№ 2- 453/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08  грудня 2010 року.         Новоайдарський районний суд у складі:

головуючого                                   Іванової О.М.

при секретарі                                             Борисенко Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Новоайдар цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” про визнання кредитного договору недійсним, -  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ПАТ ?ндустріально-експортний банк” звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством ?ндустріально-експортний банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 036-3/7 . Відповідно до пункту 1.1 Договору Банк надає Відповідачу кредит у сумі 30 000 доларів США з терміном користування з 20 березня 2008 року до 15 липня 2017 року, а відповідач повертає кредит та сплачує відсотки за його користування в розмірі та на умовах, визначених Договором. У забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 20.03.2008 р., відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку домоволодіння з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а також дві земельні ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння, площею 0,25 га та 0,0413 га. Також, у забезпечення виконання зобов’язань за Договором між Банком та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 20.03.2008 року, відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 перед банком по зобов’язанням. Позивач зобов'язання за Договором виконав, надавши кредитні кошти в сумі 30 000 доларів США позичальнику. У порушення умов п. п. 1.1, 3.3 Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість станом на 18.03.2010 р. за основною сумою кредиту - 23568,00 дол. США, що становить в еквіваленті 187978,37 грн., прострочену заборгованість за основною сумою кредиту - 4286,39 дол. США, що становить в еквіваленті 34188.25 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 198,08 дол. США, що становить в еквіваленті 1579,89 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 3014,57 дол. США, що становить в еквіваленті 24044,21 грн., та пеню у сумі 3155,91 грн.   Загальний розмір заборгованості за кредитним Договором станом на 18.03.2010 р. становить   250946,62 грн. Позивач просив стягнути   солідарно   з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ?ндустріально-експортний банк” загальну суму заборгованості у розмірі   250 946,62 грн., що складає за офіційним курсом НБУ станом на 18.03.2010 р. еквівалент   31067,04 дол. США та 3155,91 грн., в тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту 23568,00 дол. США, прострочену заборгованість за основною сумою кредиту 4286,39 дол. США, заборгованість за нарахованими процентами 198,08 дол. США, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 3014,57 дол. США, пеню 3155,91 грн.,   а також   витрати зі сплати судового збору у розмірі   1700   грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи   120 грн.

    Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства ?ндустріально-експортний банк” про визнання кредитного договору недійсним, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що 20 березня 2008 року між ПАТ «Індустріально - Експортний банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони був укладений кредитний договір № 036-3/7. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору ОСОБА_1 Банку була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан та, відповідно до умов надання кредитних коштів, надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі Позичальнику готівки в касі Банку з 20 березня 2008 року і терміном погашення по 15 липня 2017 року включно не відновлювальної кредитної лінії у сумі 30 000 доларів США. Відповідно до п. 1.4.1. Позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,8 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п. 1.1. та п. 2.4 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов'язується повертати кредит Кредитору згідно графіку погашення суми кредиту (Додаток №1 до договору) щомісяця в термін до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 268 доларів США.  Позивачі за зустрічним позовом вважають кредитний договір недійсним, оскільки банк – позичальник видав їм кредит в іноземній валюті не маючи на це офіційного дозволу – індивідуальної ліцензії НБУ. Позивачі також вважають, що через підвищення курсу валюти існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором, оскільки значно зросла сума боргу, яку їм необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився їх фінансовий стан, подальше виконання кредитного договору на умовах, які діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника - як споживача кредитних послуг. Просили визнати недійсним кредитний Договір № 036-3/7 від 20 березня 2008 року, укладений між ПАТ «Індустріально - Експортний банк» та ОСОБА_1.

У судовому засіданні представники позивача - Публічного акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” – Крикуненко Ю.А., Дірюгін Ф.В.  позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним не визнали, просили відмовити в їх задоволенні за безпідставністю, надали до матеріалів справи письмове заперечення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 20 березня 2008 року між ПАТ ?ндустріально-експортний банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 036-3/7(а.с. 20-24) . Відповідно до пункту 1.1 Договору Банком надано Відповідачу кредит у сумі 30 000 доларів США з терміном користування з 20 березня 2008 року до 15 липня 2017 року, а відповідач повертає кредит та сплачує відсотки за його користування в розмірі та на умовах, визначених Договором. У забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 20.03.2008 р. (а.с. 28-33), відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку домоволодіння з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: Новоайдарський р-н, с. Пурдівка, вул. Садова, буд. 14а та дві земельні ділянки, на яких розташоване вказане домоволодіння, площею 0,25 га та 0,0413 га. (наявність майна підтверджується правовстановлюючими документами на нього а.с.12-16). Також, у забезпечення виконання зобов’язань за Договором між Банком та ОСОБА_1 з ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 20.03.2008 року (а.с.34-35), відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 перед банком по зобов’язанням. Позивач зобов'язання за Договором виконав, надавши кредитні кошти в сумі 30 000 доларів США позичальнику в користування. У порушення умов п. п. 1.1, 3.3 Договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість станом на 18.03.2010 р. за основною сумою кредиту - 23568,00 дол. США, що становить в еквіваленті 187978,37 грн., прострочену заборгованість за основною сумою кредиту - 4286,39 дол. США, що становить в еквіваленті 34188.25 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 198,08 дол. США, що становить в еквіваленті 1579,89 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 3014,57 дол. США, що становить в еквіваленті 24044,21 грн., та пеню у сумі 3155,91 грн.   Загальний розмір заборгованості за кредитним Договором станом на 18.03.2010 р. становить   250946,62 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.18-19). Заборгованість виникла внаслідок невиконання боржником зобов’язання за кредитним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також розмір процентів річних від простроченої суми, встановлений договором.

Тобто     боржник – ОСОБА_1, порушивши зобов’язання, встановлені кредитним договором – грошові зобов’язання, повинна сплатити суму боргу, а також розмір процентів річних від простроченої суми, встановлений договором. Відповідно до положень ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору, тому, ставлячи особистий підпис в договорі кредитування, відповідач ОСОБА_1 на добровільній основі прийняла на себе зобов’язання по його виконанню.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Положення наведеної статті дають суду підстави для задоволення позовних вимог банку щодо стягнення кредитної заборгованості не тільки з боржника – ОСОБА_1, а й з її поручителя  - ОСОБА_2, який є таким згідно договору поруки від 20.03.2008 року, у солідарному порядку.

Вимоги відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним задоволенню не підлягають.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на порушення при укладенні кредитного договору від 20.03.2008 року, який укладено між ПАТ „Індустріально-експортний банк” та ОСОБА_1 № 036-3/7 в іноземній валюті, принципу справедливості, добросовісності та розумності через збільшення курсу валюти, яка є предметом кредитного договору та призвела до збільшення суми, яка підлягає поверненню, оскільки при укладенні даного кредитного договору, боржнику було запропоновано два шляхи кредитування: в національній валюті з відсотковою ставкою 19,76 та в іноземній валюті з відсотковою ставкою 12,8 відсотків річних, тобто кредитор виконав вимоги п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування, якими передбачено обов’язок при наданні кредиту в іноземній валюті попередити позичальника про валютні ризики під час виконання зобов’язання. Боржник, обравши кредитування в іноземній валюті, розумів ризик виконання зобов’язань по ньому.

Посилання відповідачів на відсутність індивідуальної ліцензії НБУ у кредитора на проведення кредитування у валюті не є підставою для визнання договору недійсним в даному випадку, оскільки відповідно до Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин за 2009-2010 роки Верховний Суд України від 07.10.2010 року виклав наступну позицію: Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет „ Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону „Про банки і банківську діяльність” № 2121-ІІІ кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представниками позивача - ПАТ „Індустріально-експортний банк” на підтвердження повноважень банку, щодо можливості здійснення ним валютних операцій, надано відповідну ліцензію № 99 від 16.01.2003 року та дозвіл НБУ № 99-3 від 16.01.2003 року, які на даний час є єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті.

Суд не вбачає підстав, які б були передбачені законодавством для визнання даного кредитного договору недійсним.

Виходячи з того, що сума заборгованості за кредитним договором  складає 250946 грн. 62 коп. та не є помірною порівняно з доходами відповідачів – боржників у справі, що підтверджується доказами, наданими суду, а саме: довідками про доходи ОСОБА_2 та ОСОБА_1, враховуючи те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК та стан її здоров`я відповідно до виписного епікризу з історії хвороби, суд за власною ініціативою вважає необхідним застосувати положення ст. 217 ЦПК України – розстрочити виконання рішення суду.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач документально підтвердив сплату державного мита при подачі позову до суду та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 526, 527, 536, 554, 610 ЦК України; керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179,  212-215, 217 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 250946 грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 державне мито на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» у розмірі 850 грн. та витрати на судово-інформаційні витрати по забезпеченню розгляду цивільної справи у розмірі 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» у розмірі 850 грн. та витрати на судово-інформаційні витрати по забезпеченню розгляду цивільної справи у розмірі 60 грн.

Допустити розстрочку виконання рішення Новоайдарського районного суду від 08 грудня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 250946 грн. 62 коп. строком на 60 місяців та стягувати з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором рівними частинами, що складають 4182 грн. 44 коп., щомісячно, до повного погашення боргу.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» про визнання кредитного договору недійсним – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 О.М. Іванова