Справа №2а– 1723/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака А.В.,
при секретарі Чорнобай Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги та зобов'язання здійснити перерахунок суми грошової допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
10.11.2010 позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання провести перерахунок та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок суми грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати в подальшому здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до вимог Закону.
Ухвалою від 16.12.2010 позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період часу з 01.01.2010 по 09.05.2010 були залишені судом без розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Проте, суд, враховуючи вищевикладені підстави, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відноситься до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» / а.с. 6 /.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виплата даної допомоги здійснюється разовими платежами у розмірі відповідно до ставки мінімальної заробітної плати на час здійснення даної виплати, розмір якої за період 2010 року становить: з 01.01.2010 у розмірі 869 грн., 01.04.2010 – 884 грн., 01.07.2010 – 888 грн., 01.10.2010 – 907 грн.
Проте Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації допомога ОСОБА_1 на оздоровлення за 2010 виплачена лише у розмірі 75 грн.
27 .10.2010 позивач зверну ла ся із заявою до відповідача про перерахунок допомоги у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації відмовило їй в перерахунку призначеної допомоги з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру допомоги .
Відповідно дло ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В даному випадку моментом здійснення виплати є момент ухвалення рішення у справи.
Відповідно ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, встановлено ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Статтею 70 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Таким чином, на період дії правовідносин, які є предметом спору в цій справі, наявні два нормативно-правові акти: Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір державної соціальної допомоги.
Вирішуючи питання про колізію норм вказаних законів, що мають однакову юридичну силу, суд виходив з пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно частини третьої статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008 зазначено, що згідно частини другої статті 95 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків і вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Положення Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» на момент розгляду даної справи, а також на момент проведення виплат позивачу, були чинними і не визнавалися неконституційним.
Судом достовірно встановлено, що відповідачем не були здійснені нарахування і виплата позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідного до бюджетного призначення та у розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік».
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат за 2010 рік підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної основної пенсії у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за період з 09 .05.2010 р. по день ухвалення рішення суду, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про нарахування та виплату їй грошової допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат в подальшому не може бути задоволена, оскільки обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України.
Суд, при розгляді справи повинен застосувати законодавство, яке чинне на день розгляду справи, а тому вимоги щодо здійнення перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат за період з 09.05.2010 можуть бути задоволені лише по день ухвалення рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 17, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги та зобов'язання здійснити перерахунок суми грошової допомоги – задовольнити частково .
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суми грошової допомоги на оздоровлення у розмірі трьоїх мінімальних заробітних плат за період з 09 .05.2010 по день ухвалення рішення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист гомадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
В задоволенні іншіої частини позовних вимог - відмовити .
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення. Якщо постанова була винесена у письмовому провадженні або у разі застосування ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.
Суддя: А.Новак