Справа №2-66

                                                                                                                                      2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року              Василівський районний суд Запорізької  області

у складі:    головуючого                        судді    Носика М.А.

при секретареві:                                                  Писаренко К.В.

за участю: представника позивача адвоката    ОСОБА_1

                   відповідача                                 ОСОБА_2    

            розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про звільнення земельної ділянки особою, яка займає її без належних на те підстав та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки особою, яка займає її без належних на те підстав, відновлення межі та стягнення моральної шкоди, суд,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2008 року до Василівського районного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 У позовній заяві зазначено, що у 1995 році позивач ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю площею 0.092 га. по АДРЕСА_1. Сусідню земельну ділянку поАДРЕСА_2 займає ОСОБА_2

У 2006 році ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку. Спеціалістами були складені схеми земельних ділянок, акт узгодження меж та встановлені межові знаки. Позивач підписав акт узгодження меж. Однак ОСОБА_2 порушив право землекористувача ОСОБА_3, знищив межові знаки та самовільно встановив огорожу по земельній ділянці позивача, захопивши приблизно до 0.9 м. суміжної земельної ділянки. Починаючи з 2006 року ОСОБА_3 неодноразово звертався до Дніпрорудненської міської ради з метою вирішення земельного спору. Посадові особи Дніпрорудненської міськради встановили порушення правил добросусідства ОСОБА_2 та рекомендували ОСОБА_3 звернутися до суду з метою вирішення земельного спору.

Позивач ОСОБА_3 просить суд усунути порушення його права приватної власності на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 з боку відповідача ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 та зобов’язати відповідача в десятиденний термін перенести огорожу на свою земельну ділянку. Крім того, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати.

18 листопада 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 У зустрічній позовній заяві зазначено, що на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку від 10 вересня 2007 року, ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2. А саме, земельної ділянки площею 0.0781 га. для ведення садівництва та земельної ділянки площею 0.0999 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку. ОСОБА_3 з 1995 року є власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1. Під час приватизації земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 претензій не заявляв. Межові знаки, що були встановлені між земельними ділянками сторін, передані під нагляд на зберігання ОСОБА_2 За останні роки ОСОБА_3, постійно, чотири рази, переносив частину огорожі – переміщує межу, що поділяє земельні ділянки сторін. З західної сторони, в цілому, він переніс огорожу по ширині на два метри на протязі приблизно 14 метрів вглиб земельної ділянки ОСОБА_2 Таким чином, ОСОБА_3 самовільно захопив частину земельної ділянки ОСОБА_2, порушуючи межові знаки, побудував на чужій земельній ділянці будку для своєї собаки з місцем для її вигулу. ОСОБА_2 просить суд зобов’язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, зобов’язати привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинного будівництва площею 2 кв.м., зобов’язати ОСОБА_3 за власний рахунок відновити межу, яка поділяє земельні ділянки сторін. Крім того, ОСОБА_2 просить стягнути із ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1500 грн. та судові витрати.

16 лютого 2009 року позивач ОСОБА_3 подав до суду уточнення вимог до позовної заяви. ОСОБА_5 просить суд усунути порушення його права власності на земельну ділянку поАДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2, який має земельну ділянку по АДРЕСА_2 та зобов’язати ОСОБА_2 у десятиденний термін після набрання рішення суду чинності прибрати від огорожі залізобетонні блоки у кількості 3-х штук та знести огорожу, яка відступає від запроектованої межі в сторону земельної ділянки ОСОБА_5 Стягнути з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката у сумі 1200 грн.

Ухвалою Василівського районного суду від 30 квітня 2009 року цивільна справа провадженням зупинена у зв’язку із призначенням судової технічної експертизи.

Ухвалою Василівського районного суду від 09 грудня 2010 року відновлено провадження у справі у зв’язку із ухиленням позивача ОСОБА_3 від оплати за проведення експертизи.

Позивач ОСОБА_3, який був належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи у судове засідання не з’явився.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, позов ОСОБА_3 підтримав, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та суду пояснив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, через похилий вік та стан здоров’я не може з’явитися до суду. Позивач є власником земельної ділянки, частину якої шляхом встановлення металевої огорожі захопив відповідач. ОСОБА_3 тривалий час звертається до державних установ з приводу поновлення його порушеного права землевласника. Спеціалісти Дніпрорудненського міськвиконкому зафіксували порушення межі з боку ОСОБА_2, однак для вирішення спору рекомендували звернутися до суду.  У позивача є підстави для задоволення первісного позову. У задоволенні зустрічних позовних вимог адвокат ОСОБА_1 просить відмовити, постільки вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 свій позов підтримав, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та суду пояснив, що він на протязі десятиріч володіє земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2. У 2007 році приватизував земельні ділянки та отримав Державні акти. У 2006 році він узгодив межі своїх земельних ділянок, у тому числі із ОСОБА_3 Жодних претензій не було. Дійсно, металева огорожа, яка розмежовує його та ОСОБА_3 земельні ділянки є його, тобто ОСОБА_2, власністю. Однак огорожа знаходиться на його земельній ділянці. Також і залізобетонні блоки не перебувають на земельній ділянці позивача. Навпаки, саме ОСОБА_3 порушує його, тобто ОСОБА_2, право землекористувача, постільки ОСОБА_3 захопив частину його земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_3 постійно провокує сварки, ображає. Тому ОСОБА_2 просить суд задовольнити його позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Представник третьої особи Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області Олійник М.М., який був належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи у судове засідання не з’явився

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідка ОСОБА_7, давши оцінку їм у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає необхідним частково задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія ЗП №002/Д-653, виданого 17 березня 1995 року на підставі рішення виконкому Дніпрорудненської ради народних депутатів від 14 лютого 1995 року №68, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.092 га., що розташована на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку Серія ЗП №118638 та №118639, виданих 10 вересня 2007 року на підставі рішень Дніпрорудненської міської ради від 26 квітня 2007 року №55 та №56, ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок розташованих у Запорізькій області Василівському районі АДРЕСА_2. А саме, земельної ділянки площею 0.0999 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та площею 0.0781 га. для ведення садівництва.

Згідно Планів меж земельних ділянок, вказані земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є суміжними.

Відповідно до ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно відповідно до закону.

Стаття 153 ЗК України гарантує недоторканість права власності на земельну ділянку.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами і доповненнями роз’яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211,212 ЗК України, статей 22,623,1166,1172,1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ч.1 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам.

Згідно ч.3 ст.212 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як вказує позивач ОСОБА_3 та не заперечує відповідач ОСОБА_2, огорожа, що розмежовує земельні ділянки поАДРЕСА_2 та 57 встановлена та є власністю ОСОБА_2 Крім того, при приватизації земельних ділянок ОСОБА_2 у 2007 році, на межі земельних ділянок сторін були встановлені межові знаки у кількості п’ять штук.

Позивач ОСОБА_3 неодноразово звертався до державних установ з приводу порушень його права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2

В результаті проведених перевірок дійсно було встановлено, що межові знаки порушено, а огорожа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, встановлена на земельній ділянці позивача  ОСОБА_3

Згідно виписки з протоколу №10 від 17 жовтня 2007 року засідання Комісії з контролю за використанням та охороною земель Виконкому Дніпрорудненської міської ради, в результаті розгляду заяви ОСОБА_3, Комісія вирішила направити в Управління по контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області клопотання про виклик державного інспектора для здійснення перевірки використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 та території Дніпрорудненської міської ради гр. ОСОБА_2

В Акті перевірки з питань земельного спору між власниками земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складеного 21 квітня 2008 року комісією по земельним спорам Дніпрорудненської міської ради, встановлено, що огорожа, яка повинна проходити по межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, місцями заходить на відстань до 0.9 м. на земельну ділянку ОСОБА_3 Межові знаки порушено.

Згідно рішення Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 24 квітня 2008 року №16, ОСОБА_2 висловлено громадський осуд за порушення ним Правил добросусідства. ОСОБА_2 зобов’язано виконувати обов’язки власника земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення права землевласники ОСОБА_3 з боку ОСОБА_2 Огорожа, що розташована між земельними ділянками сторін, знаходиться не на межі земельних ділянок, а на земельній ділянці ОСОБА_3

Суд вважає необхідним усунути порушення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Дніпрорудне з боку ОСОБА_2, який є власником земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 та зобов’язати відповідача у десятиденний термін після набрання рішення суду законної сили перенести огорожу між земельними ділянками на свою земельну ділянку.

В іншій частині позову ОСОБА_3 суд відмовляє. Суду не надано доказів, що залізобетонні  блоки у кількості трьох штук, що належать ОСОБА_2, знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_3 Також позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди, яку він просить відшкодувати шляхом стягнення з відповідача 5000 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд відмовляє.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, що позивач ОСОБА_3 самовільно зайняв його, тобто ОСОБА_2, земельну ділянку, здійснив самочинне будівництво, порушив межу та заподіяв моральну шкоду.

Згідно ст.88 ЦПК України, у зв’язку із частковим задоволенням позову, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у сумі 07 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 08 грн. 50 коп., витрати на правову допомогу адвоката у сумі 600 грн.

Крім того, суд стягує із позивача недоплачений судовий збір у доход держави у сумі 51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,61,88,209,210,212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково:

Усунути порушення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2, який є власником земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 та зобов’язати ОСОБА_2 у десятиденний термін після набрання рішення суду законної сили перенести огорожу між земельними ділянками на свою земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у сумі 07 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 08 грн. 50 коп., витрати на правову допомогу адвоката у сумі 600 грн., а всього – 616 (шістсот шістнадцять) грн.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

      Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в доход держави у розмірі 51 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки особою, яка займає її без належних на те підстав, відновлення межі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                 М.А. Носик