Справа №2-2190/10                                                                                                                

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

„31” серпня 2010 року                                                                                                                                        

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

за участі представника позивача  -  Боженко О.Є.,

за участі відповідача – ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення коштів за кредитним договором,  

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем за цим позовом 22.02.2007 р. було укладено кредитний договір №858/1 про надання кредиту на споживчі цілі в сумі 20 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20% річних строком повернення не раніше 21 лютого 2010 р.; в забезпечення по кредитному договору 22.02.2007 р. між банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, за якими поручителі взяли на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язаннях боржника за кредитним договором №858/1 від 22.02.2007 р. Зазначаючи у позові про те, що позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором належним чином, надавши одноразово позичальникові в готівковій формі грошові кошти, утім, в порушення умов договору позичальник не здійснював оплату по кредиту та процентів по ньому, через що склалася заборгованість, та що, зважаючи на невиконання  письмової  вимоги банку про дострокове повернення суми кредиту, й стало приводом для  цього звернення до суду та заявлено в ньому вимогою про стягнення солідарно  з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 22.02.2007 р. в сумі  23 321,62 грн. За розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та у зв’язку з частковим погашенням станом на 31.08.2010 р. заборгованості за кредитним договором з боку позичальника просив суд стягнути солідарно з  ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 22.02.2007 р. в сумі  7 309 грн. 28 коп., з яких прострочена заборгованість по кредиту – 1 345,75 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 1 314,77 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 4 648,76 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат тощо.              

       У судовому засіданні представник позивача Боженко О.Є., яка діє на підставі довіреності, посилалася на обставини, зазначені у позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення та наполягала на задоволенні позову.

       Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності та зазначили про те, що з позовом згодні.    

       Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, пояснив невиконання грошового зобов’язання складним матеріальним становищем, яке унеможливило вчасне повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

       Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу; згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

       Таким чином, беручи до уваги те, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, заслухав пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_2 та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.  

       22.02.2007 р. між ВАТ «Державний  ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №858/1, за яким ОСОБА_2 отримав на споживчі цілі кредит в сумі 20 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20% річних строком повернення не раніше 21 лютого 2010 р.; в забезпечення по кредитному договору 22.02.2007 р. між банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, за якими поручителя взяли на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язаннях боржника за кредитним договором №858/1 від 22.02.2007 р. В порушення умов договору позичальник (ОСОБА_2.) не здійснював оплату по кредиту та процентів по ньому, через що склалася заборгованість, та, не зважаючи на направлення письмової вимоги банку  про дострокове повернення суми кредиту, зобов’язання виконано не було та розмір заборгованості станом на дату розгляду справи судом складає 7 309 грн. 28 коп ., з яких прострочена заборгованість по кредиту – 1 345,75 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 1 314,77 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 4 648,76 грн.

        Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

        Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

        Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

        Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір (п.п. 4.3.1 та 4.3.2) сторони за ним погодили, що позичальник зобов’язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання та повернути кредит в сумі 20 000,00 грн., своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені кредитним договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по кредитному договору сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені кредитним договором. Разом з тим, укладаючи договір, сторони за ним погодили, що у разі порушення умов кредитного договору позичальник зобов’язаний достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій; відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов’язаннях, що випливають з кредитного договору (п.п. 4.3.3, 4.3.5 кредитного договору).          

       Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

       Отже, позичальник   зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

       Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).  У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

       Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених  позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №858/1 від 22.02.2007 р. в розмірі 7 309 грн. 28 коп ., з яких прострочена заборгованість по кредиту – 1 345,75 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 1 314,77 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 4 648,76 грн.

       Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1  ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 233, 28 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.      

       Керуючись ст. ст.10, 11, ч. 1 ст. 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України,  суд          

ВИРІШИВ:

        Позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про дострокове стягнення коштів за кредитним договором   задовольнити повністю.  

        Стягнути  солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. К.Цеткін, 9 «а», ЗКПО 09305480, МФО 305482) заборгованість за кредитним договором №858/1 від  22 лютого 2007 року в розмірі 7 309, 28 грн.    

        Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. К.Цеткін, 9 «а», ЗКПО 09305480, МФО 305482) судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору в розмірі 233 (двохсот тридцяти трьох) гривень 28 (двадцяти восьми) копійок та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти) гривень.      

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська  протягом десяти днів з дня його проголошення.        

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу,  рішення суду надирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя