Справа №2-3995/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„04” листопада 2010 року м. Дніпропетровськ
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Спаї В.В.,
при секретареві - Гудим О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 16.05.2009 р. взяла шлюб із відповідачем, та від спільного життя у подружжя народилася дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5., яка проживає разом із матір’ю та знаходиться на її утриманні; сімейно-шлюбі стосунки подружжя підтримувало до кінця липня 2009 року, сім’я розпалася, подружжя мешкає окремо. Зазначаючи у позові про те, що вона, тобто позивач, не працює, інших доходів не має, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, знаходиться у скрутному матеріальному стані та перебуває на утриманні своєї матері та потребує у зв’язку з цим матеріальної допомоги, а відповідач постійно працює та має змог у надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини у розмірі ? частини усіх його доходів до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5., трирічного віку, та про вирішення питання про розподіл судових витрат.
У судовому засіданні позивач посилалася на обставини, зазначені в позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення, та просила суд повністю задовольнити поданий позов. Відповідач позов визнав частково, зазначив про те, що аліменти в розмірі ? частини від його доходу є надмірно великою сумою, та про те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа про стягнення аліментів на утримання дитини, через що за умови ухвалення судом рішення та присудження до стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі ? доходів йому не вистачатиме грошових коштів на його утримання, та погодився сплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі прожиткового мінімуму для дитини.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали судової справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.
16.05.2009 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1., про що було зроблено актовий запис та видано свідоцтво, та ІНФОРМАЦІЯ_5. у подружжя народилася дитина – ОСОБА_3, яка мешкає разом із матір’ю та перебуває на її утриманні. Мати дитини – позивач у цій справі - не працює, інших доходів не має, та знаходиться у відпустці до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України).
Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Утім, як було встановлено судом, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання позивача, між сторонами у справі, яка розглядалася, досягнуто не було, та, не зважаючи на часткове визнання відповідачем позову на утримання дружини (в розмірі прожиткового мінімуму для дитини), позивач не зменшила розмір позовних вимог, через що для суду вбачаються усі підстави для задоволення позову.
При розв’язанні питання щодо розміру аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що за ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі, та ураховує стан здоров'я платника аліментів, який є задовільним, матеріальне становище платника аліментів (останній постійно працює та отримує заробітну плату), а також те, що у платника аліментів на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина не має, та він мешкає один. На переконання суду, ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, про що свідчить довідка з місця його роботи (відповідач є працівником ГУМВС України в Дніпропетровській області, отримує заробітну плату, розмір якої становить близько 2092,26 грн. щомісяця). Щодо заперечення відповідача проти позову, зокрема, щодо того, що він змушений також оплачувати комунальні послуги, через що у нього не вистачатиме грошових котів на існування, то за ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, утім, даний обов’язок з боку відповідача виконаний не був; суду не було надано доказів щодо дійсних витрат відповідача, у тому числі на сплату комунальних послуг, а надані суду квитанції про сплату комунальних послуг ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не є допустимим доказом у цій справі та не свідчать про дійсні витрати відповідача ОСОБА_2, який надав суду докази щодо його місця проживання у АДРЕСА_1, та не навів підстав оплати комунальних послуг за іншу особу – ОСОБА_5, яка мешкає у квартирі № 9 в одному з ним будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Вирішуючи в обов’язковому порядку на виконання ч. 4 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору (п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ України «Про державне мито») та не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), через що на виконання ст. 88 ЦПК України, зокрема, її частини третьої та відповідно до якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, з відповідача в дохід держави присуджується до стягнення 51 грн. та 120 грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи /відповідно/.
Разом з тим, підлягають присудження з відповідача на користь позивача понесені останнім та документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн. (п. 2 ч. 3 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання останньої у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 19.04.2010 р. та до досягнення дитиною подружжя – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, трьох років.
Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, витрати, пов’язані із наданням правової допомоги в розмірі 300 (триста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1), на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя