УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 7928 Головуючий у 1-й інстанції : Маймур Ф.Ф.
Категорія -27 Доповідач : Кіктенко Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бараннік О.П.
суддів - Кіктенко Л.М. , Пищиди М.М.
при секретарі - Коляді О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В с т а н о в и л а :
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2010 року стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» у рахунок заборгованості за кредитним договором №2007 від 9 лютого 2007 року 722008 грн.70 коп.
Стягнено солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2007-021 від 9 лютого 2007 року- 200 грн. та судовий збір на користь держави 1700 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, до якої приєдналися ОСОБА_2,ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 7 лютого 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2007-021, за яким позивач зобов*язався та видав відповідачу кредит у сумі 124000 доларів США терміном до 7 лютого 2010 року, а ОСОБА_2 зобов*язався повернути кредит і сплатити відсотки (а.с.17-22,78-79).
Станом на 16 листопада 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором становила 90317,86 доларів США, з яких 70841,47 доларів США заборгованість за кредитом; 10925,30 доларів США- заборгованість за процентами; 4190,,74 доларів США пені; 62,58 доларів США та 4297,87 доларів США-штрафні санкції, що за курсом НБУ на 12.11.2009 року складає 722208 грн.70 коп., що підтверджується приведеним розрахунком заборгованості(а.с.3-5,13-14).
7 лютого 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №2007/023, за умовами якого, ОСОБА_3 зобов*язалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх зобов*язань за кредитним договором №2007-021 від 7 лютого 2007 року у тому ж розмірі, що і ОСОБА_2 з урахуванням сплати кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій(а.с.30).
7 лютого 2007 року між відповідачем ОСОБА_1. та позивачем був укладений договір поруки №2007/021/1, за умовами якого, ОСОБА_1 зобов*язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов*язків за кредитним договором №2007-021 від 7 лютого 2007 року в тому ж розмірі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій(а.с.31).
12 січня 2009 року між Товариством «Українське фінансове агентство «Верус» та позивачем був укладений договір №467, за умовами якого, Товариство «Українське фінансове агентство «Верус» зобов*язалося відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов*язків за кредитним договором №2007-021 від 7 лютого 2007 року, що підтверджується копією договору(а.с.15).
Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.п.2.1.2 договору №2007-021 від 7 лютого 2007 року позивач зобов*язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу в межах обумовленої договором суми.
Згідно п.п.2.2.2, 2.2.3 договору №2007-021 від 7 лютого 2007 року відповідач зобов*язаний своєчасно погашати кредит та відсотки за користування кредитом, а позивач має право у разі порушення відповідачем будь-яких зобов*язань, передбачених умовами договору, на свій розсуд вимагати від останнього дрстрокового повернення кредиту , сплати відсотків за його користування.
Відповідно до розділу 4 договору №2007-021 від 7 лютого 2007 року передбачена відповідальність відповідача перед позивачем у вигляді пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов*язань, передбачених умовами даного договору , згідно п.6.6 вказаного договору відповідач зобов*язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно вимог п.4 договорів поруки №2007/023 від 7 лютого 2007 року та №2007/021/1 від 7 лютого 2007 року у випадку невиконання боржником своїх зобов*язань за коедитним договором , боржник, поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п.4 договору поруки №467 від 12.01.2009 року у випадку невиконання боржниками своїх зобов*язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 2 договору поруки №467 від 12 січня 2009 року передбачено розмір відповідальності поручителя, обмежений сумою 200 грн.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов*язаний виконати свій обов*язок , а кредитор прийняти виконання особисто , якщо інше не встановлено договором або законом , не випливає із суті зобов*язання.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов*язання (неналежне виконання).
Враховуючи невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов*язань за вказаними договорами відносно сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, наявності заборгованості та передбаченого права дострокового повернення кредиту, суд обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги відносно недоведеності банком суми заборгованості за кредитним договором з боку ОСОБА_2 є необгрунтованими і спростовуються наданими банком розрахунками. Суд апеляційної інстанціїї два рази оголошував по даній справі перерву та зобов*язував ОСОБА_2 та представника провести з банком звірення розрахунків, чого ОСОБА_2 не виконав.
Згідно вимог ч.2 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Тому суд розглянув справу за наявними у ній доказами та наданими банком доказами.
Посилання в апеляційній скарзі апелянта в тій частині, що він не був присутнім в судовому засіданні, справа розглянута судом першої інстанції у його відсутність, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, оскільки суду апеляційної інстанції він не надав належних доказів, які б спростовували правильність висновків суду в оскаржуваному рішенні.
Інші доводи скарги не мають суттєвого значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваденого по суті правильного та справедливого рішення суду з одних лише формальних підстав у відповідності з вимогами ч.2 ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307,308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: