№ 2-а-866/2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня  2010 року                                                          м.Добропілля

     Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

     головуючого -     судді                 ‘         Здоровиці О.В.

         при секретарі                                                     Єфименко Т.В.,

         за участю

        позивача                             ОСОБА_2    

        представника відповідача                                        Проценко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни»

ВСТАНОВИВ:

Позивач, 21 вересня 2010 року, звернувся до суду з позовом до Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі  Донецької області з позовом про визнання дій неправомірними та  зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за період: з 2007 по 2009 рік, а також за 2010 рік, тобто, фактично по день розгляду справи у суді. Позовні вимоги  мотивовані тим, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу протягом 2007-2009 років, та у 2010 році (станом на день розгляду справи у суді) внаслідок зупинення дії ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”,  ця  допомога  не виплачувалась або виплачувалася в значно меншому розмірі.  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.  та від 22.05.2008 р. зупинення положення статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” були визнанні  неконституційними. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов»язати останнього здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 2007по2009 року, та за 2010 рік, тобто по день розгляду справи у суді, виходячи з розміру, який передбачений в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме - 30%  мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 24 вересня 2010 року позовна заява позивача в частині вимог за період з 2007 року по 21 березня 2010 року - залишена без розгляду оскільки адміністративний позов в цій частині, поданий після закінчення строків, установлених законом і позивач не подав до суду заяву про поновлення строків.

Ухвалою суду від 24 вересня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2  до Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за період з 21.03.2010 року по день розгляду справи у суді – відкрито.

В судовому засіданні  позивач  підтримав свої позовні вимоги з підстав зазначених в заяві і просить їх задовольнити. Крім цього на питання суду пояснив, що за жовтень місяць 2010 року він ще не отримав пенсію і надбавку до пенсії, тому не може стверджувати  про їх фактичний розмір.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дійсно пенсії дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України  прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В зв’язку з чим управління ПФУ діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.  Також представник відповідача зазначив, що в 2010 році надбавка до пенсії дітям війни, яку виплачує УПФУ дорівнює 49,80 грн.

Вислухавши , позивача, представника відповідача,  дослідивши докази в справі суд приходить до  наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про  держаний бюджет на 2010 рік».

Судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

ОСОБА_2  є «дитиною війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

У 2010 році позивач отримував від відповідача підвищення до пенсії як «дитина війни» в розмірі 49,80 грн. щомісяця. Даний факт в судовому засіданні підтвердив представник відповідача і його не оспорював.

При виплаті позивачу вище вказаного підвищення до пенсії відповідач керувався постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст..9 КАС України, суд  при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд   вирішує    справи    відповідно    до    Конституції  та законів України,  а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  (в редакції яка діє в 2010 році)  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті .70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  від 27 квітня 2010 року № 2154-VI Кабінету Міністрів України було надане право в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Враховуючи те, що названа норма  передбачає  встановлення  в  абсолютних  сумах розмірів  лише  тих  виплат,  вихідним критерієм розрахунку яких є розмір  мінімальної  заробітної  плати.  Відповідно  її   дія   не поширюється   на  спірні  відносини,  оскільки  розмір  зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей  війни"  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, нарахування  та  виплата  у  2010 році   дітям   війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, повинна  здійснюватися  відповідно  до  норм  Закону  України "Про соціальний захист дітей війни".

Тобто, позивач має право в 2010 році, станом на день розгляду справи у суді, отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна пенсія за віком.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої повинно було обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд вважає, що розрахунок необхідно  проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

Розмір мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»  та п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» , Пенсійний фонд України  реалізує  свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління. Рішення про призначення та перерахунок пенсії  приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, рішення про призначення та перерахунок пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Добропільському арйоні, за місцем проживання   позивача.  

Виходячи з викладеного саме відповідач повинен був  нараховувати та виплачувати позивачу надбавку  позивачу як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму на одну непрацездатну особу, які встановлені в ст..52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з пояснень позивача було встановлено, що станом на день розгляду справи у суді, позивач пенсію і надбавку до пенсії за жовтень місяць 2010 року ще не отримував і тому не знає їх розмір.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати надбавки позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тому позов підлягає задоволенню в частині періоду з 21.03.2010 року по вересень місяць 2010 року включно.

    Що стосується вимог позивача про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»  за період з 01.10.2010 року по день розгляду справи у суді (11.10.2010 р.), то суд вважає за потрібне відмовити у їх задоволенні, виходячи із наступного.  

    Так, згідно ст.ст.6, 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.  

    Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.  

    В судовому засіданні факт виплати надбавки ОСОБА_2 як «дитині війни» в меншому розмірі ніж це передбачено законодавством за жовтень місяць 2010 року не встановлено.

    При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.  

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись  ст..ст. 70, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни",  ст.19, 22 Конституції України,  ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік» суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни»  – підлягає задоволенню частково.

    Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_2  щомісячної державної соціальної допомоги  як «дитині війни», передбаченої ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 21.03.2010 року по 30.09.2010 року включно.

    Зобов'язати Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2  щомісячної державної соціальної допомоги  як «дитині війни», передбаченої ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 21.03.2010 року по 30.09.2010 року включно, з урахуванням виплаченої суми.

    В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління  Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за період з 01.10.2010 по 11.10.2010 року – відмовити.

Стягнути  з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  понесені судові витрати в розмірі  3 грн. 40 коп.

    Постанова може бути оскаржена до  Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя                           підпис                                                    О.В.Здоровиця