Справа № 2-11401/2010 р

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року. Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Зимогляд В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11375250000 від 24.07.2008 р, договору іпотеки № 11375250000/З від 24.07.2008 р. недійсними,

 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11375250000 від 24.07.2008 р. між ним та АКІБ «УкрСиббанк»; визнати недійсним договір  іпотеки № 11375250000/З, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за номером 4067, укладений 24.07.2008 р. між ним та АКІБ «УкрСиббанк», скасувавши заходи забезпечення на заборону відчуження нерухомого майна; зобов’язати відповідача прийняти від нього суму у розмірі 224386,81 гривні.

При вивченні матеріалів справи було встановлено, що позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з порушенням правил підсудності, передбачених ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред’являються до суду за їх місцем знаходження.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву пред’явлено до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», який знаходиться за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 60.

У позові ОСОБА_1 посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», а отже вважає, що застосуванню підлягає ч.5 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позов про захист прав споживачів можуть пред’являтись також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Однак таке посилання є хибним за наступними підставами.

Так дійсно, згідно п.2. та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів» оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення — в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг) . Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Однак відповідно до ст. 177 ЦК України речі, у тому числі гроші, та виконані роботи і надані послуги є різними видами цивільних прав і послуга, як об’єкт цивільних правовідносин – це діяльність, яка триває у часі і не має уречевленого результату або результат є невіддільним від самої діяльності.

Договори про надання послуг в системі договірних зобов’язань становлять самостійну групу цивільно-правових договорів, до яких договір про надання кредиту та договір іпотеки не відносяться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, отже, цей договір можу бути як відплатним, так і безвідплатним.

Отже, суть послуги полягає у самій дії виконавця і не знаходить втілення у певному матеріальному результаті, а тому доводи позивача, про те, що договір про надання кредиту та договір іпотеки є видом договору про надання  фінансової (банківської) послуги є помилковим і правових  підстав в даному випадку для застосування Закону України «Про захист прав споживачів» немає, оскільки предметом договору про надання кредиту є грошові кошти в іноземній валюті, Долар США, в сумі 50 000 доларів США, що підтверджується копією договору /а.с. 6-9/, та договором іпотеки /а.с. 15-17/ передбачено, що предмет іпотеки – є нерухоме майно або немайнові права на нерухомість, що є забезпеченням виконання грошових зобов’язань в повному обсязі Іпотекодавця або Боржника за основним зобов’язанням, а не надання послуги.

Згідно ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за значенням кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів, віднесені до фінансових активів, а фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Харків, пр.. Московський, 60, то відповідно до 109 ЦПК України позов до юридичної особи повинен бути пред’явлений до суду за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Таким чином, суд вважає необхідним повернути ОСОБА_1 позовну  заяву до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11375250000 від 24.07.2008 р, договору іпотеки № 11375250000/З від 24.07.2008 р. недійсними,  у зв’язку з її непідсудністю Мелітопольському міськрайонному суду.    

Керуючись ст. ст. 109,110,115,121 ЦПК України, ст. ст. 93,177 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання Договору про надання споживчого кредиту № 11375250000 від 24.07.2008 р, договору іпотеки № 11375250000/З від 24.07.2008 р. недійсними , у зв’язку з її непідсудністю Мелітопольському міськрайонному суду.    

   Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області,  через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

   Особи, які не були присутні під час постановлення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

             Суддя                             В.В. Зимогляд