захоронення трупу.

        Захоронивши труп, ОСОБА_25 оглянув  автомобіль «Mercedes-Benz» ML 320 і повідомив, що в ньому нічого більше нема, але залишились сліди крові. Тоді він вирішив  спалити автомобіль. Для цього вони заїхали  в  поле, де він дав  ОСОБА_25 каністру з бензином і ОСОБА_25 підпалив автомобіль, після чого вони повернулись в Бучу. Цього ж вечора він  передав ОСОБА_25 4900 доларів, а ОСОБА_22 спершу 50 000 доларів, а пізніше ще 50 000 доларів.

          Наступного дня від ОСОБА_33 він дізнався, що ОСОБА_28 розшукують, оскільки він не виїхав з Києва в призначений час. На це він сказав ОСОБА_33, що не зустрічався з ОСОБА_28, а сам, згадавши, що він  з одного телефону спілкувався з ОСОБА_25 і ОСОБА_28,  в ніч з 27 на 28 липня перевіз ОСОБА_25 до м. Полтави, де ОСОБА_25 орендував квартиру.  

По епізоду готування до викрадення та позбавлення волі голови наглядової ради АКБ «Європейський» ОСОБА_27 ОСОБА_21 своєї вини не визнав. Він  заперечував сам  факт підготовки до викрадення  та позбавлення волі ОСОБА_27 і вважає докази по цьому епізоду фальсифікацією  з боку слідчого ОСОБА_32, який пропонував йому визнати вину по цьому епізоду за грошову винагороду.

        Як  вважає підсудний ОСОБА_21 його дії  повинні кваліфікуватись за  ч.1 ст. 396 та ч.3  ст.146 КК України.

Підсудний  ОСОБА_22 в судовому засіданні  своєї вини в пред’явленому обвинуваченні не визнав і показав суду, що  взимку 2006 року  до нього звернувся  ОСОБА_21 з пропозицією викрасти людину і привезти для розмови. Причиною для цього викрадення, як пояснив ОСОБА_21, було те, що цей чоловік комусь щось заборгував і ухилявся від зустрічі. Він,  ОСОБА_22,  запросив за це 100 тисяч доларів, на що ОСОБА_21 погодився.  

Оскільки самому викрасти людину важко, він  сказав ОСОБА_21, що для участі у викраденні необхідно залучити  ще двох- трьох чоловік, на що ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_25  Знаючи цього хлопця не з кращої сторони, ОСОБА_22 повідомив ОСОБА_21, що він його не влаштовує. Після цієї розмови, ОСОБА_22 став шукати осіб, які б разом з ним здійснили викрадення чоловіка. Першим він звернувся до свого колишнього підлеглого по роботі  ОСОБА_24, якому сказав, що необхідно викрасти людину, яка не дуже добре характеризується, а тому відносно неї це  не шкода  робити. За участь  він запропонував ОСОБА_24 10 тис. доларів і той дав згоду.

Проте сам він не бажав виконувати прохання ОСОБА_21, але  не міг йому прямо відмовити в силу дружніх стосунків. Тому вирішив ускладнити  ситуацію, щоб ОСОБА_21 сам відмовився від його послуг, і для виконання завдання попросив  автомобіль елітного класу, на що ОСОБА_21  також погодився  і на початку березня 2006 року йому був наданий автомобіль «Mercedes-Benz" ML 320 чорного кольору, який невідомий чоловік залишив для них на вул. Шолуденка неподалік пр. Перемоги в м. Києві.   В багажнику автомобіля  знаходились номери і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в яке  було вписане його прізвище, що давало йому право керування цим автомобілем. Отриманий автомобіль він поставив на стоянку поблизу ДПА, а через деякий час, щоб не платити за стоянку, перегнав у м. Ірпінь і поставив біля будинку, де мешкав ОСОБА_23  

Влітку 2006 року він звернувся з пропозицією прийняти участь у викраданні людини до ОСОБА_23, з яким він навчався у Ірпінській податковій академії, а потім працював у податковій міліції м. Києва, запропонувавши тому  за цю роботу 10 тис. доларів, на що  ОСОБА_23 погодився.

Обговорюючи між собою обставини, які можуть виникнути при скоєнні цього злочину, ОСОБА_22 разом із цими своїми знайомими  не виключили того, що при передачі викраденої людини невідомим особам, ті можуть їх вбити. Вони вирішили, що їм необхідна зброя для самозахисту, про що він сказав ОСОБА_21 Однак  надати зброю ОСОБА_21 відмовився.  Тоді він сам придбав  два пістолети системи "Макарова", один  системи "ПБ" з глушником, пачку набоїв до них калібру 9 мм. та нові мобільні телефони.

Змінний одяг, маски та зброю відразу ж поклали у багажне відділення  автомобіля, щоб  бути готовим в будь-який  час скоїти  викрадення  людини.

Спочатку  ОСОБА_21 дав йому фотокартку людини, яку треба викрасти, а на початку липня 2006 року показав самого ОСОБА_28 Про те, що  ОСОБА_28 є діючим співробітником МВС України, ОСОБА_21 не говорив.  Це йому стало відомо вже після затримання.

 На початку липня 2006 року  ОСОБА_21 зателефонував і повідомив, що особа, яку потрібно викрасти,  буде в певний час в ресторані   "Якіторія" у м. Києві. Разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23 вони прибули туди, де побачили ОСОБА_28, якого він впізнав за наданою ОСОБА_21  фотокарткою. ОСОБА_21  просив простежити за ним,  однак вони  відстали від автомобіля, на якому поїхав ОСОБА_28

16 липня 2006 року у вечірній час  ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23, за вказівкою ОСОБА_21 прибули до ресторану "Ранчо ель Гаучо", який знаходиться неподалік Гостомельського КП, де вели спостереження за ОСОБА_28 До цього ОСОБА_21 повідомив їх, що ОСОБА_28 їздить на автомобілі   "Mercedes-Benz" 550 S та  назвав їм номери вказаного автомобіля. Однак цього разу також їм не вдалося викрасти ОСОБА_28, бо біля ресторану була охорона.

26 липня 2006 року йому зателефонував ОСОБА_21 та запропонував зустрітися. При зустрічі, він повідомив ОСОБА_21, що збирається на місяць у відпустку і хоче поїхати до Турцїі. Почувши це, ОСОБА_21 комусь зателефонував, і той, кому він телефонував,  запропонував йому з кимось зв’язатися по телефону, надавши  номер телефону. Цей номер ОСОБА_22 записав на бланку договору. Переговоривши з кимось по цьому номеру, ОСОБА_21 сказав, що саме в цей день необхідно викрасти ОСОБА_28 При цьому він повідомив, що ОСОБА_28 збирається увечері летіти літаком у м. Донецьк, і що він  сам домовиться з ОСОБА_28 про зустріч, де вони і скоять його викрадання. У свою чергу, ОСОБА_22  передзвонив на мобільний телефон ОСОБА_23 та наказав тому на автомобілі "Mercedes-Benz" ML 320 заїхати на роботу до ОСОБА_24, забрати його і їхати до кафе «Околиця», що розташоване неподалік Гостомельського КП, де він та ОСОБА_21 будуть їх чекати. Після цього ОСОБА_22 разом з ОСОБА_21 на автомобілі останнього   "Volkswagen Bora"  поїхали на зустріч з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 Біля 19 години вони зібралися у вказаному місці. Там ОСОБА_21 спланував, що ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 будуть знаходитись в багажному відділенні автомобіля, а ОСОБА_23 за кермом автомобіля. Коли вони під’їдуть на зустріч, то ОСОБА_21 запропонує ОСОБА_28  сісти поруч з ним на заднє пасажирське сидіння, і як той сяде в автомобіль і вони почнуть рухатися, ОСОБА_21 скаже ОСОБА_23  зробити тихіше музику, але ОСОБА_23 збільшить звук,  що і буде умовним сигналом для скоєння нападу на ОСОБА_28  ОСОБА_23 повинен заблокувати двері автомобіля. У цей час ОСОБА_22 та ОСОБА_24, повинні будуть вистрибнути з багажного відділення та надіти на руки ОСОБА_28 наручники.

Після цього вони заїхали у лісосмугу, де ОСОБА_22 з ОСОБА_24 потренувались вискакувати із багажного відділення автомобіля з метою здійснення нападу на ОСОБА_28  Пістолет  "ПБ" з глушником знаходився в багажному відділенні в пакеті. Пістолет «ПМ» лежав в бардачку, в присутності ОСОБА_24 і ОСОБА_23 він поклав туди також пістолет «ПМР».

 Надівши на голови маски, ОСОБА_22 і ОСОБА_24 розмістилися у багажному відділені автомобіля, ОСОБА_23 сів за кермо, а   ОСОБА_21 сів на заднє сидіння, зателефонував ОСОБА_28 та повідомив, що вже їде на зустріч з ним.

Приблизно о 19 годині 45 хвилин  вони приїхали, як він дізнався пізніше,  до будинку відпочинку "Пуща-Водиця" МВС України, який розташований поруч з госпіталем ГУ МВС України в Київській області по вул. Вишгородській, 85 в м. Києві. Там ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_28 Через декілька хвилин  ОСОБА_28 вийшов  та сів у салон автомобіля  на заднє  сидіння поруч з ОСОБА_21  Як тільки вони поїхали,  ОСОБА_21 сказав ОСОБА_23 зробити тихіше музику. На цей умовний сигнал вони з ОСОБА_24 хотіли вискочити з багажника, щоб затримати ОСОБА_28,  але відразу це в них не вийшло. ОСОБА_23  не заблокував двері, і ОСОБА_28 зробив спробу втекти, відкривши двері.  Намагаючись його затримати, він, ОСОБА_22,  схопив  його за руку. В цей час пролунали три постріли в сторону ОСОБА_28. ОСОБА_24 в цей час  знаходився в багажнику і нічого не робив.  Як стверджує  ОСОБА_22, саме  він затягнув ОСОБА_28 в  автомобіль,  надів на нього наручники і поклав обличчям донизу. Бачив,  що ОСОБА_28 поранений в ногу. ОСОБА_24 весь цей час знаходився в багажнику.   ОСОБА_23 світлофора, що біля  Гостомельського КП,  ОСОБА_21 вийшов з автомобіля, щоб забрати свою машину, а ОСОБА_24 переліз з багажника на заднє сидіння, і вони поїхали далі.

По дорозі у ОСОБА_28 задзвонив телефон. Він, ОСОБА_22, підняв телефон з підлоги,  спочатку виключив його, а в потім викинув через вікно.  ОСОБА_23 лісосмуги,  неподалік кафе "Шкіпер", вони з’їхали з дороги вправо. ОСОБА_21 зателефонував  і запитав, де вони знаходяться. Він  відповів, що знаходяться поруч з місцем призначення і сказав як йому проїхати.  Оскільки ОСОБА_21 сказав,  щоб він сам передавав ОСОБА_28, тому він залишив ОСОБА_24  і ОСОБА_23 з речами на галявині в лісі, а сам  виїхав з лісу і задля особистої безпеки поїхав  разом з ОСОБА_28 трохи далі, ніж домовлялись з ОСОБА_21. Коли під’їхав до місця, де  збирався покинути автомобіль, ОСОБА_21 зателефонував, сказав, що бачить його, щоб він виходив і залишив   машину.  Він вийшов  і пішов у ліс шукати ОСОБА_24 та ОСОБА_23. Що було далі з ОСОБА_28 і автомобілем, в якому його залишив, він  не бачив.

Після цього він викликав по телефону  ОСОБА_31, який працював таксистом,  і на його автомобілі разом з ОСОБА_23  та ОСОБА_24  поїхали в  Ірпінь.  По дорозі  він розібрав пістолет системи "ПМ", з якого ОСОБА_23 робив постріли в ОСОБА_28 і, зупинившись біля озера "Стеколки", викинув його частини в воду. Після цього ОСОБА_31 відвіз його та ОСОБА_23 в  Ірпінь,  а потім відвіз ОСОБА_24 в Бородянку.

ОСОБА_23  він дав вказівку сховати  інші два пістолети, а також спалити  одяг в якому вони були одягнені при викраденні ОСОБА_28

У цей же вечір приблизно о 23 годині в АДРЕСА_13 ОСОБА_21 передав йому спочатку 50 тисяч доларів, а дещо пізніше привіз йому  на авто мийку ще 50 тисяч доларів. В цей же вечір він розрахувався з ОСОБА_24, відвіз йому 20 тисяч доларів.  ОСОБА_23 грошей не давав.

Згідно показань ОСОБА_22, коли він виходив з автомобіля, ОСОБА_28 був живий. Його кишені він не обшукував, і цього не робили інші учасники події, наміру вбивати ОСОБА_28 вони не мали. Допускає, що ОСОБА_23 хотів налякати  ОСОБА_28  з пістолета ПМР, але переплутав зброю і випадково вистрелив з бойового пістолета, замість травматичного. Згідно показань ОСОБА_22, вони  мали попередню змову лише на викрадення  людини і передачу її іншим особам для розмови. Хто замовив ОСОБА_21 викрадення і хто оплачував це, йому не відомо, як не було відомо те, що ОСОБА_28 є діючим працівником міліції, і цього не знали ОСОБА_24 та ОСОБА_23. Коли вони вели спостереження  за ОСОБА_28  з наміром провести затримання, вони бачили  ОСОБА_28  у звичайному одязі,  завжди в ресторанах, на  престижному автомобілі, і з урахуванням інформації про нього, наданої ОСОБА_21, вважали, що  особа, яку  потрібно затримали, займається бізнесом.  

Як стверджує ОСОБА_22,  ОСОБА_21 ніякої зброї йому не давав, про застосування зброї при викраденні ОСОБА_28 вони не домовлялись і ОСОБА_21 не давав ОСОБА_23 команду стріляти.

 На досудовому слідстві він обмовив себе  і інших співучасників  в зв’язку з застосуванням до нього недозволених методів слідства з боку працівників міліції, зокрема ОСОБА_35, ОСОБА_36, та співробітника СБУ Коломійця. Стверджує, що  зброя, яка була вилучена в гаражі ОСОБА_37, йому не належить, цю зброю підкинули  працівники міліції під керуванням ОСОБА_35. Показання про те, що ОСОБА_21 готував викрадення ОСОБА_27,  також не відповідають дійсності, і він їх дав під психологічним тиском ОСОБА_35, який обіцяв  справедливу кваліфікацію його дій.  

Вважає, що його дії підлягають кваліфікації за ч.3 ст.146 та ч.1 ст.263 КК України стосовно тієї зброї, яка на момент вчинення злочину щодо ОСОБА_28 знаходилась в  автомобілі.

В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_23 не визнав своєї вини в пред’явленому обвинуваченні   і показав суду, що після звільнення  з лав податкової міліції в лютому 2006 року він працював таксистом  в ПП «Лотос». Одним з постійних його клієнтів був ОСОБА_22, з яким він був знайомий  по навчанню в Академії ДПСУ і підтримував товариські стосунки.

В середині липня 2006 року  на прохання ОСОБА_22 він  поставив у  дворі будинку в м. Ірпені, де він мешкав, автомобіль «Mercedes-Benz» ML 320 , ключі від якого та технічний паспорт ОСОБА_22 йому передав на зберігання.

26.07.2006 року на прохання ОСОБА_22  в кінці робочого дня  він приїхав  на цьому автомобілі в м. Київ на вул. Шолуденко, 33, де за вказівкою ОСОБА_22 забрав  ОСОБА_24, який працював разом з ним, і приїхав з ним  до  Гостомельського КПП, що на Берківцях в м. Києві, де на них чекали  ОСОБА_22 і раніше йому не знайомий ОСОБА_21, які сіли до автомобіля і за вказівкою ОСОБА_22 вони поїхали в сторону площі Шевченка в м. Києві. По дорозі на прохання ОСОБА_22 він зупинявся, ОСОБА_22, ОСОБА_24 і ОСОБА_21 виходили з автомобіля і про щось розмовляли між собою, після чого ОСОБА_21 комусь зателефонував, і сказав, що їм треба їхати. Далі маршрут руху вказував ОСОБА_21. Вони поїхали в сторону Вишгорода,  під’їхали  до якогось об’єкту, який справляв враження елітного санаторію, ОСОБА_21 запропонував йому вийти і почекати чоловіка, якого треба відвезти в Бориспіль. Приблизно через 10 хв. з  цього об’єкту вийшов чоловік, якого вони чекали, ОСОБА_21 зустрів його і  вони сіли на заднє сидіння автомобіля.  ОСОБА_21 сказав йому рушати, але оскільки він не бачив ОСОБА_24 і ОСОБА_22 в салоні, то спитав ОСОБА_21, чи більше нікого не чекати, на що ОСОБА_21 відповів заперечно і сказав  йому їхати  в Бориспіль.

 По дорозі ОСОБА_21 зі своїм знайомим дивились якісь документи. Потім ОСОБА_21 попросив зробити  тихіше музику, і в цей час позаду він почув  гучний шум,  ОСОБА_22 і ОСОБА_24 боролись з  чоловіком,  якого зустрів  ОСОБА_21, як тепер йому відомо з ОСОБА_28 Від несподіванки він зупинив автомобіль, але боротьба між ними продовжувалась, тому він вийшов з автомобіля, почекав коли в автомобілі все затихло, після чого за вказівкою ОСОБА_22 сів за кермо і направились  в сторону м. Ірпінь. Що відбувалось на задньому сидінні він не бачив. Перед  Гостомельським  КПП  ОСОБА_21 попросив зупинитись і  вийшов, а решта поїхали в сторону кафе «Шкіпер», як наказав ОСОБА_22 ОСОБА_23 кафе «Зелена красуня» вони звернули направо, проїхали деяку відстань, з’їхали з дороги, де ОСОБА_22 сказав зупинитись, та виходити з автомобіля. Вони з ОСОБА_24 вийшли, ОСОБА_22 сказав забрати з багажника пакети і чекати доки він повернеться, а сам сів за кермо автомобіля та повіз ОСОБА_28 далі. Через деякий час ОСОБА_22 зателефонував і сказав  їм вийти на дорогу, що веде до Ворзеля. Там до  них на таксі, за кермом якого був  ОСОБА_31,  під’їхав ОСОБА_22, і вони поїхали до м. Ірпінь. В Ірпені  вони з ОСОБА_22 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_31 повіз ОСОБА_24 додому.

Знаходячись в його квартирі, ОСОБА_22 з пакета дістав світлий одяг, переодягнувся, а спортивний одяг, що був на ньому раніше,  поклав назад до пакету і попросив його викинути, після чого пішов з квартири. Більше  до затримання він ОСОБА_22 не бачив. Через кілька днів він викинув одяг ОСОБА_22 на сміттєзвалищі, яке знаходиться поблизу с. Горенка.

Як стверджує в суді  ОСОБА_23,  він не причетний до вчинення злочину щодо ОСОБА_28, про його викрадення дізнався з телерепортажу, і зробив для себе висновок , що став невільним свідком того, як його товариші ОСОБА_22 та ОСОБА_24, діючи за вказівкою незнайомого йому чоловіка, викрали ОСОБА_28 Сам же він до цього злочину не має ніякого відношення, на місці скоєння злочину опинився випадково, в потерпілого не стріляв  і  зброї не бачив. Відчуваючи свою незахищеність як свідка він втік до Росії.

Підсудний ОСОБА_24 в судовому засіданні   своєї вини  в пред’явленому обвинуваченні   не визнав і показав суду, що  після звільнення з армії в запас поступив на службу  у відділ фізичного захисту  управління податкової міліції ДПА в м. Києві, на посаду помічника оперуповноваженого, а  в 2005 році звільнився. Під час роботи познайомився з ОСОБА_22, який також працював у податковій міліції і був командиром його відділення.  У 2006 році з ініціативи ОСОБА_22 знову влаштувався на роботу в управління податкової міліції ДПА в м. Києві на посаду оперуповноваженого і в цьому ж році закінчив Національну Академію державної податкової служби України. З ОСОБА_23 познайомився під час занять спортом у спортзалі. Йому відомо, що ОСОБА_23 колишній працівник податкової міліції. ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_31 та ОСОБА_28 до вчинення злочину не знав.

    Про існування банди йому не було відомо, участі в злочинному угрупуванні та в посяганні на життя працівника правоохоронного органу не приймав і  протиправних дій щодо вогнепальної зброї не вчиняв.

Вважає, що він вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 146 КК України –   викрадення людини, що спричинило тяжкі наслідки.

 Про обставини вчинення ним злочину ОСОБА_40 показав суду ,  що після того, як 12 лютого 2006 року ОСОБА_22  звернувся до нього з проханням за винагороду в 3-5 тисяч доларів  прийняти участь у  затриманні раніше незнайомого йому чоловіка, який заборгував комусь значну суму грошей, для передачі його зацікавленим особам для розмови, кілька місяців ОСОБА_22 про це не нагадував.

       01.06.2006 року він повернувся на роботу в ДПА. Приблизно через місяць після цього,  в кінці червня чи на початку липня 2006 року ОСОБА_22 сказав, що потрібно виїжджати на затримання, при цьому пообіцяв винагороду вже  10 000 доларів. Коли вони вийшли з роботи, біля податкової міліції їх чекав  ОСОБА_23, який, зі слів ОСОБА_22, повинен був довезти їх до місця. На автомобілі ВАЗ-99 під керуванням ОСОБА_23 вони під’їхали до одного з ресторанів на окружній дорозі між Берківцями та Вишгородом. Зі слів ОСОБА_22, чоловік, якого необхідно було затримати, знаходиться у чорному «Мерседесі». За цим автомобілем за вказівкою ОСОБА_22 вони проїхали до перехрестя окружної дороги з дорогою, що йде на Вишгород, і далі не поїхали. Чому тоді не відбулось затримання, ОСОБА_22 не пояснив.  Після цього вони в тому ж складі ще кілька разів  виїжджали за цим чоловіком вже на автомобілі "Mercedes-Benz" ML 320, який зі  слів ОСОБА_22 йому надали для цієї роботи, стежили за його пересуванням, однак по дорозі щось змінювалось і ОСОБА_22 давав відбій.  Про потерпілого на той час  йому було відомо лише те, що він не місцевий, часто виїжджає у відрядження.  

          26 липня 2006 року за домовленістю з ОСОБА_22, приблизно о 18-19 год. разом з ОСОБА_23, який забрав його з роботи,   на автомобілі   "Mercedes-Benz" ML 320 вони приїхали до кафе "Околиця", розташованого біля Гостомельського КПП, де ОСОБА_22 і ОСОБА_21 сіли  до їх автомобіля. Свій автомобіль "Vоlksvagen Bora" світлого кольору ОСОБА_21 залишив біля кафе. ОСОБА_21 довів до них план викрадення ОСОБА_28, згідно якого той повинен сам сісти до їх автомобіля під приводом того, що його відвезуть в аеропорт.  По дорозі вони мають здійснити затримання. Вони заїхали в ліс, щоб переодягнутись в спортивний одяг та підготуватись до нападу. Вони вирішили, що ОСОБА_23 буде знаходитись  за кермом  автомобіля,  ОСОБА_21 -  на задньому пасажирському сидінні разом із ОСОБА_28, а вони з ОСОБА_22-  в багажному відділенні, закритому шторкою, звідки  повинні були скоїти напад на ОСОБА_28 та надіти йому  наручники.

Під час тренування ОСОБА_21 сідав на місце, де повинен був сісти ОСОБА_28, а вони з  ОСОБА_22 вискакували із багажного відділення автомобіля та відпрацьовували на ОСОБА_21 прийоми затримання. Також обговорили, що сигналом для затримання  буде прохання ОСОБА_21, адресоване ОСОБА_23, зробити тихіше музику, а ОСОБА_23 повинен в цей час  заблокувати двері.

Переодягнувшись, вони з ОСОБА_22 вдягнули чорні маски та будівельні рукавиці, заготовлені  ОСОБА_22. Він  бачив два пістолети, один -  у ОСОБА_23, другий – у ОСОБА_22, а у нього були наручники .

Під час руху автомобіля  ОСОБА_21 по телефону  повідомив ОСОБА_28, що скоро під’їде.

До місця зустрічі вони приїхали  біля 20 години, деякий час чекали, потім ОСОБА_21 вийшов із автомобіля і повернувся разом з ОСОБА_28, який сів на відведене йому згідно розробленого плану місце.

Коли автомобіль поїхав, ОСОБА_21 сказав  ОСОБА_23 зробити тихіше музику, що було сигналом для затримання ОСОБА_28 Вони з  ОСОБА_22 почали вискакувати з багажного відділення, однак через те, що  шторка, яка перекривала багажне відділення автомобіля, відкрилась не до кінця, вийшла затримка. Крім того, ОСОБА_23 не встиг заблокувати двері, у результаті чого  ОСОБА_28 відкрив двері і спробував вистрибнути з автомобіля. ОСОБА_22 намагався його схопити і в цей час ОСОБА_23  здійснив 3-4 постріли  в ногу і живіт потерпілому. Втекти потерпілому не вдалось, ОСОБА_22 схопив його, перескочивши через заднє пасажирське сидіння, а, він, ОСОБА_40, в цей час, знаходячись в багажному відділенні дотягнувся до дверей і закрив їх. Далі ОСОБА_22 поклав потерпілого  вниз головою на сидіння, та утримував його, знаходячись над ним в напівсидячому положенні,  щоб ОСОБА_28  не чинив опору.

Перед  Гостомельським КПП, ОСОБА_21 вийшов  із автомобіля. Він, ОСОБА_40, пересів на заднє сидіння з лівої сторони і надів потерпілому, який будучи пораненим в ногу, продовжував чинити опір,  наручники.   Далі   за планом вони направились в напрямку ресторану «Шкіпер».   Коли проїжджали м. Ірпінь, задзвонив телефон потерпілого.  ОСОБА_22 намагався  його вимкнути,  але потім розібрав і викинув  через вікно. Біля кафе " Шкіпер " він помітив, що за ними їде сріблястий автомобіль, схожий на автомобіль ОСОБА_21, про що повідомив ОСОБА_22. Побачивши цей автомобіль, ОСОБА_22  наказав ОСОБА_23 звернути вправо до лісу та зупинитись на  галявині, де наказав вийти і забрати речі.  

Коли вони з ОСОБА_23 забирали з автомобіля свої речі,   пістолет ПБ лежав у багажнику, а пістолет ПМ, з якого стріляв ОСОБА_23 , вже знаходився в одному з пакетів з речами.  ОСОБА_22 сів в автомобіль і повіз потерпілого далі, а вони з ОСОБА_23 залишились на галявині.

Приблизно через 5 хв. ОСОБА_22  зателефонував ОСОБА_23  і сказав, щоб вони виходили на трасу. Там вони зустрілись з ОСОБА_22  і  за ними приїхав  автомобіль «ВАЗ- 2109», під керуванням раніше не знайомого йому ОСОБА_31, який розвіз їх по домівках. Пістолет ПМ, з якого стріляв ОСОБА_23, ОСОБА_22  по дорозі розібрав і викинув у ставок.  

 Цього ж вечора ОСОБА_22  привіз йому 18 чи 19 тисяч доларів. Гроші він не перераховував, а наступного дня попросив дружину їх викинути.

Як стверджував у судовому засіданні підсудний  ОСОБА_40, в їх плани не входило вбивство чи поранення потерпілого, він давав свою згоду лише допомогти ОСОБА_22 в затриманні  потерпілого.

В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_25   також не визнав своєї вини в пред’явленому обвинуваченні і  показав, що  з підсудним ОСОБА_22  він був знайомий зі школи, деякий час разом знімали квартиру в Ірпені, ОСОБА_22 допоміг влаштуватись на роботу в службу таксі.

 ОСОБА_23 знав як знайомого ОСОБА_22, ОСОБА_24 взагалі не знав.

З ОСОБА_21 познайомився, коли працював на таксі. ОСОБА_21 виявився його земляком. Періодично вони надавали один одному різні послуги .  Він допомагав ОСОБА_21 з ремонтом автомобіля,  ОСОБА_21 обіцяв йому взяти до себе на роботу. Потерпілого ОСОБА_28 він не знав.

 26 липня 2006 року вдень  йому зателефонував ОСОБА_21 та попросив допомогти, якщо у нього виникнуть проблеми з автомобілем, на що він погодився. Ввечері  ОСОБА_21 зателефонував йому і попросив під’їхати до кафе «Зоряний». Коли він чекав ОСОБА_21  біля кафе, той зателефонував і сказав, щоб він виїхав на трасу і, коли побачить його автомобіль, прослідував за ним, що він і зробив. Біля «Спортбару» ОСОБА_21 зупинився і запропонував йому пересісти до його автомобіля, пояснюючи тим, що йому потім потрібно буде забрати  і перегнати якийсь автомобіль. По дорозі  ОСОБА_21 комусь телефонував і уточнював місцезнаходження цього автомобіля та показував йому, як користуватись автоматичною коробкою передач, оскільки  автомобіль, який необхідно буде перегнати,  має таку систему керування.

На узліссі, куди вони під’їхали, стояв автомобіль  чорного кольору, схожий на «Джип».  ОСОБА_21 сказав йому йти до автомобіля, а сам поїхав розвертатись.  Коли він, ОСОБА_25, сів в автомобіль, то побачив там на задньому сидінні в положенні на лівому боці обличчям до лобового скла  труп з отвором в голові, в наручниках та з патьоками крові на грудях.  Салон автомобіля був шкіряний, там було чисто, ключі знаходились в замку запалення.  Про це  він повідомив ОСОБА_21, який розгубився, відразу  став комусь телефонувати, після чого сказав, що треба закопати труп. Разом вони підійшли до звалища сміття, вибрали яму. За вказівкою ОСОБА_21, він, ОСОБА_25, під’їхав  до звалища,  витягнув труп з автомобіля,  скинув його в яму,  обклав  шматками шиферу та закидав сміттям, яке було поруч. Оскільки в автомобілі був труп, ОСОБА_21 сказав, що з автомобілем більше нічого не можна робити,  і вони вирішили його  спалити.

Для цього вони  на обох автомобілях проїхали  приблизно 2 км в поле, де ОСОБА_21 дав йому каністру з бензином. Обливши бензином салон, він підпалив автомобіль. Після цього ОСОБА_21 відвіз його назад до «Спортбару» у Бучі, де залишався його автомобіль, звідки він поїхав додому. Приблизно через годину ОСОБА_21 запропонував зустрітись в  центрі Ірпеня. При зустрічі він пояснив, що не знав, що так вийде  і передав йому 4900 доларів. До цих подій ОСОБА_21 давав йому 100 доларів на  ремонт автомобіля.

          28.07.2008 року  ОСОБА_21 повідомив, що виникли проблеми, і йому треба виїхати на деякий час з міста. На автомобілі ОСОБА_21 вони поїхали в Полтаву, де він орендував квартиру. ОСОБА_21 дав йому  на проживання 5 000 доларів і попередив, щоб він нікому не телефонував з цього міста.

        В   судовому засіданні ОСОБА_25  стверджував,  що про захоронення трупу та знищення автомобіля шляхом підпалу він з ОСОБА_21 заздалегідь не домовлявся. На досудовому слідстві працівники міліції змусили його дати  показання про попередню домовленість з ОСОБА_21 про вчинення цих дій, в результаті чого він себе обмовив.

        Визнає свою вину за ч.1 ст.396 КК України.

Вина  підсудних  у вчиненні ними злочинів, крім їх часткового визнання, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

По епізоду приготування до викрадення та  позбавлення волі Голови наглядової ради АКБ "Європейський" ОСОБА_27  

Так, з показань на досудовому слідстві підсудного ОСОБА_22  13.11.2006 року як обвинуваченого вбачається, що на початку лютого 2006 року ОСОБА_21 під час зустрічі у м. Буча Київської області, запропонував здійснити викрадення Голови Наглядової Ради правління АКБ "Європейський" ОСОБА_27, якого потрібно було доставити на зустріч до якихось осіб, інтереси яких представляв ОСОБА_21 На це ОСОБА_22 дав згоду за умови передачі йому двох мобільних телефонів, а також оплати в розмірі 60 тисяч доларів.  Погодившись, ОСОБА_21 надав йому телефони і два стартових пакета оператора «Джинс». Гроші обіцяв дати після викрадення ОСОБА_27

 Після цього він, ОСОБА_22, 12 лютого 2006 року приїхав додому до ОСОБА_24, якому запропонував за винагороду прийняти участь у затриманні особи, не вказуючи її прізвище, на що ОСОБА_42 дав згоду. Обговорюючи між собою майбутні дії, вони не виключали, що при передачі затриманого  зацікавленим особам, їх можуть вбити, тому вирішили, що їм необхідно мати зброю.

 Проте, не бажаючи вчиняти цей злочин, він, ОСОБА_22, почав висувати ОСОБА_21 різні складні умови, щоб той відмовився від його послуг. Так, він сказав ОСОБА_21, що для виконання такого завдання потрібен швидкісний автомобіль і зброя для самозахисту при передачі затриманого. В кінці лютого 2006 року  ОСОБА_21 передав йому два пістолети ПМ і один пістолет з глушником . Ці пістолети він перевірив, і сказав ОСОБА_21, що один дає осічки, на що ОСОБА_21 згодом дав йому імпортні патрони. Наприкінці березня 2006 року ОСОБА_21 сказав, що потрібно забрати автомобіль  "Mercedes-Benz" ML 320.  Коли вони забирали автомобіль на вул. Московській  неподалік Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, він був без державних номерів. ОСОБА_21 прикрутив передній номер. Цей автомобіль він поставив на стоянку поблизу своєї роботи на вул. Шолуденка в м. Києві.

         Приблизно в цей час він запропонував ОСОБА_23 за грошову винагороду прийняти участь у викраденні людини, на що той дав згоду.

Через деякий час ОСОБА_21 запросив його приїхати до нього в офіс, розташований у м. Києві по вул. Ярославів Вал, 27, де продемонстрував йому відеозапис зовнішнього спостереження за ОСОБА_27, коли той приїжджав до будівлі АКБ "Європейський", а також за місцем його проживання. Крім цього ОСОБА_21 дав йому аркуші паперу,  роздрукованого із мережі Інтернет, з зображенням ОСОБА_27 та його анкетними даними.

Через декілька днів, вони з ОСОБА_21 на його автомобілі  "Volkswagen Bora" приїхали до АКБ "Європейський", розташованого у Подільському районі м. Києва, а потім за місцем мешкання ОСОБА_27 до будинку неподалік Бессарабського ринку в м. Києві. Згідно розробленого ОСОБА_21 плану, викрадення ОСОБА_27 необхідно було  здійснити під виглядом затримання його працівниками міліції. У зв'язку з тим, що ОСОБА_27 мав озброєну охорону, яка пересувалася вслід за ним, як у його автомобілі, так і в автомобілях супроводження, ОСОБА_22 попросив у ОСОБА_21 спецзасіб "їжак" для зупинки автомобіля. На це ОСОБА_21 заперечив і запропонував йому застосувати автоматичну вогнепальну зброю та перестріляти охорону. Задля цього через декілька днів надав йому два автомати "Калашникова" системи АКСУ-74, два пістолети системи "ПБ", один системи "ПМ", набої до них, а також пристрої для безшумної та беспламеневої стрілянини, які він поклав у гараж свого знайомого ОСОБА_37, що розташований біля будинку АДРЕСА_17.

Як зазначав ОСОБА_22, він не виключав, що охорона ОСОБА_27 може бути з співробітників міліції спецпідрозділу "Титан", які з метою захисту охоронюваного об'єкту зможуть самі застосувати проти них вогнепальну зброю, та, не бажаючи кровопролиття, категорично відмовився від  викрадення ОСОБА_43 На це ОСОБА_21 заявив, що він не має права відмовлятися, бо у такому випадку їх самих вб’ють. Однак вже через декілька днів ОСОБА_21 запропонував йому замість викрадення ОСОБА_27 скоїти викрадення ОСОБА_28 Побоюючись за своє життя, він був вимушений дати згоду на це.  ( т. 14 а.с. 157- 170, 211-231, 232-235)

Свої показання ОСОБА_22 уточнив під час відтворення обстановки та обставин події, показавши кімнату у будинку АДРЕСА_14, де ОСОБА_21 демонстрував йому відеозапис спостереження за ОСОБА_27, місце розташування АКБ "Європейський", за адресою м. Київ вул. Почайнинська, 38/44, а також будинок АДРЕСА_18 де проживав ОСОБА_27

Крім того, ОСОБА_22 показав місце, де невідома особа передала йому з ОСОБА_21 автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 для подальшого його використання у ході викрадення ОСОБА_27, а також показав стоянку біля будинку №12 по вул. Лейпцигській у м. Києві, де він деякий час зберігав цей автомобіль. (т.14 а.с.182-185, 200-210)

Та обставина, що в судовому засіданні ОСОБА_22  вказав на інше місце, де йому було передано автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 –  на розі пр. Перемоги та вул. Шолуденко в м. Києві, не спростовує його показань  щодо факту одержання вказаного автомобіля.

Підсудний ОСОБА_24  в своїх показаннях на досудовому слідстві та в суді також підтверджував, що 12 лютого 2006 року увечері ОСОБА_22 приїхав до нього додому в смт. Бородянка Київської області, з проханням допомогти затримати раніше незнайомого йому чоловіка, який зі слів ОСОБА_22 комусь заборгував, і не хоче зустрічатись з цими особами. ОСОБА_22 просив допомоги тільки в затриманні, а передавати його людям, які зацікавлені в його затриманні, він повинен був сам. За це ОСОБА_22 обіцяв винагороду в розмірі 3-5 тисяч доларів, на що він погодився. Як він зрозумів, затримання повинно відбутися невдовзі після розмови, але до червня 2006 року ОСОБА_22 з цього приводу до нього більше не звертався. Підтвердив, що між ним і ОСОБА_22 відбулась розмова з приводу забезпечення безпеки при передачі третім особам викраденої людини.

Показаннями  ОСОБА_24 підтверджуються показання ОСОБА_22 про тривалість часу на підготовку організаторами вчинення  викрадення ОСОБА_27 та обговорення ними питання про необхідність  мати зброю під час вчинення цього злочину.  

Визнаний у справі потерпілим колишній Голова наглядової ради АКБ "Європейський"  ОСОБА_27 на досудовому слідстві  показав, що йому не відомо, хто саме бажав його викрадення та з яких намірів, однак заявив, що його діями як банкіра могли бути незадоволені будь які особи, з якими він мав комерційні стосунки. При цьому ОСОБА_27 повідомив, що у нього  склалися неприязні стосунки з народним депутатом України ОСОБА_44, який теж мав відношення до банківського бізнесу. Йому відомо, що ОСОБА_44 з незрозумілих для нього причин збирав інформацію про його пересування. В грудні 2004 року йому у поштову скриньку підкинули запис телефонної розмови його знайомого ОСОБА_45 з ОСОБА_44, в ході якої останній просив ОСОБА_45 зібрати інформацію про його пересування та місце проживання. Тоді він зателефонував ОСОБА_45 та налякав його тим, що звернувся із заявою на їх незаконні дії до міліції, хоча в дійсності він до правоохоронних органів з цього приводу не звертався.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_27, незадовго до скоєння злочину відносно ОСОБА_28, з яким він був знайомий, у нього погіршилися стосунки з компаньйоном по банківському бізнесу ОСОБА_46, який теж знав ОСОБА_28 Підставою до цього явилося те, що ОСОБА_27 мав намір розділити з ним активи, які знаходилися у банках "Володимирський" та "Європейський", на що той категорично заперечував.  (т.15 а.с.3-5, 6-7, 8-18, 19-22, 23-25 )

Показання ОСОБА_22 на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_21 мав офіс у кімнаті будинку АДРЕСА_14, де продемонстрував йому вказаний відеозапис, підтверджується показаннями у суді свідка ОСОБА_47, яка   відвідувала ОСОБА_21  у червні 2006 року за місцем його роботи  у цьому будинку (т. 20 а.с.61-63) .

Досудовим слідством перевірявся зв’язок між цими особами і встановлено, що власниця ТОВ "Фінансово – інвестиційної компанії "Старе місто" ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_26, яка живе в м. Донецьку із правнуком ОСОБА_48, за станом здоров’я не може вести активний спосіб життя, бо страждає на стенокардію напруження ФК-2, церебральний атеросклероз – є бабусею народного депутата України ОСОБА_44

Вказаним підприємством на кредитні кошти було придбано будинок АДРЕСА_14, який став перебувати у заставі АКБ "Європейський банк регіонального фінансування». Всі господарські угоди щодо утримання даної будівлі виконував директор ОСОБА_49

Наведене підтверджується показаннями на досудовому слідстві свідків ОСОБА_50, ОСОБА_49 а також  ОСОБА_48 – правнука ОСОБА_38, та лікарським висновком. Разом з тим, за словами свідка ОСОБА_48 йому не було відомо, що його прабабуся є власницею ТОВ "Фінансово – інвестиційної компанії "Старе місто" (т. 20, а.с. 105-107, 119-123, 124-127)

Як видно з показань свідка ОСОБА_50, весною 2006 року до нього звернувся його знайомий співробітник правоохоронних органів ОСОБА_33, заступник начальника відділу по боротьбі з корупцією в органах державної влади та управління ГУБОЗ МВС України, з проханням надати в оренду для проведення переговорів приміщення його знайомому ОСОБА_21, колишньому працівнику правоохоронних органів, який в теперішній час займається питаннями купівлі-продажу земельних ділянок у Київській області. На проханням Саме ОСОБА_21 було надана в безоплатне користування кімната в буд. 27 по вул. Ярославів Вал в м. Києві. (т.20 а.с.112-115).

Свідок ОСОБА_49 підтверджував, що з березня - квітня 2006 року ОСОБА_21 після одержання окремого приміщення в цьому будинку, мав вільний доступ до кабінету ОСОБА_50 (т.20 а.с.105-107)

Згідно рапорту заступника начальника головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної Прокуратури України ОСОБА_32 від 20.03.2007 року, викликаний ним для допиту по даній справі народний депутат України ОСОБА_44 заявив, що він не має ніякого відношення до діяльності ТОВ "Фінансово – інвестиційної компанії "Старе місто", а також до злочинної діяльності затриманих по даній справі осіб, та не дав згоди на відображення своїх показань у протоколі допиту, заявивши, що він, користуючись недоторканістю, не зобов’язаний свідчити у даній кримінальній справі. ( т.20 а.с.129)

Таким чином, перевірити показання потерпілого ОСОБА_27 щодо його стосунків з ОСОБА_44 досудове слідство та суд позбавлені можливості.  

Показання ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_21 надавав йому інформацію про ОСОБА_27 і про те, що за ОСОБА_27 проводилось стеження, також знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

Так, при під час огляду автомобіля "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_29, яким користувався свідок ОСОБА_31, який після вбивства ОСОБА_28 перевозив підсудних ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24,  знайдено декілька роздруківок з Інтернет сайту "ІНФОРМАЦІЯ_2" із зображеннями ОСОБА_27 та його біографічними даними. Також в автомобілі знайдені декілька аркушів, на яких печатним засобом зроблені записи результатів спостереження за ним та намальована схема його пересування на різних автомобілях. На одному з таких аркушів є рукописний запис наступного змісту: "ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_27 Б. Европейский". (т. 2 а.с. 29-55, 56-63, 64-66).

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 цих паперів він не бачив, однак припускає, що у складеному вигляді він міг їх не помітити, а залишити їх міг ОСОБА_22  

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 9172 від 12 вересня 2007 року,  рукописний запис "ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_28 Б. Европейский", виконаний ОСОБА_21 з деякою навмисною зміною свого звичайного почерку. ( т. 29 а.с. 208-210 ).

На досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_27 показав, що на роздруківках "Інтернет сайту" зображене його обличчя та викладені його біографічні данні. Схема та записи викладені на вищевказаних аркушах відповідають маршрутам його пересування у березні 2006 року від банку "Европейский" до місць відпочинку та проживання. ( т. 29 а.с. 18-27).

У суді свідок ОСОБА_54, який працював водієм у засновника банку «Славутич» ОСОБА_55, показав, що одного разу возив ОСОБА_27 разом з ОСОБА_55, та підтвердив, що викладені схема та записи спостереження відповідають маршрутам пересування ОСОБА_27, а  номери автомобілів відповідають тим автомобілям, на яких їздив ОСОБА_27 (т. 15 а.с. 51-55, т. 2.а.с. 56-63)

Згідно даних МВС України та Служби безпеки України відносно ОСОБА_27 кримінальні справи не порушувалися та оперативно-розшукові заходи не проводилися, що виключає спостереження за ним в рамках здійснення цими органами оперативно-розшукових заходів.                                               (т. 29 а.с. 26-27)

На досудовому слідстві  ОСОБА_22 видав   автомати системи "НОМЕР_36" № 1986 року виготовлення під номерами   НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які знаходилися у стандартних чохлах, 6 магазинів до них, 137 набоїв калібру 5, 45 мм., пістолет системи "ПМ" за номером НОМЕР_12 1968 р.в., чотири магазина до них, 55 патронів калібру 9 мм., два пристрої для безшумної та беспламеневої стрілянини (глушники) під номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19 з запасними елементами до них, два чохла до автомата системи "НОМЕР_36", три протирки до пістолетів системи "ПМ", які йому передав ОСОБА_21 для вчинення злочину щодо ОСОБА_27   (т.14 а.с.171, 179-181,182-195)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_46 заперечив свою причетність до злочинів щодо ОСОБА_27 та ОСОБА_28 і спростував думку ОСОБА_27 про погіршення стосунків між ними на ґрунті банківської діяльності, а також про те, що міг бути зацікавленим у його викраденні                                         ( т.15 а.с.28-34, 35-38)

У зв’язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_22 добровільно відмовився і припинив за своєю волею готування до викрадення Голови наглядової ОСОБА_28 АКБ "Европейський" ОСОБА_27, хоч при цьому усвідомлював можливість його скоєння, 16 грудня 2007 року в порушенні кримінальної справи відносно нього за фактом приготування до скоєння даного злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч. 3 ст. 146 КК України відмовлено на підставі ст. 17 КК України. ( т. 32 а.с. 18)

21 грудня 2007 року із даної кримінальної справи виділені в окреме провадження матеріали стосовно невстановлених осіб, які замовили викрадення Голови наглядової ради АКБ " Європейський "  ОСОБА_27, а також відносно ОСОБА_33, ОСОБА_46 та ОСОБА_44 для подальшої перевірки їх на причетність до вказаного злочину.   (т.32 а.с. 96-101)

Судом перевірялися доводи підсудного ОСОБА_22 в судовому засіданні, в яких він стверджував, що ОСОБА_21 з приводу викрадення людини і доставки її для розмови зацікавленим особам звернувся на початку лютого 2006 року,  не називаючи цю людину, на що він погодився, і домовився з ОСОБА_24 про залучення того до участі у цій справі. Однак більше ОСОБА_21 до нього не звертався і ніяких дій по готуванню до викрадення ОСОБА_27 ОСОБА_21 не чинив. На досудовому слідстві він обмовив ОСОБА_21 за обіцянку члена оперативно - слідчої групи ОСОБА_35 та слідчого ОСОБА_32 бути об’єктивними щодо нього  при розслідування справи про вбивство ОСОБА_28

Ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Допитаний як свідок ОСОБА_32, слідчий по даній справі, заперечив будь-який свій вплив на ОСОБА_22 з метою отримання від нього показань по епізоду готування до викрадення ОСОБА_27 Як стверджує свідок, між ним і підсудними ОСОБА_21 та ОСОБА_22 дійсно була розмова про те, що у разі повідомлення ними імені замовника, можливо постане питання про зміну щодо них запобіжного заходу, однак замовника вони так і не назвали. Про готування викрадення ОСОБА_27 ОСОБА_22 розповідав добровільно, без будь якого впливу на нього.

За матеріалами справи, ОСОБА_28 перевівся на роботу до Києва в кінці лютого 2006 року, до цього часу постійно проживав у Донецьку, тому доводи ОСОБА_22  на початку досудового слідства і в суді про те, що злочин щодо ОСОБА_28 готувався з початку лютого 2006 року, надумані, а встановлені обставини справи свідчать про те, що з початку лютого 2006 року готувалось викрадення ними іншої особи, а саме ОСОБА_27, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому суд вважає правдивими наведені по даному епізоду його показання на досудовому слідстві як обвинуваченого. Ці показання ОСОБА_22 давав у присутності свого захисника, коли утримувався в слідчому ізоляторі, що виключає будь-який тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів, як про це він стверджував у суді.  

Таким чином, на стадії готування до викрадення Голови правління  банку «Європейський»  в лютому 2006 року була створена організована озброєна група ( банда) яка мала своїх  керівників з розподілом  між ними функцій. До цієї групи ввійшли рядові  виконавці – ОСОБА_24 і ОСОБА_23, які дали свою згоду на вчинення викрадення людини. До вчинення злочину організатори розробили в загальних рисах  план викрадення, здійснили  певні дії розвідувального характеру, підготували швидкісний автомобіль  та зброю, для використання їх під час нападу, про що знали рядові учасники  групи.  

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_21 в пред’явленому по даному епізоду обвинуваченні, оскільки  ОСОБА_21 створив всі умови для вчинення злочину – організував стійку озброєну злочинну групу  для його скоєння, і підготував засоби та знаряддя злочину.

  Однак, злочин не було доведено до кінця через те, що ОСОБА_22, будучи  одним з керівників банди, оцінивши можливості  банди і  ступінь захисту потерпілого, відмовився від участі у ньому, тобто з причин, що не залежали від волі ОСОБА_21

По епізоду  вчинення умисного убивства поковника міліції ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків  та відкритого викрадення його майна

Так, після скоєння злочинів ОСОБА_23 переховувався в різних містах і в тому числі на території Російської Федерації.

Згідно листа начальника Центрального РУВД м. Тули  на адресу Начальника УВД м. Києва,  14 жовтня 2006 року ОСОБА_23  добровільно з’явився  в  Центральне РУВС м. Тули де зробив заяву про те, що в липні 2006 року в м. Києві в автомашині   " Джип "  він застрелив з пістолету системи " Макарова "  незнайомого йому чоловіка. При скоєнні цього злочину йому допомагали працівники управління податкової міліції м. Києва ОСОБА_22 та ОСОБА_24, а також на місці події разом з останніми був присутній незнайомий йому чоловік. ( т. 22 а.с.203 )

 Пояснення з цього приводу, яке по суті є його явкою з повинною, 14.10.2006 року ОСОБА_23 написав власноручно. В ньому  він повідомив, що приблизно в середині червня 2006 року до нього звернувся ОСОБА_22 з пропозицією за грошову винагороду викрасти чоловіка, який винен людям велику суму грошей, і доставити цим людям для розмови. Знаходячись в той час в скрутному матеріальному становищі, він погодився.

 Разом з ОСОБА_22 та ОСОБА_24 вони кілька разів їздили  слідкувати за цим чоловіком. Згодом  йому зателефонував  ОСОБА_22, який повідомив, що у дворі за місцем його проживання  стоїть автомобіль   " Meрседес» ML, який можна взяти покататись.  На цьому автомобілі він їздив приблизно тиждень.

В середині липня  він за вказівкою ОСОБА_22  разом з ОСОБА_24, на цьому автомобілі  приїхали  до окружної дороги, де їх чекав ОСОБА_22 з незнайомим чоловіком. Разом вони поїхали в ліс, де вийшли з автомобіля і хтось дістав  два пістолети, один з яких дав йому.

Незнайомий чоловік пояснив, що вже домовився з чоловіком, якого необхідно викрасти, що він підвезе його до аеропорту, у зв’язку з чим той сам сяде до їх автомобіля. Керувати автомобілем повинен був ОСОБА_23 Він також пояснив, що коли вони приїдуть за цим чоловіком, ОСОБА_22 і ОСОБА_24 будуть  знаходитись в багажному відділенні автомобіля, і на умовний сигнал  повинні будуть  вистрибнути із багажного відділення автомобіля і затримати того чоловіка. У ОСОБА_22 був пістолет для залякування потерпілого. Незнайомий чоловік, який давав вказівки, дав зрозуміти, що у випадку втечі потерпілого, їх можуть вбити.

Коли під’їхали до обумовленого місця, в автомобіль сів потерпілий і вони поїхали в сторону аеропорту.

Чоловік, який приїхав з ОСОБА_22,  попросив зробити тихіше музику, що було умовним сигналом, ОСОБА_22 і ОСОБА_24  вилізли з багажника і почали крутити пасажира, але він відкрив двері і став вириватись. Він, ОСОБА_23, дістав пістолет, і коли пасажир вдарив ногою по пістолету, інстинктивно вистрелив  йому в ногу. Потім чоловік, який приїхав з ними, дав команду стріляти, і він натиснув на курок стільки раз, доки вистачило патронів. ОСОБА_22 з ОСОБА_24 скрутили потерпілого і повезли в сторону м. Ірпеня.  По дорозі знайомий ОСОБА_22 вийшов, а вони поїхали далі, куди говорив ОСОБА_22. Потім вони з ОСОБА_24 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_22 поїхав  з трупом далі. Приблизно через годину вони зустрілись  біля кафе «Зелена красуня», ОСОБА_22 викликав таксі, водієм якого був  ОСОБА_31, і вони разом поїхали до м. Ірпінь. Пістолет, з якого стріляв, він віддав ОСОБА_22,  який по дорозі його викинув. Наступного дня ОСОБА_22 дав йому 13 000 доларів.     ( т.22 а.с.204-206) .

Будучи опитаним  співробітником правоохоронних органів Російської Федерації 17.10.2006 року при вирішенні питання щодо його екстрадиції,  ОСОБА_23 надав інформацію про те, що   на автомобілі   " Mercedes-Benz "  ML 320, який йому надав в користування ОСОБА_22, був номерний знак  НОМЕР_22, а технічний паспорт був на ім’я ОСОБА_57. ОСОБА_23 також повідомив, що пістолет системи «ПМ» перед нападом йому дав ОСОБА_22  Коли вони з ОСОБА_22 приїхали в  квартиру, де мешкав ОСОБА_23,  ОСОБА_22 розділив забрані у захопленого ними чоловіка 15 тисяч доларів та більше 10 тисяч гривень на три частини, одну з яких залишив собі, а останні  передав ОСОБА_23 та  ОСОБА_24   Про ці гроші ОСОБА_22 сказав, що  це гроші потерпілого.   Одночасно з цим ОСОБА_22 передав ОСОБА_23 пакет в якому знаходилися два пістолети та коробка з набоями до них, доручивши їх сховати, а також дав вказівку спалити речі в яких вони були одягнені на час скоєння злочину та  технічний паспорт на автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320.

    Тієї ж ночі він разом з ОСОБА_31 поїхали в напрямку м. Бучі і при виїзді з м. Ірпінь він спалив речі, в яких вони були одягнені під час вчинення злочину.

       Наступного дня, приблизно о 23 годині в автомобілі ОСОБА_22 передав йому винагороду  за участь у скоєному злочині в сумі 13 тисяч доларів. Разом з  ОСОБА_31 він  поїхав на залізничний переїзд у м. Ірпінь, де в лісопосадці закопав  пакет з двома пістолетами, коробку з набоями та спалив технічний паспорт на автомобіль " Mercedes-Benz "  ML 320. Після цього він прийняв рішення покинути м. Ірпінь.                                                                                           (т.22 а.с. 224-232 )

На досудовому слідстві  ОСОБА_24  давав послідовні показання про обставини викрадення і  спричинення вогнепальних поранень ОСОБА_28, при цьому він визнавав свою вину лише у викраденні ОСОБА_28, стосовно якого не знав, що він є працівником міліції.

Так,  у явці з повинною від 5 серпня 2006 року    ОСОБА_24  вказав, що давав згоду ОСОБА_22 лише в затриманні  особи. Про застосування зброї вони не домовлялись, два пістолети він побачив у ОСОБА_22 лише тоді, коли вони переодягались у лісі безпосередньо перед затриманням  ОСОБА_28. Також ОСОБА_24 вказав, що постріли в потерпілого здійснював ОСОБА_23, коли потерпілий намагався  втекти з автомобіля, і що потерпілий був поранений в ногу.  ( т.16 а.с.2-5)

Показання ОСОБА_24 на досудовому слідстві про обставини  викрадення потерпілого  за змістом аналогічні тим, які він давав у судовому засіданні.  

Будучи неодноразово допитаним як підозрюваний та   обвинувачений ,  ОСОБА_24  також стверджував, що не мав  умислу і не був у змові з іншими особами  на вбивство ОСОБА_28  Згідно його показань, він  дав згоду ОСОБА_22 допомогти в затриманні особи, не знаючи ким являється ця особа, за винагороду спочатку в 3-5 тисяч доларів,  а безпосередньо перед затриманням  ОСОБА_22 пообіцяв йому винагороду – 10 тисяч доларів.   Згідно показань  ОСОБА_24 вперше з пропозицією допомогти затримати чоловіка, який винен комусь гроші і доставити  його для розмови,  ОСОБА_22 звернувся до нього  12.02.2006 року. Після цього кілька місяців ОСОБА_22 про це не нагадував. Лише коли він повернувся на службу в ДПА на початку червня 2006 року ОСОБА_22 повернувся до цієї розмови.

Кілька разів  вони з ОСОБА_22 і ОСОБА_23 слідкували за маршрутом пересування потерпілого тоді, коли їм говорив ОСОБА_22. Зі слів ОСОБА_23 йому відомо, що потерпілий їздив до шпиталю МВС.

26 липня 2006 року, коли вони з ОСОБА_22 переодягались у лісі  безпосередньо перед затриманням потерпілого, він бачив у ОСОБА_22 два пістолети, один «ПМ»  ОСОБА_22 на всякий випадок передав ОСОБА_23, йому, ОСОБА_24 дав наручники, а  другий «ПБ» з глушником залишив  собі і поклав у багажнику автомобіля, де вони  з ОСОБА_22 розмістились.

Подальші показання ОСОБА_24 про обставини викрадення ОСОБА_28 відповідають тим, що він давав у судовому засіданні.

Також він вказував, що ОСОБА_23 зробив  в ОСОБА_28  4 постріли - у ліву ногу та живіт, коли той намагався втекти.

Коли ОСОБА_21 виходив із автомобіля в районі   " Гостомельського КПП " ,  він дав розпорядження  міцно тримати ОСОБА_28 та відвезли його  куди треба. Тоді він, ОСОБА_24, пересів на заднє  сидіння  і надів наручники на руки ОСОБА_28

Після того, як ОСОБА_22 сам повіз потерпілого, а вони з ОСОБА_23 вийшли, ОСОБА_24 не з’ясовував у  ОСОБА_23 чому він почав стріляти і не мав наміру цього робити. Коли ОСОБА_22 повернувся до них, вони не цікавилисьб станом потерпілого і пригоду не обговорювали.

Щодо суми грошей, він зазначив, що  ОСОБА_22 крім  19 тисяч доларів передав йому і  якусь суму у гривнях.

Як стверджував ОСОБА_42, він не бачив у потерпілого грошей, його кишені  не оглядав і цього не робив ніхто із учасників події.

                                                                                (т.16 а.с.12-30, 72-82, 101-131).

Ці показання ОСОБА_42 підтвердив на очній ставці з ОСОБА_22 Також на очній ставці ОСОБА_42 пояснив, що наручники потерпілому йому загадав надіти ОСОБА_22, оскільки той рухався і розмахував руками. ( т.16 а.с. 147-177).

         У суді ОСОБА_42 в цілому підтвердив свої показання на досудовому слідстві.  Згідно показань ОСОБА_42,  під час досудового слідства співробітники міліції із застосуванням психологічного тиску  вимагали обмовити інших  співучасників, однак він цього не зробив.

Таким чином , показаннями  ОСОБА_24 підтверджується тривалий і стійкий зв’язок між членами банди, ретельне планування майбутніх злочинів, обізнаність співучасників про наявність вогнепальної зброї перед початком нападу, керівна роль у вчиненні злочину ОСОБА_21, який безпосередньо перед нападом на ОСОБА_28 доводив план вчинення злочину,  та ОСОБА_22,  який зорганізув їх з ОСОБА_23 для стеження за потерпілим і його викрадення,  а також  підтверджується  повідомлений в поясненнях ОСОБА_23 факт розподілу між ОСОБА_22, ним і ОСОБА_23 грошей, які були при потерпілому.

На досудовому  слідстві ОСОБА_21   29 серпня 2006 року  написав явку з повинною на ім’я  Генерального прокурора України в якій  повідомив   про те, що весною 2006 року в м. Києві у приміщенні Академії аграрних наук, до нього  підійшов незнайомий молодий чоловік, та пересвідчившись у його особі, передав пакет, в якому знаходився мобільний телефон та записка з пропозицією здійснити дзвінок з цього телефону на номер, який був в пам’яті телефону. В той же день він зв’язався з цього телефону з незнайомим чоловіком, який повідомив йому, що у нього у м. Ірпінь є знайомі, які зможуть привезти йому на зустріч чоловіка, котрий  не бажає з ним зустрічатися. Він запропонував ОСОБА_21 зустрітися з ними,  обговоривши його пропозицію та назвати йому розмір винагороди за виконання цієї роботи. ОСОБА_21 зрозумів, що незнайомий йому чоловік має на увазі  ОСОБА_22 та його друзів. Наступного  дня при  зустрічі ОСОБА_22 повідомив, що знає,  що  мова йде про викрадення чоловіка, і що він  подумає як це зробити та за яку грошову винагороду.

      ОСОБА_21 вирішив розповісти про всі ці розмови ОСОБА_33 Коли ОСОБА_33 його вислухав,  у ОСОБА_21 склалося враження, що він знає про що йде мова. ОСОБА_33 порекомендував придбати нові мобільні телефони, щоб уникнути можливого прослуховування їх телефонних розмов.

Через декілька днів він знову зустрівся з ОСОБА_22, який   сказав, що він виконає цю роботу за 100 тисяч доларів, про що він,  ОСОБА_21 повідомив замовника і  той погодився.

Через деякий час ОСОБА_21 придбав чотири мобільні телефони та стартові пакети до них. Один телефон він залишив собі, два віддав ОСОБА_22, а останній ОСОБА_33

У березні 2006 року ОСОБА_21 знову зателефонував замовник та запропонував автомобіль, який в подальшому необхідно буде використовувати при викраденні чоловіка. Він, ОСОБА_21, погодив це з ОСОБА_22, і через кілька днів  їм був наданий автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320, який підігнали та залишили неподалік  кінотеатру " Зоряний " , розташованому в Печерському районі м. Києва. З того місця цю автомашину ОСОБА_21 разом з ОСОБА_22  відігнали  у м. Ірпінь.

Наприкінці червня 2006 року ОСОБА_21 виявив у себе  вдома, серед документів  конверт в якому знаходилась фотокартка чоловіка та 1000 доларів. На фотокартці він впізнав ОСОБА_28, з яким його у тому ж місяці 2006 року в м. Києві у кафе " Опалкова хата "  познайомив ОСОБА_33  Він зрозумів, що саме ОСОБА_33  міг підкинути йому цей конверт, бо протягом дня він неодноразово зустрічався з ним. Усвідомлюючи, що ОСОБА_28 саме той чоловік, якого необхідно було викрасти, він передав фотокартку ОСОБА_22

У перших числах липня 2006 року ОСОБА_33 повідомив, що в цей день він буде зустрічатися з ОСОБА_28 в ресторані " Якіторія "  і запропонував  поспостерігати за ними. Про це ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_22  Разом з ОСОБА_22 вони прибули до вказаного ресторану, але ОСОБА_28 запізнився і ОСОБА_21, залишивши ОСОБА_22, від’їхав від  ресторану. ОСОБА_22 бачив цю зустріч, знаходячись поблизу ресторану.

Через деякий час ОСОБА_33 знову зателефонував  ОСОБА_21 і запропонував разом  повечеряти  у ресторані,  повідомивши, що ОСОБА_28 також буде там. Він, ОСОБА_21, через зайнятість відмовився, від цієї пропозиції, але  повідомив про це ОСОБА_22, який  їздив туди, та відслідковував автомашину, на якій ОСОБА_28 приїхав до ресторану.  ОСОБА_22 розповів йому, що  він із своїми друзями спробували зупинити автомобіль з ОСОБА_28, однак тому вдалося відірватися від них.

У липні 2006 року ОСОБА_22 сказав ОСОБА_21 щоб він попросив завдаток у розмірі 50 тис. доларів, про що він повідомив замовника. Замовник відразу ж передав гроші, і ОСОБА_22, впевнившись, що гроші є,  сказав, щоб вони деякий час зберігались  у ОСОБА_21

У явці з повинною ОСОБА_21 також повідомив, що обговорюючи з замовником місце передачі ОСОБА_28, замовник  дав вказівку залишити ОСОБА_28 в автомашині поблизу дороги неподалік від м. Ворзель  Київської області. Обговорюючи з ОСОБА_22 спільні дії, направлені на викрадання ОСОБА_28 вони домовились, що автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320 у подальшому необхідно буде знищити. При цьому було прийнято рішення задіяти для цього ОСОБА_25 Через декілька днів ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_25, шляхом підпалу, знищити автомобіль, на що той дав згоду, запросивши за це 5 000 доларів. Таким чином все було готово для викрадення ОСОБА_28, однак до кінця вони ще не знали як змусити його сісти до них в автомобіль. Допоміг випадок.

Займаючись посередницькою діяльністю у сфері земельних відносин, 26 липня 2006 року вдень   ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_33 і  поцікавився, чи немає у нього знайомих, які можуть придбати земельні ділянки. ОСОБА_33 повідомив, що саме у ОСОБА_28 є багаті друзі, які можуть бути зацікавлені в придбанні землі і дав номер його мобільного телефону. Всю цю розмову чув ОСОБА_22, який сказав, що домовившись з ОСОБА_58 про зустріч, саме там і можливо здійснити його викрадення.  У ході розмови він дізнався від ОСОБА_28, що той увечері деякий час буде знаходитися на об’єкті МВС України, який розташований в м. Києві по вул. Вишгородській, а після того збирається відлетіти літаком до м. Донецька.  ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_28 відвезти його до аеропорту. У той же день ОСОБА_21 на своєму автомобілі   "Volkswagen Bora" разом з ОСОБА_22 направилися до ресторану "Околиця", що розташований неподалік Гостомельського КПП, де залишили автомобіль на стоянці. Туди ж під’їхав автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 чорного кольору, в салоні якого сиділи, як згодом виявилось,  ОСОБА_23 та ОСОБА_24

Подальші обставини вчинення злочину ОСОБА_21 виклав як і в судовому засіданні додавши, що після того, як вони затягнули ОСОБА_28 до автомобіля і поїхали в напрямку Гостомельського КПП, він вийшов з автомобіля і попросив ОСОБА_22 доставити пораненого ОСОБА_28 до лікарні. ОСОБА_21 пояснював, що коли після цього зустрівся з ОСОБА_25, йому зателефонував ОСОБА_22 та повідомив, що ОСОБА_28 помер. ОСОБА_25 поклав до його автомобіля "Volkswagen Bora" лопату, яку взяв в багажнику автомобіля, на якому прибув. Не доїжджаючи до автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320, вони зупинились. ОСОБА_25 лопатою щось робив біля автомобіля, а коли ОСОБА_21, під’їхав, то  ОСОБА_25 кидав у яму якісь мішки із сміттям.  

У той же вечір йому зателефонував невідомий чоловік та запросив  приїхати у м. Київ до готелю "Київ".  Коли він під’їхав до цього готелю, йому знову зателефонував невідомий і сказав, що пакет з грошима лежить на землі біля дерева, там де він забирав їх перший раз. Одночасно невідомий дав йому вказівку викинути телефон, який раніше він передав ОСОБА_21 для їх зв’язку. Забравши гроші, ОСОБА_21 поїхав у м. Ірпінь, по дорозі викинув телефон. Ці гроші він віддав ОСОБА_22

ОСОБА_22 сказав, що  оскільки все пройшло не зовсім гладко, запропонував відвезти ОСОБА_25 на деякий час в м. Дніпропетровськ.

27 липня 2006 року за ініціативою ОСОБА_33 вони зустрілися і ОСОБА_21 розповів про обставини вбивства ОСОБА_28, на що ОСОБА_33 відповів, що не бажає про це чути та запропонував йому самому розібратися з своїми проблемами.

З 27 на 28 липня 2006 року ОСОБА_21 разом з ОСОБА_22 приїхали за місцем проживання ОСОБА_25, звідки ОСОБА_21 на своєму автомобілі відвіз ОСОБА_25 до м. Полтави, зняли квартиру і ОСОБА_25 там залишився.

 Коли ОСОБА_21 повернувся додому, то йому зателефонував ОСОБА_33, який повідомив, що йому необхідно з’явитися для дачі пояснень у ГУ МВС України. ( т.19 а.с. 18-50)

Про такі самі за змістом обставини підсудний ОСОБА_21 показав при допиті як обвинуваченого 26.08.2006 року та під час відтворення обстановки та обставин події 27.08.2006 року в присутності захисника. Він уточнив, що коли йому невідомий чоловік передав конверт, то в ньому знаходився телефон і записка наступного змісту: "Зв’яжися з ОСОБА_22 Телефон його знаєш. Є цікава справа. Спілкування по цьому телефону. Зарядний пристрій до нього знайдеш". Крім цього, ОСОБА_21 вказував, що саме ОСОБА_22 є організатором злочину відносно ОСОБА_28 і саме за його вказівкою він був вимушений прийняти участь у ньому.        

В послідуючому ОСОБА_21 заявив, що був вимушений обмовити ОСОБА_33, а в деяких моментах і себе, бо був під впливом застосованих до нього незаконних методів з боку працівників МВС України і, зокрема, заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_59 та брата потерпілого ОСОБА_28

  5 серпня 2006 року  у явці з повинною   на ім’я прокурора Оболонського району м. Києва ОСОБА_22  повідомив про те, що в період з березня - квітня 2006 року  він разом із своїми підлеглим ОСОБА_24 та знайомим ОСОБА_23 вели спостереження за колишнім працівником міліції, який зі слів ОСОБА_21 заважав йому у веденні комерційних справ. Саме ОСОБА_21 запропонував йому здійснити викрадення цього чоловіка на що він погодився, запросивши за виконання цієї роботи 100 тис. доларів.

26 липня 2006 року ОСОБА_21 домовився з тим чоловіком про зустріч у вечері по вул. Вишгородській у м. Києві.  Про обставини нападу на ОСОБА_28 ОСОБА_22 дав  такі ж пояснення, як і в судовому засіданні. Крім того, у явці з повинною ОСОБА_22 вказав, що при спробі потерпілого втекти ОСОБА_23 із пістолету системи "ПМ" зробив в нього декілька пострілів у ногу та живіт, після чого чоловік втратив свідомість і йому наділи на руки наручники. (т.14 а.с.17-20

При допиті як підозрюваного ОСОБА_22  показав, що у 2004 році  він познайомився  з ОСОБА_21, коли той працював на посаді заступника начальна МВ ГУ МВС України в Київській області.

У лютому 2006 року ОСОБА_21 звернувся до нього з пропозицією викрасти  колишнього працівника міліції, до якого у його знайомого була розмова. Причиною для цього викрадення, як пояснив ОСОБА_21, були бізнесові питання, які необхідно було з ним вирішити. У свою чергу ОСОБА_22 запросив за це 100 тисяч доларів, на що ОСОБА_21 не вагаючись погодився, однак заявив, що гроші будуть надані йому тільки після вчинення злочину.  

Оскільки самому скоїти це викрадання було важко, він  сказав ОСОБА_21, що для участі у викраденні необхідно залучити  ще двох - трьох чоловік, на що ОСОБА_21  запропонував залучити  ОСОБА_25  Знаючи ОСОБА_25 не з кращої сторони, ОСОБА_22 відповів  ОСОБА_21, що ОСОБА_25 його не влаштовує. Після цієї розмови, ОСОБА_22 став шукати осіб, яки б разом з ним здійснили викрадення чоловіка. Першим він звернувся до свого підлеглого по роботі ОСОБА_24, який працював на посаді оперативного уповноваженого ДПА у м. Києві. Це було в лютому 2006 року. ОСОБА_24 він сказав, що необхідно викрасти людину, яка не дуже добре характеризується, а тому відносно неї це  не шкода  робити. За участь в цьому він запропонував ОСОБА_24 10 тис. доларів і той дав згоду.

Обговорюючи між собою всі обставини, які можуть виникнути при скоєнні цього злочину,  вони не виключали, що при передачі викраденої людини невідомим особам ті можуть їх вбити. В зв’язку з цим вони вирішили, що їм необхідна зброя для захисту.

Приблизно в квітні - травні 2006 року він звернувся до ОСОБА_23, з яким він навчався у Ірпінській податковій академії, а потім працював у податковій міліції м. Києва, з пропозицією прийняти участь у викраданні людини за  винагороду  в 10 тисяч  доларів  і ОСОБА_23 погодився.

Після розмови з ОСОБА_24  ОСОБА_60 сказав ОСОБА_21 про необхідність надання їм зброї, на що той погодився та через декілька днів привіз йому два пістолети системи "Макарова", один  системи "ПБ" з глушником, пачку набоїв до них калібру 9 мм. та нові мобільні телефони. Оглянувши зброю, ОСОБА_22 запропонував ОСОБА_21 на деякий час залишити її у себе. Крім цього ОСОБА_21 надав ОСОБА_22 фотокартку і сказав, що на ній зображено  ОСОБА_28, якого і треба викрасти. Оглянувши фотокартку, ОСОБА_22 попросив ОСОБА_21 показати йому ОСОБА_28 зі сторони, на що той погодився. Однак фактично він показав ОСОБА_28 тільки за місяць до його викрадення, а  за два тижні  до цього повідомив ОСОБА_22, що ОСОБА_28 є діючим співробітником МВС України.  

 ОСОБА_21 також сказав  ОСОБА_22, що надасть в його розпорядження  автомобіль, який необхідно буде використати при скоєнні злочину. Через декілька днів після цієї розмови   на початку березня 2006 року, ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_22, що їм необхідно з’їздити у м. Київ, де вирішити питання, які стосуються обставин надання їм автомобіля. На автомобілі ОСОБА_21   "Volkswagen Bora"  вони приїхали до Печерського РУ ГУ МВС України, яке розташоване у  м. Києві по вул. Московській. Там ОСОБА_21 висадив ОСОБА_22 із автомобіля та попросив його почекати в зв’язку з тим, що йому необхідно особисто зустрітися зі своїм "шефом". Як зрозумів ОСОБА_22, саме при цій зустрічі буде вирішено питання надання їм автомобіля. Коли ОСОБА_21  через годину повернувся, вони заїхали  у житловий квартал, де ОСОБА_21 сказав, що саме туди повинні підігнати необхідний їм автомобіль. Приблизно в цю мить  неподалік від них зупинився автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 чорного кольору  без державних номерів. З автомобіля вийшов і пішов невідомий їм чоловік, залишивши двері автомобіля відкритими, а ключ у замку запалення. ОСОБА_21 дістав із свого автомобіля державний номер НОМЕР_22, який прикріпив до переднього бамперу автомобіля. Після цього ОСОБА_22 сів за кермо автомобіля і в супроводі ОСОБА_21 відігнав її на автостоянку, що розташована неподалік стадіону "Старт" у м. Києві. Там автомашина знаходилася декілька місяців. На початку літа він забрав цей автомобіль з автостоянки, при цьому у нього виник конфлікт із сторожами з приводу того, що ті не випускали автомобіль без пред’явлення їм необхідних документів, підтверджуючих право власності.Тоді він  зателефонував ОСОБА_21, який  сказав, що технічний паспорт знаходиться у багажному відділені. Після його пред’явлення працівникам автостоянки  та сплати грошей за послуги, ОСОБА_22 відігнав  цей автомобіль у м. Ірпінь, де залишив його за місцем тимчасового проживання ОСОБА_23, який  і став  ним  користуватися. Коли почали їздити за ОСОБА_28 з метою його викрадення, вони поклали в багажне відділення  автомобіля змінний одяг, які кожен приніс з собою,  маски та зброю, щоб таким чином бути готовим в любий час скоїти  викрадення ОСОБА_28

Спостерігаючи за ОСОБА_28, який багато зустрічався з працівниками міліції і до нього приїжджало багато автомобілів з міліцейськими номерами,  вони зрозуміли, що він є діючим працівником міліції, займає відповідальне становище. Про це він спитав ОСОБА_21, який підтвердив, що ОСОБА_28г. -  працівник МВС України.

 На початку липня 2006 року ОСОБА_22 домовився з ОСОБА_21, що той покаже йому ОСОБА_28 Через декілька днів ОСОБА_21 зателефонував і повідомив, що ОСОБА_28 можливо побачити біля ресторану "Якіторія" у м. Києві. Разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23 вони прибули туди, де дійсно побачили ОСОБА_28 і прийняли рішення скоїти відразу викрадення. Однак їм цього не вдалося, бо місце біля ресторану дуже людне.

16 липня 2006 року у вечері ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_23, за вказівкою ОСОБА_21, прибули до ресторану "Ранчо ель Гаучо", який знаходився неподалік Гостомельського КПП, де вели спостереження за ОСОБА_28 До цього ОСОБА_21 повідомив їх, що ОСОБА_28 їздить на автомобілі  "Mercedes-Benz" 550 S та одночасно назвав їм номери даного автомобіля. Однак цього разу також їм не вдалося викрасти ОСОБА_28 бо біля ресторану була охорона.

26 липня 2006 року ОСОБА_21 запропонував йому зустрітися. При зустрічі, він повідомив ОСОБА_21, що збирається на місяць у відпустку і хоче поїхати до Турцїі, та показав йому договір, укладений з туристичною компанією. Почувши це, ОСОБА_21 відразу ж комусь зателефонував, і той, з ким він розмовляв, запропонував йому з кимось зв’язатися по телефону надавши номер телефону, який він,  ОСОБА_22, записав на бланку договору. Поговоривши з кимось за вказаним номером,  ОСОБА_21  сказав, що саме в цей день необхідно викрасти ОСОБА_28 При цьому він повідомив, що ОСОБА_28 збирається увечері летіти літаком у м. Донецьк, і  що він сам домовиться з ОСОБА_28 про зустріч, де вони і скоять його викрадання.

 У свою чергу, ОСОБА_22  передзвонив на мобільний телефон ОСОБА_23 та наказав тому на автомобілі "Mercedes-Benz" ML 320 заїхати на роботу до ОСОБА_24 і, забравши того, їхати до кафе «Околиця»  неподалік Гостомельського КПП, де він та ОСОБА_21 будуть їх чекати. Після цього ОСОБА_22 разом з ОСОБА_21 на автомобілі  "Volkswagen Bora"  поїхали на зустріч з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ОСОБА_23 19 години вони зібралися у вказаному місці. Там ОСОБА_21 спланував, що ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 будуть знаходитись в багажному відділенні автомобіля, а ОСОБА_23- за кермом. Коли вони під’їдуть на зустріч, то ОСОБА_21 запропонує ОСОБА_28 сісти поруч з ним на заднє пасажирське сидіння, і  як  вони почнуть рухатися, ОСОБА_21 скаже ОСОБА_23  зробити тихіше музику. Це буде умовним сигналом для скоєння нападу на ОСОБА_28 Саме у цей час ОСОБА_22 та ОСОБА_24, повинні будуть вистрибнути з багажного відділення та надіти на руки ОСОБА_28 наручники.

Після цього вони заїхали у лісосмугу, де  ОСОБА_22 та ОСОБА_24 декілька разів потренувались вискакувати із багажного відділення автомобіля з метою здійснення нападу на ОСОБА_28  Надівши на голови маски, ОСОБА_22 і ОСОБА_24 розмістилися у багажному відділені автомобіля, взявши з собою пістолет «ПБ» з глушником,  а ОСОБА_23 сів за кермо, взявши з собою пістолет «ПМ», а третій пістолет «ПБ» з глушником залишився в пакеті. ОСОБА_21 сів  на заднє сидіння і  зателефонував ОСОБА_28, повідомивши, що вже їде до нього.

Приблизно о 19 годині 45 хвилин всі вони приїхали до будинку відпочинку "Пуща-Водиця" МВС України, який розташований поруч з госпіталем ГУ МВС України в Київській області по вул. Вишгородській в м. Києві. Там ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_28 зі свого мобільного телефону. Через декілька хвилин ОСОБА_28  сів у салон автомобіля  на заднє пасажирське сидіння поруч з ОСОБА_21  Як тільки вони поїхали в напрямку  площі Шевченка і   ОСОБА_23 за вказівкою ОСОБА_21 зробити тихіше музику, включив її голосніше, вони  з ОСОБА_24 схопили ОСОБА_28, однак тому вдалося відкрити двері і він зробив спробу втекти. Побачивши це ОСОБА_21 також схопив ОСОБА_28 та став кричати, щоб в нього почали стріляти із зброї,  не давши таким чином йому втекти. У цю мить ОСОБА_23 дістав пістолет системи "ПМ", який раніше ОСОБА_22 йому дав, і, зупинивши автомобіль, зробив декілька пострілів  в ОСОБА_28 Він, ОСОБА_22, бачив, що перший постріл потрапив ОСОБА_28 у ногу, а два  наступних у живіт, після чого потерпілий  затих і  перестав чинити опір. Його затягли до салону автомобіля і наділи на руки наручники. Зачинивши двері, вони  почали подальший рух в напрямку "Гостомельського КПП".

За попередньою домовленістю з ОСОБА_21, вони повинні були відвезти ОСОБА_28 до кафе «Шкіпер» за м. Ворзель по Варшавському шосе, там вигрузити його, а потім ОСОБА_21 ще з кимось  мав  кудись завезти ОСОБА_28

Коли вони під’їхали до "Гостомельського КПП", ОСОБА_21 вийшов, щоб забрати свій автомобіль,  а вони поїхали далі до лісосмуги, розташованої неподалік кафе "Шкіпер". Там вони переодягнулись, забрали з автомобіля свої речі,  і ОСОБА_22 зателефонував ОСОБА_21, повідомивши його, що вони приїхали на обумовлене  місце.  ОСОБА_21 наказав залишати  ОСОБА_28 в автомобілі, а також покласти під переднє пасажирське сидінням пістолет з глушником, що він і зробив.  Забравши у ОСОБА_28 15 тисяч доларів і 15 тисяч гривень, а також свої речі, вони залишили його  в автомобілі "Mercedes-Benz" ML 320. Як стверджував  ОСОБА_22, ОСОБА_28 був живий.  

  Після цього він викликав по телефону  ОСОБА_31, який працював таксистом  і на його автомобілі разом з ОСОБА_23  та ОСОБА_24 вони  поїхали в напрямку м. Ірпінь.  По дорозі він розібрав пістолет системи "ПМ", з якого ОСОБА_23 робив постріли в ОСОБА_28 і, зупинившись біля озера "Стеколки", викинув його частини в воду.  Одночасно з цим він дав вказівку ОСОБА_23 сховати третій пістолет системи "ПМ", закопавши його  у землю, а також спалити  одяг, в якому вони були одягнуті при викраденні ОСОБА_28 Після цього ОСОБА_31 завіз його та ОСОБА_23 до м. Ірпінь,  а потім відвіз ОСОБА_24 до м. Бородянка.

У цей же вечір приблизно о 23 годині в АДРЕСА_13 ОСОБА_22 зустрівся з ОСОБА_21, який передав йому 50 тисяч доларів. Іншу частину грошей в сумі 50 тисяч доларів ОСОБА_21 привіз дещо пізніше на автомийку. Отримавши гроші, в цей же вечір він розрахувався з ОСОБА_24  в м. Бородянка, де передав тому 17 тисяч доларів та 5 тисяч гривень, а з ОСОБА_23  розрахувався  наступного дня, передавши йому таку ж суму грошей.

                                                                                                   (т. 14 а.с. 31-35)

 Будучи  неодноразово допитаним  як обвинувачений ОСОБА_22  більш детально розповів слідству про обставини приготування та скоєння злочину. Так, він доповнив раніше дані показання тим, що ОСОБА_21 придбав кілька мобільних телефонів   " Siemens ", два з яких передав йому. В подальшому ці телефони були використані при скоєнні злочину. Він також пояснив, що ОСОБА_21 надав йому не три, а чотири  пістолети, один з яких був системи "ПБ" з глушником, а три з яких були системи "ПМ". Оскільки  один пістолет системи "ПМ"  не працював, тому для скоєння злочину  взяли тільки три пістолети.

Крім цього ОСОБА_22 показав, що коли він перший раз на початку липня 2006 року біля ресторану "Якіторія", який розташований на бульварі Лесі Українки у м. Києві, побачив ОСОБА_28, то в цю мить, він був  не з ОСОБА_24, а  з  ОСОБА_21 та ОСОБА_23  Про те, що ОСОБА_28 у той час буде у цьому ресторані,  знав ОСОБА_21, який саме тоді  і показав їм машину ОСОБА_28 "Mercedes-Benz".  При цьому  ОСОБА_22 бачив, що  ОСОБА_28 приїхав до цього  ресторану на зустріч з ОСОБА_33, з яким ОСОБА_22 познайомив ОСОБА_21 у березні 2006 року.  

ОСОБА_22 також показав, що коли вони вели спостереження за ОСОБА_28 біля  ресторану "ОСОБА_28 ель Гаучо", то ОСОБА_21 теж знаходився десь поряд, бо телефонував їм і давав вказівку саме в цей час викрасти ОСОБА_28, спеціально створивши для цього дорожньо-транспортну пригоду. Крім цього, 11.09.2006 року, ОСОБА_22 розповів, що крім мобільного телефонну "Vertu", він також забрав у ОСОБА_28 15 тисяч доларів та 15 тисяч гривен, які виглядали з задньої кишені штанів потерпілого. ОСОБА_23, ОСОБА_24 і ОСОБА_21 це бачили. Ці гроші він розділив порівну між собою, ОСОБА_23 та ОСОБА_24

Згідно його показань перед  нападом на ОСОБА_28  пістолет «ПМ»  був у бардачку, а 2 пістолети «ПБ» з глушниками лежали в багажнику. Підтвердив, що ОСОБА_21 дав команду ОСОБА_23 стріляти, коли той намагався втікти з машини.

Він також пояснив, що коли ОСОБА_21 вийшов з автомобіля, а вони повезли ОСОБА_28 далі і, звернувши на бездоріжжя, направилися в сторону лісосмуги, то він побачив автомобіль   "Nissan", який слідував за ними.  Не виключивши, що саме в цьому автомобілі можуть знаходиться люди, яким вони повинні були передати ОСОБА_28 та  побоюючись, що вони можуть позбавити їх самих життя, ОСОБА_22 дав команду ОСОБА_23 змінити маршрут і проїхати повз раніше обумовлене місце, де вони повинні були залишити автомобіль з ОСОБА_28 Так вони завернули у ліс  і зупинилися. Однак вже через декілька хвилин йому зателефонував ОСОБА_21 і став уточнювати місце де вони знаходяться. Одночасно з цим він попросив залишити в автомобілі разом з ОСОБА_28 пістолет системи "ПМ", з якого стріляв ОСОБА_23 Маючи побоювання за своє життя, а також своїх товаришів, ОСОБА_22 прийняв рішення особисто відігнати автомобіль з ОСОБА_28 в раніше обумовлене місце, однак при цьому залишити в автомобілі інший пістолет. Поклавши в автомобіль пістолет системи "ПБ" з глушником, ОСОБА_22 особисто сів за кермо автомобіля, який  відігнав і залишив разом з ОСОБА_28 у раніше обумовленому місці. У цей час ОСОБА_23 та ОСОБА_24 залишалися у лісі.  Як тільки він під’їхав  до раніше обумовленого місця, йому зателефонував ОСОБА_21, який сказав, що бачить його і дав вказівку залишити автомобіль. Побачивши неподалік автомобіль ОСОБА_21   "Volkswagen Bora", він залишив ОСОБА_28, який був живий,  в автомобілі   "Mercedes-Benz" ML 320,  а сам пішов назад до лісу. З лісу він зателефонував ОСОБА_21, який сказав йому, що все нормально і вони вже забрали ОСОБА_28 і автомобіль.

 Про те, що ОСОБА_21 задіяв для скоєння злочину ОСОБА_25 ніхто не знав. Коли  він дізнався  про це, то він  сказав ОСОБА_21, що саме через ОСОБА_25 працівники міліції зможуть розкрити скоєний ними злочин, на що ОСОБА_21 запропонував відправити ОСОБА_25  кудись подалі з Київської області. Разом з ОСОБА_21 вони вночі приїхали за місцем мешкання ОСОБА_25, де ОСОБА_22 через вікно проник в його кімнату і, розбудивши його, повідомив, що на вулиці його чекає ОСОБА_21  Розмови  ОСОБА_21 з ОСОБА_25 він не чув, бо знаходився  від них на відстані. Після цього ОСОБА_21 відвіз ОСОБА_22  додому. Як  стверджував ОСОБА_22, до того як його затримали працівники міліції він не знав що ОСОБА_28 було вбито, а автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320 знищено шляхом підпалу. Він також пояснив, що ні ОСОБА_23, ні ОСОБА_24  не мали наміру вбивати ОСОБА_28 Постріли, які зробив в нього з пістолету  ОСОБА_23, були необхідні тільки для того, щоб подавити  опір, який він чинив, та не дати можливості йому втекти.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_22 повідомив, що з початку ОСОБА_21 мав намір здійснити викрадення не ОСОБА_28, а Голови Наглядової Ради правління  АКБ "Європейський" ОСОБА_27, якого теж доставити на зустріч до якихось осіб, інтереси яких представляв ОСОБА_21 Пропозиція на скоєння цього злочину надійшла від ОСОБА_21 на початку лютого 2006 року під час зустрічі з ним у м. Буча Київської області .

 Давши згоду, ОСОБА_22 запросив за скоєння цього викрадення 60 тисяч доларів, два мобільних телефони, а також  автомобіль. Погодившись на це, ОСОБА_21 надав йому автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320, а також  мобільні телефони. Вони домовилися, що гроші будуть надані тільки після скоєння викрадення ОСОБА_27

Щодо осіб, які повинні разом з ним приймати участь у викраденні ОСОБА_27, показання ОСОБА_22 аналогічні тим, які він дав при допитах його як підозрюваного.

 Подальші показання ОСОБА_22 як обвинуваченого, викладені  в мотивувальній частині вироку по епізоду готування до викрадення  ОСОБА_27

Через декілька днів після того, як він відмовився  від скоєння цього злочину, ОСОБА_21 запропонував замість викрадення ОСОБА_27 скоїти викрадення  ОСОБА_28 Побоюючись за своє життя, він  був вимушений дати  згоду на це.

Про наявність зброї на момент нападу  ОСОБА_22  уточнив, що перед нападом на ОСОБА_28 в автомобілі було 2 пістолети системи «ПБ» і один «ПМ», ОСОБА_21 приніс ще один пістолет «ПБ», який  ОСОБА_22 потім поклав для нього в автомобілі, коли залишав   ОСОБА_28. З тих пістолетів системи ПМ, які ОСОБА_21 дав йому спочатку, один знаходиться в сумці з автоматами в гаражі ОСОБА_37, а з другого стріляв ОСОБА_23 ( т. 14 а.с.115-119, 129-132, 133-150, 154-156, 157- 170, 211-231, 232-235, 244-245).

Отже, показаннями ОСОБА_22 на досудовому слідстві  підтверджено керівну роль його та ОСОБА_21   в організації банди, мету її створення – для викрадення  людей з метою незаконного позбавленні їх волі або вбивства, підтверджено корисливі мотиви  вчинення ними злочинів, тривалість часу для їх підготовки, ретельність такої підготовки,  урахування можливих перешкод для здійснення злочинного плану, наявність зброї, про яку знали рядові  виконавці злочину,  а також факт заволодіння грошима потерпілого.

 Виходячи з показань ОСОБА_22, які підтверджуються частково показаннями на досудовому слідстві підсудних ОСОБА_24 і ОСОБА_21, банду було створено в  лютому 2006 року. Саме в цей час була досягнена домовленість з рядовими учасниками про участь  в організованій групі, вони були проінформовані про мету її створення,  відбулось озброєння групи і забезпечення  її іншими необхідними для діяльності засобами. Згідно пояснень ОСОБА_22 у явці з повинною, учасником  банди  ОСОБА_23 був уже в березні 2006 року.

Будучи  допитаним на досудовому слідстві в як підозрюваний та як обвинувачений, ОСОБА_25   показав, що  приблизно 16 липня 2006 року йому зателефонував ОСОБА_21 та запропонував зустрітися. При зустрічі запропонував йому захоронити труп чоловіка, якого хтось повинен був вбити  та  знищити, шляхом підпалу, якийсь автомобіль. ( т.18 а.с.111)

 Оскільки він знаходився у скрутному матеріальному становищі та мав борги, то  погодився зробити це за 5 тисяч доларів. ОСОБА_21  доручив йому поїхати до звалища сміття, яке знаходилося біля лісосмуги неподалік кафе "Зелена Красуня" та визначитися з місцем  приховування  трупа, що він і зробив. Через декілька днів ОСОБА_21 оглянув вибране ним місце для захоронення, дав йому 100 доларів та сказав придбати  лопату, яку постійно возити з собою,  і  бути готовим в будь–який час   виконати завдання.

26 липня 2006 року приблизно о 15 годині 30 хвилин йому зателефонував ОСОБА_21 і попередив, що саме в цей день знадобиться його допомога. Вечором  він знов зателефонував і наказав ОСОБА_25 під’їхати до магазину "Зоряний", що розташований в смт. Буча Київської області, а потім уточнив місце зустрічі  біля спортбару. Звідти на  автомобілі ОСОБА_21,     "Volkswagen Bora", вони  направились  в напрямку міста Ковель, взявши з собою лопату. Під час руху ОСОБА_21 декілька разів розмовляв з кимось по телефону та уточнював місце знаходження якогось автомобіля, в якому просив залишити щось  під переднім сидінням. Через деякий час вони прибули на місце, куди він раніше їздив з ОСОБА_21, де неподалік побачили автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320 чорного кольору, який стояв на грунтовій дорозі.   ОСОБА_21 наказав йому лягти на заднє пасажирське сидіння, щоб його не побачили люди, які можуть знаходитись біля цього автомобіля, а сам  пішов до нього і знаходився там  біля двох хвилин. Повернувшись,  сказав йому  виконувати те, про що вони раніше домовилися. Коли він, ОСОБА_25,  підійшов до цього автомобіля , то побачив там на задньому пасажирському сидінні  труп чоловіка віком близько 40 років, одягнений у футболку та джинси,  в наручниках, а в  області грудини та голови вогнепальні поранення. Сівши за кермо даного автомобіля, він поїхав за автомобілем ОСОБА_21 до раніше вибраного ними місця для поховання трупу. Там він  витягнув з салону   труп  чоловіка,  взяв в автомобілі ОСОБА_21 лопату, поклав труп до ями  і закидав його землею та  сміттям.  У  цей же час ОСОБА_21 забрав з  салону  автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320   пістолет з глушником і зняв з автомобіля номерні знаки. Після цього, він, ОСОБА_25, відігнав даний автомобіль  в поле, приблизно за 2 км від місця сховища трупа. Туди під’їхав ОСОБА_21, дав йому каністру з бензином. Він, ОСОБА_25, облив бензином салон автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 та підпалив  його.  Після цього вони з  ОСОБА_21 поїхали з цього місця. По дорозі ОСОБА_21 зупинив автомобіль  і загадав йому викинути  в поле  пістолет, який він підібрав у салоні автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320,  що він і зробив.  Цього ж вечора  ОСОБА_21  передав йому 5000 доларів.

 В своїх показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_25  стверджував, що не чув ніяких звуків, схожих на постріли, коли ОСОБА_21  оглядав автомобіль.                                                        

28 липня 2006 року  ОСОБА_21 сказав, що  йому небхідно терміново покинути м. Ірпінь, і відвіз його до Полтави, де він повинен був деякий час жити. Там він найняв собі квартиру, купив мобільний телефон для зв’язку з ОСОБА_21, а  ОСОБА_21 дав йому ще 5000 доларів.  Виконуючи  вказівку ОСОБА_21 він до моменту  затримання переховувався  в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2. ( т. 18 а.с. 25-28, 87-88, 89-100, 110-116, т.32 а.с.29-35,37-38)  

На очній ставці з  ОСОБА_21, ОСОБА_25  підтвердив, що  ОСОБА_21 заздалегідь  запропонував йому за 5 тисяч доларів закопати труп чоловіка та спалити автомобіль. Під час очної ставки ОСОБА_21 не заперечував, що за його вказівкою ОСОБА_25 придбав лопату,  однак, не для приховування трупу, а щоб закопати речі, які можуть   бути в автомобілі. (т. 18 а.с. 130-141)

Наведені показання ОСОБА_25 на досудовому слідстві  підтверджують, що саме ОСОБА_21 організував приховання слідів злочину щодо ОСОБА_28

Показання ОСОБА_25  про те, що він за вказівкою ОСОБА_21 переховувався в Полтаві, підтвердив на досудовому слідстві свідок ОСОБА_62, який 28 липня 2006 року через агентство нерухомості здав в оренду ОСОБА_25 свою квартиру в м. Полтава.  Отримавши гроші, він у той же день  написав та передав ОСОБА_25 розписку про їх отримання. За змістом вилученої розписки видно, що ОСОБА_25 розплатився  400 доларами США  з ОСОБА_62 який надав йому для  проживання у серпні та вересні 2006 року свою квартиру  № 2, розташовану у будинку АДРЕСА_20, строком на два місяці.

                                                              (т.18 а.с. 142-146, 16,  18, 19, 21)

В ході очної ставки між ОСОБА_22 та ОСОБА_21,  ОСОБА_22  підтвердив  раніше дані показання про обставини викрадення ОСОБА_28, і уточнив, що чотири пістолети ОСОБА_21 дав йому в лютому 2006 року, після цього через деякий час надав автомобіль «Мерседес» чорного кольору, згодом дав два мобільних телефони з стартовими пакетами до них, після чого приблизно 2-4 місяці не зустрічались. Щодо обставин затримання ОСОБА_28 та спричинення  йому вогнепальних поранень, ОСОБА_22 показав, що коли ОСОБА_28 намагався  вискочити з автомобіля, ОСОБА_21 схопив його за руку і наказав ОСОБА_23 стріляти, ОСОБА_23 вистрелив три рази, після чого йому, ОСОБА_22, вдалось схопити  ОСОБА_28, затягнути в автомобіль і вдіти йому наручники.

ОСОБА_21 не заперечив показанням ОСОБА_22 що саме він керував їх діями, підтвердив, що саме він на початку лютого 2006 року  запропонував ОСОБА_22 викрасти людину, узгодив з замовником  суму винагороди, яку запросив ОСОБА_22 за виконання замовлення,  вирішив питання про надання  для цієї справи швидкісного автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320.  Підтвердив, що передавав ОСОБА_22 фотографію потерпілого, роздруковану на принтері.  Заперечив, що давав ОСОБА_22 зброю.   (т.19 а.с. 140-156)

Показання підсудних ОСОБА_21 і ОСОБА_22 на очній ставці, які ОСОБА_22 підтвердив у суді, свідчать про те, що ОСОБА_21 був ініціатором створення банди, що вони обидва були організаторами злочинів, при цьому  ОСОБА_21 ставив перед учасниками банди завдання, які він отримував від неустановлених слідством осіб, забезпечував учасників  злочинів необхідними засобами для їх вчинення, а ОСОБА_22 підшукав осіб, які б стали учасниками банди і виконавцями злочинів.

Згідно показань ОСОБА_21 і ОСОБА_22 рядові учасники банди не повинні були знати про участь ОСОБА_21, а ОСОБА_21 не повинен знати, хто буде  виконувати злочини, що свідчить про наявність між співучасниками певних правил поведінки з метою конспірації.

Та обставина, що під час очної ставки підсудним не були роз’яснені їх права, передбачені ст. 63 Конституції України, на думку суду, в даному випадку не робить цей протокол як джерело доказів нікчемним, як на це вказують захисники, оскільки до цього часу  підсудні неодноразово допитувались на досудовому слідстві і це право їм неодноразово роз’яснювалось слідчим.  Крім того, їм роз’яснювався зміст ст. 142 КПК, яка за змістом дублює зміст ст. 63 Конституції України.

Згідно показань ОСОБА_24 під час очної ставки з ОСОБА_21, він  також підтвердив, що ОСОБА_21 влаштував зустріч з ОСОБА_28, заманив його в автомобіль, до цього спланував  їх дії та керував ними  при викраденні ОСОБА_28 За узгодженим планом він, ОСОБА_24, повинен був одягати на затриманого наручники. Перед початком нападу бачив 2 пістолети, один у ОСОБА_22, а другий у ОСОБА_23 ОСОБА_21 визначав ролі співучасників під час нападу на ОСОБА_28 Підтвердив, що ОСОБА_23 стріляв у ОСОБА_28 з вогнепальної зброї до тих пір, доки мав технічну можливість. Після цього ОСОБА_24 закрив двері автомобіля, і за попередньою домовленістю з іншими учасниками одягнув на потерпілого наручники. Коли ОСОБА_21 виходив біля КПП, він наказав йому, ОСОБА_24, тримати потерпілого, і далі  група продовжила рух за планом. ОСОБА_24 спростував твердження ОСОБА_21 про те, що він наполягав на доставці пораненого ОСОБА_28 в лікарню.  У свою чергу, ОСОБА_21 не заперечував показанням ОСОБА_24, що для скоєння злочину була підготовлена вогнепальна зброя,  яка була  використана ОСОБА_23

Під час очної ставки  щодо своєї підпорядкованості для вчинення даного злочину ОСОБА_24 повідомив, що він  підпорядковувався ОСОБА_22. (т.19 а.с.157-165).  

В судовому засіданні ОСОБА_24 підтвердив свої показання під час очної ставки з ОСОБА_21.                        

На очній ставці   з ОСОБА_22 ОСОБА_24  повідомив, що для викрадення ОСОБА_28  вони кілька раз в тому ж складі (він, ОСОБА_22 і ОСОБА_23)   виїжджали до місць,  де на той час знаходився потерпілий, стежили за ним, однак викрадення не відбувалось з незалежних від їх волі причин.  Інформацію про місцеперебування ОСОБА_28 в певний час знав ОСОБА_22. ОСОБА_23 бачив і розповідав іншим співучасникам, як потерпілий заїжджав у шпиталь ГУ МВС України в Київській обл. ( ЗКП МВС України). ОСОБА_22 за участь у нападі на ОСОБА_28 заплатив 18 чи 19 тисяч  доларів, хоча домовлялись про 10 тисяч доларів.  Під час цієї очної ставки ОСОБА_24 підтвердив, що ОСОБА_28 був поранений в живіт. (т.16 а.с.147-177 )

Ці показання ОСОБА_24 свідчать про  стійкість їх об’єднання, єдність їх намірів,  особливу ретельність підготовки до вчинення злочинів, обізнаність співучасників про причетність потерпілого до роботи в міліції та збільшення розміру грошової  винагороди за рахунок коштів, які відібрали у потерпілого.                                          

Крім цього, у ході очної ставки між ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , останній показав, що саме він схилив колишнього працівника податкової міліції ОСОБА_23 та свого підлеглого – оперуповноваженого відділу фізичного захисту управління податкової міліції ДПА в м. Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_24  до викрадення  ОСОБА_28 При цьому він  спростував   покази   ОСОБА_23 про його непричетність до скоєного злочину і завив, що саме він   зробив в ОСОБА_28 декілька пострілів з пістолету системи " ПМ " . ( т. 22 а.с. 263-274)

Аналіз показань підсудних в суді та на досудовому слідстві, приводить  до висновку, що всі вони, приймаючи участь у скоєнні  вищевказаних злочинів, керувались корисливими мотивами.

 ОСОБА_23 того, саме для викрадення спочатку  Голови наглядової ради АКБ   "Європейський"   ОСОБА_27, а потім   вже   для   скоєння нападу з метою   вбивства працівника міліції ОСОБА_28, що потребувало особливої підготовки, вони під впливом розмов ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про якнайшвидше збагачення кримінальним шляхом   зорганізувалися у стійку озброєну групу, яка за своїми ознаками є бандою.

Так з показань підсудних ОСОБА_22,   ОСОБА_24  та ОСОБА_23   видно, що їх об’єднували давні дружні стосунки, ОСОБА_24 і ОСОБА_23 при вчиненні злочинів підпорядковувались ОСОБА_22, а разом вони  при скоєнні вищевказаних злочинів підпорядковувалися  ОСОБА_21

Згідно досягненої домовленості між організаторами банди,  з метою конспірації, рядові члени банди не повинні знати про ОСОБА_21 як про її керівника.  

Саме команди ОСОБА_21 і ОСОБА_22 повинні були виконувати  і виконували рядові члени банди, які були готові в будь-який час виконати злочинний план, поставлений перед ними організаторами злочинів.  Ця обставина  свідчить про присутність у відносинах між керівниками та рядовими учасниками дисципліни.

Дисципліна у виконанні конкретних доручень будувалася на авторитеті їх керівників. Так, ОСОБА_21  мав звання полковника міліції та до виходу на пенсію займав одну із керівних посад в Ірпінському міському відділі міліції. Саме в м. Ірпінь, за виключенням ОСОБА_24 і проживали всі обвинувачені. У свою чергу ОСОБА_22, займав хоч не високу, однак керівну посаду в підрозділі податкової міліції, а також мав досягнення у спорті, що було прикладом для його підлеглого ОСОБА_24 та колишнього працівника податкової міліції ОСОБА_23, які теж займалися спортом, і разом  тренувались в спортзалі.

Допитаний у суді як свідок  помічник оперативного уповноваженого фізичного захисту УПМ ДПА у м. Києві ОСОБА_63 показав, що знає ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24  по сумісній роботі, вони постійно спілкувалися між собою. ОСОБА_63 охарактеризував  ОСОБА_22 як вольову людину, яка має неабиякі  організаторські здібності.

                                                           (т. 16 а.с. 197-200, т.44 а.с.65-68)

Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_64,

ОСОБА_23, з яким вона проживала разом два роки, був знайомий з  ОСОБА_22  і заступником начальника Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_21, разом вони були на дні народження у знайомих, і ОСОБА_23 її з ними знайомив, чим спростовуються доводи підсудних  ОСОБА_21  та ОСОБА_23 про те, що вони між собою до 26.07.2006 року  не були знайомі.  Також свідок  розповіла, що ОСОБА_23 займався боксом.   (т. 22 а.с. 154-159)

Під час оголошення судом показань свідка ОСОБА_64,  підсудні ОСОБА_23 і ОСОБА_21 ніяких зауважень чи заперечень не зробили.

        ОСОБА_23 в своїх поясненнях від 17.10.2006 року, які він давав співробітникам  правоохоронних органів Російської Федерації при вирішенні питання про його екстрадицію, говорив про  ОСОБА_21 як про сивоволосого чоловіка, якого він раніше бачив у Ірпіні.

Свідок ОСОБА_65   знайомий з ОСОБА_22, ОСОБА_23 і ОСОБА_25 Згідно його показань  в суді, ОСОБА_22 тренував  ОСОБА_23, вони разом працювали в податковій міліції. В липні 2006 року ОСОБА_23 користувався автомобілем Мерседес-МЛ.

Бачив ОСОБА_22, ОСОБА_23 і ОСОБА_25 разом не тільки в спортивному залі, а і в закладах громадського харчування, де вони спільно проводили вільний час. Підтвердив аналогічні показання в протоколі допиту  як свідка (т. 22 а.с. 67-70). Чим підтвердив наявність спортивних навичок у ОСОБА_23 і ОСОБА_22, тісний зв’язок між ОСОБА_23, ОСОБА_22 і ОСОБА_25

Та обставина, що підсудні незаконно зберігали при собі та у сховищах  вогнепальну зброю, з якою пересувалися і використовували її  у своїй злочинній діяльності, крім їх показань про те, що під час викрадення ОСОБА_28 відносно нього ними була застосована  вогнепальна зброя,  підтверджується також  показаннями свідків та протоколами слідчих дій  про вилучення зброї.

Так, згідно показань свідка ОСОБА_66 на досудовому слідстві, які вона підтвердила в суді, у червні 2006 року вона, знаходячись в  автомобілі ОСОБА_21    " Volkswagen Bora ",  бачила, як він, виходячи на зустріч з кимось,  дістав з-під сидіння водія пістолет,  і взяв з собою.

                                                                                  (т. 20 а.с.61-63).

Свідок ОСОБА_31  показав суду (т.44 а.с.190-202) , що  не знаючи про злочинну діяльність обвинувачених, він на прохання ОСОБА_22, 26 липня 2006 року приблизно о 20 годині 45 хвилин на своєму автомобілі   ВАЗ-2109 д.н. НОМЕР_29 забрав вищевказаних осіб неподалік ресторану "Шкіпер", розташованому біля  автодороги сполучення "Київ - Ковель" та відвіз їх за місцем проживання. По дорозі ОСОБА_22 просив зупинити автомобіль і на кілька хвилин виходив. Зброї у ОСОБА_22О він не бачив.

Однак на досудовому слідстві 05.08 2006 року свідок ОСОБА_31 показав, що  під час руху в автомобілі, бачив, як ОСОБА_22, в присутності ОСОБА_23 та ОСОБА_24 розібрав пістолет і попросив його зупинити автомобіль.  Коли він це зробив неподалік від вул. Кірова м. Ірпінь, то той вийшов  з автомобіля і попрямував до озера, в яке викинув зброю.

Під час додаткового допиту 06.08.2006 року свідок ОСОБА_31 підтвердив, що ОСОБА_22 біля озера виходив з автомобіля з пістолетом, а повернувся вже без пістолета.

В судовому засіданні  ОСОБА_31 не підтвердив цих показань, посилаючись на те, що  він  давав їх  під тиском з боку працівників міліції.

Проте, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_31 як підозрюваного від 07.08.2006 року,   в прокуратурі Оболонського району м. Києва він  підтвердив повністю дані ним показання 06.08.2006 року, а в суді  пояснив, що ті його показання, які  він давав у прокуратурі відповідають дійсності.  

Наведені показання  свідка ОСОБА_31 на досудовому слідстві   про те, що він бачив у ОСОБА_22 пістолет, узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_22 на досудовому слідстві і в суді, тому суд вважає, що вони відповідають дійсним обставинам справи.  

Свідок  ОСОБА_31 також показав суду, що вночі, на прохання ОСОБА_22, він  відвіз ОСОБА_23 до лісу, розташованого неподалік м. Ірпінь, де він вийшов, утримуючи в руках пакунки, а повернувся без них. Спершу ОСОБА_23  палив багаття, а потім  щось закопав у землю.

Крім того,  ОСОБА_31 показав, що 27 липня 2006 року у період часу з 14 до 16 годин йому зателефонував ОСОБА_22 і попросив його приїхати в м. Бучу до супермаркету "Зоряний". Приїхавши у зазначене місце, він  зателефонував ОСОБА_22 і той наказав йому залишити автомобіль відчиненим, а самому зайти в магазин, що він і зробив. Коли він через деякий час повернувся до свого автомобіля, то на задньому пасажирському сидінні побачив сумку, в якій щось знаходилось. Усвідомлюючи що цю сумку йому в автомобіль міг покласти хтось із знайомих ОСОБА_22, він не став її оглядати і поїхав   в м. Ірпінь. Увечері того ж дня він зустрівся у центрі цього міста з ОСОБА_22 і той переконавшись, що сумка у нього в автомобілі, наказав її закопати, щоб ніхто не знайшов.

28 липня 2006 року о 5 годині ОСОБА_31 на своєму автомобілі поїхав у ліс, розташований поблизу м. Ірпінь, де  закопав сумку у землю. Перед тим як закидати сумку землею, він відкрив її і побачив, що в ній знаходяться якісь коробки. Зокрема бачив, що зверху у сумці була  коробка  з - під мобільного телефону "Siemens А 70".   (т.17 а.с.33-35)

В суді ОСОБА_22 підтвердив, що ОСОБА_21 просив його заховати документи, однак він був зайнятий і передав це прохання ОСОБА_31  Стверджує, що не знав про те, що в сумці була зброя.

Та обставина, що ОСОБА_22  давав вказівку ОСОБА_31   залишити автомобіль відчиненим, а самому зайти в магазин, доки йому покладуть в автомобіль сумку, щоб не бачити, хто її поклав, додатково свідчить про те, що,  виконуючи доручення ОСОБА_21,  ОСОБА_22 дотримувався конспірації.

 На досудовому слідстві у ході відтворення обстановки та обставин події 06.08.2006 року (т.17 а.с.36-65) , свідок ОСОБА_31 вказав місце, розташоване у лісі поблизу будинків АДРЕСА_15, де ОСОБА_23   закопував речі.

В цьому місці під час відтворення обстановки та обставин події було викопано пакет жовтого кольору, в якому знаходилась картонна коробка. В ній були упаковані   два пістолети  під номерами НОМЕР_17 та НОМЕР_16, два пристрої для безшумної та безпламеневої стрілянини (глушники) за номерами "НОМЕР_30" та НОМЕР_31",  два магазина до пістолетів системи "ПМ" без номерів, 79 патронів калібру 9 мм., 1 протирка та  дві маски чорного кольору.

Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_23 також мав зброю , з якої пересувався і про це достовірно знав ОСОБА_22, бо саме він  просив ОСОБА_67 відвезти ОСОБА_23 у ліс.

Крім цього, під час відтворення обстановки та обставин події  свідок ОСОБА_31 також вказав місце у лісі, яке знаходилося неподалік вищевказаного сховища, де він сам закопав сумку, з якої було вилучено одинадцять пістолетів системи "Макарова" під номерами НОМЕР_32  1968 р.в., НОМЕР_9 1968 р.в., НОМЕР_8  1968 р.в., НОМЕР_15  1960 р.в., НОМЕР_14  1960 р.в., НОМЕР_11  1968 р.в., НОМЕР_10 1968 р.в. , НОМЕР_13  1968 р.в., НОМЕР_6 1968 р.в., НОМЕР_5 1968 р.в., НОМЕР_4  1968 р.в., 20 магазинів до пістолетів системи "ПМ", з яких на вісімнадцяти відсутні номери, а на двох є маркування "НОМЕР_34" та "НОМЕР_35",   262 патрони калібру 9 мм., вісім протирок до пістолетів, три пенали з інструментами, три коробки  з - під мобільного телефону "Siemens А 70", три стартових пакети до мобільних телефонів. (т.17 а.с.36-45, 68-85)

Та обставина, що під час цієї слідчої дії свідок ОСОБА_31  був у наручниках,  і маються розбіжності у часі, зафіксованому в протоколі та на відеокасеті,  як на це звертають увагу захисники, не вплинула на правдивість його показань.

Після перегляду в судовому засіданні відеозапису відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_31, свідок  ОСОБА_31  підтвердив, що відеозапис відповідає перебігу слідчої дії і підтвердив показання, дані ним під час цієї слідчої дії. ( т.44 а.с.175).

    У зв’язку з тим, що слідством не здобуто достатніх даних, які б свідчили про причетність ОСОБА_31 до бандитизму  та зокрема і до інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 396, ч.3 ст. 263 КК України, 20 грудня 2007 року кримінальну справу відносно нього  було  закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.   (т. 32 а.с.3-11)

Відповідно висновків судово-балістичних експертиз №144 від 04 жовтня 2006 року, №145 від 04 жовтня 2006 року, №146 від 27 вересня 2006 року,  №147 від 27 вересня 2006 року, №148 від 28 вересня 2006 року, №149 від 28.09.2006 року,  №150 від 29 вересня 2006 року, №151 від 29 вересня 2006 року,  №152 від 29 вересня 2006 року, №153 від 02 жовтня 2006 року, №154 від 13 серпня 2006 року,  №155 від 13 серпня 2006 року,  №156 від 14 серпня 2006 року, вилучені під час проведення із свідком ОСОБА_31 відтворення обстановки та обставин події пістолети  системи "ПБ" за номерами НОМЕР_17  та  НОМЕР_16, а також системи "Макарова" за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_13, НОМЕР_32, НОМЕР_14, НОМЕР_9, НОМЕР_15,  НОМЕР_10,  НОМЕР_11, НОМЕР_8 мають калібр 9 мм., справні та придатні для стрільби. Всі пістолети виготовлені заводським способом і відносяться до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї.

Експертами встановлено, що у пістолеті системи  "ПБ"  номер М408 К саморобним способом видалено ствол і замінено на інший.

З пістолетів системи "ПБ" та "ПМ" можливо проводити постріли штатними патронами калібру 9 мм. як вітчизняного (Луганського верстатобудівного заводу) так і іноземного виробництва (з маркуванням "S&R 9mm M", виготовленими в Чехії. (т.24 а.с.9-12, 26-32, 46-52, 88-94, 124-127, 141-144, 158-161, 175-178, 192-195, 209-212, 243-246, 260-263)

Відповідно висновку судової балістичної експертизи № 157 від 14 серпня 2006 року з 341 патронів калібру 9 мм., вилучених під час проведення відтворення обстановки і обставин події із свідком ОСОБА_31, 111 виготовлені заводським способом на Луганському станкобудівному заводі у 1994 році. Останні  230  патронів маркуванням "S&B 9 mm M" також виготовлені заводським способом на фірмі «Sellier & Bellot» (Національне підприємство Бланстрой), яка розташована  у місті Прага Чеської республіки.  

Дані патрони є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї,  придатні до стрільби і можуть бути використані у пістолетах Макарова ("ПМ"), "АПС", "ПА-63", "ФОРТ-12", пістолетах-кулеметах та ін.

                                                                                          (т.24 а.с.66-74)

Відповідно висновку судово-балістичної експертизи № 143 від 04  жовтня 2006 року два пристрої для безшумної та безпламеневої стрілянини (глушники)  за номерами НОМЕР_30 та НОМЕР_31, які були сховані у лісі обвинуваченим ОСОБА_23 та вилучені під час відтворення обстановки і обставин події із свідком  ОСОБА_31, є приладами для безшумної і безпламеневої стрільби (ПБС) "насадками" до пістолетів системи "ПБ" калібру 9 мм, які виготовлені заводським способом.

Дані пристрої можливо використовувати при здійсненні пострілів з пістолетів системи "ПБ" за номерами №  НОМЕР_17 та № НОМЕР_16, які також були вилучені разом з ними. (т.24 а.с 108-110)

Згідно судово-хімічної експертизи продуктів слідів пострілу №№ 220- 230  від 3 жовтня 2006 року на марлевих тампонах, якими було протерто канали стволів пістолетів системи "ПБ" за номерами НОМЕР_17 та  НОМЕР_16, а також системи "Макарова" за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_6, НОМЕР_13, НОМЕР_32, НОМЕР_14, НОМЕР_9, НОМЕР_15,  НОМЕР_10,  НОМЕР_11, НОМЕР_8 продуктів пострілу не виявлено.  (т.26 а.с. 10, 25,40,55,70,85,100,115, 130,145,160).

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_22 добровільно віддав  слідству   автомати системи "НОМЕР_36", 1986 року виготовлення, під номерами   НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які знаходилися у стандартних чохлах, 6 магазинів до них, 137 набоїв калібру 5, 45 мм., пістолет системи "ПМ" за номером НОМЕР_12 1968 р.в., чотири магазини до них, 55 патронів калібру 9 мм., два пристрої для безшумної та беспламеневої стрілянини (глушники) під номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19 з запасними елементами до них, два чохли до автомата системи "НОМЕР_36", три протирки до пістолетів системи "ПМ", які йому надав ОСОБА_21 (т.14 а.с.171, 179-181,182-195)

Згідно показань ОСОБА_22 ця зброя   призначались для  викрадення ОСОБА_27

Згідно  висновку судово-балістичної експертизи № 5-54 від 17 листопада 2006 року автомати Калашникова системи "НОМЕР_36", 1986 року виготовлення під номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2,  калібру 5,45 мм, відносяться до бойової автоматичної вогнепальної зброї, призначеної для враження людини та (або) техніки й споруд. Автомати виготовлені заводським способом, не мають неполадок, які б впливали на можливість проведення пострілів і придатні для стрільби штатними патронами калібру 5,45 мм. у режимах поодинокого та автоматичного вогню. (т.25 а.с.12-20)

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 5-55 від 17 листопада 2006 року  пристрої для безшумової та беспламеневої стрільби №НОМЕР_18 та НОМЕР_19 виготовлені промисловим способом. В їх каналах виявлено неорганічні окисники та нітрит-іони – речовини, характерні для продуктів вибухового перетворення нітроцелюлозного пороху, що свідчить про ймовірність того, що надані пристрої могли використовуватись для здійснення пострілів.   (т.25 а.с. 59-63)

Згідно  висновку судово-балістичної експертизи № 5-56 від 17 листопада 2006 року пістолет системи Макарова ("ПМ") під номером НОМЕР_12 калібру 9 мм. відноситься до бойової   вогнепальної зброї.

Даний пістолет виготовлений заводським способом,  справний і придатний для стрільби штатними патронами калібру 9 мм. як вітчизняного (Луганського верстатобудівного заводу) так і іноземного виробництва (з маркуванням "S&R 9mm M", виготовленими в Чехії).   (т.25 а.с.37-42)

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 5-57 від 21 листопада 2006 року  патрони калібру 5,45 мм. є боєприпасами і призначені для стрільби з автоматів системи Калашникова калібру 5,45 мм ("АК-74", "АКС-74", "АКС-74У").

Патрони калібру 9 мм.  є боєприпасами  і призначені для пістолетів конструкції Макарова, автоматичних пістолетів конструкції Стєчкіна, "ПА-63", "П-64", "П-83", "РК-59", "Р-61", "МР-448" "СКИФ", "АП СБЗ-2", "П-96М", "Форт-12", "Форт-14", а також іншої зброї, виготовленої під ці патрони.   (т.25 а.с.178-184)

Окремі неточності щодо досліджуваних об’єктів, допущені в установчих (описових)  частинах висновків експертиз №№ 222хс, 223хс, 144,  носять  характер описок і не впливають на обґрунтованість цих висновків.  

Кількість вогнепальної зброї, частина з якої є автоматичною, боєприпасів до неї, а також  пристрої для безпламеневої та безшумної стрільби (глушники) свідчать про те, що все це  було придбано саме для скоєння озброєних нападів, а не  для самозахисту, як про це вказує ОСОБА_22

Про те, що вказану зброю підсудні планували   використовувати при скоєнні нападів свідчить той факт, що   вся вона була пристріляна.

Так, згідно  висновків фізико-хімічних експертиз № 10-120 та № 10-121 від 8 грудня 2006 року на марлевих тампонах, якими було протерто канали стволів пістолета системи "ПМ" за номером НОМЕР_12 1968 р.в. та автоматів "НОМЕР_36"  1986 р.в. за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2     виявлені   нітріт-іони, які могли виникнути   в результаті пострілів.   (т.25 а.с.117-122, 137-141)

Свідок ОСОБА_37 показав суду, що гараж, де була знайдена зброя, належить його батькові ОСОБА_68 У зв'язку з тим, що у 2005 році батько продав свій автомобіль, даний гараж з цього часу ним не використовувався і в ньому зберігалися різні речі.

Восени 2005 року, на прохання свого знайомого ОСОБА_22, він дозволив йому також зберігати у гаражі речі і надав ключ від замку. ОСОБА_22 не говорив, які саме речі він збирався зберігати у гаражі. Сам ОСОБА_37 з цього часу у гаражі не був. Про те, що у гаражі зберігалася зброя та набої до неї, ОСОБА_37 не знав.

Відмовляючись від своїх показань, що стосуються  епізоду готування до викрадення ОСОБА_27, підсудний   ОСОБА_22 на свій захист висунув версію про те, що зброю в гараж ОСОБА_37 підкинули працівники міліцї під керуванням співробітника карного розшуку ОСОБА_35 свідками чого ніби – то були його мати - ОСОБА_70 та ОСОБА_37

Ці показання ОСОБА_22 перевірені судом.

Допитана як свідок мати підсудного ОСОБА_22 - ОСОБА_70 показала суду, що після їх затримання в аеропорту, 04.08.2006 року в приміщенні Оболонського РУГУ, почувши крики сина, побігла на цей крик, де в одному з кабінетів побачила, що син сидить в наручниках з розбитою губою, але співробітник карного розшуку  ОСОБА_59 виштовхав її з кабінету. Адвоката до сина не допускали три дні, ОСОБА_59 сказав, що є адвокат, послуги якого він сам оплатить.

В листопаді 2006 року ОСОБА_22 зателефонував їй, і попросив приїхати та зустрітись з ОСОБА_35 та робити те, що він скаже, і допомогти слідству. Зі слів сина потрібно було знайти місце, куди покласти сумку. Вона зателефонувала ОСОБА_37, попросила його під'їхати з ключами до свого гаража, на що той погодився.

Після цього вона зателефонувала ОСОБА_35 за його вказівкою поїхала на Харківський масив в м. Києві до магазину "Піраміда", де невідомий їй чоловік передав їй сумку, вагою приблизно 10 кг, яку вона поставила в свою машину і направилась в м. Ірпінь до гаражу ОСОБА_37. Слідом за нею їхав ОСОБА_35 на автомобілі темного кольору з реєстраційними номерами НОМЕР_49. Потім вона покликала ОСОБА_37, в присутності якого ОСОБА_35 поставив у гараж сумку, після чого кудись зателефонував, і через деякий час приїхали працівники міліції. Про те, що повинно знаходитись у сумці,  ОСОБА_22 їй не казав. ОСОБА_35 їй не говорив, що сумка буде вилучатись із гаража. ( т.45 а.с.156-159).  

Однак, свідок ОСОБА_37, підтверджуючи версію ОСОБА_22, з цього приводу  дав дещо інші показання, ніж свідок ОСОБА_70

Так, згідно його показань в суді,   через деякий час після того, як ОСОБА_70 затримали працівники міліції, в другій половині дня йому зателефонувала мати ОСОБА_22 - ОСОБА_70, і попросила привезти ключ від гаража. Коли він приблизно через 2 год. приїхав до гаража,  там була ОСОБА_70 з двома чоловіками, які відкрили гараж, та зайшли туди разом з нею. При собі вони мали сумку чи згорток. Що вони там робили він не бачив, але вийшли швидко, без сумки, замкнули гараж і стали чекати, коли привезуть ОСОБА_70. Приблизно через 30-40 хв. співробітники міліції привезли ОСОБА_70, гараж знову відкрили, зайшли туди разом з ОСОБА_70 і почали розкладати зброю. Звідки її діставали і в якій упаковці була зброя, він не бачив, бо стояв на відстані, тому стверджувати, що зброю дістали саме з сумки  чи того згортку, з яким до цього його мати з чоловіками заходила в гараж, він не може, як і не може описати сам згорток. Під час вилучення зброї ОСОБА_70 не говорив, що ця зброя йому не належить. Про те, що до огляду гаража в нього заходили сторонні особи з матір'ю ОСОБА_70 він, свідок, розповів присутньому там адвокату. (т.44 а.с. 107-113).  

Показання цих свідків мають суперечності в тому, що за показаннями  ОСОБА_70,  сумку в гараж поставив ОСОБА_35 який приїхав сам  на своєму автомобілі безпосередньо слідом за нею, при цьому вона в гараж не заходила,  а ОСОБА_37 вказав, що в гараж з сумкою чи згортком заходила ОСОБА_70  з двома чоловіками, при цьому жоден з них не дав детального опису  предмету, який ніби-то був залишений в гаражі, і  не вказали конкретного місця, де він був залишений. Крім того, свідок ОСОБА_70 не повідомила суду, що говорила сину, про те, де знаходиться сумка.

  Показання цих свідків також  суперечать показанням свідків ОСОБА_59 та ОСОБА_35

Так, свідок ОСОБА_59 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_70 під час досудового слідства заперечував, що він є організатором вчиненого злочину щодо ОСОБА_28, і повідомив про наявність зброї в гаражі його друга ОСОБА_37. З цього приводу він був допитаний слідчим. Під час цього допиту,  його мати, ОСОБА_70,  та ОСОБА_35 були в прокуратурі.  ОСОБА_22 повідомив, що зброя, яка зберігається в гаражі ОСОБА_37, призначалась для вчинення іншого злочину. Після цього повідомлення  ОСОБА_70 поїхала шукати власника гаража, щоб відкрити його, а коли повернулась, слідчо-оперативна група поїхала до гаража. Ключ від гаража привіз ОСОБА_37. Свідку не відомо, щоб хтось із працівників міліції заздалегідь заніс до гаража зброю. (т.45 а.с.145-151).

Свідок ОСОБА_35  який входив до складу слідчо-оперативної групи, також підтвердив у суді, що ОСОБА_22 повідомив йому, що вбивстово ОСОБА_28 готувалось недовго, і для цього злочину не було необхідності задіювати в такій кількості зброю, людей та використовувати такий автомобіль. До цього готувався зовсім інший злочин. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_22 розповів, що є ще зброя, яка зберігається в гаражі його товариша, однак де саме не повідомляв. Про це він, свідок, доповів керівництву, зокрема ОСОБА_59 та ОСОБА_36 і повідомив слідчому. ОСОБА_22 погодився показати місце зберігання зброї. Після цього слідча група за участю ОСОБА_22  поїхала до м. Ірпінь. Як пояснив ОСОБА_35, мати підсудного разом з ними не їхала,  він їхав на своєму автомобілі. ОСОБА_22 показав де знаходиться гараж, викликали власника, який  його відкрив. ОСОБА_22 показав на сумку, в якій було виявлено 2 пістолети з глушниками, 2 автомати з глушниками, патрони, магазини з патронами, і повідомив, що ця зброя призначалась для викрадення банкіра ОСОБА_27. Зі слів ОСОБА_22 він зі своєю групою слідкували за ОСОБА_27, і побачили його охорону, про що повідомили ОСОБА_21, який для вчинення злочину дав їм автоматичну зброю і автомобіль. Однак в подальшому ОСОБА_22, впевнившись у неможливості виконання замовлення, відмовився від скоєння цього злочину. Але враховуючи, що він вже отримав автомобіль та зброю, ОСОБА_21 дав замовлення, яке отримав від невстановлених слідством осіб, викрасти ОСОБА_28. ОСОБА_21 повідомляв про місця, де повинен бути ОСОБА_28, а ОСОБА_22 зі своєю групою слідкували за його пересуванням по Києву, та впевнились, що ОСОБА_28 знаходиться без охорони. (т.45 а.с.151-159).

Допитаний як свідок  слідчий по справі ОСОБА_71  показав, що допит ОСОБА_22, на якому він повідомив про зброю, відбувався  приблизно в обідній час. Після того, як він повідомив, що зброя знаходиться в гаражі ОСОБА_37,  допит було перервано, і учасники слідчої дії поїхали в м. Ірпінь до гаража, на який вказав ОСОБА_22, де зберігалась зброя. Дорога зайняла приблизно 2 години. ОСОБА_37  відкрив гараж. В присутності понятих ОСОБА_22 показав на чорну спортивну сумку. Коли сумку відкрили, там виявили зброю - автомати, пістолет, патрони.  Чи була присутня при цьому мати ОСОБА_22, він не пам’ятає.  (т.45 а.с.166-170).

Свідки ОСОБА_59, ОСОБА_35 і ОСОБА_71 заперечували примушення підсудного ОСОБА_22 до дачі показань та застосування до нього будь-якого тиску.

Переглянувши відеозапис допиту обвинуваченого ОСОБА_22 від 13.11.2006 року суд впевнився, що він добровільно, в присутності захисника ОСОБА_72, давав показання про зброю, яка зберігається в гаражі. При цьому він  впевнено розповідав про місце знаходження зброї, обставини, за яких він поклав її в гараж ОСОБА_37 та інші подробиці, які свідчать про те, що їх може знати лише особа, яка сама поклала туди цю зброю.

За показаннями ОСОБА_22 цю зброю ОСОБА_21 передав йому  на стадії готування для викрадення ОСОБА_27 з метою вчинення цього злочину.  

       Як видно з відеозапису, ОСОБА_22 перемовлявся в цей час з адвокатом. Його матері, ОСОБА_70, в кабінеті не було.

       Таким чином, свідок ОСОБА_70 не могла знати наперед результати цієї слідчої дії, а підсудний ОСОБА_22 не міг знати, куди його мати поставила сумку із зброю. Їх показання з цього приводу є взаємно виключаючими.

Згідно інформації щодо власників транспортних засобів, на які були встановлені номерні знаки 463-48, наданої Управлінням державної автомобільної інспекції в м. Києві 22.07.2010 року автомобіль з такими номерними знаками на ОСОБА_35 а також на членів слідчо- оперативної групи по даній справі, не зареєстрований (т.42 а.с.154-156).

    Аналіз наведених доказів приводить суд до висновку, що показання підсудного ОСОБА_70 про обставини, за яких він в гаражі ОСОБА_37 зберігав зброю, яку надав ОСОБА_21 для вчинення злочину щодо ОСОБА_27, правдиві, а показання свідків ОСОБА_37 та ОСОБА_70, які є близькими ОСОБА_22, про обставини, за яких зброя опинилася в гаражі, не відповідають дійсності.  

Для мобільності пересування учасники банди використовували  автомобілі   "ВАЗ-21099" з номерним знаком  НОМЕР_20,  " Volkswagen Bora "  з номерним знаком НОМЕР_21, а також наданий невстановленими особами обвинуваченим ОСОБА_21 і ОСОБА_22 автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320.

Згідно показань підсудних ОСОБА_24 та ОСОБА_22 на досудовому слідстві, перший раз вони їздили  відстежувати ОСОБА_28 на автомобілі ВАЗ-21099, з номерним знаком НОМЕР_20 , яким керував  ОСОБА_23

Факт того, що саме на цьому автомобілі пересувався ОСОБА_23 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_74 (т. 22 а.с. 294-297)

Автомобіль     " ВАЗ-21099 " з номерним знаком НОМЕР_20  було оглянуто та долучено до кримінальної справи  як речовий доказ. ( т.18 а.с.121)

При цьому слідством встановлено, що обвинувачені приділяли достатньо  уваги питанням конспірації.

Так, користуючись автомобілем   "Mercedes-Benz" ML 320,  вони використовували номерні знаки, які належать іншим автомобілям .

Як вбачається з показань підсудного ОСОБА_22 на досудовому слідстві ( т.14 а.с.32 – протокол допиту підозрюваного від 05.08.2006 року, та т.14 а.с.155 – протокол відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_22О.) ОСОБА_21 спочатку прикрутив на автомобіль     "Mercedes-Benz " ML 320  передній номерний знак, який він, ОСОБА_22  знайшов на вулиці, і коли він ставив його на стоянку заднього номерного знаку на автомобілі не було. Цього номера він не пам’ятає.  

Свідок ОСОБА_75 , який працював охоронцем на стоянці ДПА, підтвердив у суді  свої показання на досудовому слідстві від 05.06.2007 року, про те,  що 01.04.2006 року молодий чоловік поставив на стоянку автомобіль  «Мерседес Бенц МЛ 320» чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_37. Особливих прикмет цього чоловіка він не запам’ятав. (т.5 а.с.90-93)

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_76 при пред’явленні для впізнання осіб по фотографіях  вказав на обвинуваченого ОСОБА_22, як на схожого з  особою, яка поставила на стоянку  автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320. ( т.5 а.с.94-96).

В судовому засіданні  ОСОБА_76 серед підсудних цієї особи  не впізнав за сплином часу.

Згідно показань на досудовому слідстві  свідка   ОСОБА_77 , який працював з червня 2006 охоронцем на  стоянці по вул. Кравченко в м. Києві, якою користуються співробітники ДПА,  в червні 2006 року  напарник звернув його увагу на автомобіль «Мерседес» типу джип, чорного кольору,  який стоїть приблизно три місяці без оплати за стоянку. Приблизно в кінці червня на початку липня 2006 року  в період його чергування  прийшов власник цього автомобіля, пред’явив документи - посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль, заплатив борг, отримав квитанцію  і забрав автомобіль. Зі слів власника, автомобіль на стоянку ставили його друзі.  

 Ніяких записів про цей автомобіль він не робив.   (т.5 а.с. 73-76,77-80).

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_78 від   10.10.2006 р., вбачається, що з лютого 2006 року він як суб’єкт підприємницької діяльності  уклав договір з Державною податковою адміністрацією м. Києва про надання послуг з охорони у нічний час їх автостоянки, яка розташована  за адресою м. Київ, вул. Кравченка, 25.

1 квітня 2006 року на цю автостоянку було поставлено автомобіль   "Mercedes-Benz "  ML  320,  чорного кольору,  на якому  номерний знак НОМЕР_37 був тільки спереду. У  зв’язку з тим, що протягом кількох місяців ніяких  коштів не поступало і сума боргу склала 500 грн., то  він зняв з автомобіля цей номерний знак і поклав його до приміщення охорони для зберігання.

 Саме в цю мить на автостоянку заїхав інший автомобіль   "Mercedes-Benz" чорного кольору, на якому спереду був також номерний знак НОМЕР_37, а задній номер був відсутній. Водій цього автомобіля  пояснив, що другий номерний знак він десь загубив, а до автомобіля   "Mercedes-Benz " ML 320, який стояв на стоянці з таким же номерним знаком,  він   не має ніякого відношення, та  що автомобіль, на якому він заїхав на автостоянку, нібито  належить працівнику СБУ України.

У зв’язку з тим, що по документам цьому автомобілю належали номерні знаки НОМЕР_37, ОСОБА_78 віддав цьому водію  номерний знак, знятий ним з  автомобіля    "Mercedes-Benz " ML 320, а сам з передньої панелі біля сидіння водія переписав в  папку «повідомлення» в свій мобільний телефон номер кузова автомобіля    "Mercedes-Benz " ML 320, який залишився без номерних знаків,  та  переслав цей номер   своєму знайомому в міліції повідомленням з мобільного телефону  для перевірки, чи не значиться даний  автомобіль  в угоні.

Приблизно в кінці червня на початку липня 2006 року свідок дізнався від  охоронця ОСОБА_77, що автомобіль   "Mercedes-Benz " ML 320 було забрано  власником, який  пред’явив йому технічний паспорт, прикріпив номерні знаки та заплатив заборгованість за стоянку.   (т.5 а.с.56-63, 66-72)

 Згідно протоколу огляду даного мобільного телефону встановлено, що у папці "повідомлення" записано номер "НОМЕР_38", який належав  кузову автомобіля "Mercedes-Benz " ML 320 і який було використано при умисному вбивстві  ОСОБА_28, а потім з метою приховання слідів злочину знищено, шляхом підпалу. ( т.5 а.с.64-65)

Показання свідків ОСОБА_78, ОСОБА_75, ОСОБА_77 узгоджуються з показаннями ОСОБА_22 при додатковому допиті його як обвинуваченого від 17.10.2006 року  ( т.14 а.с.154-156), де він повідомляв, що коли прийшов забирати автомобіль зі стоянки, то у нього  виник  конфлікт з персоналом стоянки, які вимагали документи на автомобіль. На той час передній номерний знак на автомобілі був відсутній. Він зателефонував ОСОБА_21, який сказав, що номерні знаки і технічний паспорт на автомобіль знаходяться в багажному відділенні. Прикріпивши  номерні знаки і заплативши за стоянку, він забрав автомобіль і перегнав його в м. Ірпінь.

Виходячи з показань підсудного ОСОБА_22 та зазначених показань свідків,  автомобіль, який він забрав із стоянки  ДПА мав номер кузова "НОМЕР_38". В подальшому цей автомобіль експлуатувався з реєстраційними  номерами  НОМЕР_22.

Також показаннями цих свідків про те, що автомобіль "Mercedes-Benz " ML 320 знаходився на  даній стоянці з 01 квітня 2006 року, спростовуються доводи  підсудного ОСОБА_21 в суді про те, що цей автомобіль був наданий для викрадення ОСОБА_28  в кінці квітня 2006 року.

  Згідно матеріалів  ДАІ   номерні знаки НОМЕР_37 належать автомобілю "Mercedes-Benz" ML 320 G, 1998 року випуску, номер кузову НОМЕР_39, власниками якого є  ОСОБА_79 та ОСОБА_80 При цьому даний автомобіль зареєстрований  у АДРЕСА_11, де мешкає ОСОБА_81 (т.5 а.с.112-118)

Цей автомобіль, згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_80, вони з чоловіком  ОСОБА_79 придбали   у травні 2004 року, і зареєстрували у м. Києві за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_81 У вересні 2005 року у м. Києві, вона, керуючи  вказаним автомобілем потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, під час якої  були пошкоджені номерні знаки. Її чоловік  замовив нові знаки  в якійсь комерційній структурі, а пошкоджені номерні знаки  НОМЕР_37 вони залишили у цій фірмі. У середині січня 2006 року  автомобіль було продано. (т. 5 а.с.120-124)

Згідно матеріалів справи реєстраційні номери НОМЕР_22  належали автомобілю "Mercedes-Benz" ML 320, 2001 року випуску, НОМЕР_40 універсал,  який був у власності ОСОБА_57 з  серпня 2003 року по вересень 2006 року.

Пояснення ОСОБА_23, надані співробітникам правоохоронних органів Російської Федерації 17.10.2006 року про те, що технічний паспорт на автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320 був на ім’я ОСОБА_57, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_57 на досудовому слідстві, (т.5 а.с. 158), згідно яких   в серпні 2003 року вона купила автомобіль  "Mercedes-Benz" ML 320, державний номер НОМЕР_22. В перших числах вересня  у неї було викрадено права водія  та технічний паспорт на автомобіль. Тоді вона отримала дублікати  викрадених документів, а оригінали документів їй згодом повернула якась жінка, яка ніби - то знайшла їх. Оскільки вона користувалась дублікатами, де поділись  при переїздах оригінали, вона не знає. Технічний паспорт, який був втрачений, мав вигляд пластикової картки, а дублікат – у вигляді ламінованого аркушу.   (т.5 а.с.148-157, 158-160, 161-166,167-169,170)

Під час огляду автомобіля " ВАЗ-21099 " з державним  номером НОМЕР_20, яким користувався ОСОБА_23, знайдено два автомобільних номерних знака НОМЕР_23, які згідно інформаційної системи ДДАІ МВС України рахуються за автомобілем   " ВАЗ-2114-110-01 " , власником якого є житель м. Новгород-Сіверський Чернігівської області ОСОБА_82

                                                                                          (т.2 а.с. 121, т.22 а.с.126-128)

      Як вбачається з показань свідка ОСОБА_83 в суді і оголошених в судовому засіданні показань свідка  ОСОБА_82 на досудовому слідстві,  вказані номери були  зняті з їх  автомобіля в ніч з 3 на 4 липня 2006 року, коли автомобіль стояв  біля  будинку АДРЕСА_16 З цього приводу свідок відразу  звернувся до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області. ( т. 5 а.с. 177-232, т.22 а.с. 129-130)

Наведене свідчить про те, що в розпорядженні  учасників банди були заздалегідь заготовлені державні номерні знаки, які належали іншим автомобілям, для можливого використання їх під час вчинення злочинів.  

Для зв’язку  між собою учасники банди користувались мобільними телефонами. Виходячи з  показань підсудного ОСОБА_21 на досудовому слідстві для забезпечення учасників банди зв’язком він  придбав чотири нові мобільних телефони   "Siemens А-70"  та стартові пакети до них, два з яких передав ОСОБА_22, один залишив собі, а четвертий передав ОСОБА_33  Згідно показань підсудного ОСОБА_22 ці телефони він викинув після вчинення злочину відносно ОСОБА_28

 За  вказівкою ОСОБА_21  ОСОБА_25, коли переховувався від слідства після вчинення злочину щодо ОСОБА_28,  придбав  у м. Полтава новий телефон  для зв’язку з ОСОБА_21

Під час затримання ОСОБА_25 та проведення його особистого обшуку  у нього  були вилучені  нові мобільні телефони    "Nokia" та   "Sony Ericsson". ( т.18 а.с. 21)

Під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 було вилучено три мобільних телефони   "Siemens А-70", один мобільний  телефон "Sonу Erіcsson k 750 i",  три стартових  пакети для мобільного зв’язку компанії "Jeans" та один  "Діджуйс".  (т.20 а.с.6-9)

Факт придбання цих телефонів та стартових пакетів підтверджується даними  протоколу вилучення 7 серпня 2006 року трьох упаковок з - під них у сховищі, розташованому у лісосмузі навпроти будинків АДРЕСА_15, куди їх разом із вогнепальною зброєю за вказівкою ОСОБА_22 сховав ОСОБА_31 ( т.17 а.с.83-84, 87)

Припущення свідка ОСОБА_84 в суді  про те, що ці коробки могли бути викрадені працівниками міліції під час обшуку їх житла, а потім підкинуті, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_31, згідно яких, закопуючи сумку,  він її дещо відкривав, поправляв її вміст, і бачив там упаковку з-під  телефону.

Крім цього, сам ОСОБА_22 мав при собі два мобільних телефони   "Nokia", телефон   "Samsung", а також   "Motorola", які у нього були  вилученні під час його затримання. (т.15 а.с.57-58, 60-62)

Разом із зброєю під час відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_31  були вилучені маски-шапки, які підсудні придбали  з метою використання їх при вчиненні злочинів, щоб потерпілі не могли їх впізнати.

Згідно висновків медико-біологічних експертиз №12-402 від 24 листопада 2006 року та №12-486 від 11 грудня 2006 року   на двох масках-шапках виявлено піт при серологічному дослідженні якого встановлені антигени А, В і Н ізосерологічної системи АВО, походження яких можливе за рахунок суміші поту осіб, організму яких вони властиві  в різному сполученні, у тому числі ОСОБА_22, ОСОБА_24 та ОСОБА_21  при обов’язковій присутності антигену Н.

(т.28 а.с 71-75, 127-128)

Виявлені 2 автомати системи "АКСУ-74-У", 2 пістолети системи "ПБ", 12 пістолетів системи "ПМ", 6 магазинів до автоматів,  24 магазини до пістолетів системи "ПМ", 137 патронів калібру 5,45 мм., 396 патронів калібру 9 мм, 4 пристрою для безшумної та безпламеневої стрілянини (глушники) з двома запасними елементами, а також два чохла до автоматів "АКСУ-74-У", 11 протирок  до пістолетів, 3 пенали, 2 маски-шапки, 3 стартових пакети для телефонів, 3 коробки від мобільних телефонів   "Siemens А 70", три марлевих тампона з  нітрит-іонами, н омерні знаки НОМЕР_20, два мобільних телефонни   "Nokia", телефон   "Samsung", а також   "Motorola", вилучені у ОСОБА_22,  телефони    "Nokia" та   "Sonу Ericsson", вилучені у ОСОБА_25  визнані  речовими доказами.       (т. 14 а.с. 196-199,   т.15 а.с. 63,   т.17 а.с. 87-90)

    Факт скоєння обвинуваченими умисного вбивства працівника міліції ОСОБА_28 та відкритого заволодіння його особистими речами підтверджується, як показаннями самих обвинувачених, так і показаннями  свідків, протоколами слідчих дій та висновками судових експертиз.

           Під час відтворення обстановки і обставин події   ОСОБА_22, ОСОБА_21 і ОСОБА_24 підтвердили свої показання на досудовому слідстві  про те, що  підсудний ОСОБА_23 вчинив кілька пострілів у потерпілого з вогнепальної зброї,  і показали  сам механізм вчинення цього злочину.   (т.16 а.с. 31-49, т.19 а.с.106-110)

Крім того, ОСОБА_22 показав  місця, де були викинуті ним частини телефону "Vertu", який належав ОСОБА_28, в яких по вул. Новооскольській у м. Ірпіні була знайдена кришка від цього мобільного телефону, а на подвір’ї будинку № 2 по цій же вулиці і сам телефон. Він же вказав місце біля озера "Стеколка", де він кинув у воду пістолет системи  "ПМ", з якого ОСОБА_23 робив постріли у ОСОБА_28  (т.14 а.с. 36-78)

Як вбачається з показань представника потерпілого ОСОБА_28 , його брат був працівником міліції і займав посаду начальника відділу оперативно-зонального контролю ГУБОЗ МВС України, на яку був переведений у травні 2006 року з посади заступника начальника УБОЗ УМВС Донецької області. Брат  підтримував дружні стосунки з ОСОБА_85, ОСОБА_86, а також колегами по роботі ОСОБА_87 та ОСОБА_33

ОСОБА_28 також показав, що від працівників служби безпеки " Укрбізнесбанку " йому відомо , що у брата в зв’язку з виконанням ним своїх службових обов’язків був конфлікт із ОСОБА_44, який керував  фінансовими  групами при декількох банках і в теперішній час є народним депутатом України.  Коли він запитав про це брата, то той нічого не пояснив, лише  підтвердив, що знайомий з ОСОБА_44.

26 липня 2006 року брат повинен був о  21 год. 20 хв.  відлітати   літаком із м. Києва до м. Донецька, де  просив зустріти його в аеропорту. Як депутат  Макіївської міської ОСОБА_28 він  хотів бути присутнім на черговій сесії, яка планувалась на 27-28 липня 2006 року. Однак в той вечір брат в м. Донецьк не прилетів,  його мобільний телефон був вимкнутий.   (т. 3 а.с. 3-4, 5-7, 20-25)

Свідок ОСОБА_88 , дружина загиблого, на досудовому слідстві показала, що останній раз вона розмовляла з чоловіком  по мобільному телефону у вечірній час 26 липня 2006 року. Тоді він повідомив, що їде з кимось на зустріч, а вдома буде ранком. Зустріти чоловіка повинен був його рідний  брат ОСОБА_28  Їй відомо, що у чоловіка було два мобільних телефони за номерами  НОМЕР_50   та  НОМЕР_51.   (т. 3 а.с. 26-29, 30-33, 72-75)

Факт того, що потерпілий ОСОБА_28 мав намір 26 липня 2006 року вилітати літаком у м. Донецьк, підтвердила суду свідок ОСОБА_89, яка  працюючи агентом з продажу авіаквитків компанії "Донбасаеро" у той самий день за замовленням потерпілого бронювала йому квитки на літак на останній рейс о 21 годині 20 хвилин. Однак заброньований квиток ОСОБА_28 не викупив, а пізніше із засобів масової інформації вона довідалась, що його вбили. (т. 4 а.с. 2-4)

Показання підсудного ОСОБА_21 про час і місце   викрадення  ОСОБА_28 та  використаний для цього привід підтверджується показаннями свідків ОСОБА_90 і ОСОБА_91, які  26 липня 2006 року   протягом дня були разом з ОСОБА_28 Згідно їх показань приблизно о 17 год. ОСОБА_28 зустрічався в ресторані «Егоїст» з ОСОБА_46

Згідно показань свідка ОСОБА_91, ОСОБА_28 приблизно о 19 годин 10  хвилин  повернувся  на територію об’єкту МВС України, який розташований у м. Києві, по вул. Вишгородській, 85 "а", а  близько 20 години, розмовляючи по мобільному телефону, вийшов з території об’єкту МВС України,  він збирався летіти літаком у м. Донецьк. (т.44 а.с.117-121)

Свідок ОСОБА_90 показав, що 26 липня 2006 року незадовго до викрадення ОСОБА_28 він разом з ним на автомобілі   "Мерседес Бенц" CLS 500   приїхали до об’єкту МВС України, звідки той збирався їхати в аеропорт м. Бориспіль. Поки вони їхали в автомобілі до цього об’єкту, ОСОБА_28 кілька разів розмовляв по телефону з ОСОБА_33, який просив його подивитися  якісь документи на землю і обіцяв, що ті особи  відвезуть його в аеропорт.

Знаходячись на території об’єкта,  він бачив, як ОСОБА_28 пішов до контрольно-пропускного пункту, повідомивши свідка про те,  що за ним приїхали,  привезли документи на землю і що  він вже їде. (т.44 а.с.121-124).

При затриманні у ОСОБА_22 був вилучений договір  № 6072501 від 26 липня 2006 року, який він склав з ООО "ТОПТУР" з метою відпочинку у Турцїі. В ході огляду цього договору, а саме додатку до нього №3, на зворотній сторінці мається запис  "НОМЕР_52", що відповідає номеру мобільного телефонну ОСОБА_28, що підтверджує показання підсудного  ОСОБА_22 про прийняття ними остаточного рішення стосовно викрадення працівника міліції ОСОБА_28 саме 26 липня 2006 року, після того, як  ОСОБА_21 зателефонував  комусь, і той, кому він телефонував дав номер мобільного телефону ОСОБА_28, який він, ОСОБА_22, тут же записав на договорі.

 ( т. 27 а.с. 69-73, а.с. 120-122)

Пояснення та показання підсудних щодо обставин вчинення злочину щодо ОСОБА_28 та знищення автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 узгоджуються з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

У ході відтворення обстановки та обставин події 19.08.2006 року ОСОБА_25 показав весь механізм скоєного ним злочину, а також показав місце приховування трупу ОСОБА_28 та місце знищення  автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320.

Так, на вказаному  ОСОБА_25  місці  біля узлісся, розташованого біля краю ґрунтової дороги у 1-2 км. від автотраси "Київ - Ковель" між смт. Бучи та смт. Бородянка, поблизу смт. Ворзель на глибині 0,5 м. виявлено труп  ОСОБА_28, на руках якого були наручники. На передній поверхні штанини брюк вбачається розрив тканини. На лівому передпліччі одягнений годинник з металу білого кольору. В кишенях брюк виявлено 1705 грн., посвідчення співробітника міліції на і’мя ОСОБА_28 та дві картки системи "Мастер карт" і "Віза". (т. 18 а.с.29-31, 32-56)

Згідно висновку судово-медичної експертизи №312/3290 від 03 листопада 2006 року, при дослідженні трупа ОСОБА_28 виявлено:

- два наскрізних вогнепальних  кулевих проникаючих поранення грудної клітини (вхідні рани на передній поверхні грудної клітини в проекції 7 – 8 міжреберній зліва) з рановими каналами направленими з переду назад дещо зверху вниз (а один канал – ще і  дещо зліва направо)  пошкоджуючими тканину легені, діафрагму. Вихідні рани розташовані на задній поверхні грудної клітини зліва на  рівні 11 – 12 ребер,

     - наскрізне  вогнепальне  кульове поранення живота (вхідна рана в області мечовидного відростка грудини лівіше серединної лінії) з рановим каналом, направленим зпереду назад, зверху вниз і зліва направо, пошкоджуючим печінку. Вихідна рана розташована в поясничній області справа,

-   сліпе    вогнепальне кульове проникаюче  поранення живота (вхідна рана в проекції лівої реберної дуги) з рановим каналом направленим з переду назад зліва направо зверху вниз,  пошкоджуючим шлунок, черевну аорту та 1-ий поясничний  хребець. В кінці ранового каналу (під  шкірою поясничної області з права по навколо хребетній   лінії)  виявлена куля в оболонці із жовтого металу,

- сліпе  вогнепальне  кульове проникаюче поранення живота (вхідна рана в проекції лівої реберної дуги) з рановим каналом направленим з переду назад зверху вниз  дещо зліва направо,  пошкоджуючим брижейку тонкої кишки, 3-ій та 4-ий поясничні  хребці. В кінці раневого каналу (під  шкірою на  межі поясничної і правої  сідничної області)  виявлена куля в оболонці із металу жовтого  кольору,

- сліпе  вогнепальне кульове поранення лівого стегна (вхідна рана на передньозовнішній поверхні нижньої треті стегна) з раневим каналом направленим з переду назад  дещо зліва направо, практично горизонтально та  пошкоджуючим  стегнову кістку ( відкритий вогнепальний перелом). В кінці раневого каналу (в кістно-мізковому каналі кістки)  виявлена деформована куля в оболонці із жовтого металу,

 - наскрізне вогнепальне кульове проникаюче поранення голови (вхідний отвір  в лобній області зправа) з раневим каналом, направленим з переду назад  дещо знизу вверх та дещо з права наліво,  пошкоджуючим кістки черепа і головний мозок. Раневий канал закінчується вхідним отвором в темінній області по середній лінії.  

Перераховані ушкодження  виникли від дій вогнепальних снарядів (куль) при 7-ми  пострілах із вогнепальної зброї. Достовірно  зробити висновок про взаємне розташування потерпілого та стрілявшого (стрілявших) не  надається можливим, однак під час пострілів потерпілий був обернений передньою поверхнею тіла до ствола  зброї. Направлення  пострілів  відповідає направленню раневих каналів в тілі.

Два наскрізних вогнепальних  кулевих проникаючих поранення грудної клітини, одне наскрізне та два сліпих вогнепальних  кульових поранення живота, а також сліпе  вогнепальне кульове поранення лівого стегна мають ознаки прижиттєвих і знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті та мають ознаки  тяжких тілесних  пошкоджень по критерію  небезпечних для життя. Всі ці пошкодження могли бути спричинені за  декілька  хвилин (не більше 40) до настання смерті.  Однак в найближчі кілька хвилин після їх спричинення, можливість  вчинення потерпілим  будь-яких самостійних цілеспрямованих дій (пересуватися, наносити пошкодження, кричати і т.п.) не виключається.

Зробити висновок про прижиттєвість  наскрізного вогнепального кульового проникаючого поранення голови не надається можливим із-за виражених гнилісних змін трупа.

Смерть ОСОБА_28 наступила від множинних вогнепальних кульових проникаючих поранень грудної клітини та живота з  пошкодженням аорти, печінки, лівого  легеня,  шлунку і брижейки тонкої кишки.

Враховуючи вираженість гнилісних  змін трупа, а також дані про місце його  виявлення, смерть ОСОБА_28 могла настати приблизно за  2 - 4  тижні до виявлення його трупа.  (т.28 а.с.9-11)

За даними висновку додаткової судово-медичної експертизи №370/3290 від 9 листопада 2006 року між множинними (три наскрізних та два сліпих) проникаючими пораненнями грудної клітини, живота  та настанням смерті ОСОБА_28  вбачається прямий причинний зв’язок. Пошкодження такого об’єму та характеру  завжди  супроводжуються крововтратою та тяжким шоком. Можливо невідкладне надання медичної допомоги (термінова операція в найближчі хвилини після спричинення  пошкоджень) могло  запобігти настанню смерті. (т.28 а.с.37-38)

Висновком медико - криміналістичної експертизи № 243-МК від 20 жовтня 2006 року встановлено, що зліва по передній поверхні сорочки трупа ОСОБА_28 маються 5 вхідних вогнепальних кульових пошкоджень, що умовно співпадають з ранами на тілі потерпілого. На спинці сорочки мається 3 вогнепальних вихідних пошкодження, що співпадають з ранами на спині потерпілого. Зліва на передній поверхні брюк в середній третині,  розташоване одне вогнепальне вхідне пошкодження.

Вказані пошкодження за характером, кількістю переважно відповідають за локалізацією ранам на тілі ОСОБА_28 і спричинені з близької відстані пострілами кулями діаметром біля 9 мм. (т.27 а. с.104-109)

21 серпня 2006 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_28 були виявлені три предмети схожі на кулі, які згідно протоколу виїмки вилучені і оглянуті.   (т. 18 а.с. 60, 68-69, 70)

Відповідно висновків балістичних експертиз № 174 від 30 вересня 2006 року та №18 від 10 лютого 2007 року з наданих на дослідження трьох предметів схожих на кулі, два є частинами (стріляними кулями) патронів калібру 9 мм. до пістолету конструкції "Макарова", які виготовлені заводським способом. Один предмет є частиною (оболонкою стріляної кулі) патрону калібру 9 мм. до пістолету конструкції "Макарова", яка виготовлена заводським способом. З а слідами на двох кулях та оболонці кулі, можливе встановлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї з якої вони відстріляні. Однак вони  відстріляні не з вилучених  по даній справі   пістолетів системи "ПБ" НОМЕР_17, НОМЕР_16 та системи " ПМ "  з номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_15, НОМЕР_14, НОМЕР_11, НОМЕР_10, НОМЕР_13, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_4, а з іншої зброї. Д ві кулі та оболонка кулі, вилучені при розтині трупу ОСОБА_28 відстріляні з одного екземпляру зброї. (т. 25 а.с. 200, т. 27 а.с. 124-127)

Таким чином наведені висновки експертиз підтверджують показання підсудного ОСОБА_22 про те, що тілесні ушкодження потерпілому були спричинені  з пістолету «ПМ».

Одяг ОСОБА_28 з вогнепальними пошкодженнями, службове посвідчення працівника міліції НОМЕР_53 у шкіряному чохлі, наручники, дві кулі та оболонка від неї, а також наручники  додатково оглянуті та долучені до кримінальної справи  як речові докази.

                                                                   (т.18 а.с. 64- 66, 70-71,76-78, 90-91)

Твердження підсудних про те, що вони бачили у потерпілого лише поранення в ногу, спростовується їх показаннями на досудовому слідстві про те, що потерпілий за вказаними ними обставинами також отримав вогнепальні поранення живота, а також наведеними висновками експертиз.

        Доводи підсудного ОСОБА_23 про те, що він в день нападу на потерпілого за кермом автомобіля    "Mercedes-Benz" ML їхав вперше, при чому в якості таксиста, до цього в спробах викрадення потерпілого на цьому автомобілі участі не приймав, повністю спростовуються наведеними у вироку показаннями  підсудних ОСОБА_22 і ОСОБА_24, згідно яких вони втрьох кілька раз виїжджали на цьому автомобілі для вчинення злочину щодо ОСОБА_28, стежили за ним, але викрасти не змогли з незалежних від їх волі причин.  Те,   що за кермом автомобіля    "Mercedes-Benz" ML, який був наданий  невстановленими особами учасникам банди для використання у своїй злочинній діяльності, їздив ОСОБА_23 підтверджується показаннями  свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_92, які бачили ОСОБА_23 в липні 2006 року на цьому автомобілі.

Доводи підсудного ОСОБА_23 про  його непричетність до вбивства ОСОБА_28,  спростовуються показаннями інших підсудних про те, що з вогнепальної зброї  в потерпілого стріляв ОСОБА_23, та його власними поясненнями у явці з повинною, де він зазначав, що саме він здійснив постріли  в потерпілого, від яких той помер.

Крім того, на причетність ОСОБА_23 до вчинення злочину, вказує його послідуюча поведінка, про яку повідомили свідки.

Так, свідок ОСОБА_74 повідомила, що востаннє бачила ОСОБА_23 приблизно в серпні 2006 року. Він скаржився, що не має де жити і вона дозволила пожити у себе. У зв'язку з чим ОСОБА_23 не міг проживати в квартирі, яку винаймав з братом, не говорив. Прожив у свідка 2 дні і поїхав. Куди від'їжджає не говорив також. Протягом цього часу він уникав спілкування з третіми особами і намагався не виходити на вулицю.

Таким чином підтверджено, що ОСОБА_23 після нападу на ОСОБА_28 переховувався, оскільки мав безпосереднє відношення до вчинення злочину.

Свідок ОСОБА_93, який навчався разом з ОСОБА_23 і підтримував з ним дружні відносини, показав, що з 31.07.2006 р. по 07.08.2006 р. вони з ОСОБА_23 проживали в одній кімнаті, при цьому ОСОБА_23 уникав виходити на вулицю. Використовував для спілкування телефон свідка, а своїм користувався тільки як записною книжкою. В телефонних розмовах говорив натяками. Просив зібрати його речі, оскільки він не може піти до себе в кімнату. Пояснював це проблемами, які не пов'язані з бійкою в нічному клубі "Заїр". Підтвердив правдивість протоколу допиту його як свідка, в тому числі і в частині значного покращення матеріального становища ОСОБА_23 у вказаний період (т. 22 а.с. 145-149).

 Тобто, підтверджується, що ОСОБА_23 після нападу на ОСОБА_28 мав у розпорядженні більшу ніж звичайно кількість грошей і вживав заходів, щоб приховати від сторонніх місце свого перебування.

Згідно показань свідка ОСОБА_65  у в серпні 2006 року в особистій бесіді ОСОБА_23 повідомив, що має проблеми з міліцією і його можуть притягти до відповідальності. ОСОБА_23 орендував квартиру в м. Ірпені. При цьому, не повідомляючи причину, кілька днів в серпні 2006 року прожив у нього. 27.08.2006, під час перебування в нічному клубі «Заїр», ОСОБА_23 попросив стерти його номер із записної книжки телефону. Також говорив, що вони не будуть спілкуватися в подальшому. Не повідомив куди збирається поїхати. (т.22 а.с.76-70, т.44 а.с. 94-99)

Доводи підсудного ОСОБА_22 про те, що в бардачок, де лежав пістолет «ПМ»,  він поклав пістолет «ПМР», і ОСОБА_23 випадково переплутав пістолети, та доводи решти  підсудних про те,  що ОСОБА_23, при здійсненні пострілів у ОСОБА_28, вийшов за межі  існуючої між ними домовленості щодо викрадення потерпілого,  суд вважає надуманими з метою уникнення відповідальності  за скоєне.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що умислом підсудних охоплювалось вбивство ОСОБА_28, а не лише його викрадення, як на  цьому вони наполягають. Про направленість умислу свідчать такі дані.

Згідно наведених у вироку  показань підсудних ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_24, підсудний ОСОБА_23 стріляв до затворної затримки, тобто доки не закінчились патрони, а тому він не міг не бачити і не розуміти, що стріляє з вогнепальної зброї. За своїми характеристиками пістолет "ПМ" не відноситься до автоматичної зброї, і призначений для  здійснення поодиноких пострілів. Тому здійснення ряду неконтрольованих  пострілів в результаті поштовху, як про це вказав ОСОБА_23 у явці з повинною, з такої зброї виключається. Знаходячись в безпосередній близькості  з потерпілим, після ряду пострілів, підсудні  ОСОБА_21, ОСОБА_22., ОСОБА_23 і  ОСОБА_24 не могли не бачити в якому стані знаходиться потерпілий.

Виходячи з автомобіля, ОСОБА_21 наказав ОСОБА_24 міцно тримати ОСОБА_28, і не дати йому можливості втекти. Вже пораненому ОСОБА_28 ОСОБА_24, згідно його показань, одягав наручники, а ОСОБА_22 поклав його обличчям донизу, та розташувався над ним так, що він не міг рухатись, позбавивши потерпілого можливості зберегти життя.

Підсудні ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24 і ОСОБА_23, які мають  спеціальну військову підготовку згідно здобутої освіти та професійної діяльності, не могли не усвідомлювати, що потерпілому спричинені вогнепальні поранення у життєво- важливі органи  - живіт та грудну клітину, проте вони жодних дій, направлених на збереження його життя не здійснили.

Наведене свідчить, що саме настання смерті потерпілого охоплювалось їх умислом.

У явці з повинною ОСОБА_23 вказав, що ОСОБА_21 попередив всіх учасників нападу  що "потерпілий не повинен втікти, інакше всім кінець". Це розуміли всі учасники нападу, як видно з їх показань.

Так, ОСОБА_21 був  знайомий з ОСОБА_28, їх познайомив ОСОБА_33, який знав, що 26.07.2006 року  в другій половині дня ОСОБА_21  шукав з  ОСОБА_28 зустрічі.

За таких обставин, залишення потерпілого живим після викрадення тягнуло б за собою  безумовне викриття підсудних у вчиненні викрадення потерпілого.

      З протоколів відтворення обстановки і обставин подій з підсудними, вбачається, що час руху аналогічного автомобіля  від ЗКП МВС України до місця, де ОСОБА_22 залишив автомобіль з ОСОБА_28, становить приблизно 1 год. 20 хв.

За висновками судово - медичних експертиз, вогнепальні тілесні пошкодження потерпілому  могли бути спричинені за  декілька  хвилин (не більше 40) до настання смерті. Пошкодження такого об'єму та характеру, які були у ОСОБА_28,  завжди  супроводжуються крововтратою та тяжким шоком. Можливо невідкладне надання медичної допомоги (термінова операція в найближчі хвилини після спричинення  ушкоджень) могло  запобігти настанню смерті.

Весь цей час потерпілий  знаходився у безпомічному стані в наручниках, при цьому жоден із учасників викрадення не замислювався про його стан здоров'я  та необхідність надання йому медичної допомоги.

Згідно показань ОСОБА_21 в суді, він не повідомляв замовника про те, що ОСОБА_28  був поранений  і ніяких вказівок від замовника в зв'язку зі зміною обставин, не отримував.  

Така поведінка підсудних  ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 і  ОСОБА_24 свідчить про те, що заподіяння смерті потерпілого охоплювалось їх умислом.

Такий висновок суду ґрунтується також на показаннях підсудного ОСОБА_25 на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_21 заздалегідь (приблизно за 10 днів) домовився з ним про захоронення трупу  людини, яку хтось повин був убити.

Як вказав у явці з повинною  ОСОБА_23, коли  вони привезли потерпілого до лісу, і з ОСОБА_24 вийшли з автомобіля, потерпілий  був уже мертвий, ОСОБА_22 сам повіз труп далі. Згідно показань ОСОБА_23 і ОСОБА_24   поранення в голову у потерпілого на той час ще не було.        

Направляючись до місця, куди повезли ОСОБА_28, ОСОБА_21 постійно був на зв'язку з ОСОБА_22, уточнював місце його перебування. За показаннями ОСОБА_22, він проїхав дещо в інше місце, ніж було наперед домовлено з ОСОБА_21, і залишив  автомобіль лише тоді, коли був у полі зору ОСОБА_21.

 Отже, інших осіб, які зацікавлені в смерті ОСОБА_28, в  проміжок часу від того, як ОСОБА_22 залишив автомобіль з  ОСОБА_28 до того, як ОСОБА_21 його оглянув, на місці події не було.  

Саме через те, що ОСОБА_22 був близько знайомий із ОСОБА_25, тому під'їжджаючи до автомобіля, ОСОБА_21 наказав ОСОБА_25 лягти, щоб вони не побачили один одного.

Наведене виключає можливість вбивства ОСОБА_28 третіми особами, як на  цьому наполягають захисники підсудних.

Згідно показань ОСОБА_25 на досудовому слідстві до автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320, в якому знаходився потерпілий, ОСОБА_21 спершу підійшов сам, оглянув його, після чого насказав ОСОБА_25 виконувати раніше поставлене завдання.  Ніяких звуків, схожих на постріл, коли ОСОБА_21 знаходився біля автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320, він   не чув, а коли підійшов до автомобіля, побачив  у потерпілого поранення на голові.

Виходячи з наведених показань підсудних, суд вважає, що саме ОСОБА_22 здійснив контрольний постріл в голову потерпілого, і, з урахуванням висновку експертизи про час, протягом якого потерпілий міг жити після вогнепальних поранень в живіт та груди, і  того, що підсудні після причинення ОСОБА_28 вогнепальних поранень знаходились в дорозі  приблизно 1 год. 20 хв., потерпілий на той час уже був мертвий.

   Тому суд вважає  доводи підсудного ОСОБА_22 про те, що він залишив  ОСОБА_28 живим, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, і надуманими з метою применшити ступінь своєї вини.  

Висновок спеціаліста ОСОБА_94 №551 від 14.10.2009 року (т.42 а.с. 56-60)  про те, що за послідовністю першим було спричинене вогнепальне поранення в голову потерпілому,  а після нього інші постріли, суперечить  наявним у справі доказам, жоден із підсудних про такий перебіг подій не заявляв.  Цей висновок також спростовується поясненнями в суді експерта ОСОБА_95, який підтвердив висновок  судово - медичної експертизи № 312/3290 від 03 листопада 2006 року,  та даними висновку комплексної судово - медичної експертизи № 171 від 06.09.2010 року ( т.42 а.с.28- 43) , проведеної в суді, яка підтвердила правильність цього висновку,  згідно якого смерть ОСОБА_28 настала від множинних вогнепальних кульових проникаючих поранень грудної клітини та живота.

Відсутність  у підсудних будь - яких суперечок чи претензій  один до одного щодо їх конкретних дій під час вчинення  ними нападу, свідчить про те, що вони  загалом виконали всі необхідні дії згідно замовлення, кінцевий результат замовлення учасниками групи був досягнений,  за що вони  і отримали винагороду в повному об'ємі.

Крім того, як вбачається з показань  ОСОБА_21 в суді, замовник після викрадення ОСОБА_28 більше не виходив з ним на зв'язок, ніяких претензій щодо неналежного виконання замовлення чи вимог про повернення  грошової винагороди  не висував.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність попередньої змови між учасниками банди про вбивство потерпілого, на що вказує характер застосованого насильства, знаряддя злочину, узгодженість їх дій при спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому і послідуюча поведінка співучасників, вчинення цього злочину з корисливого мотиву і на замовлення.

Судом перевірені доводи підсудних про те,  що вчинений ними злочин щодо ОСОБА_28 не пов’язаний з його службовою діяльністю, і вони не знали про те, що потерпілий є працівником міліції. З цього приводу допитано ряд свідків, які в різні періоди життя працювали разом з ним.

Так, свідок ОСОБА_87  показав суду, що знає ОСОБА_28 по спільній роботі  з 2000 року.  ОСОБА_28 працював  начальником відділу по боротьбі з ОЗГ на пріоритетних напрямках економіки-заступником начальника УБОЗ УМВС України в Донецькій області.  З травня 2002 року  ОСОБА_28 був його безпосереднім керівником. Під керівництвом ОСОБА_28 було проведено ряд оперативно-розшукових заходів, які були направлені на припинення незаконної діяльності конвертаційних центрів, пов'язаних з банками. Влітку 2005 року вони почали займатися конвертаційним  центром, який діяв при банку  "Перспектива".

Однак не зважаючи на те що, результати роботи на очолюваних напрямках роботи, на його думку, були позитивними, 26 грудня 2005 року начальником УВС МВС України у Донецькій області ОСОБА_96 свідку та ОСОБА_28 було оголошено по суровій догані. Відразу ж після цього ОСОБА_28 запропонував ОСОБА_87 разом з ним перевестись на роботу у МВС України, заявивши, що їм не дадуть спокійно працювати у м. Донецьку. Свідку не відомо з ким ОСОБА_28 вирішував це питання, однак незабаром ОСОБА_28 запропонували посаду начальника відділу оперативного супроводження матеріалів, узятих на контроль управління аналізу та аналітично-зонального контролю ГУБОЗ МВС України, а йому посаду його заступника.

Працюючи в МВС України, вони займалися такою ж роботою, що і в Донецьку. Так під їх керівництвом була викрита організовано-злочинна група, яка займалась конвертацією коштів через "Южкомбанк". ОСОБА_28 була порушена одна кримінальна справа, але в кінці травня 2006 року постанова про порушення кримінальної справи була скасована Печерським районним судом м. Києва.

На новій посаді у ОСОБА_28 склались конфліктні стосунки з ОСОБА_98, який, як  вважав ОСОБА_28, заважає йому працювати , після чого групу пере підпорядкували  під керівництво заступника міністра  ОСОБА_5.

Займаючи, вищевказану посаду, ОСОБА_28 залишався депутатом Макіївської міської ради Донецької області і часто їздив у Донецьк.

26 липня 2006 року о 18 годині 30 хвилин йому зателефонував ОСОБА_28, який повідомив, що через деякий  час він збирається летіти у місто Донецьк, де вони домовилися зустрітися, але наступного дня його мобільний  телефон був вимкнений. Від заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_59 він дізнався що ОСОБА_28 не доїхав до аеропорту і десь зник, в зв'язку з чим ОСОБА_59 попросив зателефонувати ОСОБА_33, з яким ОСОБА_28 підтримував дружні стосунки та з'ясувати у нього про можливе місце знаходження останнього. Від ОСОБА_33 він дізнався, що 26 липня 2006 року  ОСОБА_28 мав зустрічатися з  ОСОБА_21  (т.4 а.с.6-9)

Свідок ОСОБА_99  на досудовому слідстві  показав, що з ОСОБА_28 він був знайомий з 1998 року, коли він перейшов на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС УБОЗ в Донецькій області. При цьому свідок дав ОСОБА_28  позитивну характеристику, як керівнику, так і людині. Він також розповів, що ОСОБА_28 підтримував дружні стосунки з співробітником УБОЗ УМВС України в Донецькій області  ОСОБА_87 та ОСОБА_33, якого в подальшому було переведено в апарат МВС України.

У грудні 2005 року ОСОБА_28 та ОСОБА_87 начальником УВС МВС України у Донецькій області ОСОБА_96 були оголошені суворі догани. Після цього вони відразу ж перевелись на роботу в МВС України.

У червні 2006 року  ОСОБА_28 запропонував свідку увійти у групу співробітників міліції, які займалися проведенням оперативно-розшукових заходів по документуванню конвертаційних центрів, на що він дав згоду.  Фактично ця група почала працювати лише в липні 2006 року. Була заведена оперативно-розшукова справа щодо діяльності конвертаційного центру, який здійснював свою діяльність на території Донецької та Луганської області.

У своїй діяльності група підпорядковувалась в цьому напрямку заступнику міністра МВС України ОСОБА_5  (т. 4 а.с.10-12)

    Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_101 , разом з ОСОБА_28 він працював   в УБОЗ Донецької обл. з 1993 року по 2005 рік. ОСОБА_28, крім нього, мав дружні стосунки з працівниками міліції ОСОБА_87, ОСОБА_99, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_33, а також з ОСОБА_46, який працював керівником якогось  банку. Зі слів ОСОБА_28 на роботу в МВС України його запросив керівник УБОЗ МВС України ОСОБА_98, оскільки  у нього погіршилися стосунки з начальником УВС МВС України у Донецькій області ОСОБА_96  ОСОБА_28 розповів йому, що в МВС України він буде очолювати підрозділ, який буде займатися конвертаційними центрами по всій Україні. ( т.4 а.с.13-14)

Згідно наказу начальника  Управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_96 №1250 від 26 грудня 2005 року сурова догана ОСОБА_28 та ОСОБА_87 була оголошена за незадовільну організацію роботи щодо боротьби з організованими злочинними угрупуваннями у сфері економіки, насамперед у паливно-енергетичному комплексі та вугільній галузі, зі  злочинами, пов'язаними з відмиванням коштів організованими злочинними групами, незаконним видобутком корисних копалин. (т. 4 а.с.118-121)

Згідно наказу Міністра Внутрішніх справ  ОСОБА_104 №82 о/с від 20 лютого 2006 року полковника міліції ОСОБА_28 було звільнено з посади заступника начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області-начальника відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями у сфері економіки та призначено начальником відділу оперативного супроводження матеріалів, взятих на контроль управління аналізу та оперативно-аналітичного контролю ГУБОЗ МВС України. (т. 4 а.с.84)  та за  наказом начальника  Управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_96 №51 о/с  від 22 лютого 2006 року полковника міліції ОСОБА_28 було направлено у відрядження для подальшого проходження служби у розпорядження ГУБОЗ МВС України. (т.4 а.с.122)

Розпорядженням Міністра Внутрішніх справ № 526 від 23.06.2006 року  створено групу з числа досвідчених працівників служби БОЗ та Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України для документування, аналізу, попередження та розкриття злочинів економічного спрямування до складу якої були включені: начальник відділу ГУБОЗ МВС України полковник міліції ОСОБА_28, заступник начальника відділу ГУБОЗ МВС України підполковник міліції ОСОБА_87, старші оперуповноважені в ОВС УБОЗ УМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_105, ОСОБА_99, капітан міліції ОСОБА_106, капітан міліції ОСОБА_28     Старшим групи було призначено полковника міліції ОСОБА_28

                                                                                                  (т. 4 а.с.85)

Згідно показань свідка  ОСОБА_96 в суді і на досудовому слідстві, які він підтвердив у суді,  працюючи на посаді начальника  Управління МВС України в Донецькій області він мав певні претензії до діяльності  начальника ГУБОЗ МВС України в Донецькій області полковника міліції ОСОБА_28, якому згідно розподілу обов'язків було доручено організація боротьби з організованими злочинними угрупуваннями у паливно-енергетичному комплексі та вугільній галузі, із  злочинами, пов'язаними з відмиванням коштів організованими злочинними групами, незаконним видобутком корисних копалин. На координаційній нараді при прокурору Донецькій області цей напрямок роботи також піддався критиці. Все це було підставою для оголошення ОСОБА_28 та його заступнику ОСОБА_87 доган. Проте, як зазначив ОСОБА_96, ОСОБА_28 мав як догану, так і заохочення, і оголошення йому догани є звичайним робочим моментом  і не свідчить про якусь його незаконну діяльність на займаній посаді.

                                                                                   (т. 3 а.с.210-213)

Як показав у суді свідок  ОСОБА_98   на час переведення ОСОБА_28 до УБОЗ МВС України він очолював цей підрозділ.

Міністром  внутрішніх справ України ОСОБА_104 приділялося достатньо уваги питанням боротьби з конвертаційними центрами, і він вважав необхідним створити серйозну професійну групу по боротьбі із злочинами у сфері відмивання грошових коштів.

Будучи повністю згодним з ОСОБА_104 у питаннях посилення цієї ділянки роботи, він, свідок, вважав недоцільним створення для цього окремої  групи,  призначення її керівником саме ОСОБА_28 та комплектування її із складу тільки працівників УБОЗ МВС України у Донецькій області, про що і доповів міністру. Крім того,  в окремих питаннях,  він був не задоволений результатами роботи ОСОБА_28  на попередній посаді в Донецькій обл., в зв'язку з чим ОСОБА_28 притягувався до дисциплінарної відповідальності. Також  до нього надходила оперативна інформація про те, що ОСОБА_28 займається комерційною діяльністю. Про все це він доповідав міністру.

 В у становленому порядку компетентними особами перевірялася інформація щодо причетності ОСОБА_28 до корупційної діяльності, але вона не знайшла свого підтвердження.  

Таким чином, були підготовлені документи та відповідне розпорядження № 526 від 23 червня 2006 року за підписом Міністра внутрішніх справ України "Про створення  групи з документування аналізу, попередження та розкриття злочинів економічного спрямування". Керівником групи було призначено ОСОБА_28, а загальне керівництво та контроль за діяльністю групи було покладено на нього, ОСОБА_98

Перебуваючи на новій посаді ОСОБА_28  не справлявся з роботою,  про що він, свідок,  доповідав міністру,  внаслідок чого групу було  виведено з-під його керівництва і безпосередньо підпорядковано заступнику Міністра  ОСОБА_5

Що стосується мотиву вбивства ОСОБА_28 співробітниками податкової міліції, то на його думку, це могло бути пов'язано з тим, що деякі працівники податкової міліції "покривають" схеми, якими займався ОСОБА_28  Інших даних і  припущень  про причини вбивства  ОСОБА_28 у нього немає. ( т.3 а.с.189-194)

Будучи допитаним на досудовому слідстві свідок ОСОБА_5  показав, що підставою для створення Міністром внутрішніх справ України спеціальної групи явилося те, що деякі працівники  УБОЗ  МВС України у Донецькій області мають певну інформацію про вчинення економічних злочинів, але на місці не можуть її реалізувати. Керівником групи було призначено ОСОБА_28, а на свідка покладено контроль за її діяльністю.

26 липня 2006 року свідку стало відомо, що ОСОБА_28 вийшов з режимного об'єкту (ЗКП) МВС України  і зник. (т.3 а.с.195-199)

Допитаний  у суді як свідок    Міністр Внутрішніх справ України ОСОБА_104  показав, що недоліки у роботі ОСОБА_28 на посаді заступника начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Донецькій області були результатом корумпованих зв'язків та саботажу його підлеглих.  Особисто він  вважав, що ОСОБА_28 має добрі  річні показники в роботі і  дійсно хоче поставити службу на законний та об'єктивний шлях. Враховуючи його інформацію про результативну роботу по боротьбі з конкретними конвертаційними центрами у Донецькій області та вважаючи цей напрямок стратегічно важливим для держави, він прийняв рішення перевести його в ГУБОЗ МВС України та призначити  керівником групи по боротьбі з конвертаційними центрами.

Всі необхідні документи по створенню цієї групи розроблялися  керівниками кримінальної міліції та його структурного підрозділу БОЗ.

На співбесіді перед призначенням  ОСОБА_28 повідомив, що значну частину його сімейного бюджету становлять доходи, отримані від бізнесу його дружини, та повідомив про родичів, які мешкають в США.

В Києві ОСОБА_28 тимчасово проживав на території  ЗКП по вул. Вишгородській . (т.3 а.с.178-187) .

Перед викраденням  ОСОБА_28 знаходився на охоронюваному  об'єкті МВС України  і був викрадений саме після того,  як вийшов з його території.

Ця обставина підтверджується показаннями  у суді свідків  ОСОБА_108, ОСОБА_90, ОСОБА_91, та показаннями на досудовому слідстві свідка  ОСОБА_109

Так, згідно показань свідка ОСОБА_108 , заступника начальника закритого охоронюваного об'єкту МВС України, який  умовно має назву будинок відпочинку "Пуща Водиця", охорону будинку відпочинку забезпечують співробітники спецпідрозділу внутрішніх військ України "Барс". Мешкання окремих службових осіб МВС України на його території можливо тільки з дозволу Міністра ВС України ОСОБА_104

Полковник міліції  ОСОБА_28 займав одну з керівних посад в апараті МВС України, однак не мав житла, то протягом 2006 року на прохання його зятя ОСОБА_90, та з дозволу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_104, він декілька разів, зупинявся у вказаному будинку відпочинку тривалістю не більше 1-2 діб. Останній раз, свідок бачив ОСОБА_28 26 липня 2006 року близько 11 години. У розмові з ним, той пояснив, що у вечері він збирається у Донецьк і мав намір летіти туди літаком.

Свідок ОСОБА_109 , який працює на посаді начальника військового наряду у військовій частині № 3027 ВВ МВС України і несе службу за угодами на реабілітаційному центрі МВС України, розташованому в м. Києві, по вул Вишгородській, 85 - "а", на досудовому слідстві показав, що працівник міліції ОСОБА_28 неодноразово  приїжджав  на  охоронюваний ним об'єкт.

    26 липня 2006 року  приблизно о 19 годині 10 хвилин на територію об'єкта на автомобілі   "Мерседес Бенц" CLS 500 заїхав ОСОБА_28,  поставив автомобіль в бокс і перебував на території об'єкта не більше 20-25 хвилин. Свідок бачив, як він, виходячи за межі контрольно-пропускного пункту, розмовляв з кимось по мобільному телефону. (т. 3 а.с. 91-94, 95-101)

На підставі договору № 719/05 від 31 травня 2005 року охорону даного  об'єкту здійснюють   працівники  Управління Державної служби охорони ГУМВС України в Київській області.

Допитаний  як  свідок ОСОБА_33  показав, що з 2005 року він працює  на посаді заступника начальника відділу  по боротьбі з корупцією в органах державної влади та управління ГУ БОЗ МВС України.

З ОСОБА_28 він  знайомий з  1998 року, коли той став працювати в УБОЗ УМВС України в Донецькій області. У 2006 році ОСОБА_28  перевівся  в м. Київ на посаду начальника відділу оперативно-зонального контролю ГУБОЗ МВС України, де займався розкриттям конвертаційних груп  по відмиванню грошей  на всій території України.

Свідок також показав, що до теперішнього часу підтримує дружні відносини із ОСОБА_21, з яким познайомився, коли той ще працював в  дозвільній системі  Куйбишевського РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області, а пізніше був призначений на посаду заступника начальника Ірпінського РВ УМВС України в Київській області, з якої вийшов на пенсію у 2005 році, після чого  займався вирішенням питань, пов'язаних з купівлею - продажем земельних  ділянок у Київській області. Свідок підтвердив, що саме він познайомив ОСОБА_21 з ОСОБА_28 під час однієї із зустрічей в ресторані.  

 26 липня 2006 року, коли він перебував у відряджені у м. Одесі, йому зателефонував ОСОБА_21 і сказав, що  має цікаві пропозиції по ділянках землі з оформленими документами під забудову жилими будинками, які знаходились в м. Києві. Вважаючи, що у ОСОБА_28 можуть бути знайомі, яких зацікавить така пропозиція, він дав ОСОБА_21 номер телефону ОСОБА_28,  про що  в телефонній розмові повідомив ОСОБА_28  та дав йому номер мобільного телефону ОСОБА_21

  Зі слів ОСОБА_28 свідку було відомо, що той у вечері  збирався вилетіти із м. Києва в м. Донецьк, про що він  повідомив ОСОБА_21

 27 липня 2006 року  йому на мобільний телефон зателефонував  ОСОБА_87, а потім ОСОБА_90, які повідомили, що ОСОБА_28 не доїхав до аеропорту.

 На це він відповів,  що не знає де знаходиться ОСОБА_28, а також те, що він нікого не просив відвезти  його  в аеропорт, та повідомив, що у ОСОБА_28 повинна була відбутись зустріч з ОСОБА_21 з приводу землі і що він давав ОСОБА_21 номер телефону ОСОБА_28.

                                                               (т.3 а.с.163-166, 167-169, 170-177)

Згідно показань підсудного ОСОБА_22 на досудовому слідстві, від ОСОБА_21 йому було відомо, що ОСОБА_28 - працівник міліції.

Перед викраденням  ОСОБА_28  знаходився на охоронюваному об'єкті МВС України, що підтверджується  наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_108, ОСОБА_91, ОСОБА_90, ОСОБА_109, і згідно показань підсудних  ОСОБА_21, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 він  був викрадений саме після того, як вийшов з території цього об'єкту.

Домовляючись про зустріч  з ОСОБА_21 потерпілий ОСОБА_28 повинен був назвати йому об'єкт біля якого вони зібралися зустрітися. Як колишній працівник міліції, який займав відповідальну посаду,  ОСОБА_21 не міг не розуміти,  хто може знаходитися на таких об'єктах. З показань підсудних слідує, що спочатку ОСОБА_22, а потім   ОСОБА_21  вказував їм дорогу до цього об'єкту, що також підтверджує те, що ОСОБА_21 і ОСОБА_22 достовірно знали місце його знаходження, а також те що ОСОБА_28, який знаходився на його території був працівником міліції.

 Як вбачається з показань  ОСОБА_110 на очній ставці з ОСОБА_22,  після однієї із невдалих спроб захопити  ОСОБА_28, ОСОБА_23 говорив, що він той зайшов до шпиталю  МВС.

Виходячи з наведеного, у суду немає сумнівів, що підсудні ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24 і ОСОБА_23  були обізнані в тому, що ОСОБА_28 є діючим працівником міліції і займає відповідальну посаду.

Свідки ОСОБА_87, ОСОБА_104, ОСОБА_96, ОСОБА_98, ОСОБА_36, ОСОБА_59, допитані в суді, вважають, що  вбивство ОСОБА_28  пов'язане з його професійною діяльністю.

На досудовому слідстві перевірені інші можливі версії мотиву вбивства полковника ОСОБА_28, в тому числі і можлива його корупційна діяльність, однак всі вони не знайшли підтвердження.

Згідно показань свідка  ОСОБА_46, який займається банківською діяльністю, ОСОБА_28 інколи знайомив його з людьми, які потребували банківських послуг. Востаннє таким чином він познайомив його з керівниками підприємства «Новація», які потребували надання кредиту. Вони дійшли згоди між собою. Підприємство отримало кредит і погасило його у встановлений строк. ОСОБА_28 не мав комерційного інтересу в діяльності підприємства «Новація».

Виходячи з показань свідка ОСОБА_33, незадовго до вбивства ОСОБА_28 продав заклад громадського харчування, який належав його дружині, яка займалася підприємництвом. Цим пояснюється інвестування ним будівництва житла в м. Києві.

Згідно показань у суді  свідків ОСОБА_98 і ОСОБА_96 служба внутрішньої безпеки МВС постійно здійснює заходи, спрямовані на виявлення осіб, які вчиняють корупційні дії, але про подібні факти в діяльності ОСОБА_28 не повідомляли.

Таким чином спростовуються припущення захисту про корупційну діяльність потерпілого, з якою міг бути пов’язаний мотив вчинення його вбивства –  достовірних  даних про те, що ОСОБА_28 займався корупційною діяльністю  у справі немає.

З урахуванням показань про особу потерпілого, наведених свідками, які знали ОСОБА_28 в особистому житті  і працювали разом з ним  у різні періоди його життя, з огляду на те, що потерпілий ОСОБА_28 займався розкриттям конвертаційних груп по відмиванню грошових коштів на всій території України, що являється важливим стратегічним напрямком для держави в боротьбі з організованою економічною злочинністю, і, відповідно мав багато перешкод  у своїй професійній діяльності, що випливає з показань свідків ОСОБА_87, ОСОБА_5 та ОСОБА_104, враховуючи те, що злочин щодо нього виконаний на замовлення організованою озброєною групою  ( бандою) , ретельність підготовки до вчинення цього злочину, розмір грошових коштів та засобів, витрачених на досягнення злочинної мети, вчинення цього злочину  після готування до викрадення  іншої  високопосадової особи, суд приходить до висновку,  що  полковника міліції ОСОБА_28 було вбито  у зв'язку з виконанням  ним службових обов'язків.

Для вчинення вбивства особи з якихось побутових мотивів у такому рівні підготовки до вчинення злочину необхідності не вбачається, і даних про те, що злочин щодо ОСОБА_28 вчинено з інших мотивів  у справі немає.

На досудовому слідстві ОСОБА_22 повідомив, що забрав з кишені штанів  потерпілого гроші в сумі 15 тисяч доларів  і 15 тисяч гривень, які помітив після того, як вони затягнули пораненного потерпілого назад до автомобіля. Це відбулось в присутності  всіх учасників події- ОСОБА_21, ОСОБА_24 і ОСОБА_23, і вони це бачили.

Коли  вони приїхали  після вчинення злочину щодо ОСОБА_28 додому, він розділив ці гроші  на трьох, одну частину  дав ОСОБА_23, другу віддав  ОСОБА_24 разом з обіцяною раніше сумою в 10 тисяч доларів.

ОСОБА_22 визнав, що забрав  телефон потерпілого, а потім його викинув, що підтверджено наведеними у вироку доказами, зокрема показаннями ОСОБА_24 під час очної ставки з ОСОБА_22, про те, що ОСОБА_22 витягнув телефон з кишені штанів потерпілого.  

Як вбачається з пояснень ОСОБА_23 від 17.10.2006 року,  ОСОБА_22 при ньому розділив гроші, викрадені у потерпілого, на трьох, і одну частину віддав йому. Наступного дня дав ще 13 тисяч доларів.

На досудовому слідстві ОСОБА_24 підтвердив, що ОСОБА_22  віддав йому 18 тисяч доларів і 5 тисяч гривен.

Факт одержання грошей обвинуваченим ОСОБА_24, підтверджується показаннями його дружини ОСОБА_111, яка показала, що  наприкінці липня 2006 року її чоловік ОСОБА_24 передав їй  пачку доларів, обмотану папірцем і попросив їх викинути, щоб ніхто не бачив. Того ж дня, вона виконала прохання чоловіка і гроші  з містка викинула в стік.

                                                                                   (т. 16 а.с. 99-100)

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 5592 від 20 червня 2007 року вартість мобільного телефону "VERTU" моделі "P2 black" придбаного 16 лютого 2006 року – станом на 26 червня 2006 року (без урахування вартості зарядного пристрою), з урахуванням терміну експлуатації складала 38398,40 грн. (тридцять вісім тисяч триста дев’яносто вісім грн. 40 коп.), при умові, що на момент вчинення злочину виріб знаходився у робочому стані.  ( т.29 а.с.129).

За курсом НБУ станом на день вчинення злочину( 5,05 грн. за 1 долар США)  15 тисяч доларів США  дорівнює 75 750 гривен.

Загальна сума викраденого особистого майна ОСОБА_28 складає 129 148 грн. 40 коп., що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Та обставина, що ОСОБА_22 відкрито заволодів особистим майном потерпілого  в присутності інших підсудних, які не заперечували проти цього, свідчить про досягнення між ними попередньої згоди на вчинення цього злочину в конклюдентній формі на стадії замаху на нього, в той час, як вони утримували пораненого потерпілого  в автомобілі  всупереч його волі.          

На наявність такої згоди також вказує послідуючий розподіл викраденого між ОСОБА_22, ОСОБА_23. та ОСОБА_24

За змістом ст. 28 КК України, кожний учасник організованої групи  несе відповідальність за всі злочини, вчинені такою групою з будь-якою його участю, кожному учаснику інкримінується спільний злочинний результат, якого досягла група.  

Оцінюючи наявні по даному епізоду докази, суд важає доведеним факт відкритого викрадення особистого майна потерпілого ОСОБА_28 за попередньою змовою організованою групою осіб ( бандою) в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_21 заявив про те, що на досудовому слідстві до нього були застосовані недозволені методи слідства, внаслідок чого він обмовив себе і ОСОБА_33.

Згідно його показань, при затриманні він  хотів покінчити життя самогубством, в зв’язку з чим  вистрелив собі в голову з пістолета, який був заряджений патроном з гумовою кулею. Однак незважаючи на тяжке поранення, яке він отримав, його було доставлено  до Управління УМВС України в Тернопільській області, де  якийсь працівник міліції наніс йому декілька ударів кулаком по коліну, спричинивши таким чином фізичну біль. Після цього його погрузили у літак  і доставили у м. Київ, де помістили у лікарню, прикувавши його руку наручником до ліжка.

У подальшому незважаючи на тяжкий стан здоров’я, йому було пред’явлено обвинувачення та обрана міра запобіжного заходу -  тримання під вартою.

ОСОБА_21 також заявив, що суд не повинен брати до уваги його явку з повинною, яку він написав 29 серпня 2006 року, знаходячись у тяжкому стані в Оболонському ГУ МВС України в м. Києві. Згідно його поясень перед тим як її написати, заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_59 запропонував йому випити 100 грам  коньяку, після випитого, він  відчув, що його воля  паралізована і настала якась байдужість. Саме у такому стані він знаходився, коли хтось  диктував йому текст, а він був вимушен все це записати, не усвідомлюючи, що він робить.

Проте, ці показання підсудного ОСОБА_21 спростовуються показаннями  свідків.

Так, будучи допитаним про обставини написання ОСОБА_21 явки з повинною, перший заступник начальника Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві   ОСОБА_112 показав , що ОСОБА_21 утримувався в приміщенні Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 28 по 31 серпня 2006 року. 29 серпня 2006 року до приміщення районного відділу міліції прибув  начальник Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_36 Від чергового він дізнався, що затриманий ОСОБА_21 виявив бажання поспілкуватися з ним, про що він доповів ОСОБА_36 і той дав свою згоду. Співбесіда між ними проходила у кабінеті начальника карного розшуку, куди ОСОБА_21 був доставлений у супроводі двох працівників спецпідрозділу "Беркут" і тривала близько 15 хвилин.  Після цього він дізнався від ОСОБА_36, що ОСОБА_21 виявивив бажання дати додаткові пояснення щодо обставин скоєння ним злочину відносно ОСОБА_28 і дав вказівку надати тому можливість викласти їх на папері та повідомити про це слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_113, у якого на той час знаходилась у провадження вказана  справа.  Однак мобільний телефон слідчого був поза зоною досяжності, в зв’язку з чим його не вдалося викликати. Враховуючи  бажання ОСОБА_21 дати показання, йому було надано папір на якому він у присутності свідка став писати явку з повинною. Свідок підтвердив показання ОСОБА_21, що під час написання явки з повинною до кабінету заходив  заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_59, але, як зазначив свідок,  він не втручався  у написання ОСОБА_21 явки з повинною.  Коли ОСОБА_21 написав близько п’яти аркушів, то в зв’язку з вогнепальним пораненням голови, яке він сам собі спричинив під час його затримання, йому стало зле,  тому було викликано  бригаду швидкої допомоги. Лікарі застосували до нього медичні препарати і як тільки ОСОБА_21 стало краще,  він настояв на тому, щоб йому дали можливість завершити написання явки з повинною. Під час написання явки з повинною, ніхто з працівників міліції не застосовував відносно ОСОБА_21 будь яких незаконних методів впливу. Сам він, свідок, також  ніяким чином не впливав на ОСОБА_21 під час написання ним явки з повинною, тим більше не диктував її, як про це стверджує ОСОБА_21, і ті обставини, про  які повідомляв ОСОБА_21 у явці з повинною, йому були не відомі.  Свідок заперечує пропонування ним  та вживання ОСОБА_21 в цей час алкогольних напоїв. Фактично явку з повиною ОСОБА_21 дописав 30.08.2006 року, але датував її чомусь 29.08.2006 року. Н а незаконні дії інших працівників міліції ОСОБА_21 не скаржився. Ніякі матеріали справи він, свідок, не фальсифікував.   (т. 15 а.с. 64-66, т. 20 а.с. 79-83) .

Свідок ОСОБА_36 , начальник департаменту карного розшуку МВС України,    повідомив суду, що як начальник ДКР МВС України організовував роботу по розкриттю злочину стосовно ОСОБА_28 Недозволені методи ведення дізнання і досудового слідства до підозрюваних/обвинувачених не застосовувались. В ході дізнання і досудового слідства він не пропонував їм алкогольних напоїв.  Заборону проведення з ОСОБА_21 слідчих дій не порушував. Відвідував його в лікарні з метою впевнитись у належному наданні медичної допомоги, також відвідував підсудних в СІЗО та ІТТ з дозволу слідчого, та інколи на їх  прохання. Заперечив, що в його присутності слідчий ОСОБА_118, чи хтось інший  били ОСОБА_21

В судовому засіданні підсудні підтвердили, що свідок ОСОБА_36 ніяким чином не впливав на достовірність їх показань.

Свідок ОСОБА_59  показав суду, що приймав участь у розкритті злочину, має відношення до організації майже всіх слідчо-оперативних дій. Під керівництвом ОСОБА_36 він здійснював оперативний супровід справи. Заперечив застосування недозволених методів ведення дізнання і досудового слідства. Під час досудового слідства Генеральною прокуратурою України перевірялися заяви обвинувачених щодо психологічного тиску і побиття, але факти не знайшли свого підтвердження. Заперечив можливість відвідувати обвинувачених/підсудних в СІЗО з порушенням встановленого порядку.  Йому не відомі факти фальсифікації доказів у справі. Явку з повинною         ОСОБА_21 писав добровільно. Алкогольних напоїв йому не пропонувалось. Вважає, що вбивство ОСОБА_28 пов'язано з його професійною діяльністю, спрямованою на припинення функціонування конвертаційних центрів.

Свідок ОСОБА_114 ,  командир відділення спецпідрозділу МВС України "Беркут", який з 29 на 30 вересня 2006 року забезпечував охорону ОСОБА_21, підтвердив у суді показання свідка ОСОБА_112, заявивши, що  ніяких криків, гучних розмов на підвищених тонах та насилля з боку працівників міліції  до ОСОБА_21 не застосувалось. За необхідності його відвідували лікарі. В камері ОСОБА_21 утримувався один.   ( т.20 а.с.84-88)

Допитаний як свідок   лікар Київської  міської  станції  швидкої  медичної допомоги  ОСОБА_115  повідомив, що 28 серпня 2006 року у складі медичної бригади він виїжджав в Оболонський РУ ГУ МВС України в м. Києві до затриманого ОСОБА_21, у якого була травма голови через вогнестрільне поранення. ОСОБА_21 скаржився на те, що втрачав свідомість. Запаху алкоголю від  ОСОБА_21 він не відчував. Він оглянув ОСОБА_21 Ніяких тілесних ушкоджень на його тілі, крім поранення голови, не було. На його думку ОСОБА_21 потребував огляду нейрохірурга і проведення певних медичних маніпуляцій, тому  він порекомендував госпіталізацію. Від ін’єкцій ОСОБА_21 відмовився, на дії працівників міліції  не скаржився. ( т. 20 а.с.148-151)

Свідок ОСОБА_116,  лікар  Київської  міської  станції  швидкої  медичної допомоги,  показав суду, що  29 серпня 2006 року о 23 год.55 хв. він у складі медичної бригади   прибув в  Оболонський РУ ГУ МВС України в м. Києві, для надання медичної допомоги  затриманому ОСОБА_21 Коли  зайшов в кабінет,  там знаходилося чотири чоловіки і він відразу не зрозумів, хто з них затриманий, тому що атмосфера в кабінеті була спокійна, ОСОБА_21 пив чай, перед ним лежав аркуш паперу. Лікарі провели огляд та медичне обстеження затриманого, загальний стан якого був задовільний. У ОСОБА_21 була інфікована рана голови, він скаржився на головний біль. Лікарі обробили йому рану, зробили необхідні ін’єкції в присутності працівників міліції, які оглянули порожні ампули. Препарати, які вводили ОСОБА_21, побічних дій не викликають. Від госпіталізації ОСОБА_21  відмовився, вів себе він  спокійно, був врівноваженим,  контролював свою поведінку, не був заляканим, орієнтувався у часі та місці свого перебування. Сумнівів у його адекватності не виникало.

При спілкуванні з пацієнтом, ніхто із присутніх в кабінеті не обмежував його у висловлюванні. ( т. 20 а.с.154-157 ).

Відповідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 9754 від 13 листопада 2006 року  основний рукописний текст явки з повинною, а також підписи виконані самим обвинуваченим ОСОБА_21 При цьому відсутні будь які фактори, які б свідчили, що явка з повинною писалася у   незвичайних умовах.

При цьому при написанні явки з повинною обвинувачений ОСОБА_21 не піддавався значному впливу збиваючих факторів (таких як тяжкий хворобливий стан, сильний ступінь алкогольного сп’яніння, прийом фармпрепаратів, що викликають порушення письмово-рухової навички виконавця тощо).   (т.29  а.с.41-44)

Крім цього за скаргами ОСОБА_21 про застосування до нього з боку працівників МВС України, УМВС України в Тернопільській області та Оболонського ГУ МВС України в м. Києві  недозволених методів дізнання відділом нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України та прокуратурами  Тернопільській області  і  м. Києва проведено перевірки.

За її результатами, 20 жовтня та 13 і 20 листопада 2006 року  в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень працівниками вказаних управлінь міліції за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 та ст.365 КК України відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

                                                                                    (т.19 а.с.174-176, 180-181, 183-185)

Оцінюючи наведені докази, суд вважає, що ОСОБА_21 писав явку з повинною добровільно, без будь-якого тиску на нього.

У відповідності до кримінально - процесуального закону, явка з повинною є волевиявленням особи, яка вчинила злочин, добровільно повідомити про обставини злочину, і не відноситься до числа слідчих дій, проведення яких регламентовано кримінально - процесуальним  законом, на неї не поширюються певні процесуальні заборони. Написання явки з повинною ОСОБА_21 за встановлених обставин у нічний час, не є тим порушенням, яке впливає на вирішення питання про допустимість цього доказу. Співробітники міліції зобов’язані прийняти явку з повинною в будь-який час доби.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що явка з повинною ОСОБА_21 від 29.08.2006 року є належним і допустимим доказом у справі.

Доводи ОСОБА_22  про застосування до нього недозволених методів слідства, які виразились, як він стверджує, в катуванні  в приміщенні Оболонського РУ ГУ безпосередньо після затримання, а також в обмані його співробітником карного розшуку ОСОБА_35 та слідчим ОСОБА_32   в тому, що за умови надання ним додаткових свідчень по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_27, слідство буде неупередженим до нього і його дії будуть правильно кваліфіковані, також перевірені судом і не знайшли свого підтвердження.

Вони спростовуються вищенаведеними показаннями свідків – співробітників карного розшуку  ОСОБА_35, ОСОБА_59, ОСОБА_36, слідчих ОСОБА_32, ОСОБА_71  про те, що ОСОБА_22  активно сприяв розкриттю злочину і показання давав добровільно.      

Зустрічі оперативних працівників з обвинуваченими в СІЗО без складання протоколів допускається Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Свідок ОСОБА_71  пояснив, що був членом слідчої групи і проводив слідчі дії у справі. Не допускав порушень процесуального законодавства під час її розслідування і будь- якого тиску на ОСОБА_22 а також фальсифікації доказів.  

Свідок ОСОБА_32  в судовому засіданні повідомив, що   підсудні скаржились на застосування недозволених методів ведення дізнання і досудового слідства. За результатами перевірки Генеральною прокуратурою України прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальних справ. Він, свідок, керував діяльністю слідчо-оперативної групи і не надавав вказівок збирати докази незаконним методами. Всі обвинувачені співпрацювали зі слідством добровільно, але наприкінці відмовились від співпраці, вирішили дочекатися суду. Вони «торгувалися», пропонували назвати замовника в обмін на зміну запобіжного заходу. На початковому етапі слідства ОСОБА_22 повідомляв, що був обізнаний, що ОСОБА_28 діючий працівник міліції. Також ОСОБА_22 говорив, що має намір уникнути відповідальності посилаючись на ексцес виконавця ОСОБА_23 Однак контрольний постріл в голову потерпілого ламав цю версію. Тому підсудні змусили ОСОБА_25 обмовити себе. Версія щодо здійснення ОСОБА_25 пострілу у голову потерпілого також перевірялась в ході слідства і не знайшла свого підтвердження.

Схема, пов’язана з ексцесом виконавця ОСОБА_23 була запропонована ОСОБА_22, як спосіб уникнення ним відповідальності та як умова надання показань щодо замовника злочину.

Надані свідком ОСОБА_32 показання спростовують твердження ОСОБА_22 про фальсифікацію доказів та застосування недозволених методів ведення дізнання і досудового слідства, та пояснюють  причину зміни ОСОБА_25 його показань на досудовому слідстві.

Крім того, показання підсудного ОСОБА_22 в суді і на досудовому слідстві  майже аналогічні, за винятком того, що в суді ОСОБА_22 показав про придбання ним зброї для здійснення злочинів особисто та заперечив  готування до викрадення ОСОБА_27

Однак, ці обставини стали відомі слідству саме з показань ОСОБА_22 як обвинуваченого, коли він утримувався в СІЗО і допитувався в прокуратурі в присутності своїх захисників, що виключає можливість тиску на нього з боку працівників міліції. При допитах  його в листопаді 2006 року, коли він повідомляв про ці обставини, він вказував, що боїться помсти  ОСОБА_21 Зміна його показань в судовому засіданні на користь ОСОБА_21 свідчить про те, що він намагається допомогти підсудному ОСОБА_21 уникнути відповідальності за вчинені ними злочини.

Посилаючись на застосування до нього недозволених методів слідства, ОСОБА_25 не зміг конкретизувати в чому вони проявились і ким здійснювались. Проте, до того, як ОСОБА_25 на досудовому слідстві дав показання про знищення ним слідів  вбивства ОСОБА_28, нікому не було відомо про ці обставини. Його перші показання на досудовому слідстві були щирими і підтвердились здобутими з його допомогою доказами.  Про причини зміни ним показань пояснив суду слідчий ОСОБА_32, і його пояснення є переконливими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що показання підсудних ОСОБА_22 і ОСОБА_25 на досудовому слідстві,  які наведені у вироку, є правдивими і  бере їх за основу при постановленні вироку.    

Крім того, під час досудового слідства перевірялись доводи підсудних про застосування щодо них недозволених методів слідства.

За заявою ОСОБА_21  20.10.2006 року  старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ  слідчим Генеральної Прокуратури України ОСОБА_117 винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо начальника Департаменту карного розшуку МВС України ОСОБА_36 та начальника відділу з розслідування кримінальних справ слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_118 за відсутністю в їх діях події злочину на підставі п. 1 ст. 6 КПК України. ( т. 30 а . с. 3 -5) .

 20.12.2006 року за заявою ОСОБА_25 слідчим слідчої групи Генеральної прокуратури України ОСОБА_71 винесена постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників правоохоронних органів, які здійснювали затримання ОСОБА_25, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України в зв'язу з відсутністю складу злочину. ( т.32 а.с. 86)

 11.04.2008 року за заявою ОСОБА_23 старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчим генеральної Прокуратури України ОСОБА_119 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_71, який є членом слідчої групи ГПУ за відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України ( т. 34 а.с. 31-33)

Доводи ОСОБА_22 про те, що йому не було пред’явлене кінцеве обвинувачення суд вважає надуманими з метою перешкодити судовому розгляду справи.

Вони спростовуються наступними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_22 від 20.12.2007 року  за  ст.257, п.п.6,11,12 ст.115, ст.348, ч.5 ст.186 КК України  була оголошена  ОСОБА_22 24.12.2007 року, однак він від підпису  про її оголошення та вручення копії постанови відмовився ( т.32 а.с. 52-61) , про що слідчим у відповідності до вимог ст.140 КПК України зробив  відповідну відмітку і  повідомив прокурора рапортом.   ( т.32 а.с.67-68) .

Як показав в судовому засіданні слідчий ОСОБА_71 він двічі 21.12.2007 року та 24.12.2007 року в приміщенні СІЗО  проводив ознайомлення ОСОБА_22 з постановою про пред’явлення обвинувачення, зачитував йому цю постанову, однак ОСОБА_22 будучи не згодним з її змістом,  відмовився  поставити свій підпис в протоколі.

Показання свідка  ОСОБА_71 підтверджуються  даними  повідомлення Київського слідчого ізолятора  від 29.04.2010 року ( т.42 а.с. 124-151) , згідно якого  ОСОБА_22 відвідували в СІЗО  слідчий   ОСОБА_71 та адвокат ОСОБА_120 21.12.2007 року з 10 год. 20 хв. по 14 год. 10 хв., і 24.12.2007 року з 10 год. 45 хв. по 12 год. 55 хв. (т.42 а.с.135) .

Підстав не довіряти слідчому ОСОБА_71 суд не вбачає, і вважає, що вимоги  кримінально- процесуального закону, які стосуються пред’явлення обвинувачення, щодо ОСОБА_22  слідчим були дотримані.

         Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24 і ОСОБА_23  в бандитизмі виходячи з наступного. У ході  підготовки до викрадення Голови правління  банку «Європейський»  ОСОБА_27 була створена організована озброєна група ( банда) з метою  вчинення нападів на окремих осіб, яка мала своїх  керівників з розподілом  між ними функцій, до неї  ввійшли рядові  виконавці – ОСОБА_24 і ОСОБА_23, які дали свою згоду на вчинення нападів на певних осіб. ОСОБА_21 як організатор банди отримував замовлення на вчинення злочинів, забезпечив фінансування, придбав зброю, автомобіль, тобто забезпечив засоби та знаряддя злочинів,  ОСОБА_22 як організатор  залучив до  участі  у банді  виконавців злочинів, зорганізував їх. Група була стійкою, діяла за планом, який залежно від розвитку подій постійно корегувався, перед учиненням злочину організатори і рядові учасники  здійснювали певні дії розвідувального характеру, безпосередньо перед вчиненням злочину щодо ОСОБА_28  ОСОБА_21 провів інструктування учасників злочину щодо виконання тих чи інших діянь, які становлять об’єктивну сторону складу злочину, та щодо  забезпечення  його виконання, зкоординував дії співучасників ( розставив  їх на місці події злочину – в автомобілі, визначив послідовність їх дій) забезпечив знищення слідів злочину та приховування зброї.

        Умисні дії ОСОБА_21 і ОСОБА_22 ,  які виразились в організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, а також в участі у такій банді та у вчинюваних нею нападах,  та ОСОБА_24 і ОСОБА_23, які виразились в участі в озброєній банді та у вчинюваних нею нападах, суд кваліфікує за  ст. 257 КК України.

Дії ОСОБА_21,  які виразилися у придбанні для членів банди вогнепальної зброї та бойових припасів, суд кваліфікує за  ч. 1 ст. 263 КК України.

Умисні дії ОСОБА_21, які виразились  у відшукуванні та пристосуванні засобів для вчинення злочину, а саме до незаконного викрадення та позбавлення волі Голови Наглядової Ради АКБ “Європейський”  ОСОБА_27, вчинені з корисливого мотиву, за попередньою змовою організованою групою осіб( бандою), підлягають кваліфікації за  ч.1 ст. 14; ч. 2 ст. 146 КК України, як  приготування до незаконного позбавлення волі та викрадення людини.

Умисні дії підсудних ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24,  які виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті  працівнику правоохоронного органу ОСОБА_28, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків,  вчиненими з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб (бандою) підлягають кваліфікації за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 348 КК України.    

У зв’язку з тим, що підсудний  ОСОБА_23 здався правоохоронним органам Російської Федерації,  на підставі " Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах "  від 22 січня 1993 року його було видано  правоохоронним органам України. Однак при цьому Генеральна прокуратура Російської Федерації у подальшому відмовила Генеральній прокуратурі України кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_23 в частині умисного вбивства працівника міліції ОСОБА_28, як скоєні з корисливих мотивів.

З цього приводу, 24 січня 2007 року кримінальна справа відносно  ОСОБА_23 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України закрита, на підставі ч. 1 ст. 66 вказаної Конвенції,  ст. 9 Конституції України та ч.2 ст. 19 Закону України " Про міжнародні договори України " . (т. 22 а.с. 312-314).

Умисні дії підсудного ОСОБА_23, які виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті вчиненими працівнику правоохоронного органу ОСОБА_28, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб (бандою) підлягають кваліфікації за п.п.  11, 12 ч. 2 ст. 115, ст. 348  КК України.    

Умисні дії підсудних ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 і  ОСОБА_21,  які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими за попередньою змовою, організованною групою осіб (бандою), в особливо великих розмірах, підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 186 КК України.

Підсудному ОСОБА_25 також пред’явлено обвинувачення в тому, що він брав участь  у  банді та у вчинюваних нею нападах, та в умисному  протиправному заподіянні смерті працівнику правохоронного  органу  ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків,  вчиненими з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб (бандою) .

Обгрунтовуючи  винність ОСОБА_25 у вчиненні цих злочинів, за які він притягнутий до кримінальної відповідальності, органи досудового слідства як на докази  посилаються на показання підсудних ОСОБА_21, ОСОБА_22, дані, які викладені в  його явці з повинною та показаннях як підозрюваного та обвинуваченого, протокол очної ставки  між ОСОБА_25 і ОСОБА_21, та на показання свідків ОСОБА_122, ОСОБА_123

Пред’явлене органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_25 за ст.ст. 257, 348 КК України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду за відсутності доказів причетності його до вчинення цих злочинів.

Відповідно до ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді  підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином. При цьому доказами в кримінальній справі, згідно ст.65 КПК України, є фактичні дані, на підставі яких встановлюють наявність вказаних вище обставин, зібрані у визначеному порядку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що  сукупність доказів, які органи досудового слідства  привели в підтвердження винності підсудного ОСОБА_25 в   участі  у  банді та у вчинюваних нею нападах, та в умисному  протиправному заподіянні смерті працівнику правохоронного  органу  ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків,  не  знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно пред’явленого обвинувачення, стати учасником банди йому запропонував ОСОБА_22

Проте це не підтверджується наявними у справі доказами і   показанням підсудних, наданих в судовому засіданні.

Згідно показань підсудних ОСОБА_22 і ОСОБА_21 в суді і на досудовому слідстві, коли вони обговорювали між собою особу ОСОБА_25, як можливого учасника викрадення потерпілого   ОСОБА_27,  ОСОБА_22 був категорично проти його кандидатури, і ОСОБА_21 з цим погодився.

Даних про те, що ОСОБА_25 вступив до банди, приймав у  участь у вчинюваних нею злочинів, і  що він взагалі був  обізнаний про існування банди в матеріалах справи немає. Обвинувачення ОСОБА_25 в цій частині  носить характер припущення.

Згідно показань ОСОБА_25 на досудовому слідстві в середині липня 2006 року, ОСОБА_21 запропонував йому закопати труп і спалити автомобіль за винагороду, на що він погодився. ОСОБА_21 дав йому 100 доларів, і наказав бути готовим в будь- який час виконати відведену йому роль.

Отже, ОСОБА_25 достовірно знав, що когось мають вбити.

Разом з тим, у справі відсутні переконливі докази того, що ОСОБА_25 був обізнаний про особу потерпілого та мотиви його вбивства. Згідно  показань ОСОБА_25  і інших підсудних,  інформацію про особу потерпілого співучасники вбивства до ОСОБА_25 не доводили.

Достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_25  знав  ким, в якому складі буле вчинено вбивство особи,  яким способом це буде зроблено, чи буде при цьому задіяна вогнепальна зброя  у справі немає.

Згідно показань ОСОБА_25 під час очної ставки в ОСОБА_21, останній вжив необхідних заходів, щоб особи, які залишали потерпілого в автомобілі, його не побачили, а він не побачив цих осіб.

Свідки ОСОБА_122 та ОСОБА_123, батьки підсудного, лише позитивно характеризують підсудного та вказують на його тривалі дружні стосунки з ОСОБА_22, який допоміг йому працевлаштуватись в м. Ірпені, та про його добре знайомство з ОСОБА_21, на якого їх син розраховував, щоб працевлаштуватись на фірмі в Києві.

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає недоведеним те, що він був учасником банди, і  знав, що  була заподіяна смерть працівнику міліції в зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Можливості для одержання нових доказів в цій частині слідчими органами вичерпані.        

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_25 в   участі  у  банді та у вчинюваних нею нападах, та в умисному  протиправному заподіянні смерті працівнику правохоронного  органу  ОСОБА_28 у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, - не доведена, у зв’язку з цим його слід виправдати за ст. 257, ст. 348  КК України, а  його умисні дії, які виразились в заздалегідь обіцяному приховуванні слідів злочину – вбивства ОСОБА_28, суд кваліфікує як за злочин, вчинений проти особи, згідно його умислу.

Наведеними у вироку доказами, зокрема даними його явки з повинною, даними протоколів допиту його як підозрюваного та обвинуваченого, протоколу очної ставки з ОСОБА_21, даними протоколу огляду місця події,  під час якого було виявлено труп ОСОБА_28  у тому місці, на яке вказав ОСОБА_25, доведено, що він вчинив заздалегідь обіцяне приховування слідів вбивства ОСОБА_28, чим вчинив пособництво у вбивстві.

Умисні дії ОСОБА_25, які виразились в заздалегідь обіцяному переховуванні слідів злочину, підлягають кваліфікації за п. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як пособництво в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_28, вчиненими з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб (бандою).

По епізоду умисного знищення  шляхом підпалу автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320  після використання  при вчиненні злочинів    ОСОБА_21 та ОСОБА_25    

Підсудні ОСОБА_21 і ОСОБА_25 в судовому засіданні повністю визнали себе винними по даному епізоду, і дали детальні показання з цього приводу, які наведені у вироку.

Факт належності автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 номерний знак НОМЕР_24 93, кузов № "НОМЕР_38",  громадянину Російської Федерації ОСОБА_30 та обставини його заволодіння встановлені у ході розслідування кримінальної справи № 641718, яка знаходиться у провадженні слідчого управління  при УВС м. Єйська Краснодарського краю і копію матеріалів якої, надано Генеральній прокуратурі України правоохоронними органами Російської Федерації в порядку правової допомоги.

Визнаний по справі потерпілим ОСОБА_30 показав, що літом 2005 року на автомобільному ринку м. Люберці Російської Федерації він на замовлення ОСОБА_124  за 45 тисяч доларів придбав автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320, який зареєстрував на себе. Спочатку автомобілю було надано  реєстраційний знак НОМЕР_48, однак у вересні того ж року знак було змінено на НОМЕР_41. Цим автомобілем користувався  громадянин Турцїі  ОСОБА_124, який  на той час тимчасово проживав на території Росії.

    6 січня 2006 року увечері біля готелю " Бристоль "  у м. Ейську Краснодарського краю на ОСОБА_124, який був за кермом автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320, був скоєний розбійний напад, у ході якого чотири невідомі особи у масках  під загрозою зброї зв’язали його і вивезли за місто, де залишили його неподалік села Олександрівка, заволодівши таким чином даним автомобілем. ( т. 7 а.с.1, 21-25, 45-238)

За показаннями свідка  ОСОБА_78, саме такий номер кузова був у автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 ", який  ОСОБА_22 тримав на стоянці ДПА.

        Згідно висновку спеціального дослідження автомобіля Мерседес-МЛ 320, державний номер НОМЕР_22 , який зареєстрований на ОСОБА_57  (т. 5 а.с.171, 175) номерна табличка на цьому автомобілі від шасі не відокремлювалась, номери є первинними. Таким чином підтверджено правильну ідентифікацію автомобіля Мерседес-МЛ.

    Судом виявлені розбіжності в показаннях ОСОБА_25 які він дав у суді,   про те, що с алон автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 " був шкіряний, з показаннями на досудовому слідстві про те, що  салон був велюровий, які не впливають на встановлення факту належності автомобіля.    

    Такі характеристики, як матеріал, з якого виготовлено салон автомобіля, не є ідентифікуючими його ознаками, як на це вказують захисники.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 5593 від 25 червня 2007 року довідкова ціна  аналогічного середньостатистичного уживаного неушкодженого автомобіля "Mercedes-Benz" ML 320 випуску  2002 року,  станом на 26 червня 2006 року, може складати 179 275 грн.

                                                                            (т. 29 а.с. 173)

Факт знищення автомобіля саме шляхом його підпалу підтверджується актом про пожежу, складеним працівниками ДВЛ ГУ МНС України в Київської області, згідно якого 26 липня 2006 року о 21 годин 58 хвилин до підрозділу МНС України від жительки с. Мироцьке ОСОБА_125 надійшло повідомлення, що в полі на відстані 1,5 км. від  даного села та 2 км. від  автомагістралі "Київ-Ковель" горить автомобіль. На місце пожежі виїхав караул протипожежної частини №10 м. Ворзель у складі п’ятьох чоловік, яким вдалося загасити пожежу о 22 годині 35 хвилин.   (т.2 а.с.146-157)

Будучи допитаним в якості свідка начальник караулу ОСОБА_126 пояснив, що 26 липня 2006 року о 21 годині 44 хвилини, у зв’язку з повідомленням диспетчера  ППЧ № 26 про пожежу автомобіля, він у складі караулу виїхали в район с. Мироцьке,  де пожежею було знищено автомобіль. Прибувши на місце, було встановлено, що автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320 було повністю знищено вогнем . (т. 2  а.с.233-235)

Згідно показань в суді та на досудовому слідстві свідка ОСОБА_127, який працював інспектором державного пожежного нагляду Києво-Святошинського району Київської області,   26 липня 2006 року о 21 годині 30 хвилин диспетчер підрозділу МНС отримав повідомлення про загорання автомобіля, після чого він, як черговий інспектор, виїхав у район с. Мироцьке. На місці пожежі горів  автомобіль   "Mercedes-Benz" ML 320   без державних реєстраційних номерів, який був повністю  знищений вогнем.

                                                                                                              ( т. 2 а.с. 241-245)

Допитаний у якості свідка інженер дослідницько-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Київській області  ОСОБА_128, пояснив, що 27 липня 2006 року при дослідженні ним місця пожежі в районі с. Мироцьке,   встановлено, що автомобіль "Mercedes-Benz" ML 320   був повністю знищений вогнем. Державних реєстраційних номерів на автомобілі не було. По фрагменту чорної фарби на передній правій стійці автомобіля їм було встановлено, що автомобіль мав чорний колір. На обгорілих каркасах від сидіння слідів куль не було виявлено (т. 2 а.с. 236-240).

Свідок ОСОБА_129 показала, що 26 липня 2006 року приблизно о 21 годині 30 хвилин до неї додому прийшов сусід ОСОБА_130 який сказав, що на полі неподалік села Мироцьке горить автомобіль, про що вона повідомила чергового районного відділу міліції, а потім диспетчеру пожежної частини МЧС України.   (т. 2 а.с. 139, 214-216)

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_131, ОСОБА_132,  ОСОБА_133,  мешканців с. Мироцьке, вони бачили як 26 липня 2006 року у вечірній час  в полі   за селом Мироцьким  горів  автомобіль типу «джип» темного кольору. ОСОБА_132 намагався  загасити його вогнегасником,     але через великий об’єм  пожежі  йому не вдалося це зробити. Згодом приїхали пожежники і  вони розійшлись по домівках.  Як показала свідок  ОСОБА_131  через декілька днів після пожежі люди розібрали залишки автомобіля на металобрухт.   ( т.2  а.с. 209-210 , а.с.211-213,  а.с. 220-221, 222-223, 224-226)

В ході огляду автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320,  який був проведений  7 та 8 вересня 2006 року встановлено, що кузов автомобіля знаходиться в обгорілому вигляді без номерної рами - підвіски автомобіля. У зв’язку з термічною дією відсутні полімерні носії кузова.  Встановлено відсутність  двигуна, капоту, коробки, задньої та передньої підвіски, а також деяких агрегатів. Слідством було встановлено, що дані агрегати були зняті з автомобіля мешканцями с. Мироцьке.   (т.2 а.с. 163-166, 167-168, 169-178)

Під час досудового слідства було встановлено місце знаходження даних агрегатів, які знаходилися в пункті здачі металобрухту, який розташований на подвір’ї будинку № 44 по вул. Ворошилова смт. Немішаєво Києво-Святошинського району Київської області де вилучені обгорілі задня та передня підвіска  із залишками елементів розплавленого металу двигуна, передня панель капота, елемент двигуна з ознаками механічного та термічного пошкодження, елемент амортизатора, реактивної тяги, трубопроводи, гідравлічний блок автоматичної коробки, на яких знаходяться логотипи емблеми "Mercedes-Benz". ( т.2 а.с. 180-181, 181-196, 198)

Крім цього, на подвір’ї будинку АДРЕСА_19, де мешкає  ОСОБА_134 вилучено обгорілий каркас заднього пасажирського сидіння, який він зняв з автомобіля   "Mercedes-Benz". (т.2 а.с.198-207)

Свідок ОСОБА_134 показав суду, що 29 липня 2006 року на полі поблизу с.Мироцьке він побачив обгорілий автомобіль іноземного виробництва, на якому на той час були відсутні двері, колеса, двигун, коробка передач, кардан, а також інші агрегати. (т.2 а.с.162, 217-219)

Із висновку  судової пожежно-технічної експертизи № 2-04 від 12 березня 2007 року слідує, що відповідно до інформації з матеріалів наданих на дослідження, осередок пожежі ймовірно знаходився в салоні автомобіля. Далі горіння розповсюджувалось з салону на зовнішню частину автомобіля, а також у моторне, багажне відділення тощо. В наданих на дослідження матеріалах є дані, що вказують на виникнення пожежі внаслідок занесення стороннього джерела запалювання. В даному випадку можливо припустити, що нафтопродукт розлитий в салоні автомобіля сприяв інтенсивності розвитку пожежі.   (т. 29 а.с.83-87)

Кузов та агрегати автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320 оглянуті та долучені до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів.

                                                                             (т.2 а .с. 197, 208)

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає повністю доведеною вину підсудних ОСОБА_21 та ОСОБА_25  в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, їх дії за цими ознаками підлягають кваліфікації за  ч. 2 ст. 194 КК України.

Епізод умисного заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень підсудним ОСОБА_23

Підсудний ОСОБА_23  своєї вини в заподіянні ОСОБА_5 умисно тяжких тілесних ушкоджень не визнав. Згідно його показань в ніч з 25 на 26 лютого 2006 року він відпочивав у нічному клубі "Заїр", де займав окремий столик на другому поверсі. Приблизно о 23 год. потерпілий ОСОБА_5 без дозволу зайняв вільне місце за його столиком. На його вимогу звільнити місце ОСОБА_5 відповів брутально. Така поведінка ОСОБА_5 змусила його звернутись до охоронця, на вимогу якого ОСОБА_5 покинув місце за його столиком. Приблизно о 2 год. - 2 год. 30 хв. він зайшов до туалету на першому поверсі, а коли знаходився в кабіні, відчув удар в потилицю та побачив ОСОБА_5. Від удару він не утримав рівновагу і впав на підлогу, після чого ОСОБА_5 наніс йому кілька ударів ногами і вдарив кришкою від унітазу по спині. Він зміг піднятись і схопив потерпілого за комір. В цей час зайшли охоронці і вивели обох з приміщення туалету та попросили покинути заклад. Він повідомив охоронцям, що ОСОБА_5 напав на нього в туалеті. Після того, як він вдягнувся, вже біля виходу ОСОБА_5 окликнув його і погрожуючи, замахнувся, щоб нанести удар. Аби попередити напад, він, ОСОБА_23, відмахнувся лівою рукою і влучив в голову ОСОБА_5. Від цього потерпілий впав на підлогу, вдарився головою об кахель і втратив свідомість. Працівники закладу перенесли ОСОБА_5, який був непритомний, до барної стійки. Коли він нахилився над потерпілим, щоб допомогти, раптово отримав кілька ударів від ОСОБА_135

Вважає, що діяв в межах необхідної оборони, захищаючись від неправомірного посягання ОСОБА_5.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що в ніч з 25 на 26 лютого 2006 року він разом з друзями відпочивав на другому поверсі нічного клубу "Заїр" у м. Ірпінь. При цьому присів за столик, де сидів раніше незнайомий йому ОСОБА_23, який зробив зауваження, пояснивши, що місце зайнято. Одночасно з цим до нього підійшов охоронець закладу, який роз'яснив йому порядок користування місцями в залі, після чого він відійшов від цього столика.

Близько 2 години ночі, він зайшов у туалет, однак що там сталося не пам'ятає, бо втратив свідомість. До тями прийшов тільки у лікарні, де йому була надана медична допомога. Заперечує, що саме він спровокував конфлікт з ОСОБА_23 та причинив йому тілесні ушкодження.

                                                                          (т. 21 а.с. 59-60, т. 22 а.с.82-85)

Допитані на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідки повідомили про відомі їм фрагменти події, яка відбулась у клубі "Заїр" за участю підсудного ОСОБА_23 і потерпілого ОСОБА_5.

Так, свідок ОСОБА_136, який працював інспектором охорони клубу "Заїр" на досудовому слідстві показав, що 26 лютого 2006 року, в період часу з 2 годин 30 хвилин до 3 години він, знаходячись біля гардеробу, почув шум в туалеті. На цей шум у туалет побіг охоронець ОСОБА_137, який вивів звідти двох молодих хлопців і сказав їм, що вони повинні залишити заклад. Свідок бачив, що хлопці між собою розмовляли на підвищених тонах. Під час суперечки один з них несподівано лівою рукою наніс удар другому по обличчю, від чого той упав на підлогу, вдарившись головою та втратив свідомість. (т.21 а.с.76-78)

Свідок ОСОБА_137, інспектор охорони клубу "Заїр", показав суду, що під час його чергування з 25 на 26 лютого 2006 року в клубі "Заїр" приблизно о 2 годині 30 хвилин, він бачив як до туалету зайшов ОСОБА_23, а за ним зайшов інший чоловік, який відразу ж вийшов, віддав дівчині светра, і знову зайшов до туалету. Після цього почув шум в туалеті, ніби там щось розбилось. Забігши в туалет разом з охоронцями, він побачив як ОСОБА_23 і чоловік, який зайшов слідом за ним, боролися між собою в положенні стоячи. Коли охорона розняла їх і вивела в приміщення холу та запропонувала покинути заклад, вони продовжували сперечатись. Свідок не бачив, щоб потерпілий намагався вдарити ОСОБА_23 В ході суперечки ОСОБА_23 вдарив потерпілого кулаком в обличчя в область ока, від чого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість. Зі слів працівників клубу йому стало відомо, що потерпілий раніше сідав за столик до ОСОБА_23 і штовхнув його, а в туалеті він побачив розбиту кришку від унітаза. (т. 21 а.с. 79-81, 82-84)

Як вбачається зі змісту оголошених в суді показань свідка ОСОБА_138, який як міліціонер ВДСО УДСО Київської області знаходився на чергуванні в нічному клубі "Заїр" в м. Ірпінь, 25 лютого 2006 року приблизно о 2 годині 30 хвилин, перебуваючи на першому поверсі клубу, він почув звук падіння. Коли повернувся, то побачив ОСОБА_5, який лежав на підлозі, біля нього охоронці клубу утримували за руки ОСОБА_23. Він, свідок, викликав медичну швидку допомогу та міліцію. ( т. 21 а.с. 73-75)

Згідно показань свідка ОСОБА_135 на досудовому слідстві та в суді, 26 лютого 2006 року він з ОСОБА_5, ОСОБА_139та ОСОБА_140 відпочивав на другому поверсі клубу "Заїр". Він бачив, що ОСОБА_5 розмовляв з охоронцем клубу. Зі слів ОСОБА_141 йому стало відомо, що приводом розмови з охоронцем було те, що він присів за зайнятий столик, і незнайомий хлопець, який сидів за ним, попросив його звільнити місце. З таким же проханням до нього звернувся охоронець клубу. ОСОБА_141 виконав прохання.

    Приблизно о 1 годині 30 хвилин ОСОБА_5, ОСОБА_139 та ОСОБА_140 пішли на перший поверх, а він затримався на декілька хвилин. Коли ж спустився на перший поверх, то побачив, що ОСОБА_5  лежить на підлозі в непритомному стані, а з його вух виділялась рідина. Працівники клубу намагались привести ОСОБА_5 до тями, але спроби були безрезультатними. Він вирішив, що потерпілого хтось побив і запитав у присутніх, хто це зробив. У відповідь ОСОБА_23 у зухвалій формі відповів, що це зробив він. Про те, що потерпілий перший розпочав бійку ОСОБА_23 не говорив. Почувши це, він вдарив ОСОБА_23 кулаком в область перенісся, а коли зайшов у туалет, побачив розбиту кришку від унітазу.

    ОСОБА_5 на автомобілі швидкої допомоги відвезли в лікарню.

                                                                             (т.21 а.с.85-87, т.22 а.с. 91-96)

Згідно показань свідків ОСОБА_140, ОСОБА_143, які були разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_135 в клубі "Заїр", коли вони збирались йти додому, ОСОБА_5 зайшов у туалет, віддавши свій светр ОСОБА_140 Недочекавшись на вулиці ОСОБА_135 та ОСОБА_5, повернулись до закладу і побачили на підлозі ОСОБА_5, який був у непритомному стані. Вони чули, як ОСОБА_23 відповів ОСОБА_135, що це він завдав потерпілому тілесні ушкодження. Прямо ОСОБА_23 не говорив про те, що ОСОБА_5 перший на нього напав, а лише сказав, що потерпілий "нарвався на кулак". (т. 21 а.с. 90-91, т. 22 а.с.86-90, а.с. 88-89, т.22 а.с.97-102)

    Свідок ОСОБА_144, який працював виконуючим обов'язки слідчого в Ірпінському МВ ГУМВС України в Київській області, показав суду, що 2 лютого 2006 року, приблизно о 2 годині у складі слідчо-оперативної групи разом з ОСОБА_145 та експертом-криміналістом ОСОБА_146 приїжджав на місце пригоди в нічний клуб "Заїр" в м. Ірпіні. На місці було встановлено, що між ОСОБА_23  та ОСОБА_5 виникла сварка та бійка, внаслідок чого ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження і той доставлений в лікарню. Інший учасник бійки ОСОБА_23 пред'явив посвідчення співробітника податкової міліції, але не опитувався, оскільки був у стані алкогольного сп'яніння. Він припускає, що за сплином часу може помилятися в описанні посвідчення ОСОБА_23. Свідок бачив плями бурого кольору на підлозі біля вхідних дверей в приміщенні холу, де знаходиться бар.

                                                                                                   (т. 22 а.с. 79-81).

Аналогічні за змістом показання дали свідок ОСОБА_145 та ОСОБА_146 , які підтвердили, що в ході опитування присутніх у клубі осіб,  було встановлено, що в туалеті між потерпілим ОСОБА_5 і підсудним ОСОБА_23  виникла сварка та бійка, а коли охоронці клубу їх розборонили і вивели з туалету, ОСОБА_23 ударив ОСОБА_5, від чого той впав і, вдарившись головою об підлогу, втратив свідомість. В приміщенні туалету біля входу та біля унітазу була кров, унітаз був розбитий. Після проведення огляду місця події, ОСОБА_23 був доставлений до Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області. (т. 22 а.с. 71-74, 75-78)

Допитаний як свідок лікар нейрохірургічного відділення № 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_148 показав, що ОСОБА_5 поступив в лікарню 26 лютого 2006 року з попереднім діагнозом - тяжка відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку, перелом потиличної кістки з права з переходом на основу черепа, травматичний субарахноїдальний крововилив, забій м'яких тканин голови та тулуба. (т. 21 а.с. 70-72)

Факт заподіяння ОСОБА_23 потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його спричинення, підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 41/Е від 24 квітня 2006 року, із якого слідує, що у потерпілого ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження - відкрита черепно-мозкова травма: геморагічний забій головного мозку з чисельними осередками ураження лобних та лівої скроневої областях головного мозку, субарахноідальний крововилив, лінійний перелом потиличної кістки праворуч з розривом барабанної перетинки на межі костно-хрящевого відділу. Пошкодження в області обличчя та голови у вигляді синця віки лівого ока, забій м'яких тканин обличчя, а також забій м'яких тканин потиличної області праворуч, садна тулубу.

    За ступенем тяжкості черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя.

    Синець в області правого ока, садна тулубу відносяться до легких тілесних ушкоджень.

    Характер ушкоджень свідчить про те, що вони є наслідком дії тупого (их) предмета (ів) та по давності можуть відноситися до строку - 26 лютого 2006 року.

    Характер черепно-мозкової травми свідчить про те, що відбувся удар головою об тверде покриття при положенні стоячи з попереднім наданням тілу прискорення, тобто мав місце поштовх (удар), скоріш за все в область обличчя, де спостерігались ушкодження (синець, забій м'яких тканин), при цьому відбулось падіння тіла назад та удар потилицею (травма прискорення).

    Після отримання тяжкої черепно-мозкової травми ОСОБА_5 втрачав свідомість на значний час. А потім був неадекватний, не критичний, що свідчить про розлад у нього мозкового кровообігу. (т.21 а.с. 97-99 )

Отже, аналіз показань вказаних свідків та даних судово-медичної експертизи  приводить суд до висновку, що саме ОСОБА_23 умисно заподіяв ОСОБА_5тяжкі тілесні ушкодження.

Доводи підсудного ОСОБА_23 та його захисника адвоката ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_23 діяв для самозахисту в межах необхідної оборони від неправомірних посягань на нього ОСОБА_5 , який і спровокував бійку, були предметом ретельної перевірки в суді і не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно показань свідка ОСОБА_65, який відвозив ОСОБА_23 до травмпункту після бійки в клубі "Заїр", він бачив у ОСОБА_23 гематоми на спині,  які зі слів ОСОБА_23 йому спричинив ОСОБА_5, та розбитий ніс від удару друга ОСОБА_5

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 40-е від 29.06.2006 року у ОСОБА_23 02.03.2006 року  були виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді забою головного мозку легкого ступеню, крововилив навколо лівого ока із забоєм очного яблука легкого ступеня, які могли виникнути за вказаних ОСОБА_23 обставин під час бійки  з 25 на 26 лютого 2006 року.

Однак, наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_23 без урахування всіх обставин справи, не може свідчити про те, що він діяв в межах необхідної оборони.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 36 КК України захист від суспільно-небезпечного посягання допускається лише коли воно є наявним, дійсним і реальним. При цьому дії по припиненню суспільно-небезпечного посягання правомірні, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Проте, таких обставин за матеріалами справи не встановлено. Як видно з

показань свідків ОСОБА_136 і ОСОБА_137, бійка між підсудним і потерпілим, яка відбувалась в приміщенні туалету, ними була припинена і їх обох вивели до холу, після чого між ОСОБА_23 та ОСОБА_5 продовжувалась сварка. Ударів підсудному ОСОБА_23 ОСОБА_5  в їх присутності не наносив. Сам підсудний ОСОБА_23 на досудовому слідстві при відтворенні обстановки та обставин події визнавав, що лівою рукою умисно вдарив ОСОБА_5 в обличчя, від чого останній впав на підлогу. ( т.21, а.с. 47-48) .

З цього випливає, що в момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень посягання на підсудного ОСОБА_23 було відсутнє, а тому підсудному не було необхідності себе захищати від ОСОБА_5 у такий спосіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_23 є майстром спорту з боксу. Відповідно до службової характеристики, він є колишнім співробітником податкової міліції, має досвід і необхідну підготовку для участі в проведенні спеціальних операцій, володіє прийомами рукопашного бою  ( т. 21 а.с. 116) . Згідно показань ОСОБА_23 та характеризуючих матеріалів, він тривалий час займався боксом. Разом з тим, потерпілий ОСОБА_5 за своїми фізичними даними є меншого зросту та меншої ваги за підсудного, спеціальної підготовки не має. Наведене дає суду підстави для  висновку, що ОСОБА_23 міг і повинен був передбачити наслідки, які можуть настати у потерпілого від нанесеного ним удару в голову.

Та обставина, що при огляді місця події не було оглянуто приміщення туалету, не впливає на повноту дослідження доказів у справі, оскільки тілесні ушкодження, від яких потерпілий втратив свідомість, ОСОБА_23 наніс ОСОБА_5 за межами туалету.

Постановою Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській обл.. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_23 за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

Зі скаргами приватного обвинувачення про притягнення ОСОБА_5 та ОСОБА_135 до кримінальної відповідальності в зв'язку з спричиненням йому легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_23 до суду не звертався.

Щодо наслідків, які мали місце в результаті  спричинення ОСОБА_23 тілесних ушкоджень потерпілому  ОСОБА_5,  свідок ОСОБА_5 показав, що про отримання сином тілесних ушкоджень він дізнався від дружини. Довідавшись, що його син потрапив у центральну районну лікарню м. Буча Київської області, свідок ранком  26 лютого 2006 року приїхав туди, де дізнався, що сина побили у клубі " Заїр " і він перебуває у важкому стані, у  нього була відкрита черепно-мозкова травма.

    Оскільки в лікарні не було апаратури  для обстеження, за власні кошти організував перевезення сина в реанімаційному автомобілі у Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги, де він був госпіталізований у нейрохірургічне відділення до 15 березня 2006 року. В подальшому для продовження курсу лікування, ОСОБА_5 був поміщений до клінічної лікарні № 1 " Феофанія ", де лікувався з 15 березня по 29 березня 2006 року. Для лікування  сина, який на той час навчався і знаходився на його утриманні,  він  брав кредит по місцю роботи на 50 000 грн. і на 15 000 грн.

(т. 21 а.с. 65-66)

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд вважає повністю доведеною вину підсудного ОСОБА_23 в пред'явленому по даному епізоду обвинуваченню, його умисні дії, які виразилися у заподіянні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно висновків амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 240 від 15 лютого 2007 року щодо  ОСОБА_23,  № 1559 від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_24,  № 1602 від 2 листопада 2006 року щодо  ОСОБА_21, № 1536 від 19 вересня 2006 року щодо ОСОБА_22,  № 1585 від 31 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_25, в період часу, до якого відносяться інкриміновані їм діяння, та на період проведення дослідження  підсудні психічними захворюваннями або тимчасовими хворобливими розладами психічної діяльності не страждали, могли усвідомлювати свої дії та керувати ними, по своєму психічному стану можуть  відповідати перед  досудовим слідством та судом,  будь-яких розладів пам’яті, які б перешкоджали їм пам’ятати обставини, які відбулися з ними в період, до якого відносяться  інкриміновані їм діяння, не  виявили.

 (т. 25 а.с. 216-217, т. 27 а.с. 10-12,  а.с. 26-27,   а.с. 41-42, а.с. 56-57)

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які по класифікації відносяться до категорії особливо тяжких, підвищену суспільну небезпеку цих злочинів, та дані про особу кожного з підсудних, які позитивно характеризуються, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, були зайняті суспільно-корисною працею, ОСОБА_22 має одну малолітню дитину, а ОСОБА_24 має двох малолітніх дітей.

Як пом’якшуючі покарання обставини, у відповідності з ст.66 КК України, суд враховує  підсудним ОСОБА_21 і ОСОБА_23- з’явлення із зізнанням, ОСОБА_22 – з’явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння  розкриттю злочину, ОСОБА_24 і ОСОБА_25 - активне сприяння  розкриттю злочину, яке вони проявили під час досудового слідства.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_23 по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_5, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Обставин, що обтяжують покарання  підсудним  ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25  не встановлено.

Враховуючи викладене, наявність пом’якшуючих покарання обставин,     суд вважає можливим обрати покарання підсудним  у виді позбавлення волі на певний строк,  передбачений санкціями статтей, за якими кваліфіковані їх дії, що буде достатнім для їх перевиховання та попередження вчинення нових злочинів, не застосовуючи щодо них вищої міри покарання покарання, передбаченого санкціями   ч.2 ст. 115 та ст.348 КК України.

  Потерпілий  ОСОБА_5 звернувся з позовом до підсудного ОСОБА_23  про відшкодування витрат, понесених на лікування та оздоровлення,  в сумі 26 428 грн.83 коп та  відшкодування моральної шкоди у розмірі –  100 000 грн. Свої вимоги мотивував тим, що    підсудний спричинив йому тілесні  ушкодження, в тому числі перелом кісток черепа, у зв’язку з чим він перебував на тривалому стаціонарному лікуванні і  йому було встановлено 3 групу інвалідності. За рекомендацією лікарів   він проходив курс  у медичних закладах м. Трусківця та у «Феофанії». За лікування платив сам, а також користувався фінансовою допомогою батька. Внаслідок отриманого тілесного ушкодження був змушений періодично відвідувати лікарів, йому встановлено обмеження  у виборі професії та роду занять, що змінило звичайний для нього уклад життя, і спричинило певні душевні страждання.

В судовому засіданні ОСОБА_5 змінив позовні вимоги, збільшивши претензії майнового характеру на 9182 грн., що включає в себе судові витрати на послуги представника  ТОВ «Консалтингова  група «Веред і партнери» за надання правової допомоги, вартість якого становить 7800 грн.,  та вартість аналізу крові на гепатит в сумі 1382 грн., а також збільшив суму позовних вимог на відшкодування моральної шкоди і просить стягнути з ОСОБА_23 150 000 грн. моральної шкоди.  

        Підсудний ОСОБА_23, як відповідач, цивільний позов не визнав.

         Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що потерпілому неправомірними діями підсудного ОСОБА_23 завдано матеріальної та моральної шкоди і його вина в цьому підтверджується доказами по даній справі.

Однак суд вважає, що цивільний позов потерпілого  підлягає частковому  задоволенню в частині понесених витрат на лікування та оздоровлення, які доведені відповідними документами, а позовні вимоги  про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

 Розмір витрат на лікування  згідно  наданих суду квитанцій (т.21 а.с.147-148, документи 149-158, 161,162-163 )  становить 26 428 грн. 83 коп.  і підлягає стягненню з підсудного в повному об’ємі.  

Стягненню з підсудного ОСОБА_23 на користь потерпілого ОСОБА_5 також підлягають судові витрати  в сумі 7 800 грн. , як такі, що знайшли своє підтвердження  при розгляді справи (т.38 а.с.121-123) .

Що стосується  вартості  аналізу крові на гепатит в сумі 1382 грн., то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки,  згідно  виписки з історії хвороби (т.38 а.с.124-129)  цей аналіз призначений лікарем – інфекціоністом в зв’язку з хронічним захворюванням печінки, і ніяк не  пов’язаний з спричиненою ОСОБА_23 травмою.  

 В судовому засіданні встановлено також, що неправомірними діями підсудного ОСОБА_23 потерпілому завдано значних моральних страждань, які виразилися у фізичному болі та стражданнях, які потерпілий ОСОБА_5  зазнав внаслідок пошкодження його здоров’я, порушенні звичного для нього укладу життя,  необхідності постійно перебувати  під наглядом лікарів. Проте розмір заявлених позовних вимог на відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не відповідає  характеру, обсягу та тривалості страждань, які зазнав позивач.  Враховуючи можливість відновлення його здоров’я, з урахуванням майнового положення підсудного ОСОБА_23, суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі  20 000 гривен.

 Питання про речові докази по справі підлягають вирішенню в порядку ст.81 КПК України.

Судові витрати по справі згідно ст.ст. 91, 93 КПК України підлягають відшкодуванню  підсудними в дольовому порядку.

Керуючись ст. ст. 213, 323, 324 КПК України, апеляційний суд ,-

З А С У Д И В:

          ОСОБА_21 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених   ст. 257;  п.п. 6, 11, 12  ч. 2  ст.115;  ст. 348; ч.1  ст. 14, ч. 3 ст. 146; ч. 5 ст.186; ч. 2 ст. 194;  ч.1 ст. 263  КК  України   і    призначити йому покарання :

за ст.257 КК України  - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115  КК України - 15 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

за ст. 348 КК України - 14 років позбавлення волі,

за ч.1  ст. 14, ч.3 ст.146  КК України – 6  років позбавлення волі,

за ч.5 ст.186 КК України  -    8  років позбавлення волі,

за ч.2 ст. 194 КК України  -    6 років позбавлення волі,

за ч.1 ст. 263  КК  України -   4 років позбавлення волі,                                                                              

        На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_21  за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 15 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності .

            ОСОБА_22  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених   ст. 257;  п.п. 6, 11, 12  ч.2  ст.115; ст. 348;  ч.5 ст.186  КК України   і    призначити йому покарання :

     за ст.257 КК України  -  10    років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

     за п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України – 14 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

     за ст. 348 КК України - 13 років позбавлення волі,

за ч.5 ст.186 КК України - 9   років позбавлення волі,

        На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_22  за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 14 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності .

ОСОБА_23 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених  ст. 257; п.п. 11, 12 ч.2 ст. 115; ст.348;  ч.5 ст. 186; ч.1 ст. 121 КК України   і призначити йому покарання :

    за ст.257 КК України  -  8  років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за п.п. 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 14 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за ст. 348 КК України - 13 років позбавлення волі,

    за ч.5 ст.186 КК України -   8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за ч.1 ст.121 КК України  -  7 років позбавлення волі.

        На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -  14 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності .

        ОСОБА_24 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257;  п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115, ст. 348,  ч.5 ст.186   КК України   і призначити йому покарання :

    за ст.257 КК України  - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115  КК України - 12 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за ст. 348 КК України - 11 років позбавлення волі,

    за ч.5 ст.186 КК України - 8 років позбавлення волі,

    На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання  ОСОБА_24  за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 12 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності .

    ОСОБА_25   визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11, 12  ч. 2  ст.115;   ч. 2 ст 194 КК України   і    призначити йому покарання :

    за ч.5 ст.27,  п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 10 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності,

    за ч.2 ст. 194 КК України -  5   років позбавлення волі.      

         На підставі ст. 70 КК Уккраїни остаточне покарання ОСОБА_25   за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 10 років позбавлення волі  з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності .

      ОСОБА_25  за ст. ст. 257, 348  КК України    визнати по суду не винним і виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Строк відбування покарання засудженим   вираховувати:

- ОСОБА_23 - з 14.10.2006 року,

- ОСОБА_24 з 05.08.2006 року,

- ОСОБА_21 з 23.08.2006 року,

- ОСОБА_22 з моменту фактичного затримання з 04.08.2006 року,  

- ОСОБА_25  з 19.08.2006 року.

        Запобіжний захід засудженим залишити без зміни і тримати ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25 під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Цивільний позов ОСОБА_5   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_23  на користь ОСОБА_5  в відшкодування матеріальної шкоди  – 34 228 грн.83 коп.,  в відшкодування моральної шкоди  -  20 000  грн.,  а всього  стягнути 54 228 грн.83 коп.  

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_21 – 8526 грн. 43 коп., з  ОСОБА_22 – 2123грн.88 коп., з ОСОБА_24 -2123 грн. 88 коп., ОСОБА_23- 2123 грн.88 коп.  на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Київській обл.  ( отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України у Київській обл.  р/р 3522100105031 код ЗКПО 25575285 МФО 821018 за проведення експертиз та досліджень).

         Стягнути з ОСОБА_21 –  3295 грн.  43 коп., з  ОСОБА_22 – 282 грн. 47 коп., з ОСОБА_24 -282 грн. 47 коп., ОСОБА_23- 282 грн. 47 коп.  на користь ГУ МВС України в м. Києві – отримувач платежу Управління державного казначейства в Київській обл. р/р №35302303802 в Управлінні НБУ по Києву і області, МФО 321024 ( Для ГУ МВС України в м. Києві  р/р №30000110026101 за експертизу вогнепальної зброї»)

         Стягнути з ОСОБА_21 -  5118 грн.56 коп., з ОСОБА_22- 3172 грн.48 коп., з  ОСОБА_24- 3172 грн.48 коп., з ОСОБА_23- 3172 грн.48 коп., з ОСОБА_25 – 1412 грн.65 коп. на користь  ДНДЕКЦ  МВС України в м. Києві , р/р №35225100105101 в УДК у Київській обл., МФО 821018 код 25574630  за експертні роботи.

        Стягнути з ОСОБА_21,  ОСОБА_22, ОСОБА_24 , ОСОБА_23 на користь Київського науково- дослідного інституту судових експертиз  по 715 грн. 61 коп. з кожного за проведені експертні дослідження

 (комплексну судово-біологічну і ґрунтознавча експертизу № 8819 від 07.12.2006 року вартістю  635,60 гривень (т. 28 а.с.218) , судову ґрунтознавчу експертизу № 8820 від 07.12.2006 року  вартістю  272,40 гривень (т. 28 а.с.237),  судову ґрунтознавчу експертизу № 1302 від 06.03.2007 року  вартістю   454,40 гривень (т. 25 а.с.232), судову почеркознавчу експертизу №9754 від 13.11.2006 року  вартістю  635,60 гривень (т. 29 а.с.40),  судову товарознавчу експертизу № 5592 від 20.06.2007 року вартістю  174,36 гривень (т. 29 а.с.187) ,

судову товарознавчу експертизу № 5593 від 25.06.2007 року вартістю  363,20 гривень (т. 29 а.с.171) , судову почеркознавчу експертизу № 9548 від 19.10.2006 року  вартістю 326,88 гривень  (т. 29 а.с.156) ).

Речові докази по справі:

      аркуші паперу формату А-4, вилучені 05.08.2006 року в автомобілі ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_26, які  знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 2 а.с.56-63) , договір  ООО "ТОПТУР"  № 6072501 від 26 липня 2006 року , на зворотній сторінці якого мається запис  "НОМЕР_52", що відповідає номеру мобільного телефонну ОСОБА_28, який знаходиться при матеріалах кримінальної справи (т.27 а.с. 69-73) , розписка з оренди житла   у м. Полтаві, які вилучені у ОСОБА_25 (т.18 а.с.19) - залишити в матеріалах справи ;

      фрагмент сорочки білого кольору; чоловіча трикотажна короткорукавка; тасьма чорного кольору; записна книжка; державні номерні знаки НОМЕР_23, вилучені 05.08.2006 року в автомобілі "ВАЗ 21099" д.н.з. НОМЕР_20, які   знаходяться в камері речових доказів ГПУ (т. 2 а.с.70) ,  остов кузова автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320, в обгорілому стані,  (т. 2 а.с. 179) , деталі автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320, в обгорілому стані (т. 2 а.с. 197) , каркас заднього двійного сидіння автомобіля   "Mercedes-Benz" ML 320, в обгорілому стані (т. 2 а.с. 179,197, 208) , які зберігаються на території Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві,

        мобільний телефон "VERTU" моделі "P2 black" № НОМЕР_27 та кришка батареї живлення до вказаного телефону  (т.14 а.с. 94) ,  фрагмент обгорілої тканини   (т. 17 а.с. 67) ,  сорочку світлого кольору; штани джинсові  з білим ременем; шкарпетки ; туфлі шкіряні білі, які належать потерпілому ОСОБА_28, ( т. 18 а.с. 66) , металеві наручники (т. 18 а.с. 81)  , фіскальний чек; три коробки з під мобільних телефонів "Сіменс А-70"; 3 конверти від стартових пакетів стільникового зв'язку; дві в'язані шапочки чорного кольору; полімерний пакет жовтого кольору (т. 17 а.с. 87-90) , які зберігаються у камері речових доказів ГПУ,

         дві  кулі і одна оболочка він кулі з ознаками деформації вилучених із тіла потерпілого ОСОБА_28,  які зберігаються в ЦКГТ ДНДКЦ МВС України  (т. 18 а.с. 71,75)  ,

         службове посвідчення на ім'я ОСОБА_28,яке знаходиться у відділі ЗОП та РП ГУБОЗ МВС України (т. 18 а.с. 78,79)

   - знищити;

       два мобільних телефони   "Nokia", телефон   "Samsung", а також   "Motorola",  два мобільних телефони марок "Nokia" та "Sonу Ericsson" з  наушниками та зарядним пристроєм до нього, (т.15 а.с. 63,  т.17 а.с. 87-90, т.18 а.с.19) -   обернути  на користь держави;

        2 автомати системи Калашнікова АКС-74У під номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;  2 глушники під номерами НОМЕР_18 та НОМЕР_19; пістолет конструкції Макарова УТ № 6015; 4 магазини до пістолетів; 6 магазинів до автоматів; 3 протирки до пістолета ПМ; два запасні елементи до ПБС; два стандартних брезентових чохли захисного кольору для зберігання та транспортування автоматів АКС-74У; 137 патронів калібру 5,45 мм та 55 патронів калібру 9 мм (т. 14 а.с. 196-199) , 2 пістолети ПБ під номерами НОМЕР_17 та НОМЕР_16; 2 предмети схожі на пристрої для безшумної та безпламеневої стрільби; 22 магазини до пістолетів; 9 протирок; три пенали з інструментами; 262 патрони; 11 пістолетів ПМ під номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_11, НОМЕР_10, НОМЕР_13, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_4, які зберігаються на складі ХОЗО ГУ МВС України в м.Києві  (т. 17 а.с. 87-90) -  зберігати на складі ХОЗО ГУ МВС України в м.Києві;

    автомобіль "ВАЗ-21099" д.н.з. НОМЕР_25, який зберігається на території Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Маліновського, 2-а (т. 2 а.с. 119) – обернути  на користь держави,

     автомобіль   "Volkswagen Bora", д.н.з. НОМЕР_21  зберігається на штраф майданчику для затриманих автомобілів   ГУ МВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул.. Озерна, 1 (т.20 а.с.187) – обернути  на користь держави,

     автомобіль "ВАЗ-21099" д.н.з. НОМЕР_20, який зберігається на території Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Маліновського, 2-а (т. 2 а.с. 121) – повернути власнику ОСОБА_149 ( т.22 а.с.124, автомобіль "ВАЗ-2109" д.н.з. НОМЕР_29, зберігається на території Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві (т. 2 а.с. 120) повернути власнику ОСОБА_150 (т.2 а.с.124), а у разі  відмови їх отримати – обернути на користь держави.

     технічний паспорт на автомобіль   "ВАЗ-2109" з номерним знаком НОМЕР_25 на ім'я  ОСОБА_22,  які зберігаються в камері речових доказів ГПУ (т.18 а.с.19) - залишити на зберіганні в камері речових доказів ГПУ.

    Вирок суду може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня проголошення всіма учасниками судового розгляду, а засудженими – в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий:

Суддя:

Народні засідателі: 1.

                                 2.

                                 3.