№ 2-а-1105/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2010 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Здоровиці О.В.
при секретарі Єфименко Т.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Закутнього О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни»
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов»язання відповідача нарахувати недоплачену йому, як «дитині війни» щомісячну соціальну допомогу за період 2007-2009 роки, та з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року у розмірі відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , а саме в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу протягом вказаного періоду, внаслідок зупинення дії ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ця допомога не виплачувалась або виплачувалася в значно меншому розмірі. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. зупинення положення статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” були визнанні неконституційними. Таким чином позивач вважає, що відповідачем порушені її права і останній повинен нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за вказані періоди виходячи з розміру 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов»язати останнього нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 2007-2009 роки, та з 01.01.2010 року по 01.09.2010 року виходячи з розміру 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою суду від 28 вересня 2010 року позовна заява позивача в частині вимог за період з 2007 року по 24.03.2010 року залишена без розгляду оскільки адміністративний позов в цій частині, поданий після закінчення строків, установлених законом і позивач не подав до суду заяву про поновлення строків.
Ухвалою суду від 28 вересня 2010 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни», в частині позовних вимог за період з 24 березня 2010 року по 01.09.2010 року – відкрито.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дійсно пенсії дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 28.05.2008 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В зв’язку з чим управління Пенсійного фонду в м.Добропілля діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Також представник відповідача зазначив, що в 2010 році надбавка до пенсії дітям війни, яку виплачує УПФУ м.Добропілля дорівнює 49,80 грн.
Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази в справі суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про держаний бюджет на 2010 рік».
Судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
ОСОБА_1 є «дитиною війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2010 році позивач отримував від відповідача підвищення до пенсії як «дитина війни» в розмірі 49,80 грн. щомісяця. Даний факт в судовому засіданні підтвердив представник відповідача і його не оспорював.
При виплаті позивачу вище вказаного підвищення до пенсії відповідач керувався постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст..9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції яка діє в 2010 році) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті .70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI Кабінету Міністрів України було надане право в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Враховуючи те, що названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинна здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Тобто, позивач має право в 2010 році, станом на 01.09.2010 року, отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна пенсія за віком.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої повинно було обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд вважає, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Розмір мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» , Пенсійний фонд України реалізує свої повноваження через створені у встановленому порядку територіальні управління. Рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, рішення про призначення та перерахунок пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля, за місцем проживання позивача.
Виходячи з викладеного саме відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу надбавку позивачу як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму на одну непрацездатну особу, які встановлені в ст..52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати надбавки ОСОБА_1 в меншому розмірі ніж це передбачено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Тому позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Добропілля про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за період з 24.03.2010 року по 01.09. 2010 року підлягає задоволенню.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. Враховуючи, що позов позивача задоволено в повному обсязі, на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст..ст. 70, 7194, 159-163, 167 КАС України, ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни", ст.19, 22 Конституції України, ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік» суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» – задовольнити.
Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», передбаченої ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24.03.2010 року по 01.09..2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», передбаченої ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 24.03.2010 року по 01.09..2010 року, з урахуванням виплаченої суми.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Головуючий суддя підпис О.В.Здоровиця