КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2010 року справа № 2-а-7676/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., при секретарі – Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна»
до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» (далі - Позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 09 вересня 2010 року № 0000792301/0 та № 0000802301/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Акта перевірки від 31.08.2010 року № 533/232//34360838 щодо заниження Позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 003 309,00 грн. є необґрунтованими, оскільки на думку Відповідача на заниження податку на додану вартість за період перевірки вплинуло завищення показників у рядку декларацій 10.1 «придбання з ПДВ на митній території України товарів та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%».
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні відмовити, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час перевірки було встановлено завищення задекларованих ТОВ «ВЕКА Україна» показників у рядку 10.1 декларацій «придбання з ПДВ на митній території України товарів та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» на суму 949 974,00 грн. за 2008-2009 роки за рахунок включення до податкового кредиту відповідних періодів податкових накладних обревізованого періоду, тобто до 01.04.2008 року. Перевіркою також було встановлено, що до реєстру податкових накладних та відповідно до р.10.1 податкової декларації з ПДВ за листопада-грудень 2008 року та квітень-червень, серпень-вересень 2009 року включені податкові накладні виписані у попередніх податкових періодах (2006, 2007, 2008 роки та січень-серпень 2009 року), при цьому в реєстрі податкових накладних датою отримання цих податкових накладних є дата 01.11.2008 року, 01.12.2008 року, 01.04.2009 року, 01.05.2009 року, 01.06.2009 року, 01.08.2009 року, 01.09.2009 року. Однак доказів отримання цих податкових накладних пізніше дати їх виписки Позивач не надав, а від так, вони не можуть включатися до податкового кредиту періоду, що перевіряється. Виходячи з даних порушень Броварською ОДПІ правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 року № 0000792301/0 та № 0000802301/0, атому скасуванню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В період з 31.05.2010 року по 21.08.2010 року Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.
За результатами перевірки був складений Акт № 533/232/34360838 від 31.08.2010 року (надалі – Акт перевірки), яким було зроблені висновки про порушення Позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон № 168/97-ВР), п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181-ІІІ), що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 003 309,00 грн., в тому числі в розмірі 132 335,00 грн. жовтень 2008 року; 588 238,00 грн. – листопад 2008 року; 184 967,00 грн. – грудень 2008 року; 59 305,00 грн. – травень 2009 року; 38 464,00 грн. – червень 2009 року; та завищено значення рядка 26 Декларації з ПДВ на 79 000,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року на 22 061,00 грн. і за вересень 2009 року на 56 939,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 911,00 грн.
09.09.2010 року на підставі Акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення «форми Р» № 0000792301/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 504 964,00 грн., в тому числі 1 003 309,00 грн. за основним платежем та 501 655,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення «форми В1» № 0000802301/0, яким Позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 1 911,00 грн.
Як вбачається з висновків Відповідача на заниження податку на додану вартість за період перевірки вплинуло завищення показників у рядку декларацій 10.1 «придбання з ПДВ на митній території України товарів та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» на суму 949 974,00 грн. за 2008-2009 роки, в тому числі за листопад 2008 року – на 771 372,00 грн.; за грудень 2008 року – на 1 833,00 грн.; за квітень 2009 року – на 2 076,00 грн.; за травень 2009 року – на 57 229,00 грн.; за червень 2009 року – на 38 464,00 грн.; за серпень 2009 року – на 22 061,00 грн.; за вересень 2009 року – на 56 939,00 грн. за рахунок включення до податкового кредиту відповідних періодів податкових накладних обревізованого періоду, тобто до 01.04.2008 року. До реєстру податкових накладних, що включалися до податкового кредиту періодів, що перевірялись включалися податкові накладні виписані у попередніх періодах (2006, 2007, 2008 років), при цьому в реєстрі податкових накладних датою отримання цих податкових накладних є дата 01.11.2008 року, 01.12.2008 року, 01.04.2009 року, 01.05.2009 року, 01.06.2009 року, 01.08.2009 року, 01.09.2009 року. Однак доказів отримання цих податкових накладних пізніше дати їх виписки Позивач не надав, а від так, вони не можуть включатися до податкового кредиту періоду, що перевіряється.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому п.п.7.4.5 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.8 передбачено, що платник податку зобов’язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно з ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Таким чином, системний аналіз п.п.7.5.1 та п.п.7.4.5 Закону № 168/97-ВР дозволяє зробити висновок, що право на податковий кредит може виникати і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), але скористатися цим правом можна лише при наявності податкової накладної оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення Позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Разом з тим, відповідно до п.п.7.2.8 Закону № 168/97-ВР такі податкові накладні мають бути включені платником податку до реєстру таких накладних, а тому в порушення Позивачу не може ставитись не підтвердження надходження податкових накладних поштовими конвертами, при наявності реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Строк чинності податкової накладної законодавством не визначений, внаслідок чого до даних відносин застосовується законодавство, що регулює подібні правовідносини.
Так, Законом № 2181-ІІІ, зокрема пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
А від так, Позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отриманні податкові накладні в межах строків визначених Законом № 2181-ІІІ. Крім того, правомірність включення цих сум у періоді на який припадає дата отримання податкової накладної визнається і податковим органом, що підтверджується відповідними листами № 26268/7/16-1117 від 30.12.2005 року, № 15155/7/16-1517-10 від 10.08.2006 року та № 7384/6/16-1516 від 30.07.2008 року.
Згідно з положеннями абз. 1, 2 п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Як вбачається із вказаного підпункту, підставою для звернення платника податку з скаргою до постачальника є відмова такого постачальника надати податкову накладну або заповнення податкової накладної з порушенням встановленого порядку її заповнення.
В даному випадку жодна із підстав не підтверджується, а тому Позивач не набув право звернутись з скаргою. Разом з тим, звернення з скаргою на постачальника є правом платника податку, а не обов’язком. Недотримання Позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6 Закону № 168/97-ВР не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених Позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення Відповідача, оскільки згідно п.п.7.4.5 Закону № 168/97-ВР підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки.
Що стосується застосування Відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», то слід зазначити наступне.
По-перше, дане розпорядження є підзаконним нормативно-правовим актом, яке має нижчу юридичну силу в порівняні з Законом № 168/97-ВР. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізми справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.
По-друге, сам зміст розпорядження надає підстави зробити висновок про правомірність позицій Позивача, оскільки п. 2 встановлює, що у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом № 2181-ІІІ строк (1095 днів) вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначеній у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до п.п.7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. А тому таке розпорядження не може братись до уваги при формуванні податкового кредиту платника податку, його формування здійснюється на підставі Закону № 168/97-ВР.
Також перевіркою Відповідач встановив завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій на суму 134 246,00 грн. за жовтень 2008 року за рахунок включення до податкового кредиту відповідного періоду податкових накладних ПП «Євробізнес». При опрацюванні співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ПП «Євробізнес» має стан платника «11» – припинено, але не знято з обліку. Відповідачем для проведення зустрічної перевірки ПП «Євробізнес» направлено запити до ДПІ Голосіївського р-н, м. Києва № 2030/7/232/77 від 09.06.2010 року та повторно № 2578/7/232/77 від 17.06.2010 року. Відповідно до відповідей, що були надані провести зустрічну перевірку ПП «Євробізнес» неможливо у зв’язку з тим, що в період з 03.02.2009 року по 20.03.2010 року стан платника змінювався з основного шість разів. Крім того, 13.01.2009 року свідоцтво платника податку на додану вартість № 37079475 від 30.04.2004 року було анульоване.
З листів ДПІ Голосіївського р-н, м. Києва вбачається, що зміна станів платника податку ПП «Євробізнес» здійснювалась в період між 03.02.2009 року та 20.03.2009 року. Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване 13.01.2009 року.
Відповідно до договору № 41 від 14.02.2008 року укладеного між Позивачем та ПП «Євробізнес» останнє зобов’язалося за дорученням Позивача виконати роботи по монтажу системи вентиляції та кондиціювання реконструкції з добудовою складського приміщення під завод по виробництву пластикових профілів на об’єкті Позивача, що знаходиться за адресою Київська обл., Броварський район, смт. Калинівка.
Вартість вказаного договору з урахуванням податку на додану вартість складає 1 269 894,00 грн. Згідно п. 3.1 Договору ПП «Євробізнес» зобов’язався виконати роботи протягом 6 (шести) місяців після передоплати, яка згідно п. 4.1 становить 70%. Згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В № 1 та № 2 ПП «Євробізнес» виконав роботи за грудень 2008 року на суму 805 474,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 134 245,67 грн.
А тому, твердження Відповідача про те, що неможливо підтвердити факт виконання послуги та надання обладнання є помилковими, оскільки договір та Акти виконаних робіт надавалися для перевірки.
Таким чином, господарські відносини, що вплинули на формування податкового кредиту Позивача виникли у 2008 році, на той момент свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Євробізнес» було чинним. Не може бути підставою для визнання неправомірними операцій платника податку подальше припинення чи/або анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції вчинені таким контрагентом до його припинення чи/або анулювання його статусу як платника податку не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини.
А тому, зважаючи на вищевикладене, Позивач правомірно включив до складу податкового періоду жовтня 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 134 246,00 грн.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що Відповідачем неправомірно було виключено з податкового кредиту періоду, який охоплений Актом перевірки податкові накладні на загальну суму 1 084 220,00 грн., що в свою чергу, як наслідок, призвело до донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість з на загальну суму 1 003 309,00 грн., а також зменшення бюджетного відшкодування на суму 1 911,00 грн. за період перевірки.
Що стосується нарахування штрафних санкцій, то слід зазначити, що відповідно до п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах визначених цією статтею за порушення податкового законодавства.
Оскільки, порушення податкового законодавства зі сторони Позивача допущено не було, то і відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій в розмірі 501 655,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2010 року № 0000792301/0 та № 0000802301/0.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи та заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна» - задовольнити .
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 09 вересня 2010 року № 0000792301/0 та № 0000802301/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І. Балаклицький
Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2010 року.
Постанова станом на 18 жовтня 2010 року законної сили не набрала.