Справа № 2а - 314/2010 рік                                                  

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                     Криворізький районний суд                                     Дніпропетровської області            

в складі :

    головуючого судді                           Приміч Г.І.

    при секретарі                               Поліщук Л.І.

    розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області,  третьої  особи – Управління праці та соціального захисту населення  Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області про  зобов’язання  щодо нарахування та сплати  підвищення до пенсії  як дитині війни, -

                          ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом 30.09.2010 року, в якому, уточнюючи свої позовні вимоги, просила суд зобов’язати управління пенсійного фонду України у  Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену суму підвищення до пенсії, як дитині війни за  період з січня 2006 року по серпень 2010 року включно, в сумі 6200,00 грн.

    В обґрунтування позовних вимог в позові вказувала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинно виплачуватися щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалася взагалі, а у 2008 та з січня по серпень 2010 року виплачувалася в заниженому розмірі від 47 грн. до 49,8 грн. щомісячно.

    Верховна Рада України ст. 77 та ст. 110 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”, ст. 71 п. 12 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” призупиняла дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно на 2006, 2007  та 2008 роки.

    Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп2008  від 22.05.2008 року відповідно, визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, такими, що не відповідають Конституції України.

Оскільки розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то з урахуванням рішення Конституційного  Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп2008  від 22.05.2008 року, вона  вважає, що загальний розмір недоплаченого їй підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по серпень 2010 року складає – 6200 грн., які вона і просить зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь.

    Позивач до суду не з’явилася, відповідно до її заяви від 26.10.2010 року (а.с. 17), просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі до суду не з’явився, відповідно до заперечення проти позову, просили справу розглянути за відсутності їх представника, при цьому позовні вимоги не визнали та просили в позові відмовити з підстав вказаних в письмовому запереченні проти позову (а.с.  18-20).

В письмовому запереченні проти позову відповідач вказує, що дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі повністю відповідають вимогам закону, крім цього Управління Пенсійного фонду України  у Криворізькому районі  є  не належним відповідачем по справі, а виплата підвищень до пенсії дітям війни не може провадитися у зв'язку з відсутністю у ПФУ коштів для проведення виплати таких підвищень.

В обґрунтування заперечень щодо стягнення підвищення до пенсії за 2006 рік, вказували, що на 2006 рік дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено ч.17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, жодного рішення Конституційного Суду України з приводу вказаних положень закону в 2006 році не приймалося, а тому вимоги в цій частині є безпідставними.

В заперечення вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії в 2007 році та 2008 році вказували, що положення законів України про державні бюджети відповідно на 2007 та 2008 рік, які зупиняли дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дійсно були визнані неконституційними згідно з рішеннями Конституційного суду України відповідно від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, але вважали, що оскільки зупинена редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відновлювалася, то і застосування її в 2007 та 2008 роках необґрунтовано. Стосовно підвищень до пенсії в 2008 році вказували, що з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії виплачувалося в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірі надбавки учасникам війни, як того вимагала редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а з 22.05.2008 року виплата підвищення здійснювалася і продовжує здійснюватися відповідно до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка була прийнята у зв’язку з визнанням неконституційними положень ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року.

Також в письмовому запереченні проти позовних вимог, відповідач вказує, що Закон України „Про соціальний захист дітей війни” не містить розміру мінімальної пенсії за віком, а термін „мінімальний розмір пенсії за віком” вказаний в ст. 28 Законі України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до дітей війни не застосовується, також вказує, що виплати підвищення до пенсії має здійснюватися за кошти державного бюджету, а не за кошти Пенсійного Фонду України,  бюджет якого щорічно затверджується ВР України і в якому не передбачено проведення таких підвищень до пенсії. Крім цього, вважає за необхідне відмовити  позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування заперечень в частині проведення виплат за період з 01.01.2009 року по серпень 2010 року, відповідач вказує, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, питання виплати підвищення особам, яким встановлено статус дитини війни врегульовано постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня  2008 року – 48,1 грн., з 01 липня 48,2 грн. та з 01 жовтня 2008 року по день розгляду справи в суді – 49,8 грн., що відповідає вимогам ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в редакції на 01.01.2009 року.

Третя особа – Управління праці та соціального захисту населення  Криворізької  районної державної адміністрації своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, згідно їх заяви просили справу розглянути за їх відсутності (а.с.  21 ).

Оскільки справа розглядається за відсутності сторін,  то  у відповідності до ст. 41 ч.1 КАС України звукозаписувальний  технічний засіб не застосовується.

Суд розглянувши вимоги та заперечення, викладені сторонами, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3,4,13), а тому відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 01.01.2006 року, є дитиною війни.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Криворізькому районі Дніпропетровської області і їй призначена виплата пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 21.09.2010 року (а.с. 13).

Відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни забезпечується державна соціальна гарантія, під якою розуміється встановлений законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збігалося з роками Другої світової війни, а також надання дітям війни соціальної підтримки.

Державна соціальна підтримка дітям війни встановлена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Поняття “мінімальна пенсія за віком” передбачена ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, де вказано, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Доводи представника відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яку йдеться в ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для призначення пенсій, що призначаються відповідно до Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  і не застосовується при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для нарахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого поняття та розміру мінімальної пенсії за віком, а ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказує на необхідність виплати підвищення виходячи саме з поняття мінімальної пенсії за віком. Крім цього, застосування розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії дітям війни, відповідає положенням ч.3 ст. 46 Конституції України.

Стосовно заперечень відповідача в частині того, що Управління Пенсійного фонду України Криворізького району не є належним відповідачем по справі, а також на те, що виплата таких підвищень до пенсії дітям війни не може провадитися у зв’язку з відсутністю у ПФУ коштів для проведення виплати таких підвищень, суд розцінює критично і вважає такі заперечення необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Стаття 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії і мають вищу юридичну силу в державі, закріплює, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Надання  «дітям війни» соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного Кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету. Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених  нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення  конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану  діяльності проект кошторису  та бюджетні  запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси  розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься  і відповідач) та інше.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління ПФУ за місцем проживання позивача, тобто на відповідача по справі.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позові вказувала на те, що про порушення свого права дізналася лише у січні 2010 року. Раніше дізнатися про порушення свого права вона не могла, бо вважала, що управління Пенсійного фонду в Криворізького районі вірно нараховує їй підвищення  до пенсії, підстав сумніватися в діях працівників державного органу щодо нарахування надбавок не мала. Вона являється пенсіонером дитиною війни, у зв’язку з похилим віком не має можливості самостійно ознайомлюватися із законодавством.

Суд, приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем, особливий статус позивача, яка являється дитиною війни, тобто особою яка пройшла тяжким життєвим шляхом, адже її дитинство збіглося з роками Другої Світової війни, у зв’язку з чим законом і було встановлено підвищення до пенсії, яке є предметом спору, враховуючи, що фактично про порушення її прав позивач дізналася після одержання письмової відмови відповідача від 30.09.2010 року в перерахунку пенсії (а.с. 6,7), тому суд своєю ухвалою від 15.10.2010 року поновив позивачу пропущений строк на звернення до суду за захистом його порушених прав (а.с.15).

Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” за № 3235-IV від 20.12.2005 року, дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.

Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року за № 3367-IV, який набрав чинності 02.04.2006 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р., при цьому було передбачено, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення дітям війни, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в 2006 році запроваджуватиметься поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки вище вказані положення Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року не скасовані, не визнані неконституційними, а Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% підвищення до пенсії дітям війни, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про донарахування йому підвищення до пенсії згідно з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006 рік.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  від 19.12.2006 року № 489-V,  який набрав чинності 01.01.2007 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме: п. 12 ст. 71, якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням положень  ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року були визнані неконституційними та втратили свою чинність 09.07.2007 року, то вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30%   мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню,  а вимоги про нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30%   мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підлягають повному задоволенню.

 Оскільки судом встановлено, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V яким встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік становить 406 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік — 411 грн., а ч.3 ст. 62 вказаного Закону України  встановлює, що  з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим  частини першої цієї статті застосовується  в розмірі збільшеному на 1 відсоток,   а також приймаючи до уваги, що розмір надбавки, встановлений Законом України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % від мінімальної пенсії за віком, суд приходить до висновку, що позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії за віком в розмірі 710,90 грн. (91,27 грн. + 246,04 грн. + 373,59 грн.):

за 23 дні з 09.07.2007 року по 31.07.2007 рік – 91,27 грн. = ((406 грн. = 1%) х 30%\100%) х 23 дні)/ 31 день (кількість днів в місяці липні 2007 року);

за серпень — вересень 2007 року - 246,04 грн. =  (406 грн.+1%) х 30 %) х 2 місяці (серпень-вересень)

за жовтень — грудень 2007 року - 373,59 грн. = (411 грн. + 1%) х 30 %) х 3 місяці (жовтень - грудень)

Оскільки за вказаний період відповідач жодного підвищення до пенсії позивача не сплачував (а.с. 8, 9), тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані зміни набули чинності з 01.01.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені підпунктом 1 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року за № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зв’язку з визнанням неконституційними положень 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, автоматично вступає в дію редакція Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка діяла, до внесення вказаних змін, тобто редакція яка передбачала підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Оскільки рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 прийнято 22.05.2008 року, а дія розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” триває до 31.12.2008 року, як закріплено в прикінцевих положеннях цього закону, суд  прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині проведення доплати за період  з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року є безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню, а вимоги про перерахування та виплату підвищення за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року підлягають задоволенню, з врахування різниці, яка була виплачена відповідачем за цей період.

Посилання представника відповідача на те, що, хоча Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині зміни редакції ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнаний неконституційним, разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня — 48,10 грн., з 01 липня  - 48,20 грн., з 01 жовтня  2008 року — 49,80 грн. суд вважає необґрунтованими і не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Юридична сила нормативно-правового акту — це внутрішня властивість нормативно-правового акта, обумовлена юридичним статусом і місцем органу, що його прийняв, у системі державних органів і залежить також від компетенції органу, якою він наділяється державою за законом.

Ієрархію нормативно-правових актів України очолює Конституція України, норми якої мають вищу юридичну силу і є нормами прямої дії, потім – закони, і лише за ними підзаконні нормативно-правові актами якими є, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України. У випадку суперечності норм нормативно-правових актів, суд застосовує норми того нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при нарахуванні надбавки до пенсії позивача за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, повинен був керуватися нормами закону, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу у порівняні з  Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих громадян” № 530 від 28.05.2008 року, крім цього вказана постанова обмежує право позивача в порівняні з законом України „Про соціальний захист дітей війни”, адже закріплює менший розмір підвищення до пенсії.

Відповідно до Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року становить 481 грн.,  з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – 482,00 грн.,  з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року 498,00 грн., то виходячи з 30 % розміру підвищення до пенсії, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, позивачу повинно було   нараховуватися та сплачуватися підвищення  до пенсії за віком в розмірі 715,23  грн., з врахуванням виплаченого підвищення  (а.с.  8,9 ):

Підвищення до пенсії позивача за 10 днів з 22.05.2008 року по 31.05.2008 рік при розмірі прожиткового мінімуму 481 грн. становить: ((481 грн. х 30%\100%) х 10 дні)/ 31 день = 46,55 грн.

Відповідач за травень 2008 року сплатив позивачу надбавку в розмірі 48,10 грн., що в перерахунку за 10 днів складає 15,52 грн. (48,10 грн. х 10 днів \31 день)

Різниця, яка підлягала сплаті за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року: 46,55 грн. - 15,52грн. = 31,03 грн.

Підвищення до пенсії позивача за червень 2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 96,20 грн.:  (481 грн. х 30%\100%) - 48,10грн. = 96,20 грн.

Підвищення до пенсії позивача за липень, серпень, вересень  2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 289,20 грн.:  (482 грн. х 30%\100%) – 48,20 грн. = 96,40 грн. х 3 місяці = 289,20 грн.  

Підвищення до пенсії позивача за жовтень, листопад, грудень  2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 298,80 грн.:  (498 грн. х 30%\100%) – 49,80грн. = 99,60 грн. х 3 місяці = 298,80 грн.  

Отже, загальний розмір підвищення, який  необхідно було нарахувати та сплатити за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням сплаченого відповідачем підвищення,  становить: 31,03 грн. + 289,20 грн. + 298,80 грн. + 96,20 грн. =  715,23  грн.

Стосовно вимог позивача про нарахування та виплату підвищення за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010  року , то вони підлягають задоволенню зі слідуючи підстав.

Пункт 2 ст. 41 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  яким ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена в новій редакції, і який було визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, втратив свою чинність 22.05.2008 року, а отже в дію вступила редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка діяла до цих змін і передбачає проведення виплати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказана редакція ст. 6 Закону на період 2009 року та 2010 рік не зупинялася та не змінювалася, а отже підлягає застосуванню для врегулювання спірних правовідносин.

Оскільки вже було встановлено, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, то з врахуванням положень ст. 54 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік”, відповідно до якої прожитковий мінімум для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення на 2009 рік встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а відповідно до ст. ст.. 55, 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” станом на 31.12.2008 року розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб становив 498 гривень,   а згідно  Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року встановлені нові розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року  - 573 грн.,  з 01.01.2010 року – 695 грн.;   з 01.04.2010 року – 706 грн.;    з 01.07.2010 року – 709 грн.;   то виходячи з розміру проведених позивачу виплат в розмірі 49,8 грн. щомісяця (а.с. 9), відповідач повинен був  нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії   за період з 01.01.2009 року  по 31.08.2010 року  в розмірі  2528,1 грн. з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період, а саме:

498 грн. (прож. мін.) х 30% = 149,4 грн. х 10 місяців 2009 року  (період з січня по жовтень) =  1494 грн. (сума яку мав сплачувати відповідач) – (49,80  грн.х10 міс) (сума яку відповідач сплатив за вказаний період) =     996 грн.;

573 грн. (прож.мін) х 30% = 171,9 х 2 міс. 2009 року  (період з листопада по грудень) = 343,8 грн. – 99,60 грн.(сума яку сплатив відповідач за цей період) = 244,2 грн.,

 695 грн. (прож.  мін)  х 30% х 3 місяці  2010 року  = 625,50 грн.  - (49,8 х 3 міс.  = 149,40 грн.) = 476,1 грн.   

706 грн. (прож.  мін)   х 30% х 3 місяці 2010 року  =  635,40 грн. - (49,8 х 3 = 149,40 грн.) =   486 грн.   

709 грн. (прож.  мін)  х 30% х 2 місяці 2010 року = 425,40 грн.  - (49,8 х 2 = 99,60 грн.) = 325,8 грн.   

Згідно до ст. 71 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі в судовому засіданні не довів  правомірність своєї бездіяльності  щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року, а також з 01.01.2009 року  по 31.08.2010 року, тому право позивача в даному випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належні суми підвищення до пенсії, з урахуванням частково сплачених виплат.

Відповідно до вимог ст. 11 ч. 2 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно  ст.. 162 ч. 2 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови, з метою можливості її виконання в подальшому та визнати бездіяльність управління Пенсійного  фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області за зазначені періоди протиправною.

Оскільки  дії по призначенню та нарахуванню суми   підвищення до пенсії  віднесені чинним законодавством до виключної компетенції  суб’єкта владних повноважень, то суд, встановивши протиправність  бездіяльності  відповідача вважає  за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду в Криворізькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за зазначений період в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Крім того, оскільки відповідач своєю бездіяльністю порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини,  суд  таку бездіяльність визнає протиправною і зобов’язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за зазначені періоди, а не ухвалює рішення про стягнення конкретної суми.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року за № 2195 - IV, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” за № 3235-IV від 20.12.2005 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року за № 489-V, Законом України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року за № 107-VI, Законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік”,  Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих громадян” № 530 від 28.05.2008 року та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 18, 69, 70, 158-163  КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області,  третьої  особи – Управління праці та соціального захисту населення  Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області про  зобов’язання  щодо нарахування та сплати  підвищення до пенсії  як дитині війни, - задовольнити частково .  

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо нездійснення  перерахунку та виплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року,— протиправною.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

В іншій частині позовних вимог,  - відмовити .

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського  апеляційного адміністративного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

Головуючий суддя: