Р І Ш Е Н Н Я

                                  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

Справа №  2-119/2010р.

01 жовтня 2010 року Петропавлівський районній суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді Курочкіної О.М.

при секретарі : Лукіній Л.Г.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

за участю представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Колективне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Петропавлівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку майна, що знаходилося у спільній сумісній власності та визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

05 листопада 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Петропавлівського районного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи Колективного підприємства «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Петропавлівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частку майна, що знаходилося у спільній сумісній власності та визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 21 лютого 2003 року, державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори Дидюк Т.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до спадкової справи № 25, зареєстрованого в реєстрі за № 135, в якому зазначено, що на підставі ст. 529 Цивільного кодексу України спадкоємцями майна гр. ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина – ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1 донька – ОСОБА_5, що мешкає в АДРЕСА_1 син – ОСОБА_4, що мешкає що мешкає в АДРЕСА_2 в рівних частках кожен.

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з:

1. Цілого житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: літня кухня (цегла) – «Б», сарай (цегла) - «В», вбиральня (цегла) – «Г», колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, що належали померлому ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2516 виданого 16.10.1979 року Петропавлівською селищною радою та зареєстрованого в Павлоградському БТІ 16.10.1979 року під реєстровим № 24-125/2920.

Позивачка не згодна з зазначеним розподілом часток в спадковому майні та вважає зазначене свідоцтво таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, в зв’язку з тим, що все майно та зазначений будинок з господарчими будівлями та спорудами належали їй та її покійному чоловіку ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності то вона вважає, що має право на половину спадкового майна.

Додатково позивач вважає, що частки повинні бути розподілені наступним чином:

ОСОБА_3 – 50 % (право спільної сумісної власності) + 16,6 % (спадок) = 66,6 %

ОСОБА_5 – 16,7 % (спадок)

ОСОБА_4 – 16,7 % (спадок).

Просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 лютого 2003 року, відповідно до спадкової справи № 25, зареєстрованого в реєстрі за № 135 щодо спадкового майна гр. ОСОБА_7.

01.10.2010 року позивачем було подано позовну заяву в порядку уточнення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 № 20, яким роз'яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього  двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається  виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла до 16.12.1993, двір може мати статус колгоспного за умови, якщо члени двору працюють у колгоспі.

Тобто, в зв’язку з тим, що вони разом з чоловіком працювали у колгоспі до їх будинку було застосовано статус колгоспного двору.

Правовідносини щодо спірного майна фактично виникли у 2002 році тобто після смерті ОСОБА_7. Закон України «Про власність» було введено в дію 15 квітня 1991 року, в якому регламентується право спільної сумісної власності, тому позивачка вважає, що вона мала право на ? частину спірного майна, яке належало їй та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.

Просить суд визнати за нею право власності на 4/5 частини житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: сарай (цегла) - «В» розміром 23,6 м2., вбиральня (цегла) – «Г» розміром 1,3 м2, колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, гараж – «Е» розміром 35,7 м2 в рахунок її частки у спадковому майні.

Визнати право власності за ОСОБА_5 на 1/5 частину житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: сарай (цегла) - «В» розміром 23,6 м2., вбиральня (цегла) – «Г» розміром 1,3 м2, колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, гараж – «Е» розміром 35,7 м2 в рахунок її частки у спадковому майні.

Визнати право власності за ОСОБА_4 на літню кухню (цегла) – позначену на плані літерою «Б» розміром 41,7 м.кв., розташовану на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2  в рахунок його частки у спадковому майні.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 лютого 2003 року, відповідно до спадкової справи № 25, зареєстрованого в реєстрі за № 135 щодо спадкового майна гр. ОСОБА_7.

Зобов’язати державного нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори Дидюк Т.П. внести зміни до реєстру свідоцтв про право на спадщину за законом.

 Зобов’язати Колективне підприємство «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» внести відповідні зміни до реєстру права власності на нерухоме майно.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі, також просить визнати за нею право власності на 1/5 частину вказаного житлового будинку в рахунок її частки у спадковому майні.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, також просить визнати за ним право власності на літню кухню в рахунок його частки у спадковому майні.

Представник третьої особи Колективного підприємства «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явився та надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи Петропавлівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилася та надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 21 лютого 2003 року, державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори Дидюк Т.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до спадкової справи № 25, зареєстрованого в реєстрі за № 135, в якому зазначено, що на підставі ст. 529 Цивільного кодексу України спадкоємцями майна гр. ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина – ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1 донька – ОСОБА_5, що мешкає в АДРЕСА_1 син – ОСОБА_4, що мешкає в АДРЕСА_2 в рівних частках кожен.

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з:

1. Цілого житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: літня кухня (цегла) – «Б», сарай (цегла) - «В», вбиральня (цегла) – «Г», колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, що належали померлому ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2516 виданого 16.10.1979 року Петропавлівською селищною радою та зареєстрованого в Павлоградському БТІ 16.10.1979 року під реєстровим № 24-125/2920.

Дані факти підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтвом про право на спадщину за законом, технічним паспортом на житловий будинок, свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у т.ч.щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

На підставі п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 № 20, яким роз'яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

В зв’язку з тим, що фактично правовідносини, а саме прийняття спадщини, виникли саме у 2002 році, то суд вважає, що необхідно враховувати та керуватись Законом України «Про власність» № 697-XII від 07.02.1991 року, що діяв на момент спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

В зв’язку з тим, що нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори не було враховано частку позивачки, що належала на праві спільної сумісної власності подружжя, суд вважає за необхідне свідоцтво про право на спадщину за законом видане 21.02.2003 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати.

В зв’язку з тим, що відповідачами по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги було визнано в повному обсязі, тобто на момент ухвалення рішення суду сторони домовились про розмір часток в спадковому майні, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

Відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом було роз’яснено наслідки процесуальних дій щодо визнання позову.

Так, відповідно до ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки у листах Петропавлівської державної нотаріальної контори, що надійшли до суду 12.08.2010 року та 01.09.2010 року  нотаріусом повідомлено, що реєстр свідоцтв про право на спадщину не існує, тому внести зміни до реєстру свідоцтв про право на спадщину за законом є неможливим.

Керуючись ст. ст. 60, 130, 174, 212 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. 22, ст. 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України, ст. 17 Закону України «Про власність» - суд

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 4/5 частини житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: сарай (цегла) - «В» розміром 23,6 м2., вбиральня (цегла) – «Г» розміром 1,3 м2, колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, гараж – «Е» розміром 35,7 м2 в рахунок її частки у спадковому майні.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину житлового будинку – (цегла), позначеного на плані літерою «А», жилою площею 45,6 м2, загальною площею 73,3 м2, розташованого на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2 з господарчими будівлями та спорудами: сарай (цегла) - «В» розміром 23,6 м2., вбиральня (цегла) – «Г» розміром 1,3 м2, колодязь (бут.к.) – «К», огорожа (дер.мет.) - № 1-3, гараж – «Е» розміром 35,7 м2 в рахунок її частки у спадковому майні.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на літню кухню (цегла) – позначену на плані літерою «Б» розміром 41,7 м.кв., розташовану на присадибній земельній ділянці земель Петропавлівської селищної ради у АДРЕСА_2  в рахунок його частки у спадковому майні.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 лютого 2003 року, відповідно до спадкової справи № 25, зареєстрованого в реєстрі за № 135 щодо спадкового майна гр. ОСОБА_7.

Колективному підприємству «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» внести відповідні зміни до реєстру права власності на нерухоме майно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                             О.М. Курочкіна