Справа № 2-1456/2010

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

    05 листопада 2010 р. Ленінський районний суд м.Луганська в складі:

головуючого судді Попової О.М.,

при секретарі Ждановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на 17/100 часток нежитлового приміщення та витребування майна від добросовісного набувача,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, просили визнати 17/100 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 спадковим майном яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ними   право власності на 17/100 частини вказаного майна в рівних частках по 17/200 частини за кожною у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, витребувати спірне майно від відповідачів, як добросовісних набувачів. Позов обґрунтували тим, що за договором купівлі-продажу від 09.11.2005 р., посвідченому приватним нотаріусом Фесенко Л.С., реєстр № 3220, АТЗТ «Донвуглересурси» продало в рівних частках ОСОБА_7 та третій особі ОСОБА_6 34 /100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 помер. Позивачі є його дочками і спадкоємцями першої черги по закону, інших спадкоємців немає. Позивачі протягом 6 місяців з дня смерті ОСОБА_7 звернулися до Третьої Луганської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутністю спадкового майна. Після цього позивачі дізнались про існування рішення третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» від 21.05.2007 р., яким був визнаний дійсним договір купівлі-продажу 17/100 часток вищевказаного нерухомого майна від 14.12.2006 р., згідно якому ОСОБА_7 нібито продав, а ОСОБА_6 придбала зазначене майно, та було визнано право власності на це майно за ОСОБА_6 Позивачі вважають даний договір фіктивним та підробленим. 16.11.2007 р. позивачі звернулися до третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» із заявою про перегляд рішення від 21.05.2007 р. за нововиявленими обставинами. Своєю ухвалою від 26.03.2008 р. третейський суд скасував своє рішення від 21.05.2007 р., а ухвалою від 27.08.2008 р. закрив провадження у справі.

Після цього, 17.08.2007 р. третя особа ОСОБА_6 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_9, реєстр № 16151, подарувала 34/100 вищевказаного нерухомого майна третій особі ОСОБА_5 Потім, 17.10.2008 р. ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_10, реєстр № 2341, продала 34/100 частини вищевказаного нерухомого майна відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4  у рівних частках. Позивачі про дані обставини обізнані не були і дізналися про них тільки після скасування рішення третейського суду.

Оскільки вищевказаний договір купівлі-продажу від 14.12.2006 р. не посвідчений нотаріально та не визнаний дійсним судовим рішенням, позивачі вважають його нікчемним правочином, відповідно вважають, що право власності на спірне майно до ОСОБА_6 не перейшло, а тому вона не мала права його відчужувати. Тому спірне майно увійшло до складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_7, єдиними спадкоємцями якого є позивачі у рівних частках. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власників не з їхньої волі, позивачі мають право витребувати спірне майно від добросовісних набувачів – відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

    Відповідачі надали суду письмові заперечення на позов, позов не визнали, у судовому засіданні відповідачі та їх представник просили у його задоволенні відмовити.

    Представник третьої особи ОСОБА_6 надав письмові заперечення проти позову, у судовому засіданні підтримав їх, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2005 р., посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстр № 3220, АТЗТ «Донвуглересурси» продало в рівних частках ОСОБА_7 та третій особі ОСОБА_6 34 /100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 46575 грн. Рішенням третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» від 21.05.2007 р. на підставі ст.220 ЦК України був визнаний дійсним договір купівлі-продажу 17/100 часток вищевказаного нерухомого майна від 14.12.2006 р., згідно якому ОСОБА_7 нібито продав, а ОСОБА_6 придбала зазначене майно, та було визнано право власності на це майно за ОСОБА_6 Тобто рішення третейського суду було ухвалено вже після смерті ОСОБА_7 Позов був пред’явлений до гр-на ОСОБА_11, який не мав ніякого відношення до спірного нежитлового приміщення.

Після цього, 17.08.2007 р. третя особа ОСОБА_6 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_9, реєстр № 16151, подарувала 34/100 вищевказаного нерухомого майна третій особі ОСОБА_5 Потім, 17.10.2008 р. ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_10, реєстр № 2341, продала 34/100 вищевказаного майна відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4  у рівних частках. Позивачі про дані обставини відомо не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 помер. Позивачі є його дочками і спадкоємцями першої черги по закону. Інших спадкоємців немає. Позивачі протягом 6 місяців з дня смерті ОСОБА_7 звернулися до Третьої Луганської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за відсутністю спадкового майна.

16.11.2007 р. позивачі звернулися до третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» із заявою про перегляд рішення від 21.05.2007 р. за нововиявленими обставинами. Своєю ухвалою від 26.03.2008 р. третейський суд скасував своє рішення від 21.05.2007 р., а ухвалою від 27.08.2008 р. закрив провадження у справі.

Суд приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи позивачів та їх представника про те, що договір купівлі-продажу спірного майна від 14.12.2006 р., укладений між ОСОБА_7 та третьою особою ОСОБА_6, який не був посвідчений нотаріально та не визнаний дійсним за рішенням суду, є нікчемним правочином з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст.657 ЦК України встановлює, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у  разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

            Також суд враховує положення п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з якими вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню,  і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та  640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення  правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав,  встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

            Таким чином, право власності на спірне майно, на думку суду, до ОСОБА_6 не перейшло, та увійшло до складу спадщини, що відкрилось після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно  від  часу  прийняття  спадщини  вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, на момент укладення договору дарування спірне нерухоме майно належало позивачам, як спадкоємцям померлого ОСОБА_7

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

     1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

     2) було  викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

     3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

           Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

           Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

           Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 норма ч.1  ст.216 ЦКУ  не  може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних  правочинів  щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.   У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації  права  власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.    

            Заперечення відповідачів про відсутність у третейського суду права скасування свого рішення судом до уваги не приймаються. Відповідно до ст.10 Закону України «Про третейські суди» порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються  цим Законом та регламентом третейського суду. Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду,  порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання,  віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним  цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів. Ст.75 Регламенту третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» передбачено підстави та порядок перегляду третейським судом рішень суду в зв’язку з нововиявленими обставинами, а згідно ст.79 Регламенту, розглянувши заяву про перегляд в зв’язку з нововиявленими обставинами суд може задовольнити заяву та скасувати судове рішення.

             На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

 На підставі ст.ст.215, 220, 388, 657, 1218, 1258, 1261, 1261, 1267-1270 ЦК України, ст.10 Закону України «Про третейські суди», постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на 17/100 часток нежитлового приміщення та витребування майна від добросовісного набувача задовольнити.

    Визнати 17/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 спадковим майном яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2   право власності на 17/100 частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках по 17/200 частини за кожною у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Витребувати від ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 17/100 частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м.Луганська протягом десяти днів від дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий ___________________________