справа № 2 а – 5102\10
ПОС Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Дзюба М.В.,
при секретарі Петрухіной Т.Л.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Левченка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесену відносно нього постанову АН №851035 від 10.11.2010 року про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та закрити провадження у справі у зв’язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.
В суді позивач підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі та скасувати винесену відносно нього постанову від 10.11.2010 року про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, провадження по справі закрити. В обґрунтування посилався на те, що він 10.11.2010 року, рухаючись по вул..Георгіївській, на перехресті з вул..Артема повернув ліворуч, а в подальшому розвернувся та повернув ліворуч на вул.Георгіївську, оскільки їхав за викликом до поліклініки УМВС. Дорожній знак 3.1, розташований на вул..Георгіївській біля будівлі УМВС вважав таким, що неправильно встановлений, оскільки він встановлений поруч з табличкою «Крім транспорту ММУ МВС», яка не передбачена ПДР України. Вважав, що в його діях не має складу адміністративного правопорушення, у скоєнні якого його визнали винним оскаржуваною постановою.
Представник відповідача за довіреністю Левченко Є.М. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час патрулювання він зупинив транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1, у зв’язку із порушенням ПДР України, а саме ОСОБА_1 порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено». У зв’язку із цим ним було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Права та обов’язки позивачеві роз’яснювались, про дату та час розгляду він був повідомлений, оскільки це було зазначено в протоколі, з яким він знайомився та ставив підпис. Вважав, що підстав для задоволення адміністративного позову не має.
Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та у задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постановою АН №851035 від 10.11.2010 року на ОСОБА_1 з а скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Тою ж постановою його визнано винним в тому, що він 10.11.2010року, о 16 годині 10 хвилин, на перехресті вул..Артема та вул..Георгіївської, керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ держномер НОМЕР_1, порушив вимоги дорожнього занку 3.1 «Рух заборонено» та в’їхав в зону дії знаку з вул..Артема на вул..Георгіївську, чим порушив п.8.4.в ПДР України.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність в тому числі за порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків, та тягне за собою накладення штрафу від 15 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.8.4.в ПДР України, забороняючі знаки вводять чи скасовують певні обмеження в русі.
Знак 3.1 «Рух заборонено» передбачає заборону руху всіх транспортних засобів.
В судовому ж засіданні позивач посилався на те, що оскільки на його думку дорожній знак 3.1 встановлений разом із табличкою невстановленого ПДР України зразка, то він є недійсним та виконувати його вимоги не потрібно. З таким твердженням суд не може погодитись, оскільки питання правомірності встановлення даного дорожнього знаку в певному місці не є предметом даного судового розгляду і це є компетенцією іншого спеціально уповноваженого державного органу, дорожній знак 3.1 передбачений ПДР України, які є обов’язковими для виконання всіма учасниками дорожнього руху.
При цьому суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що він на момент притягнення до адміністративної відповідальності їхав за пасажирами тому як працює в таксі, оскільки про це він інспектора під час складення протоколу та винесення постанови не повідомляв, на запитання інспектора повідомив, що працює охоронцем в ТОВ «Азовінтекс», що і було відображено в протоколі, власноруч ці обставини в своїх поясненнях на окремому аркуші не викладав, в протоколі зазначив, що свідків правопорушення не має, що суперечить його ж доводам про те, що він забирав пасажирів. Окрім того, не надав він і суду належних доказів того, що в той час він працював в таксі і саме виконував замовлення, в’їхавши в зону дії знаку 3.1, а його посилання на наявність спеціального пофарбування автомобіля, яким він керував та право керування яким на підставі тимчасового реєстраційного талону належить йому, на думку суду не є належним доказом в даному конкретному випадку, оскільки такий автомобіль може ним використовуватись і у власних цілях.
Посилання позивача на те, що йому не роз’яснювались його права та обов’язки при притягненні до адміністративної відповідальності є безпідставним та спростовується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. До того ж, про дату та час розгляду справи він також був повідомлений, оскільки такий запис є в протоколі, з яким його було ознайомлено та який він підписав.
Таким чином суд вважає, що факт правопорушення мав місце, вина позивача у його скоєнні доведена, його діям дана правильна кваліфікація та стягнення на нього накладене в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
У зв'язку з викладеним, підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, у суду не має та у його задоволенні суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 61-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС в Донецькій області про скасування постанови АН №851035 від 10.11.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст..122 ч.1 КУпАП - відмовити.
Постанова є остаточною, набуває чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя