АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________

Справа № 11-1916/2010 р.

Категорія ст. 164 ч.1

КК України

Головуючий в 1-й інстанції

Суддя Мітрохін А.А.

Доповідач Кузьменко В.М.

У Х В А Л А

ИМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     7 грудня 2010 року  колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

            головуючого – судді Кузьменко В.М.

            суддів: Бровченко Л.В., Кухаря О.В.

        за участю прокурора Чепурка А.С.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду  м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, раніше судимий:

20.11.1998 року Ленінським районним судом  м. Дніпропетровська за ст. 142 ч. 1 КК України(в редакції 1960 р.) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.   Звільнений 17.10.2001 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 24 дні,

засуджений за ст. 164 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.

    ОСОБА_1 засуджено за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання  сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_3 Заборгованість за станом на 1 липня 2010 року склала 14606 грн. 80 коп.

    В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок щодо нього, застосувавши ст. 75 КК України, посилаючись на визнання себе винним, чистосердечне каяття, сімейні обставини, стан здоров’я. Окрім того, в день слухання справи він виплатив потерпілій заборгованість по аліментам. Засуджений також посилається на те, що в судовому засіданні йому не було надано слово в дебатах і останнє слово.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, проти який не заперечував сам засуджений.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував  за ст. 164 ч. 1 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним, дані про особу, всі обставини по справі, в тому числі і ті, на які посилається в своїй апеляції засуджений  і правильно прийшов до висновку про те, що міру  покарання він повинен відбувати у вигляді обмеження волі.

Підстав для призначення більш м’якого покарання колегія суддів не вбачає.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про суворість покарання безпідставні. Ті обставини, що він виплатив повністю заборгованість потерпілій по аліментам, колегія суддів не могла належним чином перевірити, оскільки до апеляції надані ксерокопії відповідних документів, а в судове засідання апеляційного суду потерпіла і засуджений не з’явилися і не підтвердили дані обставини, хоча і були належним чином повідомлені про час слухання справи.

Що стосується доводів засудженого про порушення його процесуальних прав в судовому засіданні, а саме: не наданні йому слова в дебатах і останнього слова, то такі обставини не знайшли свого підтвердження. Відповідно до протоколу судового засідання засудженому були наданні слово в дебатах і останнє слово. Зауваження на протокол судового засідання від учасників судового процесу не надходили. Інші дані, які б підтвердили ствердження засудженого,  в матеріалах справи відсутні.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.    

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

    Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду  м. Дніпропетровська від 4 жовтня 2010 року щодо нього – без зміни.

    Судді: