КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2010 року справа № 2-а-6101/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів»
про застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків,
в с т а н о в и в:
Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області (далі - Позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» (далі - Відповідач), в якому просить застосувати повний арешт активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» у вигляді зупинення операцій на рахунках № 260090010689 відкритому в акціонерному товаристві «Банк Велес» та № 26054053122169 відкритому в Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» строком на 3 (три) місяці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що Відповідач відмовляється від проведення виїзної позапланової перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
В судовому засідання представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у посадових осіб податкового органу не було законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів». Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з таких мотивів.
Як встановлено судом, 16 червня 2010 року в.о. начальника Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції видано наказ № 112 про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» з 16 червня 2010 року по 22 червня 2010 року. Підставою для проведення перевірки визначено п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.
16.06.2010 року Іванківською МДПІ виписане направлення № 103 на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.
Проте, як зазначає позивач, при виході на юридичну адресу ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» посадовими особами Іванківської МДПІ встановлено та зафіксовано факт відмови посадових осіб підприємства від проведення виїзної позапланової перевірки, що було зафіксовано в акті від 16.06.2010 року.
Позивач вважає, що відмова Відповідача в проведенні перевірки за наявності законних підстав для її проведення є безпідставною.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як визначено п.п. 1.7, 1.13 ст. 1 Закону № 2181: активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання; кошти - гривні або іноземна валюта.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181 адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Пунктом 9.3.9. ст. 9 Закону № 2181 передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.
При цьому, пунктом 9.1.2. ст. 9 Закону № 2181 встановлено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;
б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;
г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
З наведених норм вбачається, що адміністративний арешт активів є виключним способом і вичерпний перелік обставин, за яких можливо застосувати цей захід, визначено п. 9.1.2. ст. 9 Закону № 2181.
В судовому засіданні представник Позивача в обґрунтування позовних вимог та як підставу для їх задоволення посилався на неможливість проведення позапланової перевірки у зв’язку з відмовою відповідача від проведення виїзної позапланової перевірки.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII (далі – Закон № 509) визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків та у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу керівництва ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» Позивачем було надано запит № 2060/20/23-027 від 31.05.2010 року про надання пояснень та інших документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.
Відповідно до вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» надіслало 14.06.2010 року відповідні пояснення на адресу Позивача засобами поштового зв’язку на протязі 10 робочих днів.
Оскільки Відповідач надав пояснення Позивачу відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тому будь-яких законних підстав для проведення перевірки у посадових осіб Іванківської МДПІ не було.
Так, відповідно до п.п.9.3.8 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв’язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам Позивач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності заявлених позовних вимог та не надав суду належних доказів щодо наявності підстав для застосування арешту коштів, визначених статтею 9 Закону № 2181.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи та заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І. Балаклицький
Повний текст постанови складено та підписано 13 липня 2010 року.
Постанова станом на 13 липня 2010 року законної сили не набрала.