Справа № 2-1314/10р.

                                                                        РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            20 грудня 2010 року.                                                                                    м. Берегово.

  Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В.І., при секретарі  Гарані О.А., з участю адвоката ОСОБА_1, перекладача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Берегово, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми позики, -

                                                          в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

           ОСОБА_3 звернувся до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми позики.

           Позов мотивований тим, що 01.05.2010 року він позичив відповідачу ОСОБА_4, тобто передав йому у власність грошові кошти в сумі 25000,00 грн., про він дав відповідну розписку.

           Згідно розписки ОСОБА_4 зобов’язався повернути позику до 05.06.2010 р., однак ОСОБА_4 зобов’язання не виконав, позику не повернув.

           В судовому засіданні позивач позов підтримав з викладених обставин у позовній заяві, просив суд позов задоволити, стягнути в його користь з відповідача ОСОБА_4 25000,00 грн. заборгованості по позиці, 750 грн. річних та 1076 грн. судових витрат .

          Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав той факт, що він дійсно, 01.05.2010 р. позичив гроші у ОСОБА_3А в сумі 25000,00 грн., які зобов’язався повернути до 05.06.2010 року про що написав власноручно  розписку. Дані гроші він повернув ОСОБА_3, однак доказ про це не може представити суду.

          Заслухавши пояснення сторін, виступ адвоката, перевірив матеріали справи, оцінив докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до  задоволення з наступних підстав.

           В судовому засіданні встановлено, що 01.05.2010 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4, тобто передав йому у власність грошові кошти в сумі 25000,00 грн., які ОСОБА_4 мав повернути ОСОБА_3 до 05.06.2010 року про що свідчить розписка і підтвердив в судовому засіданні сам відповідач ОСОБА_4

          Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Посилання відповідача на ту обставину, що, взяту ним позику у ОСОБА_3 в сумі 25000,00 грн. повернув ОСОБА_3 суд до уваги прийняти не може, оскільки докази про таке суду не надав.

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

         Позовні вимоги позивача доведені також матеріалами справи, зокрема оригіналом розписки з перекладом на українську мову ( а.с.19), квитанцією про сплату держмита та за ІТЗ розгляду справи ( а.с.1), а також квитанцією ЮК ( а.с.6) .

        Таким чином позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми позики та судових витрат, - слід задоволити.

           Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст.525, 526, 530, 610, 625, ЦК України, -

                                                            Р   І   Ш   И   В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 25.000,00                ( двадцять п’ять тисяч) грн. заборгованості по позиці, 3 % річних в сумі 750 (сімсот п’ятдесят) грн., судові витрати, - державне мито в сумі 250,00 ( двісті п’ятдесят) грн., за ІТЗ розгляду справи 120 ( сто двадцять) грн., та за надання юридичних послуг 700 ( сімсот) грн., всього 26.826,00 ( двадцять шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн.

           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

                       Головуючий:                                             Драб В.І.