Справа № 2-911

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

6 грудня 2010 року Охтирський міськрайсуд Сумської області в складі:

головуючого – судді                                          Ільченко В.М.

при секретарі                                                      Вербі Н.О.

за участю представника позивача                    Сизоненко В.М.

відповідача                                                          ОСОБА_2

представника НАСК „Оранта”                          Пономаренко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Классік” до ОСОБА_2, Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” про стягнення матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Встановив :

06.05.2010 року відкрито провадження у справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що 19.10.2009 року близько 4 години, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, на 103 км 800 м автошляху Харків-Охтирка виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем DAF, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія підприємства ТОВ „Классік” ОСОБА_4, в результаті чого автомобіль DAF отримав механічні пошкодження. Розмір матеріальних збитків в результаті пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 43979,27 грн., які позивач і просить стягнути з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, пояснивши, що в користуванні підприємства на підставі договору оренди  знаходиться автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_1, який, відповідно до умов договору оренди, підприємство повинно підтримувати у належному стані. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія автомобіля ВАЗ 2109 автомобілю завдані механічні ушкодження. В зв’язку з тим, що цивільна відповідальність відповідача перед третіми особами застрахована, просить стягнути кошти у розмірі страхового відшкодування з НАСК „Оранта”, а решту – з відповідача ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти заявлених вимог, зазначивши, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля DAF ОСОБА_4 Крім того, не погоджується з розміром шкоди, яку просить стягнути відповідач, оскільки вважає, що вона не доведена, так як не надано належних доказів в підтвердження отримання ушкоджень саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди та є незрозумілими розрахунки при її обрахуванні.

Представник НАСК „Оранта” заперечила проти заявлених вимог, зазначивши, що між НАСК „Оранта” та ОСОБА_2 14.08.2009 року дійсно був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком на 1 рік. За договором ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25500 грн., 510 грн. – франшиза. 20.10.2009 року страхувальник подав заяву про страхове відшкодування, також за відшкодуванням звернувся ОСОБА_5 як особа, яка має право на отримання страхового відшкодування. Однак зазначеними особами не було надано документів, що підтверджують винність ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, в зв’язку з чим страхове відшкодування не могло бути виплачене. Крім того, позивач не надав доказів в підтвердження його права на отримання відшкодування, так як не являється власником пошкодженого автомобіля.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, свідків, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини щодо  відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що 19.10.2009 року  близько 4 години, на 103 км 800 м автошляху Харків-Охтирка сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів ВАЗ 2109 та DAF, внаслідок чого автомобілі отримали  механічні ушкодження, а водій автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

По результатам перевірки по факту зазначеної дорожньо-транспортної пригоди була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно обох водіїв, згідно якої було встановлено, що дії водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 2.3, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з виникненням події, в діях водія DAF ОСОБА_4 невідповідності Правилам дорожнього руху України не встановлено.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_4 пояснив, що він працював водієм ТОВ „Классік”, 19.10.2009 року на автомобілі DAF, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі  Харків-Суми рухався в напрямку м. Харків, перевозив цеглу. Назустріч йому рухався автомобіль ВАЗ 2109 з ввімкненим дальнім світлом фар. Потім зустрічний автомобіль різко виїхав на смугу зустрічного руху. Щоб уникнути зіткнення він повернув кермо праворуч, майже з’їхав на узбіччя, однак відчув звук удару, внаслідок чого його автомобіль пішов у кювет.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2, пояснив, що керував автомобілем і в умовах поганої видимості рухався зі швидкістю 70 км/год, заступаючи лівою стороною автомобіля за осьову смугу. Так як на узбіччі було слизько, він повернув кермо праворуч на відстані 5-7 м від зустрічного автомобіля, однак не зміг уникнути зіткнення і його автомобіль відкинуло праворуч. Його автомобіль теж отримав механічні ушкодження, а сам він отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритого перелому лівого стегна, забійної рани підборіддя та лівої кисті, множинних саден обличчя, в зв’язку з чим проходив лікування та потребує його в подальшому.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 1275 від 04.11.2010 року,  в діях водія  автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам  п 10.1., п. 11.2., п. 11.3. Правил дорожнього Руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку  з виникненням ДТП та наслідками, що настали. В діях водія автомобіля DAF невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається.

Згідно зазначеного висновку, покази  водія автомобіля ВАЗ 2109  щодо механізму зближення транспортних засобів до місця зіткнення та розташування самого місця зіткнення  смузі руху автомобіля ВАЗ 2109 є технічно неспроможними, натомість покази водія автомобіля DAF не позбавлені технічної спроможності.

Виходячи з викладеного, аналізуючи зазначені докази та давши їм оцінку, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля ВАЗ 2109 ОСОБА_2, який, в порушення вимог п.10.1, п. 11.2, п. 11.3 Правил дорожнього руху України, допустив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки DAF, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який перебуває в оренді ТОВ „Классік” під керуванням водія ОСОБА_4

Як вбачається зі звіту  дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 12.11.2009 року матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження транспортного засобу DAF  95.380, держномер НОМЕР_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 43979,27 грн.

Відповідач ОСОБА_2, всупереч положень ст. 60 ЦПК України, доказів іншого не надав.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що позивач на підставі договору оренди від 27.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського  нотаріального округу  та зареєстрованого в реєстрі № 2128 користується транспортним засобом DAF 95.380 реєстраційний номер НОМЕР_2.

Положеннями ч. 3 ст. 286 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 395 ЦК України, право володіння та право користування є речовими правами на чуже майно, а як вбачається з положень ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень гл. 29 цього кодексу. Таким чином, володілець та користувач цього майна має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на вимогу відшкодування шкоди, спричиненої пошкодження транспортного засобу, що перебуває в оренді.

Судом встановлено, що страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача як власника транспортного засобу ВАЗ 2109 являється НАСК „Оранта”, що підтверджується полісом № ВС/4122655. Строк дії договору встановлений з 14.08.2009 року по 13.08.2010 року.

Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є НАСК „Оранта”, забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.   Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 25000 грн., франшиза – 510 грн.

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди та захисту  майнових інтересів страхувальників.  

У частині 22.1 статті 22 вказаного Закону зазначено, що при настанні страхового  випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому  цим Законом порядку  оцінену шкоду, яка була  заподіяна у результаті  дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну  третьої особи.

Встановлено, що власник забезпеченого транспортного засобу звертався з заявою про страхове відшкодування  20.10. 2009 року.

Сторони не оспорюють, що страхове відшкодування не виплачувалося.

Таким чином, вбачаються підстави для задоволення вимог позивача та стягнення зі страховика коштів у розмірі, відповідно до лімітів відповідальності, тобто 24990 грн.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).  

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню кошти у розмірі 18989,27 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі 439,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрати за проведення судової авто технічної експертизи у розмірі 1611 грн., що складає 2170,79 грн.

На підставі викладеного, керуючись   ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 10, 11, 58-60,  88,  209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Классік”  задовольнити.

Стягнути з Національної акціонерної  страхової компанії „Оранта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Классік” в рахунок відшкодування шкоди 24990 грн. ( двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто грн. ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Классік” в рахунок відшкодування шкоди 18989,27 грн. ( вісімнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят дев’ять грн. 27 коп. ) та в рахунок відшкодування судових витрат 2170,79 грн. ( дві тисячі сто сімдесят грн. 79 коп. ).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області                                                                                         В. М. Ільченко

З оригіналом згідно: