КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року справа № 2-а-4831/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМ»
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Семекстрейд-ІСТ»
про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРМ» (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Відповідач), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Семекстрейд-ІСТ» (далі – третя особа), в якому просить зобов’язати Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Семекстрейд-ІСТ» на предмет додержання останнім вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, надати правову оцінку законності укладання ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» договору факторингу № 1/03-2007 від 01.03.2007 року та № 2/03-2007 від 01.03.2007 року та застосувати заходи впливу до ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» в разі виявлення порушень законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах та одним із основних її завдань є здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства і відповідній сфері, в тому числі захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг. Як зазначає позивач, що відсутність належного контролю з боку Відповідача по відношенню до фактичного неправомірного надання фінансових послуг призвело до порушення прав та законних інтересів ТОВ «КОРМ», оскільки саме Відповідач мав надати оцінку укладеним договорам факторингу № 1/3-2007 та № 2/03-2007 від 01.03.2007 року на предмет їх законності за предметом та суб’єктним складом, за якими ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» набуло право вимоги до ТОВ «КОРМ».
В письмових запереченнях наданих до суду, Відповідач позов не визнав та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Дані заперечення мотивовані тим, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України не наділена повноваженнями щодо здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» та щодо надання правової оцінки договорів про надання фінансових послуг, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не підтвердженні відповідними доказами.
13 липня 2010 року представник Позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Представник ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» в заяві від 13 липня 2010 року просить суд здійснювати розгляд за його відсутності. В письмових запереченнях наданих до суду, третя особа проти позову заперечує, оскільки ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» не здійснює надання фінансових послуг, а тому відсутні підстави для застосування заходів впливу за порушення фінансового законодавства. Також представник Третьої особи в письмових запереченнях зазначив, що Позивачем пропущено строки звернення до суду встановлені ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки договори факторингу, які на думку Позивача впливають на його права, було укладено 01 березня 2007 року, тобто три року тому, а тому відсутні поважні причини його пропуску.
Відповідач у судове засідання, яке призначено на 13 липня 2010 року, не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку своїх представників у судове засідання не забезпечив.
Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 01.03.2007 року між третьою особою – ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» та ПП «Стелсі» укладено договори факторингу № 1/3-2007, № 2/03-2007 та № 3/03-2007, за якими ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» набуло право вимоги до ТОВ «КОРМ».
Як зазначає Позивач, що укладання договорів факторингу є фінансовою послугою відповідно до п.п.11 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 1077 Цивільного кодексу України, а тому Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до Постанови КМУ від 03.02.2010 року № 157 «Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» повинна здійснювати нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Згідно підпункту 5 пункту 4 даного Положення Держфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства та державних цільових фондів).
Підстави для проведення Держфінпослуг перевірок фінансових установ визначені Правилами проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженими розпорядженням Держфінпослуг від 28.10.2003 року № 96, зареєстрованим в Міністертсві юстиції України 19.12.2003 року за № 1184/8505.
Пунктом 3.1 Правил передбачено право Держфінпослуг призначати перевірку фінансової установи, зокрема, у разі подання заяви (скарги, повідомлення) про порушення суб’єктом нагляду норм законодавства у сфері фінансових послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КОРМ» 28.12.2009 року через засоби поштового зв’язку направило до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України письмову заяву про здійснення перевірки ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» на предмет додержання законодавства про фінансові послуги, що підтверджується оригіналом опису вкладення у цінний лист. Але судом не береться до уваги даний доказ, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання Відповідачем даної заяви.
А тому твердження Позивача, що Відповідач мав всі підстави для проведення перевірки є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.п.28 п. 4 Положення Держфінпослуг наділена повноваженнями проводити самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових послуг.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Відповідач в своїх письмових запереченнях зазначає, що станом на 11.05.2010 року інформація про ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» до Державного реєстру фінансових установ Держфінпослуг не вносилась, статусу фінансової установи зазначене товариство не набувало, а тому повноваження щодо здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю ТОВ «Семекстрейд-ІСТ» у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відсутні.
Також, чинним законодавством Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України не наділена повноваженнями щодо надання правової оцінки договорів про надання фінансових послуг.
Проаналізувавши вищенаведені положення нормативних правових актів та доводів наданих сторонами, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам Позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Представник Третьої особи в письмових запереченнях зазначив, що Позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки договори факторингу, які на думку Позивача впливають на його права, було укладено 01 березня 2007 року, тобто три року тому.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМ» – відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя: / підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І. Балаклицький
Повний текст постанови складено та підписано 16 липня 2010 року.
Постанова станом на 16 липня 2010 року законної сили не набрала.