Справа №2-6652/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Петуніна І.В.,

при секретарі – Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Попова С.Г.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві в обґрунтування якого вказав, що з 18.07.2000р. по 21.10.2007р. працював у відповідача гірничим робітником очисного забою підземним. 09.05.2007р., при виконанні ним трудових обов’язків, стався вибух метану. Знаходячись під землею, в 15 м від епіцентру вибуху, він раптово побачив спалах «вогняний шар», упав та знепритомнів. Скільки знаходився без тями – не пам’ятає. Коли прийшов до тями, почув біль у руках, обличчі, спині, дуже нудило. Він зрозумів, що стався вибух газу метану, дихати було нічим, включився саморятівник, самостійно почав вибиратися на поверхню.. Під час виходу з епіцентру вибуху він відчув величезне почуття страху, що може бути повторний вибух. Вугільного пилу. Коли вийшов на поверхню, медична допомога йому не надавалося і він був доставлений сан.транспортом до Димитровської ЦМЛ, звідки був переведений до ІНВХ, де знаходився з 09.05.2007р. по 18.07.2007р. з діагнозом: опік полум’ям вибуху 1-2 ст. обличчя, тулуба і шиї, рук площею 10%, тип легкої міри. Отруєння СО, токсикодимова інгаляція, легка опікова хвороба. Ускладнення: гостра реакція на стрес. У подальшому був переведений до ОКЛПЗ, де знаходився з діагнозом: ДЕП з розсіяною мікроорганічною симптоматикою, вестибулопатією, антено-невротичним синдромом, легка закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з стійкою цифалгією, опік полум’ям вибуху 1-2 ст. обличчя, тулуба, шиї, рук площею 10%, легка опікова хвороба, токсіко інгаляційне враження, закінчене атрофічним бронхітом, легенева недостатність НО.

По даному факту на підприємстві складено акт спеціального розслідування нещасного випадку (аварії) форми Н-5 від 19.05.2007р. та акт № 24 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом форми Н-1 від 19.05.2007р. 10.09.2007р. по даній травмі первинно обласна психіатрична МСЕК встановила 60% втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, рекомендоване медикаментозне лікування, нагляд у психіатра, невропатолога та терапевта. 11.10.2010р. по даній травмі повторно обласна психіатрична МСЕК встановила йому 80% втрати працездатності й 2-у групу інвалідності, рекомендоване медикаментозне лікування, нагляд у психіатра та невропатолога. Димитровським відділенням фонду ССНВВ йому була призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода у зв’язку з виробничою травмою не призначалася. Проте внаслідок виробничої травми, яка сталася   09 травня 2007р., йому  заподіяна моральна шкода, яку він відчуває з моменту аварії та продовжує відчувати до теперішнього часу.

Втрата працездатності на 80%, наявність інвалідності викликають у нього додаткові моральні переживання, тому що в ході лікування й по дійсний момент він випробовує негативні наслідки травми – постійні головні болі, у зв’язку з чим у нього з’явилися тривожні побоювання з приводу свого майбутнього. Став помічати, що нічого не може запам’ятати, вимушений постійно користуватися записами. На цьому фоні посилилася тривога, відчуття внутрішньої напруги, почуття страху, з’явилися думки про свою неспроможність. Останнім часом став дуже дратівливим, запальним, аж до агресії, причиною чого, виникнення постійних конфліктів в сім’ї. Протягом всього часу з моменту травми відчуває внутрішній дискомфорт, стримується порушення сну, часті пробудження, епізодично кошмарні сновидіння, «не може знайти вихід, задихається». Епізодично виникають кошмарні думки про аварію, що сталася та про загиблих товаришів і на цьому фоні часто виникає відчуття тривоги.

    У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття страху перед смертю, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовує до дійсного моменту.

Після травми він став обмежений у русі, тому що швидко стомлюється при незначних навантаженнях. До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв’язку зі станом здоров’я він не може цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль.

Він втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, та й взагалі можливість, будь-де працювати, це негативно позначилося на його соціальному статусі, що дуже морально його пригнічує.  До травмування він регулярно займався спортом, підтримував себе в нормальній спортивній формі, захоплювався риболовлею. Внаслідок травми він не може здійснювати свої захоплення, від чого почуває постійний психологічний дискомфорт. У результаті травми був змінений його життєвий уклад, він став замкнутий, мало товариський, втратив інтерес до життя.

У зв’язку з вищевикладеним просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 160000 грн.

Позивач до судового засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив суду, що позивач звернувся з позовом саме зараз, тому що перші роки після травми фактично не мешкав вдома, а мешкав у лікарнях, у нього був дуже поганий психологічний стан, навіть не знав, де він знаходиться, почував себе як рослина, яку кормили. Позивачу з боку відповідача ніякої допомоги не надавалося. Позивач був пригнічений, що його вивели з шахти, що він втратив гірничу спеціальність. На шахті йому не пропонували яку-небудь роботу на підприємстві на поверхні.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, де вказав, що з позовом не згоден з наступних підстав. Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача та його вини. Позивач не зазначає у позові в чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності. Укладаючи з відповідачем трудовий договір, позивачеві було роз’яснено під підпис його права та обов’язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих факторів та можливість їх впливу на здоров’я, його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я та його наслідки.

Представник третьої особи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області, надала суду письмові заперечення, де вказала, що на цей час законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди з третьої особи. Рішенням КСУ від 08.10.2008р. роз’яснено, що право працівників на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Ніяких доказів, що підтверджують заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Крім того, згідно з наказом № 12 від 22.11.1995р. МОЗ України, МСЕК встановлює наявність спричинення моральної шкоди, на основі висновку медичних закладів, в тому числі лікаря-психіатра, про перенесений стрес чи депресію потерпілим на виробництві, але по даній справі такого висновку зроблено не було. У судовому засіданні представник третьої особи пояснила, що моральна шкода у позивача присутня, підприємство повинно відшкодовувати шкоду, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 09.05.2007р. з позивачем у відповідача стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого позивач отримав ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80%, 2-гу групу інвалідності безстроково, праця у спеціально створених умовах, що підтверджується копією акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 № 24 від 19.05.2003 року, копією акту (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) від 19.05.2007р., довідками МСЕК, поясненнями представника позивача (а.с.15-22).

Згідно висновку ВЕК від 12.06.2007р. № 1960, висновку ВЕК від 28.08.2007р. № 2944, епікризу ДЦМЛ та витягу з історії хвороби Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, позивач стаціонарно лікувався з приводу травми з 18.05.2007р. по 31.05.2007р., з 04.07.2007р. по 13.08.2007р. та з 14.08.2007р. по 29.08.2007р. (а.с.24-30).

Крім того, згідно виписок з історії хвороби медико-психологічного центру Обласної клінічної психоневрологічної лікарні, позивач знаходився на лікуванні з 01.06.2007р. по 12.06.2007р., з 29.02.2008р. по 07.04.2008р., з 22.12.2008р. по 13.01.2009р., з 15.06.2009р. по 20.07.2009р. та з 07.12.2009р. по 18.01.2010р. (л.д.33-41).

Згідно висновку комісії за Актом (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) за формою Н-5 від 19.05.2007р., особами, дії яких та чи інакше призвели до нещасного випадку є посадові особи відповідача. Позивача серед винних у нещасному випадку осіб,  немає (а.с.17-18).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків. Також суд враховує, що у майбутньому неможливо поновити фізичний та психічний стан позивача, оскільки інвалідність встановлена безстроково, позивач щорічно проходить лікування у психоневрологічній клініці з наслідків травми. Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди.  

    В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.23 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 за отриману ним моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір у сумі 8,50 грн. та на користь Державного бюджету м.Димитров витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 37,00 грн.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя