ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі : головуючого –судді Трещова В.В.
при секретарі – Горбатенко Д.К.
за участю прокурора – Ботнарь А.В.
захисника-адвоката – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову виконуючого обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 9.09.2010р. про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Скаржник звернулася до суду з даною скаргою, в якій просила скасувати постанову в.о. прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 9.09.2010р. про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України, винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, скасувати постанову суду про продовження строку затримання ОСОБА_2
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 уточнила вимоги скарги, змінивши вимогу про скасувати постанову суду про продовження строку затримання ОСОБА_2 на вимогу про скасування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання. Пояснила , що на її думку у в.о. прокурора не було достатніх приводів і підстав для скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та для порушення кримінальної справи оскільки це було зроблено за заявою особи яка не є потерпілою у справі та в даному випадку мають місце договірні відносини які повинні вирішуватися в цивільно-правовому порядку, крім того прокурором не було вказано кваліфікуючих ознак ч.2 ст. 190 КК України у спірній постанові. Просила скаргу задовольнити у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні висловив думку про законність порушення кримінальної справи, просив у задоволенні скарги відмовити.
Викликані судом особа, за заявою якої порушено кримінальну справу - ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що не є перешкодою для розгляду скарги.
Суд вислухавши скаржника та прокурора, дослідивши матеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу, приходить до наступного.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи.
Судом встановлено, що постановою виконуючого обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 9.09.2010р. за наслідками розгляду матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 3515 (ЖРЗПЗ 4582 від 16.06.09р) було скасовано постанову ст. оу СКР Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про відмову у порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_4 , від 16.06.2009р та порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України, що підтверджується копією вказаної постанови дослідженою у судовому засіданні.
3 листопада 2010 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з місця проживання та винесено постанову про притягнення її у якості обвинуваченої у даній справі. 30 листопада 2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст.106 КПК України та в цей же день постановою Жовтневого районного суду їй було продовжено строк затримання до 9 днів, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду від 9 грудня 2010 року, дослідженою у судовому засіданні.
Адвокат ОСОБА_1 була допущена до участі у даній кримінальній справі у якості захисника обвинуваченої ОСОБА_2
Таким чином суд приходить до висновку, що скаргу подано особою, яка має на це право у відповідності до вимог ст. 236-7 КПК України.
У відповідності до вимог ст. 94 КПК України одним з приводів для порушення кримінальної справи є заяви громадян.
З матеріалів на підставі яких було порушено кримінальну справу витікає, що 16.06.2009 року до Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з усною заявою про злочин звернулася ОСОБА_4 , про що було оформлено протокол усної заяви (повідомлення) про злочин. Крім того у даному відмовному матеріалі міститься заява ОСОБА_5 з додатками у вигляді договору та квитанцій, датована 10.06.2009 року, яка не містить даних про її реєстрацію співробітниками Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Таким чином суд приходить до висновку про безпідставність доводів скаржника в частині відсутності у виконуючого обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 при порушенні кримінальної справи приводів для її порушення, оскільки в даному випадку таким приводом була заява громадянки ОСОБА_4 , оскільки діючим кримінально процесуальним законодавством не встановлено обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися з заявою про злочин передбачений ст.190 КК України, також і у випадку коли особа яка звернулася з такою заявою не є потерпілою.
Суд вважає, що кримінальну справу, постанова про порушення якої оскаржується, було порушено компетентною особою в межах її повноважень у відповідності до вимог ст. 97 КПК України.
Частиною 2 статті 94 КПК України передбачено, що справу може бути порушено лише в тих випадках коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Частиною 1 статті 98 КПК України передбачено, що слідчий (прокурор) зобов’язаний винести постанову про порушення кримінальної справи при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, зазначивши їх у постанові.
У відповідності до вимог ст.2 КПК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом. Об’єктивними ознаками злочину є об’єкт та об’єктивна сторона, суб’єктивними – суб’єкт та суб’єктивна сторона.
Суб’єктивна сторона злочину передбаченого ст.190 КК України характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.
Суд приходить до висновку , що перевіркою проведеною органами досудового слідства належних та достатніх даних, які б свідчили про наявність умислу ОСОБА_2 на заволодіння майном потерпілого не встановлено, та відповідно у постанові в порушення вимог ст. 94 КПК України не зазначено.
Крім того, в порушення вимог ст. 94 КПК України у спірній постанові не зазначено об’єктивної сторони складу інкримінуємого злочину, а саме не вказано способу вчинення злочину. Так стаття 190 (частини 1 та 2) передбачає відповідальність за неправомірне заволодіння чужим майном або придбання права на майно двома шляхами (способами) – шляхом обману чи зловживання довірою. В спірній постанові не зазначено в чому полягав обман чи зловживання довірою потерпілого з боку ОСОБА_2, що також є підставою для скасування постанови.
Як слідує з спірної постанови, а також з дослідженого у судовому засіданні відмовного матеріалу № 3515 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 13 січня 2009 року було укладено договір № 1021 згідно умов якого приватний підприємець ОСОБА_2 зобов’язується передати у власність ОСОБА_5 меблевий набір «Олімпія» і його вартість складає 18900 гривень. Таким чином суд приходить до висновку про наявність між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договірних правовідносин, всі суперечки з приводу виконання яких мають суто цивільно-правовий характер і їх розгляд повинен здійснюватися в цивільно-правовому, у тому числі судовому порядку.
Судом також встановлено, що спірну постанову було винесено виконуючим обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська Неродою Д.В. 9.09.2010р. за наслідками розгляду матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 3515 (ЖРЗПЗ 4582 від 16.06.09р) . В той же час спірна постанова містить дані , які не були отримані при розгляді саме цього матеріалу. Так постанова містить дані про обставини які не мають відношення до дослідженого відмовного матеріалу , у тому числі дані про події що відбувалися 10.05.209 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, про події що відбувалися 17.04.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, про події що відбувалися 22.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, про події що відбувалися 29.04.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10
Більш того, прокурором при порушенні кримінальної справи не добуто, та в порушення вимог ст.94 КПК України не зазначено жодних фактичних даних про спрямованість та єдність умислу ОСОБА_2 по всім вище переліченим епізодам. Суд приходить до висновку, що прокурором при порушенні справи не добуто належних та достатніх доказів того , що всі вище перелічені епізоди поєднані між собою єдиним умислом. В той же час частиною 2 ст. 190 КК України передбачено відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) якщо воно завдало значної шкоди потерпілому. Відповідно до примітки до ст. 185 КК України значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. З врахуванням положень ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» станом на 13.01.2009 року ( на момент подій які інкримінуються ОСОБА_2 по епізоду з ОСОБА_5.) 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в грошовому виразі становило 30250 грн. Таким чином, враховуючи , що прокурором при порушенні справи не добуто належних та достатніх доказів того , що всі вище перелічені епізоди поєднані між собою єдиним умислом, жоден з них окремо не може буди підставою для порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 190 КК України.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про необхідність скасування спірної постанови.
Вирішуючи вимоги скарги в частині винесення судом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, суд вважає їх такими , що не підлягають задоволенню, як такі , що не ґрунтуються на законі, тобто є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,97,98, 236-7, 236-8 КПК України суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову виконуючого обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 9.09.2010р. про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України,- задовольнити частково.
Постанову виконуючого обов’язки прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 9.09.2010р. винесену за наслідками розгляду матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 3515 (ЖРЗПЗ 4582 від 16.06.09р) якою було скасовано постанову ст. оу СКР Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про відмову у порушенні кримінальної справи за скаргою ОСОБА_4 , від 16.06.2009р та порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України – скасувати.
В задоволенні іншої частини скарги відмовити.
Копії документів на підставі яких було порушено справу залишити в матеріалах провадження по скарзі.
Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.
Копії постанови судді надіслати прокурору, органу, в провадженні якого перебуває справа, особі, яка подала скаргу, особі щодо якої було порушено справу , потерпілому та особі, за заявою якої порушено кримінальну справу.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Головуючий В.В. Трещов