Справа №2”а”- 898/10/1205
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 року смт. Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі :
Головуючого – судді: Максименко О.Ю.
при секретарі: Бондаренко В.М.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
за участю представника відповідача: Зверхановської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про перерахунок та стягнення державної пенсії згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005р. № 1293, -
В с т а н о в и в :
01.12.2010р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі про проведення перерахунку державної пенсії з 01.11.2006 року по 01.12.2010 року відповідно до пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, яке пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС. 09.02.2007 року постановою Білокуракинського районного суду УПФУ в Білокуракинському районі зобов’язано провести перерахунок державної пенсії позивачу як інваліду 2 групи в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та перерахунок додаткової пенсії з 01.11.2006 року, але відповідач при виконанні постанови суду від 09.02.2007 року не виконав вимоги Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, а саме не збільшив її у 3,5 рази з урахуванням положень ст. 54 та ч. 3 ст. 67 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови донарахування державної пенсії згідно пункту 1 Постанови КМУ від 27.12.2005р. та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, збільшивши її у 3,5 рази згідно пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293 за період з 01.11.2006 року по 01.12.2010 року та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення перерахованої суми за один місяць.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі на надав аналогічні пояснення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що пенсія позивачеві виплачується на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.05.2008р., ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, постанови Білокуракинського районного суду від 09.02.2007р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007р. і в даних судових рішеннях не вказано про застосування при нарахуванні пенсій положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293, а відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судове рішення є обов’язковим для виконання на території України. Таким чином, порушень прав позивача з боку відповідача не було, у зв’язку з чим просить в позові відмовити за безпідставністю. Т акож представником відповідача було зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, позивач не надав клопотання про його поновлення та не надав докази, які підтверджують поважність його пропуску.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази кожний окремо та в їх сукупності, суд вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом II групи по захворюванню, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.11, 12, 14, 15, 16). Участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 приймав у 1986 році (а.с.13, 17).
Предметом судового розгляду є порушене право позивача на отримання державної пенсії в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 р. № 1293.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, позивач має право на збільшення державної пенсії у 3,5 рази, але державну пенсію отримав та продовжує отримувати в розмірах менших ніж встановлено чинним законодавством.
Суд вважає, що дії Управління є протиправними та такими, що порушили конституційні права позивача, а саме дії Управління не відповідають конституційним положенням про гарантування прав та соціальний захист громадян, для яких пенсія є складовою частиною, якої є пенсійне забезпечення за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на одержання державної та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293 зобов'язує Пенсійний Фонд України збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
Збільшити у 3,5 рази — пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, та пенсію у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Суд встановив, що позивач має право на призначення державної пенсії, збільшеної у 3,5 рази, оскільки пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293, він має право на збільшення державної пенсії у 3,5 рази, але державну пенсію отримав та продовжує отримувати в розмірах менших ніж встановлено чинним законодавством.
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст.. 99 КАС України, оскільки відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.
Окрім того, ушкодження здоров’ю, яке привело до втрати працездатності, ОСОБА_3 отримав під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року). Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров’ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов’язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону). Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.
Стаття V (B) Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. П. b) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. В якості відшкодування завданої ядерної шкоди здоров’ю ОСОБА_3 під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, йому були призначені виплачувані пенсії.
Таким чином, посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з позовом є безпідставним та таким, що не заслуговують уваги.
Таким чином суд вважає, що доводи відповідача, щодо відмови у проведенні збільшення державної пенсії, відповідно п.1 Постанови КМУ від 27.12.2005 р. № 1293, яку нараховано згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є не обґрунтовані.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему порушення прав соціально не захищених верст населення, що зазначено в Рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 09.07.2007 р.№ 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.2008 року № І0-рп/2008, від 27.11.2008року № 26-рп/2008.
Про це також зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі Ж» 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24, статті 46 Конституції України, набуті в сфері пенсійного забезпечення, не можуть бути скасовані, звужені. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що позивач має право на збільшення державної пенсії у 3,5 рази, згідно пункту першого Постанови КМУ від 27.12.2005 р. № 1293.
В даному випадку є порушене право позивача на отримання пенсії у повному обсязі. Аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає, що при вирішенні даного спору треба виходити з пріоритетності законів над підзаконними актами та чинними нормативно-правовими актами, які не суперечать нормам Конституції України, нормам спеціального Закону.
Для збільшення державної пенсії, треба звертатися до пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України«Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293.
Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293 без огляду на необґрунтовані докази, на які посилається представник відповідача, на підставі заперечень проти позову.
У Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Проте, суд вважає за недоречне звертати рішення у частині стягнення перерахованої суми за один місяць до негайного виконання, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України; Рішеннями Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008; Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, Законом України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», ст..ст.72, 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст..ст. 49, ст.54, ст.67, ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 р. № 1293; ст..ст. 4, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 99, 158, 159, 160, 163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі щодо не донарахування ОСОБА_3 державної пенсії згідно п.1 Постанови КМУ «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005р. № 1293 з 01.11.2006р. по 01.12.2010р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії згідно вимог п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005р. № 1293, збільшивши її у 3,5 рази з 01.11.2006р. по 01.12.2010р. з урахуванням сплачених сум, нарахованих при виконанні постанови Білокуракинського районного суду Луганської області від 09.02.2007р.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
СУДДЯ Білокуракинського
районного суду Луганської області О.Ю.МАКСИМЕНКО