УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5910/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Кір’як А.В.
Категорія –5 Доповідач – Петренко І.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Петренко І.О.
суддів – Котушенко С.П., Максюта Ж.І.
при секретарі – Куць О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і стягнення моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення сум завдатку, коштів затрачених на ремонт квартири, упущеної вигоди, сум реальних збитків та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору завдатку недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачка звернулася до суду та просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у володінні та користуванні належною їй на праві приватної сумісної власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення з неї відповідача, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що згідно свідоцтву про право власності на житло від 10 березня 1999 року виданого Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська – вона, позивачка, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Позивачка в спірній квартирі зареєстрована. З липня 2005 року вона стала проживати з адресою АДРЕСА_2. Пізніше їй стало відомо, що в спірній квартирі став проживати відповідач по справі, який на багаторазові її вимоги покинути житло відповідав відмовою та змінив замки на вхідних дверях . Відповідач в квартирі не зареєстрований. Позивачка з ним ні яких договорів не укладала. Вона, як власник, позбавлена можливості належним чином користуватися та розпоряджатися квартирою, проживати в ній. У добровільному порядку відповідач по справі звільняти помешкання не бажає, не дивлячись на її неодноразові прохання і нагадування, вважає його своїм, бо заплатив гроші за квартиру її матері ОСОБА_3
ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву та просив ухвалити рішення, яким :
- визнати недійсним договір завдатку від 11.06.2005 року, укладений між ним та ОСОБА_3 на суму 3767 грн. та стягнути з відповідачки 34001 грн.85 коп.- суми завдатку ;
- визнати недійсним договір завдатку від 04.07.2005 року, укладений між ним та ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на суму 54696 грн. та стягнути з них 471570 грн.60коп.-суми завдатку;
- стягнути з відповідачів на його користь 747 016,40 грн. у відшкодування витрат понесених ним на ремонт квартири;
- стягнути з відповідачів на його користь 1 500 000 грн. у відшкодування суми реальних збитків;
- стягнути з відповідачів на його користь 28 840 336 грн. у відшкодування суми реальних збитків;
- стягнути з відповідачів на його користь 502 656 грн. суму аліментів та додаткових збитків;
- стягнути з відповідачів на його користь 6 175 200 грн. суму втраченої вигоди;
- стягнути з відповідачів на його користь 875,10 грн. у відшкодування суми реальних збитків;
- стягнути з відповідачів на його користь 350 000 грн. у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди;
- стягнути з відповідачів судові витрати по справі – 1919 грн.27 коп. сплачений судовий збір та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи.
В обґрунтування позовних вимог він вказував на те , що у травні 2005 року звернувся до агентства нерухомості „Квартирне питання” і просив знайти йому 5-ти кімнатну квартиру на лівому березі м. Дніпродзержинська ,яку б він придбав за суму еквівалентну 10000 доларів США, включаючи оформлення. Йому було запропоновано спірну квартиру відповідачів , з якими з посередництвом керівника агентства були укладені договори завдатку від 11 червня 2005 року , за яким ОСОБА_3 отримала 3767грн., що є еквівалентом 730 доларів США та від 4 липня 2005 року, за яким решта відповідачів отримали 54696грн. Що є еквівалентом 10129 доларів США.. Згідно до умов договорів завдатку до вартості квартири , що придбав позивач за зустрічним позовом входило повне оформлення квартири та сума заборгованості по комунальних платежах. Відповідачі забов”язані були на момент оформлення договору купівлі-продажу на підтвердження виконання вищевказаних забов”язань надати позивачу абонентські книжки та довідки про відсутність заборгованості, чого не зробили до даного часу і, що є порушенням умов договорів завдатку. В вище вказаних договорах завдатку було також зазначено і те , що у разі відмови від продажу спірної квартири, або прихованні факту знаходження її під арештом або іншій забороні , відповідачі забов”язані сплатити позивачу подвійну суму отриманого завдатку. Як було встановлено в наступному відповідачі навмисно приховали факт знаходження спірної квартири під арештом , в зв”язку з чим договори завдатку у відповідності зі ст.. 270 ЦК України слід визнати недійсними. Окрім того , позивач вказує на те , що з дозволу відповідачів він вселився в спірну квартиру і зробив в ній ремонт , вартістю 75 000грн., що на час розгляду справи складає 373508 грн.20коп., які слід стягнути з відповідачів , як спричинену позивачу шкоду. В час, коли позивач проживав в спірній квартирі , він був знятий з реєстрації в м. Дніпропетровську та з вини відповідачів не зареєстровано в спірній квартирі , в зв”язку з чим рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2006 року позивача за зустрічним позовом було визнано безвісно відсутнім , а рішенням того ж суду від 11 вересня 2006 року позбавлено батьківських прав. Ці рішення були скасовані відповідними рішеннями цього ж суду від 14 вересня 2007 року та від 29 лютого 2008 року , але за цей час його , позивача донька була вивезена до Німеччини , а витрати позивача по поверненню доньки в Україну склали 575000грн. та послуги перекладача склали 14420168 грн., які повинні бути стягнені також з відповідачів. Також за вказаний час у позивача виникла заборгованість по сплаті аліментів на доньку та додаткові витрати на неї ,які також слід стягнути з відповідачів. Окрім того , за час ,що сплинув позивач , як письменник не отримав дохід від своєї діяльності у сумі 1429750 грн. ,які підлягають стягненню з відповідачів. Оскільки відповідачі прострочили прийняті на себе забов”язання , вони повинні відповідно до ст.. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції , а також три процента річних від простроченої суми у відповідності до показників 2005-2009 року. Окрім того , з відповідачів слід стягнути і моральну шкоду , спричинену йому у розмірі 350000 грн.
Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2. та ОСОБА_3 ОСОБА_1 заперечував.
ОСОБА_3 частково визнала позовну заяву ОСОБА_1 та подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просила ухвалити рішення, яким визнати договір завдатку від 4.06.2005 року на суму 3767 грн.- недійсним ,оскільки заключаючи цей договір вона помилялась відносно об”єму своїх прав по розпорядженню спірною квартирою. Не заперечувала проти факту , що отримала від ОСОБА_1 3767 грн. , а решта співвласників від нього ніяких грошей не отримувала.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та стягнено на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнено зі ОСОБА_3 на його користь 3767 грн. у відшкодування суми виданого авансу. В іншій частині зустрічних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору завдатку недійсним - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і , що не заперечують сторони 11 червня 2005 року було укладено договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 3767грн. ( т.1 ар.сп.79).
У відповідності до положень ч.1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума , що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів , на підтвердження забов”язання і на забезпечення його виконання.
Частина 3 ст. 571 ЦК України вказує на те , що у разі припинення забов”язання , забезпеченого завдатком , до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
При викладених обставинах , суд дійшов правильного висновку про необхідність згідно до положень ст.ст. 570,652 ЦК України стягнути з відповідачки ОСОБА_3 авансову суму , яку вона отримала від ОСОБА_1, тобто 3767 грн.
Правильними являються і висновки суду на підставі положень ст..ст.639,657 ЦК України про відмову в задоволенні вимог як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 про визнання договору ними укладеного недійсним.
Оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов”язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги , визнати посилання ОСОБА_1 на текст договору від 4 липня 2005 року ( т. 1 ар. сп. 60) , як на договір завдатку , укладеного з рештою відповідачів за його зустрічним позовом , обґрунтованими не можна , як за вище викладеними правовими позиціями , так і в зв”язку з тим , що він( договір ) написаний частково рукою ОСОБА_4 ,частково ОСОБА_1 , не підписаний ОСОБА_2. , а факт отримання яких-небудь грошових сум за ним заперечують всі відповідачі за позовом ОСОБА_1
Висновки суду стосовно відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення сум , витрачених ним на ремонт в спірній квартирі слід вважати також обгрунтованими , оскільки правових підстав у ОСОБА_1 на виконання ремонту без укладення договору купівлі-продажу з відповідачами та заселився у спірну квартиру не було.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються його збитків, упущеної вигоди , пов”язаних з його особистим , професійним та сімейним життям , а також і в відшкодуванні моральної шкоди , судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено , оскільки вони в правовому сенсі не пов”язані з договорами , що являються предметом вивчення в даній справі.
При вище викладених обставинах , встановлених судом першої інстанції , колегія суддів вважає правильними і висновки суду на підставі ст..ст. 386-387,391 ЦК України про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2., як співвласниці спірної квартири , що не укладала з ОСОБА_1 ніякого договору і діями останнього позбавлена можливості користуватись своєю власністю
Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.
Керуючись ст..ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді